Жінка-УКРАЇНКА

Цього року знову талановите подружжя Бойчуків Роман і Ольга запрошують до Івано-Франківська творчих друзів на Всеукраїнський фестиваль «Мовою серця». Про це і говоримо:

– Ви засновники чудового мистецького фестивалю, який від і до наповнений любов’ю. У вересні він відбудеться вдруге. Які особисто у вас, як організаторів, враження від першого?

Роман: Таке враження. Що це не рік минув, а було, наче вчора. Пам’ятається мало не кожна деталь. Це і виставка художніх картин Бороденко Наталії з Рівненщини, і виставка робіт фотохудожника з Верховини Руслана Трача, і виставка картин із соломки нашої краянки Галини Різничук; це також чуттєві, як поетичні, так і музично–пісенні виступи учасників, напутнє тепле слово від членів журі; також книжкова виставка авторських книг; презентація поетичної книги київської письменниці Тетяни Череп–Пероганич «Осінь дорослої жінки», екскурсія містом, кавування/чаювання у поєднанні із теплим, щирим, творчим спілкуванням одіні з одними, та багато–багато іншого...

Словом, фестиваль, а надто поетично–пісенний – це завжди свято. Тому зараз це приємна ностальгія за тим всім, що відбувалося торік, і величезне, але в той же час приємне хвилювання в організаційних клопотах у підготовці до нового – ІІ Всеукраїнського фестивалю любовної лірики та авторської пісні про кохання «Мовою серця». 

Оля: Сподівання, покладені на перший минулорічний фестиваль себе виправдали, і  навіть більше. Тому враження супроводжували нас аж до моменту, коли ми вирішили взятися за його проведення вдруге. Найбільше цінним видається те, що нам повірили і така всезагальна приязнь і згуртованість зробили свою справу.

– Були моменти розчарування? Як вдалося їх подолати, якщо наважилися на новий крок?

Оля: Ну, розчарування приходить тоді, коли покладаєш багато надій. Ми надіялися виключно на себе, бо робили це вперше і ставити на когось відповідальність за те, в чому сам не впевнений, було б несправедливо.  В собі не розчаровані, звісно (посміхається). Неприємним фактом залишається недовіра, страх перед відповідальністю та зобов’язаннями певних людей, від яких можна було б очікувати бодай на якусь підтримку. Але то все дуже суб’єктивно, мабуть.

Переконалась лише, що є слабкі невпевнені люди, налякані життям, відсутністю стабільності, доходів і тому подібне, відповідно, вони відмежовуються від всього нового і від праці в цілому.

Роман: Я чомусь наївно вважав, що якщо справа світла, добра, творча (про творчих і для творчих людей), то і підтримка з оточення творчого (найближчого, мається на увазі, місцевого...) повинна бути. Та на жаль не всі творчі люди з нашого оточення нас підтримали.

Дехто з учасників чекав, можливо, чогось більшого… Ну, і постфактум фестивалю, певна річ, відчуваємо і розуміємо, що не всім присутнім приділили належної уваги. Однак, людей  було дуже багато (понад 100 осіб). Власне такі заходи (події) – допомагають в якійсь мірі розібратися в людях і побачити «хто чим дихає».

Радує те, що не одним нам це треба. Що є чимало людей, які так само «горять» творчістю і хочуть бути в ній і виростати серед інших. Саме заради таких людей і отримав своє продовження фестиваль «Мовою серця».

– Що схожого і що нового чекає учасників фестивалю цього року?

Роман: Почнемо з того, що онвився склад журі, в числі якого відомі українські автори Дмитро Лазуткін з Києва, Володимир Вакуленко з Харківщини, а також з минулорічного фестивалю: це голова журі, літературний критик, есеїст  та голова Івано-Франківської обласної спілки письменників України – Євген Баран, талановита івано-франківська поетеса Власта Власенко та відомі київські письменниці Тетяна Белімова та Тетяна Череп–Пероганич.

Серед почесних гостей фестивалю також маємо відомих творчих особистостей – письменницю зі Львов Ніку Нікалео та нашу талановиту мисткиню, барда Йордану Дранчук.

Щодо подібності, сподіваємося, буде не менш позитивна і тепла творча атмосфера, як і минулого року. Адже ми прикладаємо для цього багато зусиль і стараємося удосконалюватися. Власне заради цього дещо змінили концепцію фестивалю. Тобто журі таємним голосуванням не обирало цього року серед отриманих від нас закодованих (без авторства і будь-яких ідентифікуючих авторів даних) поетичних добірок учасників 1–2 та 3 місця, а обирало кожен 5-ку кращих на їх думку. Більше того, оскільки у нас цього року серед поетичних для членів журі є лише дві номінації: «Чуттєва жіноча поезія» та «Сила чоловічого поетичного слова», то і відповідно члени журі жінки обирали свою 5-ку серед добірок чоловічих творів, а члени журі чоловіки – серед жіночих. Отже, кожен із обраних – уже переможець. Однак, ті автори, добірки яких обрало двоє і більше членів журі, отримають дещо відмінні нагороди від решти номінантів і відповідно набудуть статусу переможця та право повторного виступу на сцені гала-концерту.

Що ж стосується поданих на участь у фестивалі авторських пісень про кохання і заявленої арт-локації як такої, то нами, як організаторами фестивалю, прийнято рішення також серед надісланих пісень обрати трійку кращих і відзначити рівносильно із переможцями поетичних змагань.

Власне про поетичні змагання. Новою родзинкою фестивалю «Мовою серця» стануть «Поетичні батли», так би мовити, четверта арт-локація, трійку переможців у яких визначатимуть присутні учасники, гості.

Оля: Концепція залишається та сама. Івано-франківськ на один вересневий уїк-енд стане літмайданчиком, де  творчі люди матимуть можливість розвіртуалитись, познайомитися і обмінятися хто чим забажає – від поезій та ідей, до  книжок і контактів. Цього року, для зручності та більшої організованості учасників, ми розділили фестиваль на багато локацій. Будуть і презентації, і читання, і багато музики. Ніхто нікого не зобов’язує сидіти на одному місці і слухати. Є вибір. І це важливо )

Роман: Продовжуємо  презентувати в рамках фестивалю книгу. Цього разу не одну, а одразу чотири: «Де живуть музи?» – це спільна книга двох авторів Олексія Юріна з Черкас та Ліни Петляк з Івано-Франківська, творчий тандем яких зародився власне на минулорічному фестивалі «Мовою серця»; «Любові багато не буває» – роман київської авторки Олександри Малаш, яка відкривається нам, як чудова письменниця, адже знали її лише як прекрасного барда (Саша минулого року на «Мовою серця» в номінації «Авторська пісня про кохання» здобула почесне 2 місце);  книга еротичних поезій чудової київської письменниці Антоніни Спірідончевої «Афродита». В перший день фестивалю також запланована, як окрема подія – презентація 4–ї книги – збірника віршів та короткої прози про Івано-Франківськ під назвою «Літ.Ліхтар.ІФ», як унікальне всеукраїнське видання, що вмістило в собі твори авторів із багатьох областей України.

В рамках фестивалю відбудеться, як і минулого року, круглий стіл – наукова частина фестивальної мистецької метушні. Цього разу це буде представлення літературних студій Прикарпаття і обговорення проблематики літератури як такої. Його назва – «Звідки беруться письменники?».

Також новою гранню в концепції фестивалю вважаю заплановані творчі зустрічі із відомими і талановитими нашими почесними гостями-авторами: українським поетом, журналістом та телеведучим Дмитром Лазуткіним, яка відбудеться в перший день фестивалю (08.09.2017 р.); та з, як я назвав їх, «творчим тріо з різних «континентів» України»: з Києва – Тетяною Белімовою, зі Львова – Нікою Нікалео та з Харківщини – Володимиром Вакуленком (09.09.2017 в книгарні «Є»).

Оля: З нового на цьогорічному фестивалі – вистава «Дон Жуан з Коломиї» (Леопольд фон Захер Мазох) від «FRANKO-театр», що стане завершальною мистецькою частиною першого фестивального дня.

– Територіально фестиваль розширився? Менше чи більше конкурсантів?

Оля: Тішить, що територіально не зменшився. Навіть більше, цього року до нас приїдуть представники з Харкова та нашого Криму. І більшість, звісно, із західного регіону та столиці. Якщо минулого року було 118 авторів, то цього року ми нарахували 125. Проте, слід зазначити, що якщо минулого року прийом авторських добірок тривав з 01 червня по 31 липня, то цього року тільки один липень місяць.

Роман: Якщо торік були учасники із 20 областей України, то цього року на дві більше. Також підтвердила свою участь українська співачка із Криму – Юлія Качула, яка минулого року дуже хотіла приїхати на наш фестиваль, однак в силу різних, і політичних в тому числі, обставин, не змогла виїхати із Криму. Вона приїде до нас зі своєю музично-пісенною програмою під назвою «У небо вічне це поглянь».

Також зазначу, що так само перечитав вірші з добірок від кожного учасника. І що я хочу сказати? То це те, що поезія стала кращою. Більшість творів у відсотковому співвідношенні із творами з минулорічного фестивалю є сильнішими, а особливо від тих самих авторів, що подавалися минулого року. Про що це свідчить? Та про те, що поети справді цим живуть і виростають у цьому. І це є, звісно, позитивним для літератури.

– Питання меценатства залишається проблемним, чи другий фестиваль у місті вже має більший інтерес з боку людей, які не шкодують вкладати гроші у мистецтво?

Роман: Цього року фестиваль «Мовою серця» отримав підтримку від Благодійного Фонду Олександра Шевченка «Новий Івано-Франківськ», за що ми, як організатори, від себе і від імені всієї фестивальної творчої родини (хочеться так нас тепер називати), щиро вдячні. Адже проведення такого масштабу фестивалю, який у рази перевищить масштаби минулорічного, потребує чималих затрат.

Оля: Так, питання меценатства таки проблемне. Прикарпаття взагалі дуже фестивальний регіон, владі чи меценатам не звикати до постійних прохань про підтримку. І знову ж таки, існує певна чи то недовіра, чи упередженість чи то невпевненість по відношенню до нових учасників культурно-громадського процесу. Але важливо, що до самого фестивалю зріс інтерес. А з часом, надіємося, зросте інтерес і меценатів. Ну, може і ми навчимося просити, бо поки що гонорово і вперто робимо своє, незважаючи ні на що.

Спілкувалася Тетяна Нестеренко