Головна

Ольга Бреславська

Ольга Бреславська — біографія

Ольга Бреславська – молода письменниця з Івано-Франківська. Народилася у травні 1985 в селищі міського типу Войнилів, що на Івано-Франківщині. Творчий шлях розпочала з раннього дитинства у місцевій та районній літстудіях. У шкільні роки неодноразово ставала лауреатом та переможцем дитячих літературних конкурсів, друкувалась в альманахах та підсумувала творчі доробки у самвидавських збірочках поезії та публіцистики.

Ольга Бреславська: Україна в кожному із нас

Мільйони слів вже сказано про Неї, про любов до Неї, про гордість за Неї – за Україну. Але так мало вчинків, щоб допомогти Їй Бути – стати такою, про яку мріємо і хочемо пишатись.

Зараз вирішується Її доля. Навіть не доля, а горизонт, за який мирно зможе сідати сонце. Формується територія, на котрій ті, хто вважають себе українцями зможуть розмовляти рідною мовою, вдягати національну символіку, співати у повен голос і оплакувати героїв.

Україна у кожного в серці. Вона звучить словами, майорить вишиванками на грудях, але серце зрадливо гупає, бо має схильність піддаватись спокусам та божкам. І зараз панує той час, коли вітер змін знімає маски з облич. Оголює всіх, кому донедавна співали хвалебні оди.

Ольга Бреславська. Мій Кобзар. (200 слів про Шевченка)

Кажуть, геніями народжуються. Але ніхто не пояснить, чому тавро «геній» дають посмертно. Чому по життю треба йти босоніж тернистим шляхом, зневіритися в Бозі, зненавидіти старість або не дочекатися її, аби потім посмертно звучати на спраглих правди устах. А може воно того варте?

Символічно, але щоб стати поруч з Отцем, Син його був розіп'ятим. Босим ходив піском і камінням, робив чудеса з душами і тілами. Бо воно того варте!

Ольга Бреславська. Есе про Франка

Стоїш…Мовчиш..А полумя погасло

Не зупиняйся, чуєш, Іване? Не зупиняйся! Поки ще жевріє грань під твоїми ногами, не зупиняйся. Навчи нас, нікчемних учнів твоїх, не впасти духом, а зігнувшись – знову взяти в руки давно закинуті молоти.

Ті молоти давно вкрила ерозія, бо вони лежать з тих пір, коли ти закликав повстати і боротись, коли повстали, боролись і загинули за волю та єдність внуків-правнуків своїх. Але вороги не сплять і глузливо скоряють нас. А ми мовчимо…ми шукаєм ідолів і пророків.

Високо ти стоїш. Понурі голови проходять повз і не помічають твого погляду – уже скамянілого, мудрого, певно трохи байдужо-розчарованого.

Ольга Бреславська. Допоки ти спиш

Люблю солодкі моменти самотності і тиші… Люблю ловити у цій тиші сопіння двох маленьких носиків, а самотність розділяти з чоловіком, коли він спить… Буває іноді, мені не спиться, а від його тепла і з-під трепетних обіймів не вирватися. Я заколисую свої сполохані думки теплими спогадами нашого першого літа, нашого першого слова МИ.

Пам'ятаю, як сьогодні – не спалось. Перекручувала в голові на пам'ять вивчені фрази з коротенької переписки-знайомства на Бігмірі:

Об'єднати вміст