Дорогі Українці! Вітаю всіх з великим Українським Святом – Днем Тараса Шевченка!
200 літ тому милосердний Господь Бог послав стражденному гнобленому українському народові українського Пророка, який охопив своїм пророчим поглядом всю Україну та її буття від давніх часів і до майбутнього.
Дав Господь своєму посланцеві безмежну глибину серця, і наповнив Пророк її любов'ю до України. Дав Господь йому надзвичайні таланти, і посвятив він їх українському народові. Дав Господь йому здатність побачити майбутнє, і прагнув Пророк об'явити це людям.
8 БЕРЕЗНЯ 2014
Сьогодні знову лунають вітання з днем 8 березня.
Мені від цього стає прикро… Невже українська жінка заслуговує пошанування і вітання лише один день у році?
Ідея належного шанування жінки, розуміння її ролі в суспільстві та виявлення вдячності за ту визначальну роль – надзвичайно благородна. Але це повинно здійснюватися повсякчасно – щоденно, круглорічно, а не лише одноденно. Коли ми призначаємо для вшанування жінок лише один день в році, то тим самим автоматично всі решту днів віддаємо для вшанування чоловіків. А це не справедливо і не цивілізовано. І суперечить українським традиціям, українській ментальності.
25 лютого 1871 р. народилася одна із найталановитіших і наймужніших дочок України – Леся Українка – жінка, яка продемонструвала надлюдську силу в протистоянні немилосердній недузі. Усвідомлюючи свою приреченість, вона не лише не впадала у відчай сама, а палким словом кликала до мужності й подвигів здорових і сильних.
Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень.
Рефлексії в час Української Революції – українського "МАЙДАНУ"
Вчора виповнилося рівно три місяці, як 21 листопада 2014 р.Б., у день святого Архистратига Михаїла, Україна встала на боротьбу зі злом. Як колись Архангел Михаїл виступив проти ангелів, що образили Бога, так і Україна повстала проти тих, хто попираючи всі Божі Заповіді, творив тотальне зло у всіх сферах народного і державного життя України.
Тривожні, повні небезпек і болю наступили дні, проте силу народного спротиву ніщо вже не могло зупинити. Постав Майдан… Феномен, якого не бачив світ!
Репресивні заходи й залякування, злочинні напади на активістів Майдану, побої, катування і вбивства кращих синів і дочок України не могли стримати хвилю народного гніву. Народне терпіння переповнило всі вінця – і вилилось могутньою рікою непокори.
Це так жахливо!.. Ллється кров, українська кров, ллється в самому серці України…
А це ж так просто зупинити! Досить лише одній людині не виголошувати лицемірних вболівань за людські жертви, а пожертвувати своїм владним кріслом.
Ризикнути не життям задля друзів своїх, а посадою – задля всіх, по обидва боки воюючих!
І не треба таких довгих, зворушливих, як йому здається, звернень до народу. Вистарчить сказати коротко: задля загального блага подаю у відставку й оголошую нові дострокові вибори президента й парламенту.
І зупиниться битва, обидві сторони розійдуться, щоб готуватися до виборів.
Ще звучить у наших душах відлуння чудових, благодатних свят січня, коли ми дякували Господеві за рік минулий та зустрічали рік новий, коли знову долучилися серцями до життєдайної таїни Різдва Христового та Богоявлення, коли вшановували річницю народження славного сина України Степана Бандери та річницю Злуки України – аж тут надходять ще одні вельми значимі для нас святкові дати. Це – славні ювілеї видатних українських героїнь, котрі живуть серед нас і разом з тим символізують героїчну епоху наших попередників, які самовіддано боролися за волю України.
Помолимось за "Беркут"?
Споконвіків люди казали: "Лежачого не б'ють". І здебільшого того дотримувалися люди. Але ж – появилися нелюди, які з найбільшим задоволенням б'ють саме лежачих.
Найбільш прикро, що існують вони у ХХІ, здавалось би, цивілізованому, просвіченому суспільстві, існують в Україні, яка завжди славилася доброзичливим, толерантним народом. І ось з болем спостерігаємо дії нелюдів, що звуться "беркутівцями"…
І літають тепер понад Україною слова, сказані колись Великим українським Каменярем:
Саме з ініціативи Ліги Українських Жінок (ЛУЖ) відбулася свого часу презентація книжки Розалії Тарнавської «Сумовитий звук трембіти». Це сьома збірка поезій самобутньої львівської поетеси, члена Української асоціації письменників, об’єднання «Письменники Бойківщини» та членкині ЛУЖ Розалії Тарнавської.
(19.11.1875 – 25.12.1947)
У листопаді маємо день народження визначної українки Катрі Гриневичевої, а на грудень припадає річниця її смерті. На жаль, сучасне українське суспільство мало уваги приділяє цим датам, а молоде покоління поголовно нічого не знає про цю непересічну письменницю й патріотку, народну вчительку і видатну діячку загального поступу українства. А доля призначила їй вражаюче незвичну роль в українській історії! Тож звернімо погляди до небуденної її долі, величної і трагічної.