Жінка-УКРАЇНКА

Лідія Купчик

Саме з ініціативи Ліги Українських Жінок (ЛУЖ) відбулася свого часу презентація книжки Розалії Тарнавської «Сумовитий звук трембіти». Це сьома збірка поезій самобутньої львівської поетеси, члена Української асоціації письменників, об’єднання «Письменники Бойківщини» та членкині ЛУЖ Розалії Тарнавської.

Інженер за фахом, Розалія Тарнавська плідно працює на ниві поезії. Як тонкий лірик і полум’яний патріот, поетеса оспівує красу рідної землі та чуйно реагує на всі як радісні, так і болючі явища нашого життя. І не лише реагує. А й ненав’язливо радить, закликає покращувати наше сьогодення. Її поезія – це і бальзам для зболених душ, і дороговказ до дії.

Розалія Тарнавська

ЗБУЛОСЯ

Сталося!
    Збулося!
        Дзвенить стоголосся:
"Ми вільні!
    Вільні!
        Вільні!" –
Лунають милі звуки:
"Ми скинули окови,
Закінчилися муки!
    Сказали "Так" ми волі.
    Значить, ми хочем жити,
    Значить народ ми вільний,
    Будем добро творити
Для всіх,
    Для всіх,
        Для всіх народів,
Великих і малих,
Для всіх;
Для тих,
    Хто матір'ю назвав,
    Хто рідним сином став,
    Хто голос свій віддав
    За волю України.

2 грудня 1991 р.

У КОЖНОГО НАРОДУ Є ДОМІВКА

Чому не сміємо сказати,
Що Україна наша і для нас?!
Ми ж бо не хочемо чужого,
Але й своє забрать – найвищий час!

Бо наш це край і наша це земля,
Бо тут нам доля місце відвела.
А іншого для нас ніде немає.
Хай кожний з нас це пам'ятає!

І хай про це почує світ,
Що тут вкраїнського народу родовід,
Тут корінь спільного нам роду!
Без України – не буде й народу!

А ми чомусь ховаємося по кутках…
Слова застрягли в горлі,
Завмерли на устах.
Ми боїмось сказати, що земля,
Яка нам славне ім'я це дала,
Належить нам.

Тут наших прадідів великих дух витає,
І тільки тут теплом нас сонце зігріває,
Вода джерельна живить нам коріння…
Ми українці! Наша Україна!

У кожного народу є домівка:
То край його, його земля,
Його там пісня мила і говірка
Звучить, як арфи ніжної струна.

Не біймося сміливо заявити,
Що наша це земля, держава ця – для нас,
Бо тільки тут ми можем вільно жити,
І наймиліша в світі мова тут звучить для нас.

У кожного народу є під сонцем місце –
Це історична батьківщина, - так її зовуть.
І вільний там народ державу свою творить,
І по своїх законах люди там живуть.

Ось тільки ми із ляку-переляку
Б'ємось у груди і на всі лади
Клянемося і світові товкмачим,
Що Україна не для нас, що ми – не ми.

Ну що ми за народ?!
15 лютого 1991 р.