Жінка-УКРАЇНКА

Перша пісня проекту «Слухай українською!» з’явилася спонтанно. До концерту потрібно було швидко підготувати франкомовну пісню, та ще заспівати її дуетом. Але пісня все ніяк «не лягала на душу». Саме тоді й виникла ідея заспівати цю пісню рідною українською мовою. Після концерту усі були настільки приємно вражені, що потім просили виконувати її знову і знову. Пісня стала своєрідною «родзинкою» концерту. А згодом почали звертатися вчителі та учні музичних, вокальних закладів з проханням, чи можна використовувати текст для занять та іспитів.

Дивовижна пісня «Je t'aime» Лари Фабіан (Lara Fabian) — українською! Слова та виконання Юлії Качули.

Знаковим для мене став такий випадок на одному вокальному конкурсі. Член журі, справжній носій іноземної мови, сказав учасникам: «Це чудово: розвиватися, вивчати, співати іноземні пісні, але я нічого не зрозумів з того, що ви тут виспівували. Акцент, неправильна вимова – все це неприємно вражає слух і втрачається не тільки зміст, а й думка, яку поет хотів донести шанувальникам пісні». Мені стало тоді так прикро, бо є стільки прекрасних, вічних пісень, мелодій, їх так хочеться співати! Але не кожен може ідеально заспівати французькою, іспанською, грузинською, на івриті і т. д. Це, напевне, можливо лише тоді, коли досконало вивчаєш пісню «під наглядом» ідеального знавця іноземної мови, її вродженого носія. А мені так захотілося, щоб у всіх була можливість передати мелодику, зміст, емоцію пісні так, як ти максимально досконало можеш зробити лише рідною мовою.

Галимкаір Мутанов народився 27 березня 1957 р. в селі Бельтерек Жармінського району Східно-Казахстанської області, в Казахстані. Доктор технічних наук, професор, ректор Казахського національного університету імені аль-Фарабі. Автор понад 400 наукових публікацій. Член Всесвітньої Академії Мистецтв і Наук (The World Academy of Art and Science); віце-президент та академік Національної академії наук Республіки Казахстан; віце-президент Євразійського економічного клубу вчених; президент Національної академії наук вищої школи Казахстану. Заслужений діяч науки і техніки РК.

Відзначений багатьма високими державними та міжнародними нагородами Казахстану, Франції, Англії, Польщі, Росії, Португалії, Ірану, Йорданії... Почесний доктор і професор понад десяти університетів світу.

Ініціатива від тижневика "Культура і життя" впевнено набирає творчих обертів. Черговий переклад вірша "Дивлюсь я на небо"  створив туркменський і шведський прозаїк, поет Ак Вельсапар. Народився він у 1956 році в Мари (Туркменістан). Закінчив факультет журналістики Московського держуніверситету імені Михайла Ломоносова (1979) та Вищі літературні курси Літературного інституту імені Максима Горького (1989). Публікується з другої половини 1970-х.

В 1979-1987 роках він працював редактором літературно-драматичної редакції Туркменського телебачення, а також старшим редактором знаного видавництва «Магариф» і завідувачем  відділу прози і публіцистики журналу «Ашхабад» (органу Спілки письменників Туркменістану). Національна слава прийшла до молодого письменника в 1986 році, коли він отримав престижну премію за повість «Динноголовий». У роки перебудови його ім’я не сходило зі шпальт газет та журналів не лише в Туркменістані, а й далеко за межами республіки.

ТУҒАН ТЕЛ

Мин халҡымдың сәскә күңеленән
Бал ҡортондай ынйы йыямын,
Йыямын да — йәнле ынйыларҙан
Хуш еҫле бер кәрәҙ ҡоямын.

Шуға ла мин беләм тел ҡәҙерен:
Бер телдән дә телем кәм түгел —
Көслө лә ул, бай ҙа, яғымлы ла,
Кәм күрер тик уны кәм күңел!..

Халҡым теле минең — хаҡлыҡ теле,
Унан башҡа минең илем юҡ;
Илен hөймәҫ кенә телен hөймәҫ,
Иле юҡтың ғына теле юҡ!

Әсәм теле минең — сәсән теле,
Унан башҡа минең халҡым юҡ,
Йөрәгендә халҡы булмағандың
Кеше булырға ла хаҡы юҡ!

До редакції газети «Культура і життя» надійшов переклад вірша Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо» болгарською мовою. Його виконав болгарський поет, драматург, перекладач, бард Димитр Христов.

Димитр Христов (болг. Димитър Христов) народився 17 травня 1957 в місті Благоєвград, Болгарія. Закінчив філологічний факультет Софійського університету ім. Св. Климента Охридського. Працював референтом з поезії в Спілці болгарських письменників, головним редактором газети «Болгарський письменник», був головою Творчого фонду, завідуючим відділу літератури в газеті «Пульс», автором і ведучим телевізійної програми «Час для поезії», директором підприємства «Софкнига», головним експертом Міністерства культури Болгарії, директором Болгарського культурно-інформаційного центру в Скоп'є (Республіка Македонія).