Жінка-УКРАЇНКА

 Під час Всесвітнього форуму українців, що проходив наприкінці серпня, мав нагоду познайомитися з надзвичайно цікавим чоловіком, українцем з Балкан Андрієм Гевкою.

Андрій Гевка народився 1958 року в Боснії-Герцоговині, вже в дитинстві шанував написане слово і був пристрасний слухач різних історій людей похилого віку. Відтоді і дотепер не байдужий до історії рідного краю, свого коріння, України та українців. Закінчив Педагогічну академію і філософський факультет в м. Любляна (Словенія). Професор сербської, хорватської і словенської мов. Секретар товариства українців «Карпати» в Республіці Словенія.

Цікавиться «малюванням» людського життя. Його праці публікуються у різних літературних журналах. Автор кількох книжок поезії і прози. У листопаді 2010 року в Любляні побачив світ пісенник «100 найкращих українських пісень» словенською мовою в перекладах Андрія Гевки. Пісні розділені на вісім розділів, починаючи з авторських пісень та народних романсів і закінчуючи дитячими та колисковими. До збірки також увійшли пісні історичні, козацькі, патріотичні, романтичні, жартівливі, про жіночу долю та обрядові. Серед них чільне місце займає пісня на слова Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо» («Gledam jaz v nebo»), яку ми з радістю публікуємо в межах громадської ініціативи до 200-річчя поета-романтика першої половини ХІХ століття.

Євген Букет,
головний редактор газети «Культура і життя»

 GLEDAM JAZ V NEBO

Gledam jaz v nebo in sebe sprašujem,
Zakaj nisem sokol, zakaj ne poletim,
Zakaj nisi, Bog moj, Ti peruti mi dal?
Jaz bi zemljo pustil in v nebo zletel!

Daleč nad oblaki, od sveta še dlje,
Poiskal bi srečo, v gorah – pozdrave,
In odseve zvezdic, ki sonce prosijo.
Da v siju jasnem vse gore utopijo.

Ker sreča me nikdar, zdi se, ni marala,
Bil sem le njen hlapec, in fantè brez doma;
Nesrečna usoda, nesreča med ljudmi:
Ali se kdo ukvarja s tujimi otroki? ...

Družim se zdaj z bedo, dobrote ne poznam,
Z grenkobo in zaman vsa leta preživljam,
V gorah sem spoznal, ena je resnica –
Oddaljeno nebo – moja je tolažba...

Grenkoba je na svetu; in bo še bolj hudo –
Ko gledam v nebo, vse je bolj veselo.
V mislih pozabim, da sem jaz sirota!
In misel mi daleč, bolj visoko leta!

Ko imel bi krila, ta orlova krila,
Zemljo bi zapustil, letel v neznano
Kot orel hitrokrili v nebo bi poletel
V oblakih za vedno od sveta se skrival! ...