Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Рецензії
Книжка, яка має бути в кожній українській родині!
Вересень 9, 2015 - 22:16 — perohanych
Анна Багряна. Ґеня. – Київ: Софія, 2015. – 56 с.
Чесно кажучи, не люблю я українських політиків, бо більшості з них не вистачає шляхетності, освіченості й патріотизму, притаманних, наприклад, колишньому президенту Чехословаччини, а потім Чехії, всесвітньо відомому драматургові, правозахисникові Вацлаву Гавелу.
Хоча є все-таки винятки. Це – Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл та Слава Стецько. Справжні патріоти України, які присвятили життя боротьбі за Незалежність Української держави. Це – ті Прометеї, які осяяли вогнем правди і незламної віри в Перемогу наші душі.
Тому такий інтерес викликала у мене щойно видана книжка відомої української письменниці, а тепер уже й художниці Анни Багряної про життя видатної українки Слави Стецько.
«Океан, що навиворіт» від Наталії Данилюк
Вересень 6, 2015 - 20:02 — perohanych
На днях в івано-франківському видавництві «Симфонія форте» побачила світ третя збірка поетеси Наталії Данилюк «Океан, що навиворіт». До неї увійшла поезія, об'єднана чотирма циклами.
«Тут поєднались велич і любов» (з передмови)
Що таке людська Душа? Це світ, ні, мікросвіт, оаза, пустеля, а чи гідний прихисток, мушля, у яку можна сховатися разом зі своїми думками, мріями і переживаннями від всіх і всього… А коли Вона – океан, або… океан навиворіт?..
Симфонія оптимізму та життєвого досвіду
Вересень 4, 2015 - 14:17 — perohanych
Кожна збірка віршів має свій настрій. Відкриваючи книгу Тетяни Іванчук «Там, де небо землю обняло», ніби приходиш до гостинної оселі, щоб неспішно поспілкуватися з господинею за чаєм з м’ятою. Обговорити все на світі, як буває, коли маєш досить часу для розмови. І попри те, що в світі коїться багато печальних речей – вертаєшся додому з легкою душею, як після сповіді. Бо книжка проникнута невловимо природним духом оптимізму: «Заглядає в вікна березневе сонечко, і одразу в хаті затишно стає».
Книжка-хата завжди повна люду. Там живе не одна душа, а ціла рідня, бо вірші для авторки – як діти:
Я виношую в серці слова,
Як дитину виношує мати.
І так боляче часом, бува,
Їх від серця свого відривати!
Рвуться струни століть...
Вересень 4, 2015 - 00:22 — perohanych
Рецензія на книгу Олександра Косенка «Гартування води»
Косенко Олександр. Гартування води. Поезія / Олександр Косенко. –Український пріоритет. – 96 с.
«Всесвіт сховався за небом
і лезо часу
навпіл січе
цю істоту минуло майбутню»
Олександр Косенко«Кванти пам’яті перебираю…»
Олександр Косенко
Рецензія Ольги Рєпіної на книгу Наіля Муратова «Психопат»
Серпень 26, 2015 - 06:40 — perohanych
КРАЩЕ ЗНАТИ, НІЖ НЕ ЗНАТИ…
Рецензія на книгу Наіля Муратова «Психопат»
Муратов, Наіль. Психопат / Наіль Муратов. – К.: Український приоритет, 2014. – 192 с.
«Найскладніше зрозуміти себе самого…»
Наіль Муратов
«Якщо ви йдете крізь пекло –
йдіть, не зупиняючись»
Ніцше
Здивувала назва. Психопат. Про що це? Явно про щось хворобливе і необхідне для рефлексії в наші складні часи. Не буду сперечатися із фахівцями у сфері літератури, де поняття особистості все ж не тотожне поняттю маніяка з збоченою моральною позицією. Але у сфері психологічній ми можемо говорити тільки про індивідуально-психологічні характеристики головного героя. Видається, що поняття «психопат» меншою мірою відображає особистісний розвиток головного героя, ніж викривлені мотиваційні потяги. Однак хочеться застерегти. Перенесення медичного терміна, який часто вживається в повсякденному житті аж ніяк не фахівцями, завжди загрожує багатозначністю і недовизначеністю. Особливо якщо ми маємо справу з художніми образами.
Дай ти їм черпнуть любові й сили…
Липень 3, 2015 - 06:46 — perohanychРецензія на поезії Сергія Бурлакова «Благослови мене, любове»
Бурлаков С.Р. Благослови мене, любове: у 2 т./ С.Р. Бурлаков. – Д.: Ліра, 2013
«Що родить щастя, те й болить»
Сергій Бурлаков
«У людині цінним є те,
що він міст, а не ціль»
Ніцше
«Самовдосконалення … це ризикований
і негарантований процес»
Галина Іванченко
Що відчуває людина в певні моменти свого життя? Якби мене запитали, то, мабуть, я б шаблонно відповіла: не знаю… Або так: не варто думати, що всі люди відчувають однаково. Ще Ремарк сказав, що «…помилково припускати, ніби всі люди мають однакову здатність відчувати». До того ж, багато хто думає, що вміє відчувати і його почуття щирі й вірні. Насправді, на багатьох чекає розчарування. При направленій рефлексії може виявитися, що вони задовольняються в житті сурогатами без шлейфу культуральних конотацій, а не справжніми почуттями. Не буду визискувати тему психологічної емпірики, а промину до рецензії, що пов'язана з людиною, яка описує у своїй поетиці справжні почуття.
«Така тривога на душі велика...»
Червень 29, 2015 - 22:20 — perohanych
Володимир Сапон. Мама Ніна з Ніневії. Лірика недавніх і минулих літ. – Чернігів: Десна Поліграф. 2015. – 72 с.
Це вже стало своєрідним ритуалом, що знайомство з новою поетичною книгою починаю з розмислів над її назвою. Так вийшло і цього разу, коли поштою отримав з Чернігова останнє (у часовому вимірі) видання Володимира Сапона. Чесно кажучи, ймення збірки мене дещо збентежило. Особливо на тлі того, що попередні збірники віршів мали простіші наймення «Зірка на пілотці», «Замкова гора»… І, зрозуміло, відразу ж зацікавило питання: в чому ж полягає поетова тайна? Виникли асоціації з біблейською Ніневією. Вірш «Мама Ніна з Ніневії» засвідчив, що я на правильному шляху. Бо за великим рахунком, лірика з нової книги – неповторний пам’ятник людині, спомини про яку вічно живитимуть душу.
Структурована консервативність постмодерну
Червень 21, 2015 - 14:45 — perohanych
Рецензія на книги Віри Вовк:
Вовк Віра. Вогонь Купала. – Львів: БаК, 2014. – 140 с.,
Вовк Віра. Ораторія хвали. . – Львів: БаК, 2014. – 168 с.
Хай зникнуть між нами роздори і чвари,
щоб мудрому розуму місце лишити.
щоб мудрому розуму місце лишити.
Віра Вовк
Наша пам'ять як аптека
Марсель Пруст
Найпопулярнішою в наш час стає література, що відмовилась від статичного вивчення якихось явищ і цікавиться розвитком, динамічними змінами та вивченням людини НЕ-відокремленої від життя, а у вирі подієвості, разом із персоніфікованою за допомогою креативних сплесків архітектонікою особистісного простору самої людини.
Про «стокгольмський синдром» в українських реаліях
Світлана Талан. Оголений нерв: роман. – Харків: «Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015.
Кожна книга має свою історію. Зазвичай, історія починається від народження книжки і далі уже розвивається так, як складеться. Історія роману „Оголений нерв” Світлани Талан розпочалася задовго до видання. Лише зринула десь інформація про те, що нова книга письменниці з Луганщини висвітлюватиме події на сході країни останнього року і що робоча назва її – „Бидлота”, як сайти республік-самозванців вибухнули цілим циклом матеріалів. Не знаючи, ні про що книга, не читаючи її, представники ДНР і ЛНР провели цікаву піар-компанію. Цікаву, бо тепер кожному жителю тимчасово окупованих територій захочеться дізнатися: а що ж такого авторка понаписувала в романі, обізвавши когось (а чи не їх конкретно) бидлотою. Хоча насправді, Бидлота – це лише прізвище головної героїні твору.
Життя в любові до рідного краю
Травень 12, 2015 - 23:59 — perohanychМи знаємо й належно цінуємо І. Багряного, У. Самчука, Г. Костюка, Є. Маланюка та багатьох інших українців-емігрантів, котрі стали видатними поетами і прозаїками, борцями за українську справу на чужині, твори яких нині добре відомі кожному свідомому українцеві. Тож поряд із ними, без перебільшення, можна поставити й постать нашого земляка Павла Пришиби з його унікальним твором – спогадами «Моє життя». Хоч ми не знайдемо прізвище цієї дійсно цікавої й достойної людини у високочолих академічних розповідях про наших українських митців, які творили в еміграції; на жаль, невідоме воно досі широкому загалу читачів. Справа в тому, що добродій Павло не був професійним письменником, тобто не створював романи, хоча міг би це робити, адже мав, як на мене, неабиякий хист!
«Почую раптом, як зітха Десна…»
Володимир Сапон. «Мама Ніна із Ніневії». Лірика недавніх і минулих літ. — Чернігів: Десна-Поліграф, 2015.- 72 с.
Переді мною – чергова книжка поета Володимира Сапона під назвою «Мама Ніна із Ніневії». Невеличка за обсягом та багата за змістом. Переконаний, що будь-якого читача не залишать байдужими і поезії, написані в останні роки та взяті з попередніх збірок, і паліндроми – віршовані рядки, що однаково читаються зліва направо і справа наліво, а також переспіви поезії скальдів.
Як справжній шевченкознавець і невтомний літературний дослідник, Володимир Сапон і в цьому виданні не може не згадати творчість Кобзаря, історію придеснянського краю. Коли читаєш його поетичні рядки, то відразу ж думкою поринаєш у світ минувшини, пов’язаної із Сіверщиною, у світ мудрої поезії, яка обіймає теплом і добротою, водночас пронизуючи душу світлою щирістю. І згадуються тоді рядки:
«Калини передзвін»
Квітень 2, 2015 - 20:38 — perohanych
У наш час місію добровільного служіння людям і людству свідомо бере на себе далеко не кожен. Надто важка вона і часто невдячна, чого не бояться лише ентузіасти з сильним, незалежним і неспокійним характером. Серед таких і поетеса Людмила Яцура, чиє творче слово звучить не тільки на рідній Дніпропетровщині, але вже і по всій Україні та за її межами, відображаючи великий обсяг актуальних життєвих колізій у тісному сплетінні з народними звичаями, традиціями, переконаннями. Одна з найсильніших сторін творчого доробку Людмили Яцури – соціальна зорієнтованість більшості поезій. Іншими словами, їх авторка активно відгукується на важливі події сьогодення, не боячись сказати про них, хоч часом і гірку, але правду і тільки правду.
