У Чернігові, Ніжині та Батурині більше 80-ти знаних письменників із 15-ти країн провели велике літературно-мистецьке дійство – відбувся перший міжнародний фестиваль інтеграції слова у сучасному арт-просторі «Литаври». Ідея належить письменниці, очільниця громадської організації «Центр новітніх ініціатив і комунікації» Тетяні Винник, яка й стала головним організатором масштабного проекту.

Власне, дехто з відомих літераторів дуже хотів приїхати, але просто не зміг, як от чудове творче подружжя – українка Анна Багряна та видатний болгарський поет Димитр Христов, однак на фестивалі їхні вірші все одно прекрасно звучали – їх читали колеги, учасники свята. Так само не забули і про наших друзів із Чорногорії (Ігоря Ремса), Гургена Баренца (Вірменія та США), Рісто Василевскі й Мічо Цв’єтіча (Сербія), македонки Віри Чорний-Мешкової, казахських письменників Роллана Сейсенбаєва та Галимкаіра Мутанова... Духовно вони були поруч із нами, і ми відчували цю підтримку!

 У Науковій бібліотеці ЛНМУ ім. Данила Галицького відбувся поетичний марафон “16-значний код поета”, організований гутіркою “Севама” в рамках Львівського форуму видавців. Ще в липні очільниця “Севами” Оксана Яблонська написала на своїй фб-сторінці:

“Планую на осінь новий проект “16-значний код поета” (Літературний марафон про суть поезії).
Кожен поет особливий, хтось сумує, хтось сміється, чиїсь вірші легко упізнати, а хтось завжди несподіваний. Ми пропонуємо знайти 16 особливих ознак авторів-учасників марафону”.

На момент виголошення ідеї Оксана Яблонська ще не знала – де, як, із ким, а головне – склад “піддослідних поетів” за кілька місяців змінився ледь не весь. І от, марафон відбувся у Львові, чудово вписавшись у програму наймасштабнішої книжкової події – Форуму видавців. Щоправда, сама Оксана Яблонська не змогла бути на ньому присутньою, тож роль ведучих виконували її “в.о.” – Оксана Шевців-Мазур та Ольга Бражник.

Друзі!

Допоможіть не допустити інтеграцію, що веде до знищення європейського літературного світогляду наших дітей!!! Ми - вчителі, науковці, учнів, батьки - проти знищення предмету "Зарубіжна література"!!! 

Ми «за» те , щоб в українській школі у взаємозв’язках викладалися окремо такі навчальні предмети: українська мова, українська література, зарубіжна література.

Відкритий лист Міністру освіти та науки України Л.М. Гриневич

Шановна Ліліє Михайлівно!

Ми, учителі зарубіжної літератури м. Чернігова, звертаємось до Вас із проханням переглянути позицію щодо вилучення предмета «Зарубіжна література» із навчального плану профільної школи 10-12 класів.

Предмет, який веде історію з 1992 року, є унікальним, тому що викладається виключно в школах України і не має аналогів ні в Західній, ні в Східній Європі. 

З 27 по 30 жовтня в Українському домі (вул.Хрещатик, 2) за багаторічною традицією пройде Всеукраїнська виставка «Український сувенір – 2016. Україна – країна майстрів».

Українські традиції – живі джерела народної мудрості, завжди були духовною основою життя українців. Вони формувалися протягом багатьох століть і є складовою частиною не лише історії нашого народу, а й сьогодення. Нині народні традиції та мистецтво стали одним із головних чинників відродження українського народу, його національної свідомості та людської гідності.

Задля збереження культурного надбання України, підтримки національного виробника і великим бажанням показати усьому світові самобутність українських умільців, Український дім в цьому році планує залучити майстрів різноманітних напрямків діяльності.

Енергетика дитячої пам’яті тим спокусливіша, чим довше віддаляєшся від неї. При цьому хочеться згадати мудрослів’я письменниці Ірини Вільде: «О Господи, ще не стало спогадом, а вже таке гарне». Моїм спогадам за півсотні літ і всі — гарнющі…

У селі знову  радість: на вигоні нашого кутка зупинився каравник — так у наших поліських краях називали ганчірника чи лахмітника. Цей смаглявий, з пошрамованим обличчям циган Ілля мешкав у великому сусідньому селі, мав вгодовану власну кобилу та довгого воза на гумовім ходу (чому заздрили всі наші чоловіки, адже в колгоспі коненята були кволі, а про такого воза й думати не годилося) і збирав по всій окрузі утильсировину, здебільшого ганчір’я. Отож на добрій частині воза лежали лантухи зі старими куфайками, довоєнними юпками, що вже втратили колір, по сто разів заштопані, латка  на латці — піджаки та гімнастерки, замизгані картузи, що не годяться й на опудало, подрані сорочки і штани, допотопні валянкп-шитіки з розірваними зшивками… Рам’я мало непривабливий вигляд, але ми, дітлахи, вірили, що з цього непотребу на якихось там фабриках виготовляють справжні паперові гроші. Тому й купити за «тряпки» з бідного селянського начиння у каравника можна речі, які не придбаєш у лавці: за згорьовані рублі із  мізерних колгоспних трудоднів там купували лише сіль та гас.

Видатний польський поет, друг України і невтомний перекладач української літератури Юзеф Лободовський (1909–1988) став патроном нагороди, яка присуджується перекладачам із країн Центральної та Східної Європи і популяризаторам ідеї єднання народів.

Вже в 30-х роках минулого століття Юзеф Лободовський сміливо й пристрасно пропагував польсько-українську співпрацю. Публікаціями молодого автора зацікавився волинський воєвода Генріх Юзевський, який запросив енергійного публіциста до Луцька і доручив йому редакцію тижневика «Волинь». Редакторська робота Лободовського була спрямованою на пом’якшення польсько-українських конфліктів на Волині. Після війни, в еміграції Лободовський-перекладач цікавився творчістю тих авторів, чиє слово допомагало у боротьбі за свободу Вітчизни. Митець апелював до осередків української еміграції, наголошуючи на важливості поширення забороненої в Україні літератури і публіцистики. У перекладацькому доробку співця польсько-українського єднання – поетичні, прозові твори, літературна критика, науково-публіцистичні статті, що охоплюють широкий історичний діапазон – від епохи Київської Русі до сучасності.

Пірнути думками та відчуттями у власну підлітковість…Пригадати подвійне проживання стану «підліткова мама»… Побачити професійним поглядом типовість і водночас унікальність життєвих історій… Все це з інтересом та задоволенням отримала від книги!

Справді, підлітковість – особлива пора.

Відверте обурення і протест «Я не дитина» і водночас – приховані розгубленість, ніяковіння, страх перед найменшими «дорослими» труднощами. А тут ще й мама, яка «страшенно переживала з будь-якого приводу і відразу летіла допомогти. Навіть якщо Аля не хотіла тої допомоги».

Інтерес до всього заборонено-дорослого, крайня волелюбність і безстрашність пліч-о-пліч із бажанням чітко окреслити «своє», визначити границі власного простору, відстояти особисті думки, захистити право на вибір оточення… Але ж мама хоче постійно «все знати, і здавалося, що вона не проти залізти навіть у думки Алі». А тато любить «довгі нотації і часом зовсім виносив мозок своїм повчанням».