У четвер 27 жовтня 2016 року о 12.00 на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» (проспект Броварський у Дніпровському районі м. Києва) відбудеться відкриття фотодокументальної виставки «Слово, обірване у Биківні».

Виставка розповідає про долі представників покоління «Розстріляного відродження», знищених упродовж 1937 – 1939 років у в’язницях НКВС УРСР у Києві та похованих на території таємної спецділянки у Биківнянському лісі. У Биківні знайшли свій останній спочинок письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Володимир Ярошенко, Андрій Михайлюк, Микола Борисов, Вероніка Черняхівська, Іван Маловічко та інші.

Втома

Сніжини заліпили рами нашого вікна. 
І холод пробирався в дім, хоч як ми не тікали 
У пледах голови ховали, руки - до тепла,
Та гріти припинив чомусь отой вогонь між нами. 
Люстерко билося разів зо два, вже лихо віщувало,
Металася розпатлана в істериці вечірній. 
За плечі ти хапав мене, благав спинитись в'яло - 
В очах скляних читала я – коханому все рівно. 
Коли ми берегами стали? Хто розлив річище? 
Калюжка сліз моїх гірких у тій воді втопилась! 
Не боляче, не боляче… Ще дужче, чуєш, свище?.. 
Якби ж ти знав, коханий мій, як нині я втомилась. 
Як дім наш смутком весь проник, з тобою ми й не знали, 
Бо хризантеми на вікні поникли непомітно. 
Та раптом песик бідний зліг, що разом купували. 
І наш улюблений камін давно живе без світла. 
Лиш цій самітниці-зимі не довго зоставатись, 
Бо гілочка із брунькою постукала у шибку. 
Коханий, знаєш, а мені додому повертатись 
Немає сил... Чия вина? Любов - мінлива квітка...

Сніжини заліпили рами нашого вікна. 
І холод пробирався в дім, хоч як ми не тікали 
У пледах голови ховали, руки - до тепла,
Та гріти припинив давно отой вогонь між нами.

Про це прес-службі УДЦР повідомила голова Об’єднаної первинної профспілкової організації держпідприємства Любов Пінчук.

Зокрема, вона проінформувала, що у виставці присвяченій 20 річниці створення Українського державного центру радіочастот брало участь 39 чоловік  -  співробітники підприємства, регіональних філій та члени їх родин, які представили понад 100 різноманітних витворів мистецтва.

Цього разу роботи оцінювалися відразу у семи номінаціях, а саме: «Декоративно-прикладне мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Фотомистецтво», «Авторська поезія та проза», «Дитяча творчість», «20-річчя УДЦР», «Творчість ветеранів УДЦР».

Університет "Україна" не лише допомагає своїм студентам здобути якісну освіту, а і зі щирою радістю вітає кожен спортивний чи мистецький здобуток своїх студентів. Про срібну призерку Паралімпіади-2016 у Ріо, студентку Інституту економіки та менеджменту Університету "Україна" Марію Лафіну, її спортивне та студентське життя - читайте у матеріалі Костянтина ЗОЗУЛІ.

У п’ятницю, 21 жовтня 2016 року, об 11:00 в інформаційному агентстві «Укрінформ» (вул. Б. Хмельницького, 8/16, ст. м. «Театральна») відбудеться прес-конференція: «Оголошення конкурсу на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2017 році».

Львів, Хмельницький, Київ... Нову книгу — роман-фентезі подолянки Оксани Радушинської "...Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва", що вийшла у луцькому видавництві "Твердиня", презентовано для все ширшої когорти читачів.

Днями чергова презентація відбулася в столиці — у Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова в тамтешньому арт-просторі "SKLO". 

Втім не лише студенти й викладачі вишу завітали на свято слова, а й друзі, колеги та шанувальники творчості письменниці. Ініціаторка і модератор заходу Юлія Холодна напрочуд легко занурила присутніх в атмосферу Оксаниної творчості, розповівши про її літературні здобутки, конкурси та премії. А далі спільно з колегою з театру "Слово" Оксаною Чернухою озвучили письменницьке слово з презентованої книги, зачитавши два уривки. Своїми враженнями про книгу поділилася член журі конкурсу "Коронація слова" (у цьому конкурсі рукопис роману двічі отримував відзнаки), редактор щотижневої газети української діаспори в Чикаго "Час і події" Марина Олійник. "Цей роман — найкращий твір про кохання за останні п’ять років", — каже вона. Недарма уривок з нього було опубліковано в літературному додатку часопису. Відтак українська діаспора найпершою познайомилася з фентезійним слов’янським світом Оксани Радушинської. 

21 жовтня, у п’ятницю, о 18.00 у приміщенні Благодійного фонду «Смолоскип» (м. Київ, вул. Межигірська, 21) відбудеться вечір пам'яті поета і прозаїка Юрія Ноги. Про нього і про книгу говоримо з модератором заходу – письменником і видавцем Сергієм Пантюком.

- Розкажіть про автора книги, яка побачила світ вже далеко після його смерті?

- Про Юрка можна розповідати дуже багато. Це була людина, про яких кажуть «трохи не від світу цього». Але в позитивному значенні. Юрко не був дивним чи дивакуватим, а був ніби постійно здивованим, зачудованим довколишнім світом. Небагатослівний і повільний у рухах, він був неймовірно діяльним і продуктивним, володів неабиякими організаторськими здібностями. Справжній, надійний, ненав’язливий. Неймовірно добрий і чуйний. Трохи комплексував зі свого високого зросту, і щоб не дивитися на людей зверху, трохи схиляв голову набік. Натомість у принципових питаннях був твердим і послідовним.

До нового, 2017 року залишилося десять випусків тижневика "Слова Просвіти"! Сама не вірю, але ось він, 42-ий, в руках редактора, а в четвер, 20 жовтня - у передплатників та в покупців.

Чи знаєте Ви, що ми вже давно учасники гуманітарного фронту, розв'язаного Росією проти України?А якщо так,то хто ви на цій війні?  "Чи відають Президент, Верховна Рада, уряд, РНБОУ про існування "Федеральної цільової програми "Русский язик"на 2016-2020 роки", яка " сприятиме зміцненню російського впливу....-захисту геополітичних інтересів Росії"? - запитує наш автор письменник Сергій Борщевський. (ст."Війна проти України.Другий фронт-гуманітарний")/ Йому, як дипломатові, варто запитати, а ми, посполиті, іноді доходимо висновку, що мовне законодавство в Україні регламентували вказівки з Москви.

Сергій Савін народився на початку травня 1997-го року   на Вінниччині в місті – Могилеві-Подільському, що є останнім прикордонним пунктом на кордоні з Молдовою.  Це, певно,  і  стало  його філософією  прикордонності, коли кожна сутність мусить бути оснащена  чітким глибинним сенсом , аналізом, віком  життя і віком смерті,між якими довжелезний поетичний кордон.  

Адам Лізаковскі (Adam Lizakowski) — польсько-американський поет, фотограф і перекладач. Пише польською та англійською мовами. Докладніше про нього: https://pl.wikipedia.org/wiki/Adam_Lizakowski