Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Слово про Україну
Катерина Лук'яненко: Я – українка! І я горда цим званням!
Я – українка! І я горда цим званням!
Іду. Пишаюся. Заквітчана барвінком
Моя душа. І прадідів земля
Веде мене в майбутнє. На хвилинку
Я зупинюся, щоб напитися життя
З криниці, щоб набратись сил від сонця,
Відчути серцем пісню солов'я,
Спіймати долю у свої долонці.Я – українка! Це моє ім'я!
Моє покликання! Моя болюча туга…
Ступаю боса… Зорана рілля
Димить у полі під залізним плугом.
Цвіркун скликає гучно на обід,
У пелюстках квіток бджола працює.
Я хочу відродити славний рід,
Де мир, любов і щастя запанують!
Тетяна Франченко: Зусилля кожного українця – наш шлях
Що значить Україна для мене – це земля, де я народилась, моя Батьківщина, яка дала мені прекрасних рідних і друзів, чудових педагогів, дала всю свою красу. Та, на жаль, на цій землі розквіт був лише за часів Київської Русі. Сподіваючись на мудрість, розум, доброту і любов, тобто насамперед духовність українців, вірю, що врешті-решт український народ зможе подолати усі негаразди, які так давно панують у нашій державі, також сподіваюсь на власний вклад кожного громадянина України, зусилля кожного українця – наш шлях.
Інга Крукаускене: Для мене велика гордість – належати до української нації
За своє життя я відвідала близько 70 країн світу, скрізь із гордістю представляюся українкою з Одеси. В численних інтерв’ю на телебаченні, радіо і в пресі – і в Литві, де мешкаю вже 33 роки, і за її межами – завжди намагаюся насамперед представитися українкою. Для мене це велика гордість – належати до цієї нації, розділяти її культуру, захоплюватися її традиціями, бути наділеною особливим темпераментом. Це й предмет особливої гордості для мого чоловіка-литовця і моїх чотирьох дітей, котрі вважають себе наполовину українцями.
Оксана Грек: Люблю тебе, Україно!
Україна… Це мільйони облич. Вона живе в кожному з нас. А ми які? Варто замислитись… Як будуємо своє життя, що любимо, як ставимось одне до одного, скільки в нас добра і чому пропускаємо через себе зло? Що ми вносимо в цей світ, в свою Україну, в життя близьких? Життя таке коротке, але ж як багато ми можемо встигнути, по крихті… але ж нас мільйони.
Люблю тебе, Україно! Нехай твої ніжні води переточать усі каміння. І буде МИР!
Ольга Рутковська: Слово про Батьківщину
Про свою любов до України я не хочу говорити голосно і патетично. Нехай моя розповідь буде тиха, як молитва, ніжна, як колискова, глибока й пристрасна, як материнська любов. Краплі дідової шляхетської і бабусиної козацької крові, що змішалися з батьковим шахтарським потом, дають мені сили чесно жити, наснагу творити, людей шанувати. Батьки навчили мене любити народну пісню, звичай, мову, історію рідного народу. І я хочу сторицею віддячити їм й намагаюся вибороти честь бути українкою не тільки за походженням, а й своєю щоденною сумлінною працею.
Ірина Мельник: Я люблю Україну
Щодня прошу у Бога, щоб бути достойною Його донькою, нашої України та своїх батьків.
Я люблю Україну.
Землі є могутні і прекрасні,
та моя найкраща над всіма,
я - володар тут, я - пан, я - власник.
І гора-Говерла, хоч німа -
кориться мені із громом неба.
Води із Дунаю і Дніпра
хлинуть з рук моїх до житніх стебел -
я - син сонця, правди і добра.
Мужньо в бій піду за Україну
і накриє хоч сира земля,
за Вкраїну, неньку, за дружину
стануть сотні ще таких як я!
Надія Бойко: Я вдячна небесам за те, що українка
А хоч пройди весь світ,
Чи десь знайдеш країну,
Де нації є цвіт,
Як в нашій Україні?
Де хлопці-козаки –
захисники відважні,
Дівчата і жінки –
Красиві та поважні.
З думками сам-на сам
Упевнююсь, як жінка:
Я вдячна небесам
За те, що українка.
Ніна Головченко: Україна – це як моя матір
Україна – це як моя матір: мудра, працьовита, невтомна. Завжди чекає, поділиться останнім. Усе зрозуміє і простить. Любить і жаліє: і здорових, і успішних, і невдах, і слабуняк. Оживає напровесні, згадує про хвороби у заморозки: коли вже з усім упоралися. Радіє сонечку, щедрому дощу, пухнастому снігу і першій квіточці на картоплі. Тільки погляд завжди із присмутком…
Лариса Петрова: Підставляймо волі молоде плече
Козацька пісня
Україно мила, – благодатний світ,
Мова солов’їна, калиновий цвіт.
Дихає весною запашна рілля,
А козацька пісня душу звеселя.Козаки-братове, мужні вояки,
Брали Ви наснагу із Дніпра ріки.
Не скорились долі, що тягла в ярмо.
І хвалити Бога вільно живемо.Україно рідна, мати пресвята.
Хай козацьку силу зміцнюють літа.
Щоб чужинські орди не прийшли з мечем,
Підставляймо волі молоде плече.Україно люба, – благодатний світ.
Мова солов’їна, калиновий цвіт.
Дихає весною запашна рілля,
А козацька пісня землю прославля.
Віоліна Ситнік: Поверніть мені мою тиху і спокійну Україну
Україна: про те, що болить…
Поверніть мені мирне українське небо! І нехай воно поки що чисте і блакитне, не пошматоване крилами літаків-винищувачів на брудне обдерте шмаття, все одно я благаю всіх і кожного: поверніть мені моє небо, ось ту синь, в яку так часто вглядалися ми із синочком, коли йшли додому із садка і вигадували щоразу нові казочки про хмаринки вигадливих форм, які зустрічалися нам на шляху. Тепер ми не фантазуємо на тему, куди сховалося сонечко і на кого образився дощик, що аж заплакав. Не підіймаю голови догори, плечі похило опустилися вниз під важкою ношею новин зі Сходу: стільки-то поранених, така-то кількість вбитих…
Дарина Бутко: Україна для мене – це все
Україна для мене – це все. Абсолютно все, що вміщує моє життя – любов, родина, робота чи друзі – все це живе у цьому слові. У моєму будинку прапор України висів задовго до того, як це стало загальноприйнятим. І сьогодні мені, як і всім нам, так приємно бачити,що наша Україна прокинулась і починає свій довгий, але справжній шлях до Незалежності. Рабів до раю не пускають – двадцять два роки ми цього не розуміли, але нарешті українські серця б’ються в унісон.
Софія Триколенко: Нині в Україні, на жаль, слабо підтримують мистецтво
Українське мистецтво самобутнє, заслуговує на почесне місце в світовій скарбниці мистецьких надбань. Складна, сповнена буремних подій історія сформувала специфічний колорит, структуру, манеру подачі декоративно-прикладного та станкового мистецтва.
Мені здається, що нині в Україні, на жаль, слабо підтримують мистецтво. Точніше, зовсім не підтримують. Майстри змушені постійно боротися за своє існування: відсутність держзамовлень, втрата майстерень, непомірно високі ціни на виставкову площу… Виникає враження, що з усіх зовнішніх та внутрішніх ворогів найстрашнішими вважаються саме творчі люди, з якими держава активно бореться.
