Віктор Васильчук. ПРИРЕЧЕНІ НА ЖИТТЯ: новелети, оповідання – Житомир: ФОП Худяков О.В., 2023. – 232 с: іл.
Дитинство! Часто дорослі згадують своє дитинство. Одні повертаються до його миттєвостей у мріях і спогадах, інші – мандрують зі своїми дітками чи онуками.
Книга, про яку розповім – це чарівна країна, де дорослі й дітлахи будуть однаково щасливими. А коли мандруватимуть разом, то ще більше зміцнять свою спорідненість, непереривність поколінь, генетичного коду українського народу, його приналежності сивих тисячоліть, часом спокійних, часом звитяжних, часом героїчних. І завжди підтримкою і передумовою вижити, зміцніти, перемогти були виховання любові до роду-родини, друзів, знайомих, пошани до праці, бережливості і чуйного ставлення до навколишнього світу, всіх Божих творінь. Саме такою є мета і завдання знаного автора з Житомирщини Віктора Васильчука, прізвище якого внесене до «Золотого фонду нації». Віктор Борисович – надзвичайно цікава особистість – творець понад 20 книг, письменник, заслужений журналіст України, засновник і очільник благодійної вільної газети «Вечірній Коростень», член Національної спілки письменників України, засновник Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову», фундатор Всеукраїнської літературної премії імені Василя Юхимовича, почесний громадянин міста Коростень, генерал-хорунжий «Поліської Січі», лавреат низки престижних Всеукраїнських і міжнародних премій, літературних змагань. Ось так лаконічно про Віктора Васильчука як особистість. А читачів далі зацікавить, а який же він, Віктор Васильчук тут і зараз, в реальності? З автором поки що не знайома особисто, але з його книг я пізнала його як Людину. І скажу набагато лаконічніше: він той, про кого для характеристики найперше зринають мені рядки поезії незабутнього Василя Олійника «Вітаюсь з водою за руку, в сонце вдягаю душу».
(Васильчук В. Б. Зустріч у рейсовому автобусі. Повість, новелети. Житомир, 2022).
Сьогодні, на початку воєнного тривожного 2023 року, «мирна» проза перебуває наче на другому плані нашого сприйняття. Із особливою увагою ми вчитуємось у майже щоденникові оповіді учасників бойових дій, в описи різних подій (різного жанру) із визволених від рашистів українських територій, в спрямовану на сучасні політичні перипетії публіцистику. І от мою увагу привабила опублікована у фейсбуці, оповідка «Солодкий мамин хліб». З особливою ностальгією я поринула у хатній затишок, де бродить мамине тісто, де в печі палають березові дрова, які нарубав батько, щоб більше було жару, де він потім «дужими пальцями розламує свіжоспечений хліб на шматочки»… Захопилася, поринула у подібні спогади, наче вступила в тепло рідного дому, відступило від серця болюче місиво війни… Психологічний ефект внутрішньої радості виявився не просто потрясаючим, він пробудив такі глибинні цінності українського роду і народу – хліборобські, землеробські труди віковічні, що стало зрозуміло з особливою ясністю і глибиною, чому таким незнищенним у своєму добротворенні виявися український народ, багато віків і поколінь витримуючи важкі і криваві випробування. Ось на прикладі простої працьовитої родини, зі складним багатонаціональним родоводом, на її способі життя, її взаємин, основаних на повазі, любові, взаємодопомозі, на чистоті словесній і хатній… На цій основі, на цьому віковічному фундаменті будувалися всі найкращі надбання українського народу. На цих засадах творить і Віктор Васильчук.
Віктор Васильчук. Дванадцять казок: казки/Васильчук В.Б. — Житомир: Вид. О.О. Євенок, 2020. — 48с.: іл. ISBN 978-966-995-230-1
Дванадцять здавна є сакральним числом — воно присутнє і в міфології різних народів світу, і в сучасній системі відліку часу (дванадцять богів Грецького Олімпу, дванадцять апостолів Христа, дванадцять місяців у році, дванадцять секторів циферблату, по якому хвилинна стрілка рухається у дванадцять разів швидше, ніж годинна), а тепер додалося ще й "Дванадцять казок" Віктора Васильчука.
Нове видання одразу привертає увагу, починаючи з назви та естетичної палітурки. Книга для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, але й дорослим подарує позитивні емоції та гарний настрій. Ця книжка стане добрим другом, якщо у Вас дитина віку "чомучки", або якщо — це маленький допитливий школярик.
Відшуміло, відгомоніло, від багрянилося й на славу відбулося… Навіть попри страшну світову коронавірусну пандемію, інші негаразди. Правда, в дещо іншому форматі. Не було звичних відвідин меморіалом, поїздки на садибу-музей Василя Юхимовича. Але в Коростень прибули гості з багатьох міст України, шанувальники й митці рідного слова, журналісти. І живі квіти – до пам’ятника Великому Кобзарю.
А розпочалося все 9 жовтня на майданчику розважально-розвивального комплексу «Шалена PANDA», де відбувся традиційний творчий вернісаж учнівської молоді «Література свіжого повітря». Після кількагодинних прослуховувань журі визначило шість переможців. Серед поетів дипломи та подарунки одержали: Ангеліна Федоренчик (ЗОШ №11), Олександра Нестеренко (м. Овруч), Марія Будзинська (ЗОШ №11), У прозі – Олена Будзинська (ЗОШ №11), Олександра Харченко (м. Овруч), Марія-Вікторія Ковалевська (КМГ). Спецвідзнаки Коростенського центру позашкільної освіти та літературно-мистецької студії «Древлянка» дісталися Вікторії Петренко, Іллі Нечипоруку, Вікторії Васьківській (КМГ №7).
Васильчук В.Б. Правдиві байки кота Персика: повість. – Житомир: видавець О.О.Євенок, 2019. – 48 с.
Коли газетярував, то побував в одного природолюба, бо хотів ословити розповідь про людину, яка піклується про «братів наших менших». Спочатку здалося, що потерплю фіаско, бо склалося враження, що мій візаві є неговірким за натурою. Бо на всі запитання відповідав дуже коротко і якось байдуже. Та він зовсім переродився, коли мова зайшла про… голубів. Сам заходився розповідати цікаві історії про своїх улюбленців, яких було так багато на обійсті… А в хаті навстріч нам кинулося кілька кішок. І знову з уст господаря полилась дивовижна ріка історій про хвостатих.Так ніби він сам був учасником пригод кішечок і тепер ділиться спогадами про них…
Цю давню історію пригадав, коли узявся читати повість «Правдиві байки кота Персика» Віктора Васильчука – письменника і журналіста з Коростеня, що на Житомирщині.
Ігор Фарина: Візії: вибрані рецензії. Тернопіль: Золота Пектораль. 2019. – 72 с.
З Ігорем Фариною я знайомий вже давно, але правда – лише заочно. Більше спілкуємося за допомогою електронної пошти та мобільного телефону. Нещодавно, а якщо бути точним, то на початку жовтня познайомився ще й з його творчістю, прочитавши книгу «Любов у негоду», що одержала Всеукраїнську премію імені Василя Юхимовича. І тепер – «Візії». Взявши до рук нову книгу галичанина, і, перегорнувши кілька сторінок, одразу можна сказати, що автор зробив справді гарну роботу. Адже мова йде про книгу вибраних рецензій, що побачила світ нещодавно у тернопільському видавництві Володимира Погорецького «Золота пектораль». Дванадцять прочитаних ним книжок і альманахів лягли в основу невеликого дослідження, що дають розлогу уяву про пошуки сучасних українських літераторів, які працюють у різних жанрах. І це тоді, коли наша література так потребує кваліфікованої критики й змістовного аналізу.Адже критик є достатньо реальним посередником між письменником і читачем. Його судження й аналіз досить важливі для них, бо, як вважав Михайло Коцюбинський, не відаєш, «що даєш зерно чи полову». Та й не «часто одні письменники пишуть про інших». «Деколи, – як вважає саме пан Ігор, – письменники через елементарні заздрощі не читають колег. «Допомагає» і книгорозповсюдження: нині неможливо отримати бажаний друк для створення цілісної картини певного літературного явища». Отож я впевнено скажу, що книга актуальна і надзвичайно потрібна, аби зорієнтувати насамперед читача і показати автору ті чи інші достоїнства чи прорахунки твору.Відчуваю, що це не проста робота. Критик має бути надзвичайно самодисциплінованим і відповідальним та мати неабияке підгрунття, щоб не тільки читати тексти, але й професійно вникати в контексти. Мати власні секрети, зрештою, й по-доброму ділитися ними.
Васильчук В. Б. Мій друг Пончик. Оповідання. - Житомир: ПП «Рута». 2019. – 64 с.
Є два типи письменників. Перші надають перевагу грі фантазії. Але читачі «ковтають» написане так, як оповіді з реального життя, хоча розуміють роль уяви автора. Майстерність письмака? Безумовно. Але (принаймні так мені здається) є вона і тоді, коли думаєш про других (тут маю на увазі і писання тих літераторів, котрі сумлінно змальовують житейські історії). Не можна скидати з рахунку представників цієї течії, що межує з традиційністю реалістичності… Зрештою, на моє переконання, немає істотного значення творчий метод. Сприймача тексту цікавить не це, а якість літеросплетень…
До цих розмислів спонукала нова книга «Мій друг Пончик» письменника і журналіста Віктора Васильчука з Коростеня, що на Житомирщині. Чому? Спробую це пояснити хоча б кількома реченнями. З поліграфічного виробу можна висновковувати, що ловець слів (так іноді іменують письменника) належить до другого типу слово творців. Я сказав би про прихильність автора до мемуарної літератури. Бо є в оповіданні щось від цього. Але водномить не все є таким простим, як може здатися спочатку.
Васильчук В.Б. Останній бій знайденця. Оповідання. – Житомир: ПП «Рута», 2018. – 40 с.
Пошта принесла нову книгу. Скажете: невелика подія? Та не спішив би так стверджувати. Справді, чи не щодня на мій робочий стіл лягають нові поліграфічні вироби з різних куточків України. Але… Поява цього видання таки назвав би подією. Вже хоча б тому, що відразу взявся перечитувати книжку. І вже не зміг відірватися. І навіть пожалкував, що історія з собакою так скоро щасливо завершилася (за роки літературної роботи мені, як критикові, довелося перечитати чимало друків і подібне зі мною трапляється дуже рідко).
Чому так швидко прочитав. Та не тому, що знаю попередні книги автора і про деякі з них писав у різних засобах масової інформації. І, звісно, міг зіграти роль фактор елементарної цікавості: чи вдалося авторові втриматися на вже досягнутому рівні? Можливо, й було це. Десь на підсвідомому рівні. Але спонукою стало не це. «Заманив» автор обкладинкою (таки мають рацію ті, хто говорить про важливість поліграфічного виконання!). Вірніше, одне слово з неї. Зачудував «знайденець».
Людина з добрими очима і міцним характером, письменник і журналіст Віктор Васильчук з Коростеня знає, що у житті завжди треба шукати своє, те що до душі: роботу, захоплення, жінку… Так –так. Тоді це назавжди! Тоді це в задоволення! Тоді цьому віддаєшся сповна. Цінуєш, бережеш.
Часу на розмову у нас мало. Задаю кілька запитань і розумію, що це зовсім нічого. Бо переді мною Людина з величезним багажем життєвих і професійних цікавостей. Віктор Васильчук – лауреат премії імені Лесі Українки, заслужений журналіст України, головний редактор благодійної вільної газети «Вечірній Коростень», екс-депутат міськради та автор майже 20 дитячих книжок.
Докладніше на новому сайті Еліта
13 жовтня, 9:00 • м. Коростень, вул. Грушевського, 3 • Коростенський палац культури імені Тараса Шевченка
Є у кожній жовтневій порі чарівні миті безкрайнього синього неба, щедрого сонця, сивих світанків і замріяної тиші, в якій ще так буйно квітнуть осінні пломенисті чорнобривці. Саме о цій прекрасній порі, напередодні святої Покрови та Дня українського козацтва, за доброю традицією щороку Коростенщина скликає до себе учасників Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Просто на Покрову». Заснував його, за сприяння Коростенського міського голови Володимира Москаленка й Коростенських райдержадміністрації та райради, заслужений журналіст України, лауреат літературних премій імені Лесі Українки, Івана Огієнка, Бориса Тена, автор відродження хати, де народився Василь Юхимович, фундатор премії його імені Віктор Васильчук.
У Дніпрі, 6 вересня, відбулося нагородження переможців першого Всеукраїнського літературного конкурсу прозових україномовних видань «DNIPRO-BOOK-FEST». Учасниками та гостями мистецького фестивалю стали письменники з усієї України. Ініціатор проведення заходу - письменниця, громадська діячка з Дніпра Ольга Рєпіна. Відбувся захід за підтримки дирекції Дніпровської центральної міської бібліотеки.
Нагадаємо, що автори змагалися у 4 номінаціях.
ПЕРЕМОЖЦІ, ДИПЛОМАНТИ ТА ВІДЗНАКИ:
Вітаємо з Новим роком та Різдвом Христовим!
Вітаємо усіх вас, наші читачі, з Новим роком та Різдвом Христовим!
Бажаємо миру, добра і здійснення мрій!
Ми йдемо на невеличкі канікули і підготували для вас перелік книг, які радимо прочитати.
Цієї зими у нас з'явиться нова рубрика. Ми будемо робити огляди цікавих мультфільмів та аніме.
Для дошкільного віку