Юр Олекса

«Мій пане, який нерозумний світ!..»

Мій пане, який нерозумний світ!..
Яка на румовище сходить журба!
Під небом, чорним, ніби графіт,
конаю в піску. І грифон з герба.

З дерев погаслих кричать граки.
Я впав з коня і програв турнір.
Тепер крізь мене ростуть гілки,
пробивши в панцирі триста дір.

Панахида

Запаліть-но свічки від своїх сигарет,
є за кого молитися, є що згадати.
Все ж знайомим ім`ям на труні ґлазет.
Ех, якби звідти міг він устати!

Напівтемний храм, відчайдушний дриж, 
панотець, панахида і сльози Бога. 
Сестро, чом мовчиш? Сестро, чом мовчиш? 
Та невже ж тобі не болить нічого?

Запаліть-но свічки від своїх сигарет. 
Пам`ять, хлопці, то зброя. Страшна і грізна. 
Побратимові “слава!”, а нам — “вперед!”, 
здобувати утрачену йдемо Вітчизну.

Об'єднати вміст