Жінка-УКРАЇНКА

Запаліть-но свічки від своїх сигарет,
є за кого молитися, є що згадати.
Все ж знайомим ім`ям на труні ґлазет.
Ех, якби звідти міг він устати!

Напівтемний храм, відчайдушний дриж, 
панотець, панахида і сльози Бога. 
Сестро, чом мовчиш? Сестро, чом мовчиш? 
Та невже ж тобі не болить нічого?

Запаліть-но свічки від своїх сигарет. 
Пам`ять, хлопці, то зброя. Страшна і грізна. 
Побратимові “слава!”, а нам — “вперед!”, 
здобувати утрачену йдемо Вітчизну.

Заструмує життя у пекельну тиш, 
і заплаканий Бог теж радітиме з нами… 
Сестро, чом мовчиш? Сестро, чом мовчиш? 
Твого хлопця труну

опустили до ями…

© Олекса Юр.