Вік техніки — всі зависають в інтернеті:
Хто — на хвилину, хто — годину й навіть ніч.
І я... дізнаючись не про новини на планеті –
Про ціни на житло ув Україні навсібіч,
І в Миколаєві також, бо мама
Усе стареньку хату не продасть.
І хоч моїй поради їй замало —
Та все ж хоч прицінитись Бог їй дасть...
Тікати треба їй з тієї хати:
Живе сама – беззахисна й глуха,
Відмовилась до нас емігрувати,
А з тої хати, як із сьогоденного життя – труха.
Сусіди мамині все землю не поділять
І задарма хотять відбити дім –
А наші мами ще в святі закони вірять!!! –
Та що ж поробиш, як закони – дим...
Днями в музеї ім. В.Верещагіна у Миколаїв) відрикрилася перша посмертна виставка робіт народного художника України, лауреата Державної Премії України ім. Т. Шевченка — Андрія Даниловича Антонюка (1943–2013)
У багатьох картинах художника образ жінки (його рідної бабусі, його дружини, а також образи матері, дівчинки-янголятка) -- це поетичний образ, на якому тримається художній, біблійний і "український світ", якщо можна так сказати, самого автора.