Жінка-УКРАЇНКА

Вік техніки — всі зависають в інтернеті:
Хто — на хвилину, хто — годину й навіть ніч.
І я... дізнаючись не про новини на планеті –
Про ціни на житло ув Україні навсібіч,
І в Миколаєві також, бо мама
Усе стареньку хату не продасть.
І хоч моїй поради їй замало —
Та все ж хоч прицінитись Бог їй дасть...
Тікати треба їй з тієї хати:
Живе сама – беззахисна й глуха,
Відмовилась до нас емігрувати,
А з тої хати, як із сьогоденного життя – труха.
Сусіди мамині все землю не поділять
І задарма хотять відбити дім –
А наші мами ще в святі закони вірять!!! –
Та що ж поробиш, як закони – дим...
Ми живемо в Канаді — не багаті,
Але щасливі: троє діточок.
Багатство у поетів — мови ті крилаті,
А інше все — до чорта у стручок!..
А це недавно ще скрутили руку
Сусіди моїй мамі — ну, жлоби.
В міліцію телефонує – а ні духу! —
Звичайний знак у «януковицькій» добі.
Зато сусід привіз машиною з десяток
З міліції годованих «дружків»,
Й до ночі радились: як їм без коми і без цяток
Закони обійти... чи маму взять в «дужки»...

Сиджу до ночі за комп’ютором...
На”Google” інформація — аж мову відняло:
Там продаються землі, що під хутором
У Закарпатським заповіднику – своло...! —
Для іноземців все... І все, неначе в казці...
І в Кримському також там ціни на окрай...
Дівчат вкраїнських, сало, хліб... У пастці —
Заводи і готелі... Закупляй!..
А відео: йде техніка озброєна на Київ...
Євросоюз...і демонстрацій суть...
І «Беркут» розгулявся, гне всім виї,
І на Майдані молодь палицями б’ють...

У Миколаєві — зима. Тарас Шевченко крем’яний — в зажурі,
Ілліч на Главпоштамт указує крізь біль...
А Кремінь – теж Тарас — з’являється на мурі,
Як молоде вітрило поміж хвиль:
І лозунги протестів, біль і темінь,
Розхитує цей розум молодий —
Чи чуєш, батьку — Дмитре Кремінь,
Ми побудуємо нову Вкраїну мрій!
А вітер-Боревій, зимовий вітер,
Несе тобі вже крики немовля —
І донечка народжується в квітах,
Мов долі знак, мов пісня журавля.
От батьком став і ти. А ще роботи — море:
Перелетіти зимові степи.
Передолати...

Своре, своре,
Твоїх жлобів гавкучі голоси
Затюкали й зацявкали од влади,
В Карпатах кров’ю покропилися ліси –
Там Янукович з охоронцями з бригади
Стріляє в зоні заповідній кабанів…
А люди виживають без зарплати...
Там кожен «Беркут» гірше за панів...
Там огорожу ставлять від народу...
Там на Майдані молоду свободу
Зацьковують...

Я ставлю крапку. І зоря вже зблідла.
І коми не додати. Де ж Орфей,
Що Україну виведе до світла?
Чи мертву крапку похитне борей?..
Подивишся на все — і моторошно, й гидко:
Коли права в людини будуть?..
А про те
Іще гойдається матусина калитка,
І б’ється ще серденько золоте...

Світлана Іщенко, 8-9 грудня 2013 р.