Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Тата Рівна (Тетяна Сладковська)
Тата Рівна (Тетяна Сладковська) — біографія
Тата Рівна (Тетяна Сладковська) — письменник, упорядник, редактор, фотограф, на роботі – керівник, «соціальник» із 15-річним досвідом, трудовий арбітр, у родині - дружина та мама двох бешкетливих діток, про яких інколи пише вірші й казки.
Народилася 1982 року в Києві. Нині проживає у Рівному. Закінчила історичний факультет Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, за фахом – історик-правознавець, кандидат історичних наук. Продовжила навчання у Європейській академії доброго урядування у м.Берлін (Німеччина) та у магістратурі Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, за спеціальністю «Державне управління».
Тата Рівна: Україна – не дишло
Україна – не дишло, не дзиґа, не біта -
Не крутнеш, не повернеш, не вдариш по пиці
Україна – кобіта, чудесна кобіта!
Лацна, файна, гаряча сільська молодиця.Не вінок, а очіпок, у свято – хустина.
Сорочина на грудях напнута до тріску.
Всюди з нею за руку – маленька дитина
До якої ще пряник чередується й різка.До якої ще мова не завжди дієва,
Часто сльози, чи окрик – засторога від бід.
І отак день за днем – напрацьована Єва
І за руку – її неслухняний нарід.
Тата Рівна. Поезії
із очима сарни
(із циклу «бур.штин»)
в межирі́ччі Єфрату та Тигру
в межирі́ччі Случа та Горині
піраміди бурштинових фараонів
ростуть углиб боліт
тут коріння дерев бурштинове
і вода річок смолою
тече руслом горлом жилами
тут межи річок межи очей межи століть
на краю світу кінцева станція – бур.штин –
межа що ділить навпіл вчорашнє та завтрашнє
тут усі проходять ініціацію бо ніхто
не зостається незміненим. –
лопата й мотопомпа – це головні книги поліщуків
і зброя
і захист
і хліб
і біль
і совість
і перемога
й поразка
тут поліський жертовник, поліський горор
поліська казка
запеклі бої за пекло
за теплий камінь холодної землі
Щастя
щастя буває до смерті до видиху і до вдиху
летючим буває щастя дзвінким від сміху
буває воно в конверті рядками тремтячих літер
покрите рясними плямами які хтось витер
буває щастя пекуче нестримно сухо гаряче
і часто, коли надворі б’є холод собачий
коли замерзають руки і навіть крила
воно зігріває душу, а часом й тіло
у миті великої битви внутрішнього двобою
щастя веде й знайомить тебе із тобою
і тисне в обіймах ставить усі розділові знаки
щастя без сумніву має свої ознаки і
свої унікальні риси свої родимі плями так
щастя є у лісу у міста з його автами
хмарочоси – кожен безлицих тіней повен
феї річок які оживають щоповінь
ХХІ століття
Сидимо з сином увечері на кухні. Я смажу деруни, Георгій на комп'ютері бавиться. Розмовляємо.
...
— Гошо, щось у вас у школі зовсім не цікаво. Ніхто ні в кого не закохується, ніхто не б'ється... нудно. У моєму четвертому класі одразу три дівчинки закохалися в одного хлопця і побилися через це. А він нікого не обрав з них, врешті. То потім вони від обурення зібралися та ще й його відгамселили.
— Мама, зараз ніхто у школі не закохується. Це неможливо.
— Чого б це?
— Бо зараз усі закохуються в інтернеті. - ХХІ століття!
Гаспачо (холодний томатний крем-суп) — рецепт від Тати Рівної
Стиглі соковиті помідори – 500 гр.
Червоні товстостінні солодці перці – 300 гр.
Зелень, часник, оливкова олія, сіль та перець, стакан бульйону чи сухого білого вина.
Помідори трішки надсікти хрестоподібно зверху й бланширувати.
Перці змастити оливковою олією й запекти при t 200 С до утворення чорних підпалин (приблизно, 10 хвилин). З печених перців зняти шкірку й вибрати насіння. Остудити.
