Донецька Шевченкіана у датах і подіях:1851-2014

Український культурологічний центр (Донецьк)
Донецьке відділення Наукового товариства ім. Шевченка

Донецька Шевченкіана
у датах і подіях:
1851-2014

Упорядник Т. Г. Пішванова
Донецьк-2014

Донецька Шевченкіана у датах і подіях:1851-2014 / Укладач: Т. Г. Пішванова. – Донецьк: Український культурологічний центр, Донецьке відділення НТШ, ТОВ «Східний видавничий дім», 2014. – 176 с.

ISBN 978-966-317-216-9

«Донецька Шевченкіана у датах та подіях: 1851-2014» — довідкове видання, в якому вперше в хронологічному порядку зафіксовано події, публікації, видання, присвяти та ін., які пов'язують ім'я Т.Г.Шевченка з Донбасом. Робота присвячена 200-річчю від дня народження великого українського Поета, Художника і Громадянина Тараса Григоровича Шевченка.

Книга адресована широкому колу читачів.

Висловлюємо подяку
президенту ТОВ «Міське будівництво» (м. Донецьк),
кандидату історичних наук Івану Георгійовичу Гветадзе
за фінансову підтримку видання

Переднє слово

"Донецька Шевченкіана у датах та подіях: 1851-2014" – унікальне довідкове видання, в якому вперше в хронологічному порядку зафіксовано події, публікації, видання, присвяти та ін., які пов'язують ім'я Т.Г.Шевченка з Донбасом. Робота присвячена 200-річчю від дня народження великого українського Поета, Художника і Громадянина Тараса Григоровича Шевченка.

Підготувала "Донецьку Шевченкіану" Тамара Пішванова, історик за фахом, член Національних спілок журналістів та краєзнавців України. Опрацьована джерельна база включає доступні донецькі регіональні банки даних за ХІХ, ХХ і ХХІ ст., зокрема: фонди Донецького обласного й міського архіву, Донецької обласної універсальної наукової бібліотеки, Донецького національного університету, Донецького обласного художнього музею, Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру, Донецького національного академічного російського театру опери та балету ім. А.Б. Солов'яненка, Донецького обласного педагогічного інституту післядипломної освіти. Опрацьовано регіональні газети, збірки наукових статей, монографії і посібники з літературного краєзнавства. Особливу увагу Т. Пішванова приділила працям місцевих письменників та краєзнавців, що досліджували тему "Т.Г.Шевченко і Донбас" – Анатолія Шевченка з Горлівки, Василя Терещенка та Вадима Оліфіренка (Донецьк), працям науковців Донецького університету.

Робота над "Донецькою Шевченкіаною" тривала понад 5 років, а основна бібліографія включає понад 400 позицій, – це найбільш повний перелік джерел з шевченківської тематики в регіоні Донбасу, – що свідчить про ґрунтовність видання.

Читачі і дослідники віднайдуть у "Донецькій Шевченкіані" маловідомі, але вельми значимі відомості про підтримку видань і вшанування пам'яті Кобзаря в Донецькому краї. У цьому ряду – перша згадка про контакти Т.Г. Шевченка з Я.Г. Кухаренком, отаманом Азовського козацького війська, яке в ті часи (1850-і роки) мало військову канцелярію у Маріуполі. Тут же зафіксовано, що у 1860 році відомий геолог, гірничий інженер з Донбасу, виходець з роду української козацької старшини і потім директор Гірничого корпусу, Міністр народної освіти Росії Євграф Ковалевський сприяв скасуванню цензурної заборони творів Тараса Шевченка, після чого слово "Кобзаря" вільно поширювалось усією країною. Інший відомий українець – Олексій Алчевський – промисловець, банкір, громадський діяч, меценат, чільний засновник металургійних заводів у Алчевську і Маріуполі, у 1899 р. ініціював і фінансував спорудження першого пам'ятника Тарасу Шевченку, який постав у м. Харкові.

Зібраний матеріал свідчить про те, що ім'я Т.Г.Шевченка об'єднало і об'єднує сьогодні всіх українців – від еліти, творчої інтелігенції до робітника, шахтаря і металурга, мешканців села і міста, старше покоління і молодь, владу і громадськість.

Нині на Донеччині проживають нащадки з сім'ї Поета, тут встановлено 12 пам'ятників Т.Г.Шевченку, в тому числі в найбільших містах Краю, його пам'яті присвячено книги, картини, створено музейні кімнати, іменем Кобзаря названо декілька населених пунктів, чимало вулиць, площ, бібліотек, проспектів, бульварів тощо.

"Донецька Шевченкіана у датах та подіях: 1851-2014" – вагомий внесок у сучасне шевченкознавство, пошанування творчості та багатогранної діяльності Тараса Шевченка на Донбасі, його місця в історії Східної України.

Дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка,
доктор наук, професор
Володимир Білецький

«Духа не міряють метром, але глибиною і довготривалістю впливу на оформлювані ним душі, а Шевченко – володар українського сонця, і в цьому своєму світі він більший усіх».

Ю. Словацький

«Дух Шевченка витав над донецьким степом, мабуть, з першої години многотрудного становлення нашого краю. І любові, яка горіла в серці Тараса, вистачить на багато поколінь донеччан».

Володимир Следнєв, автор
пам’ятного літопису «Останнім шляхом Кобзаря».

Вступне слово

Кожний народ має свій особливий ідеал творчої людини – як досконале втілення, як найліпший взірець, як честь і гідність нації. В Росії – Олександр Пушкін, в Польщі – Адам Міцкевич, в Угорщині – Шандор Петефі. В Україні такою людиною є Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) – невмируще серце країни. Жива повага, пошана, розуміння величі цієї постаті з боку українського народу та української інтелігенції виливається у нестримний потік, який не можна загатити.

Щодо святкування ювілеїв Кобзаря, то чітко простежується реакція на це свято трьох складових частин – держави і влади, інтелігенції та українського народу.

Держава і влада. Від прямої заборони за часів царату до використання образу Шевченка в своїх інтересах, викривлюючи його та перекручуючи, за радянських часів. Так, в СРСР розгортається ціла кампанія увічнення імені Тараса у назвах місцевостей, вулиць, установ. На 1962 рік таких назв в СРСР було 1 620, і ця обставина надає підстави представникам української діаспори стверджувати про створення культу поета в комуністичному світі. Взагалі українська еміграція застерігала шанувальників світлої пам'яті Кобзаря від непотрібних речей, а саме: зайвих перебільшувань, занадто "душного кадила" у ставленні до Шевченка, який, до речі, так не любив обкурюваних кумирів; занадто частого повторення слова "геній" як слова заяложеного (після страшних "геніїв людства" типу Гітлера чи Сталіна); не применшувати і не звужувати Шевченка, втискаючи його в сучасні ідеологічні й партійні рами; не вважати Шевченка меншим за славетних неукраїнських поетів, але й не говорити, що Шевченко більший за Міцкевича і Пушкіна.

Державі і владі не можна було ніяк ігнорувати величну постать Тараса, і газети сповнені офіційною інформацією щодо вшанування пам'яті Кобзаря.

В СРСР з 1940 року діє постанова ЦК ВКП (б) "Про літературну критику і бібліографію", які вважалися "серйозним знаряддям пропаганди і комуністичного виховання". Богдан Кравців перераховує багато прикмет остракізму у шевченкознавчій бібліографії середини 60-х років, маючи на увазі партійно-ідеологічні розміри відбору матеріалу, і ці розміри він влучно називає "звивальниками", – радянському шевченкознавству усіх епох бракує точності, об'єктивності, повноти.

Коли повіяв "застійний вітер" з його інтернаціональністю та дружбою народів, прояв національних почуттів приймав форму санкціонованої згори тимчасової кампанії пошанування Шевченка. Це дало підстави визначному українознавцю І. Дзюбі у 1988 році зауважити, що майже всім верствам населення України бракуватиме відчуття Шевченка та внутрішнього відгуку на нього, бракуватиме бачення і розуміння його духовної насущності для нашої доби, бо люди "не живуть тим, чим жив Шевченко: історичною долею свого народу".

Але існував і зворотній бік, який соромливо замовчувався радянською офіційною пресою, бо це була справжня велика війна з Тарасом. Так, заглушувалась ювілейна програма польського "Радіо Вільної Європи" з промовою професора П. Зайцева про значення Т. Шевченка для поляків (1964 р.). Видавалися неповні зібрання творів поета, в яких відсутні поезії "Муза", "Вогні горять", "Розрита могила", "Осії, гл. ХІУ", "І мертвим і живим…" і т.д. Це і яскраве травневе вогнище 1964 року у Київській публічній бібліотеці АН України, в якому згорів відділ україністики – частина розуму і душі нації, що мала жити в дітях і внуках. Це і не просто розбиті, а знищені, зруйновані вщент вітражі на мотиви творів Тараса у Київському державному університеті: партійно-урядовий апарат побачив щось більше, ніж рівень гопака, побачив у вітражах пробудження думки саме про "нашу, не свою землю". Траплялися випадки святкування з військом і міліцією, перепустками, забороною співати українських пісень біля пам'ятника Кобзарю, бо "це образа великого російського народу". Донецький журналіст Олександр Винниченко згадує, що в 60-ті роки його два товариші були виключені з вузу за те, що слухали промови групи української інтелігенції, яка в такий спосіб відзначала 22 травня – день перепоховання тіла Т. Шевченка. Великий Кобзар був страшний для системи, оскільки давав народу своєю творчістю усвідомлення національної ідеї.

Українська інтелігенція. Вона намагалася показати справжнього Шевченка, його значення для України через читання лекцій, видання книжок. Саме українська інтелігенція домоглася всесвітнього святкування Шевченківського ювілею 1964 р.: до Радянського комітету захисту миру надходили листи з клопотаннями, пропозиції про відзначення 150-річчя Кобзаря в усьому світі. Під листами стояли підписи видатних діячів культури та мистецтва: Льва Ревуцького, Василя Касіяна, Назара Тобілевича, Остапа Лисенка, Бориса Грабовського, Петра Лермонтов, Ірини Коцюбинської, Миколи Колесси та багатьох інших небайдужих до національних святинь. З точку зору української діаспори, широко рекламований міжнародний літературний форум до 150-річчя з дня народження Т. Шевченка провалився, бо не було на цьому форумі видатних діячів, він залишився без уваги ЮНЕСКО, Всесвітньої Ради Миру. До слова не було допущено навіть представника України в ЮНЕСКО – А. С. Кисіля. Відповідальність за провал форуму українська еміграція поклала на міністра культури Р. В. Бабійчука, голову комісії УРСР в справах ЮНЕСКО.

Багато зусиль докладено інтелігенцією діаспори, щоб довести, що творчість Шевченка ані глибиною, ані світлом змісту, ані геніальністю вірша не поступається творам корифеїв світової поезії.

Український народ. Першим своїм завданням Тарас Шевченко вважав пробудження національної самосвідомості народу, бо без цього відчуття, скільки не було б у нього свободи, університетів, шкіл та багатств, народ залишиться тільки населенням, ситим, але бідним духовно.

"Визнаю, – говорив великий грузин Акакій Церетелі, – що з його слів я вперше зрозумів, як потрібно любити батьківщину і свій народ".

Український народ гідний свого поета світового рівня. Український народ зберігав національний дух, незважаючи на чорні сумні часи пригноблення всього українського: коли шкала національних цінностей була викривлена до невпізнання, коли мова народу все далі ставала периферійною, серед щоденного тиску дзвінких державних гасел, – не загубилася національна душа, і ця душа не дозволила вершину України вкрай розрівняти в часи існування СРСР. І якщо мешканці планети впізнають нас саме як українців і по голосу, і по обличчю, то цим ми зобов'язані перш за все Тарасу Шевченку.

Свята Шевченка допомагають усвідомлювати почуття гідності, яке паростками пробивається з глибинних джерел. При святкуванні ювілеїв того, "ким все зайнялось і запалало" (Є. Маланюк) не можна обійтись без героїчних образів та картин, оспіваних поетом, і з його творчості народ черпає знання витоків й самобутності нації, її велич і трагедію, особливості історичного розвитку. Одночасно йде процес пізнання невичерпного багатства української мови, яка пізнається не як мертві знаки, а як живий народний дух, як історична пам'ять, як причетність до вічності через творчість Кобзаря.

З відновленням незалежності в Україні піднімається нова бурхлива хвиля цікавості до творчої спадщини поета, його життя та їх переоцінювання. Проти того заяложеного образу Т. Г. Шевченка, який склався за часів радянської влади, у 1995 році виступає український поет Іван Драч. У вступі до своєї документальної драми "Гора" поет зазначає:

Скиньте з Шевченка шапку. Та отого дурного кожуха.
Відкрийте в нім академіка. Ще одчайдуха-зуха.
Ще каторжника роботи. Ще нагадайте усім:
Йому було перед смертю всього лише сорок сім.

Голова Всеукраїнської партії духовності та патріотизму професор Анатолій Шевченко у 2004 році звертається до всіх християнських конфесій з проханням підтримати ініціативу канонізувати духовного батька українського народу – Тараса Григоровича Шевченка. Заклик цей йшов з майдану: "Свята постать національного генія є об'єднавчим символом для всієї України вже майже два століття… Сьогодні український народ зможе отримати свого Святого Тараса Шевченка, заступника перед Господом, щоб Божа благодать завжди була з нами!"*

***

Історія світового шевченкознавства наповнена історичними розвідками про вшанування пам'яті поета в різні часи та на різних землях. Зокрема, про вшанування поета учнівською молоддю Галичини у 1911 році, про ставлення галицького духовенства до літературної спадщини поета, про святкування роковин Тараса у Запоріжжі до революції, в перші роки революції 1917 р., і навіть у далекій Грузії у 1908-1914 роках. Простежена історія роти імені
Т. Г. Шевченка в далекій Іспанії 30-х років ХХ ст., партизанського загону в Канівському районі та історія збереження унікальних матеріалів Центрального музею Т. Г. Шевченка під час Великої Вітчизняної війни. Для школярів у 1964 році видається історична розвідка Л. М. Юрга-Юрженко з історії Канева та вшанування живої слави Кобзаря. На Донеччині перша така робота у вигляді практичного посібника з'явиться лише у 1994 році, і ця робота горлівського краєзнавця А. Шевченка й досі залишається єдиною книгою про вшанування пам'яті
Т. Шевченка на Донеччині.

Книга, яку ви тримаєте в руках, є спробою розширити і узагальнити увесь доступний матеріал щодо згадування імені Тараса Шевченка на Донеччині. Для написання цієї роботи були використані усі доступні авторові джерела: матеріали державного архіву Донецької області, періодичні часописи (газети і журнали) України і Донеччини, починаючи з двадцятих-тридцятих років ХХ століття і до сьогодення, книги донецьких авторів, які розробляли окремі ділянки донецького шевченкознавства.

Окреме слово подяки автор висловлює відділу краєзнавства (завідувачка Дрьомова Т. М.) Донецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Н.Крупської. Увага його працівників, всебічна допомога і чудові фонди відділу допомогли автору в його нелегкій роботі із збирання та систематизації матеріалу.

Першими датами, які зв'язують великого поета з Донеччиною, можна вважати 1851 та 1857 роки. У 1851-52 роках наказним отаманом Азовського козацького війська був
Я. Кухаренко. Протягом свого життя Я. Г Кухаренко вів широке листування з відомими діячами української та російської науки, літератури, культури. Двадцятирічна дружба Я. Г. Кухаренка з Т. Г. Шевченком породила цікаве і змістовне листування між ними.

1857 рік – це рік зустрічі Тараса Шевченка з поетом М. Петренком із Слов'янська.

Перші згадки про вшанування пам'яті поета на Донеччині відносяться до 1907-1911 років. Але у цієї книги не може бути кінця: Шевченко завжди сучасний у часовому і позачасовому вимірі, хоч умовно книга закінчується 2014 роком.

Укладач

Тамара Пішванова

Річниця Шевченка – наше свято,
і наш обов'язок пом'янути великого поета.

З газети "Бахмутская копейка". 1914 р.

Його шанують молоді й похилі.
Думки летять в минуле, як стрижі
У Каневі – Тарасова могила,
А пам'ятник – у кожного в душі!

Віталій Юречко

1851 рік

За свого життя Тарас Григорович ніколи не бував у Донбасі, з нашим краєм його пов'язують друзі, знайомі, родичі. Одним з таких друзів був наказний отаман Азовського, а пізніше Чорноморського козацького війська Я. Г. Кухаренко.

1851-1852 – наказним отаманом Азовського козацького війська імператорським указом призначається Яків Герасимович Кухаренко (1799-1862) – генерал-майор російської армії, відомий на той час літератор. Він не тільки шанував поета, а й підтримував його морально й матеріально. Це до нього мріяв Тарас "податися на Чорноморщину" і відпочити деякий час після тяжкого заслання.

Азовське козацьке військо існує з 1828 по 1864 рік. В мирний час команди азовських козаків на баркасах відбували берегову службу вздовж східних берегів Азовського та Чорного моря – від Керченської протоки до міста Поті. Внутрішнє самоуправління здійснювалося наказним отаманом і військовим правлінням, центр якого знаходився в станиці Петровській, а згодом – у Маріуполі. У військових і цивільних справах козаки підпорядковувалися генерал-губернаторові Новоросії.

1857 рік

6-9 червня – зустріч у Лебедині Тараса Шевченка із поетом Михайлом Петренком, уродженцем міста Слов'янська, автором вірша "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю". Вірш дуже вразив Т. Шевченка, і він власноруч переписав його до свого записника:

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
чому я не сокіл, чому не літаю?
Чому мені, боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав!

Прізвища Михайла Петренка і Тараса Шевченка стоять поруч у повідомленні генерал-губернатора Києва Д. Г. Бібікова царю про розгром Кирило-Мефодіївського товариства (1847).

1860 рік

1860 – Є. Ковалевський, міністр народної освіти у Російській імперії, за освітою гірничий інженер, що працював на Донбасі, посприяв скасуванню цензурної заборони творів Т. Г. Шевченка.

1861 рік

28 лютого – Феоктист Хартахай, грек із села Чердакли, що на Донеччині, несе на своїх плечах труну з тілом Т. Шевченка від Академії мистецтв до Смоленського кладовища. На могилі сказав прощальне слово: " Сумно і страшно вимовити: "Тарас Григорович помер!" Україно, мати ти наша, де твоя утіха, де витає і що тепер робить?.. Матінко наша, Україно, степи наші, могили, Дніпро широкий, небо наше синє! Хто нам пісню заспіває і про нас згадає! Хто нас так щиро любитиме і за нас душу положить! Тарас Григорович у труні споряджений на той світ! Затих, замовк наш соловейко навіки! Україно, Україно! Де твій син вірний? Мово українська! Де твій батько, що так тебе шанував, що через нього і тебе ще більше поважати стали?.. Спи ж, тату, поки правда з кривдою силу міряти будуть, поки правда запанує на світі!"

ХАРТАХАЙ Феоктист Аврамович (1836-1880) – визначний освітній діяч. Народився в с. Чердакли (тепер с. Кременівка Володарського району Донецької області). Навчався спочатку в Харківському, потім у Київському, а з 1860 року – у Петербурзькому університеті. Брав участь у студентських заворушеннях. Належав до демократичного табору української інтелігенції. Був близько знайомий з Т. Г. Шевченком. Промова Хартахая на похованні Т. Шевченка 1861 р. опублікована в українському громадсько-політичному і літературно-мистецькому журналі "Основа", що видавався в Петербурзі. Пізніше Хартахай стояв біля витоків середньої освіти в Маріуполі. У 1875 році він на свої кошти відкрив у місті прогімназію. Завдяки його діяльності 15 жовтня 1876 року в Маріуполі були відкриті чоловіча і жіноча гімназії. Їх засновником і першим директором був Феоктист Хартахай.

1899 рік

25 лютого – з нагоди 85-ї річниці з дня народження Т. Г. Шевченка в м. Бахмуті (нині Артемівськ) в учительській бібліотеці земських шкіл Бахмутського повіту відбуваються перші Шевченківські читання. Їх ініціатором став місцевий вчитель і поет Микола Чернявський – автор "Донецьких сонетів" (1898 р.).

899 – український банкір, промисловець, громадський діяч і меценат Алчевський Олексій Кирилович, засновник м. Алчевськ (Луганська обл.) зініціював відкриття у місті Харкові першого пам'ятника Т. Г. Шевченку (роботи скульптора В. Беклемішева).

1907 рік

1907 – члени драматичного гуртка рудника "Вєтка" (Юзівка) влаштовують виставу "Назар Стодоля" за однойменною п'єсою Тараса Шевченка.

1908 рік

1908 – члени драматичного гуртка рудника "Вєтка" (Юзівка) представили на суд глядачів виставу "Невольник".

1910 рік

1910 – відомий український науковець, громадський і політичний діяч Микита Шаповал (нар. у с. Сріблянка, Бахмутський повіт, 1882 р.) публікує в журналі "Українська хата", редактором якого він був, статтю про Т. Г. Шевченка "Поет і юрба". Це наукове дослідження М. Шаповала було національно-орієнтоване і несло в собі заклик до невтомної праці діячів літератури і культури виконати заповіт Т. Шевченка – вивести українську націю на європейський рівень.

1911 рік

1911 – відзначається 50-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка

30 січня – "Народна газета Бахмутського повіту" (рос.) вміщує замітку "Пам'яті Шевченка". В ній зазначалося, що Бахмутська міська дума виділила і передала Шевченківському комітету на відзначення 50-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка кошти для будівництва пам'ятника поетові у Києві. Це перша публікація в місцевій газеті про вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Бахмутчині і Донбасі.

1911-1914 – виставу "Назар Стодоля" ставили члени Бахмутського музично-драматичного товариства у Народному домі.

1914 рік

1914 – відзначається 100-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка

18 лютого – макіївський священик П. Євсеєвський видає вказівку не проводити урочистої панахиди до 100-річниці з дня народження поета. Зокрема, священик пише: "…в літературній діяльності цього поета очевидно негативний, антицерковний і протидержавний напрям, у багатьох творах явні блюзнірські, огульні вирази, спрямовані проти вшанування божої матері, угодників божих святих ікон, а також проти верховної влади у державі".

21 лютого – газета "Бахмутська копійка" (рос.) вміщує статтю "Крамольний поет" – до 100-річчя з дня народження Т. Шевченка, знайомлячи читачів з життєвим та творчим шляхом українського поета. Зокрема, в статті зазначалося: "Ледве чи не повсемістно, за винятком столиці, вшанування пам'яті поета не дозволено… безглузда і конфузна для держави картина: народний поет… витравляється з пам'яті народної".

Олена Олександрівна Кашникова – перша жінка редактор-видавець – з 16 травня 1913 року розпочинає випуск щоденної вечірньої газети "Бахмутская копейка". Це видання проіснувало до серпня 1915 р.

24 лютого – газета "Бахмутська копійка" (рос.) вміщує статтю "Пам'яті українського батька", відзначаючи: "Т. Г. Шевченкові не хочуть простити тому, що він писав на своїй рідній мові, для свого рідного народу, жив його життям і приніс йому себе в жертву".

28 лютого – газета "Бахмутская копейка" повідомляє: "Бахмутське музично-драматичне товариство" з нагоди 100-річчя від дня народження українського поета і демократа Тараса Григоровича Шевченка організувало і провело Шевченківські літературні читання. Читання розпочалися співом всіх присутніх пісні "Реве та стогне Дніпр широкий". Члени товариства прочитали уривки з поем поета "Сон", "Наймичка", "Гайдамаки", "Катерина". Закінчилося читання театралізованою виставою "Назар Стодоля" за п'єсою Т. Г. Шевченка. У Народному домі зібралося більше 500 жителів міста і ближніх сіл".

Березень – в Народному домі товариства торгово-промислових службовців м. Бахмут влаштовують художню виставку. Протягом 6 місяців на виставці експонувалися більше 200 картин самодіяльних художників Бахмутчини і Донбасу в цілому. Виставка стала можливою завдяки старанням вчителя з Щербинівки (нині м. Дзержинськ) і письменника Степана Панасенка (письменницький псевдонім Степана Васильченка). На виставці демонструвалися також репродукції з картин Тараса Григоровича, які зберігалися в музеях і картинних галереях Києва, Санкт-Петербурга і Черкас. Щонеділі на виставці влаштовувалися вечори Шевченківської поезії, організовував і проводив їх великий прихильник і популяризатор Шевченківського слова митець широких уподобань Степан Васильович Панасенко (Васильченко).

14 березня – краківські газети повідомляють про накази царської влади про заборону шевченківських урочистостей у Росії. І саме тоді в Кракові на ювілейному Шевченківському вечорі на честь сторіччя з дня народження поета були присутні В. І. Ленін та Н. Крупська. В своїй роботі "До питання про національну політику" В. Ленін писав: "Заборона вшанування Шевченка була таким чудовим, прекрасним, на рідкість щасливим і вдалим заходом з точки зору агітації проти уряду, що кращої агітації і уявити собі не можна" («Літературний Донбас», 1969).

Грудень – з виставою "Назар Стодоля" члени Бахмутського музично-драматичного товариства протягом 1914 року виступили перед учнями Кам'янської агрошколи (м. Сіверськ), де навчався майбутній поет Володимир Сосюра, а також, в Слов'янську, Лисичанську, Костянтинівці і Юзівці.

26 грудня – показана вистава "Назар Стодоля" у приміщенні залізничної школи на станції Юзово. Збір склав 350 карбованців. 50 карбованців були виділені на різні витрати, а половину збору віддали на допомогу сербському народу. Про це повідомила "Народна газета Бахмутського повіту" (рос.) 21 січня 1915 року.

1917 рік

1917 – 1 січня 1954 року – за повідомленням Книжкової палати України, за цей період "Кобзар" видавався 46 разів загальним тиражем 1 176 тис. примірників. В радянських виданнях "Кобзаря" вірші підбиралися так, щоб поставав образ поета тільки як борця проти кріпацтва, геніального бунтаря, народного поета.

Серпень 1917 року – Микита Шаповал (відомий український науковець і політичний діяч, член Центральної Ради, родом з Бахмутського повіту) видає брошуру "Шевченко і самостійність України".

Саме в цей час (серпень 1917 року), на батьківщині Микити Шаповала, – на Донбасі, – шахтарі соляної шахти "Микола" (нині с. Володимирівка) збирають віче, на якому розглядають питання про приєднання Бахмутського повіту і Катеринославської губернії в цілому до Української Народної Республіки; про передавання земель Бахмутського повіту в Український національний фонд; про українізацію службовців і українського війська. З місцевих питань приймається рішення про виділення коштів на відкриття при правлінні шахти української читальні імені Т. Г. Шевченка. За ініціативи шахтарів В. Г. Чумаченка, С. П. Маслака, М. О. Чернишова і В. К. Ворони при цій шахті будується клуб (1922 рік) імені Т. Г. Шевченка. Перші шевченківські заходи в цьому клубі провела місцева вчителька О. О. Попенко (за матеріалами досліджень В. Терещенка).

1918 рік

Червень – у Маріуполі відкривається книгарня "Кобзар" місцевою "Просвітою" (у будинку на перехресті вулиць Миколаївська і Земська).

16 червня – маріупольська газета "Наше життя" сповіщає:"На днях відбулося загальне зібрання членів кооперативу української книгарні "Кобзар". У зв'язку з відродженням державної мови, котра з початку навчального року буде введена по всіх школах, як початкових, так і середніх, кооператив повинен постачати всі шкільні підручники для учнів міста і сіл маріупольського повіту".

1919 рік

1919 – у Слов'янську вулиця Харківська (від центра міста – майдану Революції до скверу трикутної форми) була названа ім'ям Т. Г. Шевченка.

1920 рік

Лютий – Бахмутський повітовий революційний комітет приймає постанову "на влаштування Дня пам'яті Т. Г. Шевченка асигнувати 50 тисяч карбованців, оголосити 26 лютого 1920 року на території повіту неробочим днем".

Таблиця 1. Видання творів Т. Шевченка з 1918 по 1941 рік

1920 рік – у Бахмуті вийшла книга "Тарас Григорович Шевченко (26 лютого 1861-26 лютого 1920" (російською мовою), видання Бахмутського районного відділу народної освіти, автора не названо. Книжка мала 10 сторінок, наклад – 1000 примірників. На обкладинці зазначено: Українська соціалістична радянська республіка. Пролетарі усіх країн, єднайтесь! На першій сторінці – вірш українського поета Олександра Кониського "На смерть Тараса Шевченка":

Вийшов місяць на могили
З неба подивитись.
Округ глянув світлим оком,
Став чогось журитись.

…Спи, Тарасе! Тихо-тихо,
Поки Бог розбудить.
Твого слова в Україні
Повік не забудуть.

Далі на восьми сторінках йшов виклад біографії Тараса Шевченка. Дев'яту сторінку вінчав "Заповіт".

11 березня – до роковин Т. Г. Шевченка у місцевій газеті Маріуполя був оприлюднений матеріал: "Тарас Шевченко, Великий поэт, ты в неволе погиб, но имя твое не погибло...": "Сегодня, в годину победы труда.., мы, трудящиеся, празднуем годовщину великого пролетарского поэта, друга и защитника трудящихся, весь свой век, всю свою жизнь отдавшего на благо горячо любимой родины, на благо порабощенных братьев труда. Великий певец труда, великий поэт народа – был сыном трудового народа, был выходцем из гущи пролетарской... Прошли годы, долгие годы народных страданий, но час тот желанной свободы пришел. Настал момент, когда измученные братья великого поэта подняли высоко знамя свободы и труда, свободы родной и любимой Украины"
(С. Пактчер).

1920 рік – у Маріуполі виходить друком "Малий Кобзар" Т. Шевченка. В збірку ввійшло 18 віршів і 3 малюнки. Обсяг книги 22 сторінки, ілюстрації місцевого художника – вчителя А. Петуся. В книзі розмішені малюнки хати, де народився великий поет, його могила в Каневі, його портрет. Примірник "Малого Кобзаря" надрукований на сіро-жовтому обгортковому папері – папері бурхливих часів революції та громадянської війни.

Учитель малювання Андрій Юхимович Петусь (1884-1956 рр.) – професійний художник м. Маріуполя. Закінчив Київське художнє училище (майстерня художника і архітектора Ф. Г. Кричевського). Коли у 1920 році вирішено було до дня народження Шевченка надрукувати "Малий "Кобзар", то ілюстратором видання став Петусь.

1921 рік

1921 – газета "Пролетарская мысль" (Маріуполь) друкує статтю про Т. Г. Шевченка.

1922 рік

Грудень – Донецький губернський відділ народної освіти приймає рішення про відзначення пам'ятних дат в школах Донеччини, в т. ч. роковин Т. Шевченка.

1923 рік

1923 – журнал "Просвещение Донбасса" у числах 1-2 друкує інформацію про те, що в селі Покровському Артемівського району відкрилась українська школа на 200 учнів, а все викладання ведеться українською мовою.

1923 – журнал "Просвещение Донбасса" у числі 3 друкує інформацію про святкування ювілею Т.Шевченка в Бахмуті у школі імені Тимірязева. Зокрема: "Шевченківський день був відзначений загальними зборами учнів і учителів, на яких були заслухані доповіді про життя і творчість Т. Г. Шевченка. Учень 5-ї групи зробив доповідь про Т. Шевченка українською мовою. Учень Б. Горбатов (6 гр.) прочитав власний вірш, присвячений поету. Хор виконав декілька пісень Шевченка. Були прочитані і деякі його твори. На засіданні 7-х груп керівницею була зроблена доповідь про життя і творчість поета".

Журнал «Просвещение Донбасса» видавався в Східноукраїнському регіоні з квітня 1922-го по 1930 рік. Спочатку він був органом Губнаросвіти, а потім (ми бачимо це на титульних сторінках номерів з 1925 року) – також і Окружної інспектури народної освіти та Донецького інституту народної освіти (заснований в Луганську в 1921 році, зараз – Луганський національний університет імені Тараса Шевченка). З 1922-го по 1925-й рік часопис мав назву "Просвещение Донбасса", а потім – з 1925 року – "Радянська школа". Журнал був двомовним – матеріали друкувалися і російською, й українською мовами – так, як їх подавали автори.

Березень – шахта біля селища Лиса Гора в Гришино названа іменем Т. Г. Шевченка. Біля шахти було встановлено пам'ятник поету.

Вересень – вшанування пам'яті Тараса Шевченка в новоствореному Бахмутському районі: 1 вересня відкрилася нова школа для дітей шкільного віку сіл Карпівка, Михайлівка, Деконське, Стряпівка і Яма. Для школи використали приміщення контори закритої соляної шахти. В школу навчатись прийшло більше 200 учнів. Відкрив новий навчальний заклад для дітей селян та шахтарів голова районного виконкому Георгій Омелянович Хряпін. Він оголосив присутнім також рішення Бахмутського райвиконкому про присвоєння школі імені Тараса Григоровича Шевченка – "геніального сина українського народу і всього світу" (за матеріалами досліджень В. Терещенка).

1923 – напередодні 110 річниці від дня народження Т. Г. Шевченка рішенням загальних зборів Харламівського солерудника змінюють назву свого підприємства на "солерудник імені Тараса Григоровича Шевченка".

1924 рік

110 років з дня народження Тараса Григоровича Шевченка

28 лютого – газета "Кочегарка" друкує циркулярний лист ЦК КП(б)У про відзначення 110-річчя з дня народження Тараса Шевченка, у якому проголошені основні гасла святкування:

"1) Шевченко був першим і геніальним поетом – революціонером і поетом селянської бідноти на Україні;

2) Визволення селянства від ярма поміщиків та капіталістів можливе тільки за Радянської влади;

3) Зміцнимо заповіти Ілліча у союзі робітників та незаможного селянства;

4) Тільки Радянська влада несе національне визволення робітничого класу та селянства України;

5) СРСР – запорука державного і культурного відродження України;

Організаційними формами святкування мають бути: доповіді на усіх фабриках, підприємствах і селах про підсумки нашої національної політики і про союз робочих і селян; влаштування вечорів як напередодні, так і в день річниці із запрошенням селян найближчих сіл; виїзди підшефних осередків підприємств на села; організування таких же вечорів у Червоній Армії разом з робітниками та селянами; приурочити до цього дня відкриття організацій та культурно-освітніх закладів на селі".

11 березня – газета "Кочегарка" вміщує статтю А. Раца "Тарас Григорович Шевченко".

1925 рік

Березень-квітень – щомісячний сільськогосподарський часопис Донецького губкому КП(б)У "Донецкий пахарь" вміщує у номерах 3-4 статтю "Т. Г. Шевченко – поет пригнічених" з детальним аналізом окремих творів поета.

14 серпня – в Бахмуті у літньому театрі відбувається концерт державної капели кобзарів (бандуристів) – хор, дуети, соло. Перед початком концерту виступає
т. О. Яценко з доповіддю про кобзарське мистецтво на Україні. Про це повідомляє газета "Кочегарка".

1926 рік

1926 – поет-донбасівець Володимир Сосюра пише поему "Дніпрельстан":

В росі Тарасова могила,
навколо – криця і чавун…
Спокійно спи, поете милий:
Вже простягли над світом крила
Міцні республіки Комун.

Сосюра Володимир Миколайович народився 25 грудня 1897 року (6 січня 1898) у Дебальцево Донецької області. Український поет, лауреат Сталінської премії першого ступеня. Помер у Києві 8 січня 1965 року.

1927 рік

1927 – Володимир Сосюра пише вірш "Відповідь":

Не вий, не вий на прах Тараса,
Проклятий пан!.. бо він не твій,
Його родив народний гнів.
Він є співець нового класу,
Що йде тепер в останній бій…

1927 – вчитель Щеглівської школи Ф. А. Вовк знаходить в архіві церкви села Варварівка (зараз Кіровоградська область) документ від 18 лютого 1914 року про заборону проводити панахиду до дня сторіччя Т. Шевченка у Братолюбівській окрузі. Документ підписаний макіївським священиком П. Євсеєвським.

1932 рік

11 березня – газета "Кочегарка" друкує висловлювання шахтаря шахти "Кочегарка" Василя Коцюби про "Кобзар": "Я читав "Кобзар" – він мені дуже подобається. Це не вірші, а пісні, що йдуть від серця, наче від кобзи". Пилип Фурганов – замірник шахти №8 – відзначає: "Я руський. Це, безумовно, не перешкоджає мені опанувати українську літературу, зокрема, твори Т. Г. Шевченка".

1933 рік

9 березня – друкується перший переклад "Заповіту" Т. Шевченка румейською мовою, переклад якого зробив донецький поет грецького походження Георгій Костоправ.

Георгій Антонович Костоправ (1903, с.Малоянисоль – 1938) – румейський поет та письменник, засновник національної літератури греків України, редактор маріупольської грецької газети "Колективіст", радник ЦК КПУ з питань національних меншин. Його вірші друкуються в газетах "Ильичевец", "Голос труда", "Социалистический Донбасс", "Комсомолец Донбасса", у грецьких альманахах "Неотита" ("Молодість"), "Флогомитрес спигес" ("Искры, предвещающие пламя"). У 1932 році завершена робота над поемою "Ламбос", у 1933 році виходить його книга "Та прота вимата" ("Перші кроки"), у 1934 – поема "Леонтій Хонахбей", у 1937 – збірка "Калимера, зисимо!" ("Здрастуй, життя!"). Перекладає вірші О. Пушкіна, Т. Шевченка, В. Маяковського, В. Сосюри, П. Тичини. Делегат Першого всесоюзного з'їду радянських письменників. У 1935 році стає членом Спілки письменників. Автор п'єс "Весна повертається", "Осіннє листя", повісті "Перемога". Відновлений в правах члена Спілки письменників у 1960 році. У 1963 році видається збірка "Калимера, зисимо!" у перекладі на російську мову, укладач – Павло Шадур, донецький поет. У 1968 році видавництво "Дніпро" також видає цю збірку з передмовою Максима Рильського.

Березень – "Літературний Донбас" друкує переклад Антона Шапурми поезії
Т. Шевченка "Сон" румейською мовою.

1934 рік

120-а річниця з дня народження Т. Г. Шевченка

12 березня – "Літературна газета", орган ШПК, МК та комітету ЛКСМУ шахти "Кочегарка" друкує статтю "Великий демократ, поет-революціонер", присвячену 120-ій річниці з дня народження Т. Г. Шевченка. Зокрема, в статті зазначалося: "Шевченко мав велике значення в питанні розвитку, піднесення на вищий щабель української літературної мови. Він показав, що українська мова повинна базуватися і розвиватися далі на основі мови трудящих мас".

1934 – часопис "Літературний Донбас" у третьому числі друкує тези відділу культури і пропаганди ленінізму ЦК КП(б)У до 120-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Зокрема, в тезах зазначається: "Ми повинні дати належну оцінку великому поетові й художнику Т. Шевченкові, відокремивши в його творчості палку революційно-демократичну сторону, критику дворянсько-поміщицького ладу від властивих цьому виразникові психології закріпаченого селянства елементів націоналізму. націоналістичної ідеалізації минулого, ідеалізації дрібновласницького "щастя".

1934 – часопис "Літературний Донбас" у третьому числі вміщує статтю В. Затонського "Пошана революціонерові". Зокрема, автор зазначає: "Шануючи пам'ять Шевченка, ми не збираємося підмальовувати його під послідовного революціонера, під більшовика. По-перше, позиції Шевченка повні суперечностей…По-друге, він не зміг цілком уникнути впливу панської культури…По-третє, треба підкреслити різницю історичних епох, відмінність соціальної структури…Коли на всі ці моменти не зважати, то образ Шевченка буде спотворений". І далі: "тільки закляті вороги українського народу, українських трудящих мас можуть кожний Шевченків вислів проти старої царської Москви відносити до Москви нової, нашої, пролетарської… Від цієї Москви відривати українських робітників та селян намагатися можуть тільки її вороги".

1935 рік

1935 – часопис "Літературний Донбас" у третьому числі друкує промову
В. Затонського на відкритті пам'ятника Т. Шевченкові в Харкові 24 березня 1935 року. Зокрема, в промові відзначалося: "Трудяща Україна виплекала велетня, генія з кріпаків, поета-революціонера Шевченка. …Шевченка ми нікому не віддамо. Він наш. Тому свято відкриття пам'ятника тут, у Харкові, – це велике свято нашої української пролетарської культури".

1935 – часопис "Літературний Донбас" у третьому числі друкує статтю А. Хвилі "Т. Г. Шевченко". Зокрема, автор зазначає: "Жалюгідними видаються спроби українських контрреволюціонерів-націоналістів, які намагаються показати, начебто Шевченко був взагалі проти Москви, проти російського народу. Шевченко був проти царської Москви, проти тієї Москви, яка гнітила і російські і українські трудящі маси".

1935 – часопис "Літературний Донбас" у 8-9 числі друкує статтю Г. Владимирського "Контроль над поетом: Шевченко і цензура (1841-1917)". Зокрема, автор зазначає: "Серед найтемніших сторінок, вписаних третім відділенням і його великою філією – цензурою, до історії російської літератури, все ж таки найтемнішими є ті, які поєднані з ім'ям геніального українського поета революціонера-демократа – Тараса Шевченка". Так , в ухвалі за справою кирило-мефодіївців зазначалося: "Твори Шевченка можуть посіяти у малоросах думки про можливість існувати окремо". З "Кобзаря" 1882 року видання, наприклад, вилучається вірш "Неначе степом чумаки", в якому "автор проводить ту думку, що хоч писанням віршів він кує собі кайдани, але цій пристрасті він не зрадить навіть при загрозі розіп'яти його".

12 серпня – відкривається виставка художників-самоуків Донбасу. В ній беруть участь більше 150 аматорів. 18 тисяч відвідувачів побували у клубі імені Шевченка, де виставлено більше тисячі творів самодіяльних художників. Серед аматорів -
т. Годованник – колишній безпритульний, тепер тесляр ОКСу заводу імені Ілліча, Маріуполь. Він робить копію – ілюстрації "Кобзаря" Т. Шевченка, один з моментів Уманської різанини. Темна, погана книжкова ілюстрація перетворюється у яскраву кольорову річ. Журі преміювало т. Годованника першою премією і відправленням на навчання.

1936 рік

1936 – часопис "Літературний Донбас" у другому числі друкує статтю Ф. Байдаченко "Поет народного гніву". Зокрема, автор зазначає: "Прагнення Т. Шевченка, які відбиті в його поезіях, – добитися майбутнього ладу "без холопа і без пана", ладу, заснованого на "рівності" (звісно, на буржуазній, бо ми розуміємо рівність лише на ґрунті ліквідації класів і без експлуатації людини людиною) – ці прагнення Шевченка були відображенням загальних його селянських демократичних позицій. Але вони в умовах кріпосницького ладу мали революційне значення. Мрії Шевченка про те, як він казав у своїй поезії: "Ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом", – мрії про "веселі" і "небагаті і не вбогі" села, – є про "не розмежовану землю", про "братство братнє", – всі ці мрії були селянськими ілюзіями".

1937 рік

11 березня – в Сталінському державному драматичному театрі показано концерт-виставу пам'яті Т. Шевченка. В постановці театру – інсценізація поеми Шевченка "Відьма". Потім – концерт з творів Шевченка, в якому беруть участь артисти театру, радіокомітету і філармонії.

1937 – часопис "Літературний Донбас" у числі 1-2 за січень-лютий друкує статтю Дм. Косарика "Пушкін і Шевченко". Автор відзначає, що тема декабристів є зв'язковою ланкою творчості обох поетів, вони були одного погляду на царицю Катерину, але розійшлись в оцінці ролі Петра Першого.

1937 – часопис "Літературний Донбас" у третьому числі друкує статтю
Ф. Байдаченко "Великий народний поет". Зокрема, автор зазначає: "Шевченко для свого часу був великою людиною, але ідея Шевченка не була соціалістичною. Робітничий клас і колгоспне селянство шанують Шевченка як великого поета, революційного демократа, що в епоху "темного" царства поряд з кращими людьми російського революційного руху повстав проти царизму і його прибічників".

1937 – в Сталіно розпочато будівництво кінотеатру імені Т. Г. Шевченка.

1938 рік

1938 – Володимир Сосюра пише вірш "На могилі Шевченка":

Спи спокійно, поет! Образ огненний твій
Не зітерти ні бурі, ні часу.
В більшовицькій сім'ї, славній, вольній, новій,
Ми тебе не забули, Тарасе!

1939 рік

125-а річниця з дня народження Т. Г. Шевченка

4 січня – газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що київська 4-а республіканська типографія випускає на спеціальному папері способом глибокого друку (меццо-тінто) 8 репродукцій з картин Т. Г. Шевченка: "Киргизка Катя", "Покарання колодкою", "Покарання шпіцрутенами", "Смерть гладіатора", "У в'язниці". Друкуються також плакати з портретом Т. Шевченка роботи художників Вербицького та Красицького. Випускається великий кольоровий портрет Т. Шевченка роботи художника Т. Резниченка.

1939 – широке вшанування на Донеччині пам'яті Т. Г. Шевченка з нагоди 125-річчя з дня народження. Так, 4 лютого 1939 року горлівська газета "Кочегарка" повідомила, що 3 лютого в палаці культури шахти "Кочегарка" відбувся концерт з участю бригади артистів Київської філармонії (О. Савицька, Нік, Малько, Дашевська, письменник Вільховий П. Я. та інші). На концерті були присутні 1500 глядачів. Сам концерт транслювався по місцевому радіо. Були виконані пісні на вірші поета: "Якби мені, мамо, намисто", "Реве та стогне Дніпр широкий", "У тієї Катерини", "Зацвіла в долині червона калина", поема Т. Шевченка "Катерина".

1939 – часопис "Літературний Донбас" у числі першому друкує переклади російською мовою віршів Шевченка. Переклади творів "Варнак", "Юродивий" зроблені А. Фарбером, "Лукері", "І золотої, й дорогої", "Заспівали ми останній раз", "Хоч лежачого і не б'ють" зроблені Ю. Черкаським. Тут же друкується етюд Павла Єфстаф'єва "Тарас". Зокрема, автор пише: "Хай відняли здоров'я, молодість, відняли життя. Вмре Тарас Шевченко. Але хіба смертю скінчиться життя Тараса? Будуть співати…Синьоока Маруся у короні чорного волосся; чумаки під бричкою з піднятими до неба голоблями; сліпий кобзар на київському ярмарку…Будуть співати… Мати над колискою дитини; косарі серед безмежного степового моря ковили; парубки на вечорницях; солдати у поході. Будуть співати…У рибальських дубах на широкому Дніпрі; у селах та містах. І для тяжкого горя, праці та страждань, і для радості світлих надій залишив він пісню. І серце своє в цій безкінечній пісні".

12-18 лютого – делегація горлівських шахтарів здійснила подорож шевченківськими місцями України.

16 лютого – горлівська газета "Кочегарка" повідомляє, що делегація горлівських шахтарів 12 лютого побувала біля пам'ятника Т. Шевченка у Харкові, відвідала Харківську картинну галерею. Газета писала про враження шахтаря Юдіна: "Не можна без хвилювання дивитись на це видатне творіння скульптора Манізера. Автор виключно добре розв'язав постале перед ним важке завдання – створити пам'ятник, гідний життя Шевченка. Ось низько опустивши голову стоїть Катерина. На її обличчі горе. Стиснувши руки, лежить український селянин-кріпак, знемагаючий під ярмом поміщиків. Потім, в порваній сорочці, з косою, піднявся на боротьбу з панами повстанець. В очах його рішучість, воля до перемоги".

21 лютого – донецький поет Юрій Аронович Черкаський читає свої переклади Шевченка російською мовою на літературному вечорі в актовому залі Донецького індустріального інституту.

22 лютого – газета "Кочегарка" повідомляє, що в Києві 14 лютого відбулася зустріч делегації горлівських шахтарів з письменниками України – (П. Панч, А. Головко,
П. Усенко, А. Малишко, І. Ле, І. Ферер, П. Сєвєров, Я. Городський). Шахтарі (І. Шостак, Медянцев) вітали письменників з високою урядовою нагородою, якої вони були удостоєні напередодні Шевченківського ювілею. В кінці зустрічі гірники відзначили: "Приїзджайте до нас на шахту. Ми допоможемо вам у вашій великій роботі…У себе в Горлівці ми з успіхом могли б організувати музей Т. Г. Шевченка. Ви повинні допомогти в цьому".

22 лютого – газета "Кочегарка" повідомляє, що ввечері 14 лютого горлівські шахтарі-делегати відвідали в Києві Інститут літератури АН УРСР, зустрілись з письменником О. Корнійчуком і поетом П. Тичиною. Шахтарям були показані рукописи Т. Шевченка: збірник "Три літа", "Захалявну книжечку", "Журнал" (щоденник).

28 лютого – газета "Кочегарка" друкує листи гірників Рогова та Леонідова про їхні враження після відвідання будинку у Києві, де колись жив Т. Шевченко.

3 березня – газета "Кочегарка" друкує враження гірника Рогова після огляду могили Шевченка, до якої вели 392 сходинки Дніпрової кручі. Вміщує інформацію про те, що делегат-гірник Медянцев розповів жителям селища Ново-Горлівка про перебування в музеї-заповіднику Т. Шевченка у Каневі.

3 березня – газета "Социалистический Донбасс" повідомляє про шевченківські вечори у селах. Так, в Олександрівському районі у колгоспі "Дніпрогес" на вечорі були присутні 130 колгоспників. Товариш Дубровський відзначає: "Поет мріяв про свободу і щастя народу. Він закликав народ до боротьби і вірив, що народ переможе. Мрія поета здійснилася…". Шевченківські вечори проходять і в колгоспах Мирно-Долинської, Нікольської, Олександрівської сільських рад. В Олександрійській школі прослухані доповіді "Патріотизм Т. Шевченка", "Образ жінки у творчості поета". Автор статті Д. Кидик відзначає, що творів поета мало у районі.

3 березня – у місті Орджонікідзе влаштована виставка до ювілею Т. Шевченка з газетних та журнальних вирізок про життя і творчість поета. Виставка складається з двох розділів: 1) епоха Шевченка, діяльність революційних демократів 60-х років ХІХ ст.; 2) матеріали, що відображають вплив Т. Шевченка на сучасну літературу.

4 березня – драматичні гуртки шахти № 3-біс (Чистяківський район) читають твори поета в робітничих гуртожитках та червоних кутках. Проведено 20 бесід. Ансамбль пісні та танцю шахтарського клубу підготував спеціальну програму за творами
Т. Шевченка "Думи мої, думи…", "Заповіт", "Вишневий сад". У клубній бібліотеці розгорнутий монтаж про життя і діяльність Т. Г. Шевченка. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

4 березня – в робітничих гуртожитках шахти № 8 "Вєтка" тресту "Куйбишеввугілля" читаються твори Т. Г. Шевченка "Сон", "Сліпа", "Катерина". Літературний гурток збирає матеріал для газети "Забой". Драматичний гурток працює над виставою "Тарасова юність" за п'єсою Голованівського. 9 березня намічено провести урочистий вечір до дня народження Т. Шевченка. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

4 березня – у Костянтинівці клуби хімічного та металургійного заводів влаштовують монтажі, виставки про життя і творчість Т. Шевченка. Клуб імені Комінтерну в робітничому гуртожитку читає 7 лекцій і проводить 18 бесід про життя і творчість
Т. Шевченка. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

4 березня – в обласній дитячій художній школі влаштована виставка "Т. Шевченко у мистецтві".

4 березня – у середній школі № 61 Дебальцеве відбувається вечір до ювілею
Т. Шевченка. Учні читають вірші поета. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

5 березня – до Києва виїздить на відкриття пам'ятника Т. Г. Шевченку делегація від Сталінської області. До її складу входять: депутат Верховної Ради України, завідуючий обласним відділом народної освіти К. В. Савенко, депутат Верховної Ради України, майстер підіймальних машин шахти 17-17 біс тресту "Сталінвугілля" М. С. Собченко, поет Ю. Черкаський, бригадир ланкової бригади колгоспу "Червона Армія" Сталінського району В. Р. Шинкарьов (нагороджений медаллю "За трудову відзнаку"), майстер мартенівського цеху заводу імені Сталіна О. Н. Домарьов. Всього п'ять представників.

5 березня – газета "Социалистический Донбасс" друкує великий біографічний нарис про Тараса Григоровича Шевченка. Автор нарису – П. Альтман.

6 березня – в Києві відкривається пам'ятник Т. Г. Шевченку. На цьому відкритті присутній Юрій Аронович Черкаський – донецький поет. Про це повідомила газета "Социалистический Донбасс" за 9 березня.

Черкаський Юрій Аронович (1912, Луганськ -1944), поет, письменник, перекладач, учасник Великої Вітчизняної війни.

9 березня – газета "Кочегарка" розміщує промову Голови Шевченківського комітету Спілки радянських письменників України Петра Панча про підготовку до 125-річного ювілею Кобзаря. Зокрема, письменник відзначив: "Тарас Шевченко близький і дорогий всім народам, які населяють нашу безмежну Батьківщину".

9 березня – газета "Кочегарка" друкує щоденник гірника І. П. Шостака – члена делегації – про шевченківські місця відвідування та свої враження. Зокрема, шахтар відзначав: "Нашу увагу (у Харківській картинній галереї) привернули майстерно зроблені портрети Горленка, Рєпніної, "головки дітей", картини "Циганка", "Катерина", сцени з солдатського життя, види оренбурзьких степів, його автопортрети".

9 березня – газета "Кочегарка" друкує вірш М. Андрущенка "Шевченко в Орську":

Замислився Тарас і чує,
Гаряча пісня ожива
І навіть в Орську знову, знову
Бере на гнів свої права.

Марат Васильович Андрущенко – український поет, у 1933-1941 роках жив у Горлівці, працював вчителем у селищі Комсомольське, потім Кіндратівці.

9 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує статтю А. Бронського "Шевченко і російська література". Автор зазначав: "Великий український поет Тарас Григорович Шевченко високо цінував творчість всіх народностей і перш за все літературу і мистецтво братнього російського народу".

Бронський Андрій Васильович (1910-1942) народився у Горлівці у 1910 році, закінчив там школу, деякий час працював на шахті "Кочегарка", друкував свої вірші у газеті "Молодой рабочий". Закінчив Одеський інститут соціального виховання, потім Харківський та Київський університети. З 1939 року працював в Інституті літератури АН УРСР науковим співробітником, учасник Великої Вітчизняної війни, загинув восени 1942 року.

9 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує статтю українського літературознавця професора Іллі Ісаковича Стебуна "Великий народний поет". Зокрема, автор пише: "Великий співець народу Т. Г. Шевченко був для царизму і поміщиків страшним прообразом народного гніву й народної помсти".

Стебун Ілля Ісакович (справжнє прізвище Кацнельсон, 21 січня 1911, м. Городня Черніговської області – 25 вересня 2005, Донецьк) – український літературознавець, критик. Працював у Донецькому державному університеті з 1965 по 1991 рік.

9 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує переклад з української мови на російську вірша Т. Шевченка "Якби ви знали, паничі". Переклад здійснив донецький поет Юрій Аронович Черкаський.

9 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує інформацію про документ від 18 лютого 1914 року про заборону відправляти панахиду у церквах Братолюбівської округи.

9 березня – газета "Колгоспник Донеччини" друкує частівки про Тараса Шевченка, записані на шахті "Трудівська" м. Донецька від шахтарських дівчат Люсі Павлової та Ніни Земляної:

Над горами вітри віють,
Трави колихають.
Прийдуть батько із роботи,
"Кобзаря" читають.

***

В квітниках квітки не в'яли,
А цвіли гарненько.
Я всі твори прочитала
Пушкіна й Шевченка.

***

Зійшло сонце, зійшло ясне,
Ллє проміння із гори.
Я люблю за те Шевченка,
Що він правду говорить.

***

Як Шевченко помирав,
То бажав нам волі,
Щоб жили усі у щасті,
Не клянули долі.

9 березня – на святкуванні 125-річчя з дня народження Т. Шевченка в Каневі присутній донецький письменник Павло Байдебура.

Байдебура Павло Андрійович – (16 лютого (1 березня) 1901, Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської області – 26 січня 1985, Донецьк) – український письменник та журналіст. Редактор газети "Вуглекоп" (1930-1933), редактор видавництва "Література та мистецтво" (1933-1934). Член Спілки письменників СРСР з 1934 року. Після Другої світової війни очолював Донецьку організацію Спілки письменників України (1944-1958, 1965-1968).

9 березня – у міському театрі м. Сталіно відбувається засідання пленуму міськради з представниками партійних та громадських організацій. У президії товариші Гаєвий, Решетняк, Баранов, Чикільов, професор Богуславський та інші. Товариш Гуцало робить двогодинну доповідь про життя і творчість Т. Г. Шевченка. Виступають поети і письменники міста Сталіно: поет Лобов читає свої вірші "Смерть Шевченка" та "Дуб у Прохорівці", Галкін – свій переклад на російську мову поеми "Кавказ", Фарбер – свій переклад на російську мову поеми "Варнак". Після засідання Сталінський драматичний театр показує виставу "Гайдамаки" за Т. Шевченком.

12 березня – Сталінський державний український драматичний театр показує виставу "Гайдамаки" за Т. Шевченком.

30 березня – Сталінський державний український драматичний театр показує виставу "Гайдамаки".

1939 – часопис "Літературний Донбас" у четвертому числі друкує переклад "Єретика" та "Якби ви знали, паничі" Т. Шевченка російською мовою. Переклад зроблено Ю. Черкаським. Тут же друкується переклад на російську мову поеми "Кавказ". Переклад зробив Л. Галкін. Друкується також вірш Івана Лобова "Смерть Шевченка":

Униз зійшов, дав серцю повну волю.
Вдивлявсь в малюнки. Сходила зоря.
У грудях жар! Він повернувсь від болю
І обірвались струни Кобзаря.

1939 – часопис "Літературний Донбас" у другому числі вміщує статтю А. Михайлова "Великий поет-революціонер".

1939 – часопис "Літературний Донбас" у другому числі вміщує статтю
М. Базилівського "Шевченко-художник". Автор зазначає, що вся художня спадщина Шевченка налічує біля тисячі різних картин, малюнків, офортів, портретів і гравюр. "Шевченко вперше в образотворчому мистецтві в картині "Катерина" створює хвилюючий образ нещасної дівчини-кріпачки, скривдженої розпутним офіцером-поміщиком".

1939 – часопис "Літературний Донбас" у другому числі вміщує статтю "Тарас Шевченко и русская литература". Автор – Ол. Пулінець.

1939 – часопис "Літературний Донбас" у другому числі вміщує статтю Івана Лобова "Шевченко в народних переказах". Усі перекази зібрані автором у Сталінській області. Серед переказів такі: "Куди підеш, Тарасе? – питає пан. – Де жити гарно. – Крізь гарно, де нас нема. – Це правда, пане. Крізь гарно, де вас нема" (Червоноармійський район). "Царя малює художник. Шевченко сів на табуретку і курить самосад. – А почому у вас свині? – питає цар, щоб уколоти Шевченка. А поет зметикнув та відповідає: – Та залежно від того, які вони: такі свині як ви, то в дорогій ціні, а за такі худі, як ваш художник, то й копійки ніхто не дасть" (с. Старомихайлівка). "Пан на прощання простяг руку Шевченку і дає один палець. – Чого ж тільки один палець? – Коли я вітаюсь з рівними собі, даю усю долоню, всьому останньому чиновному миру даю один палець. – Я простий мужик, звольте ж, пане, півпальця здачі", – і показав пану дулю" (ш. "Чекіст" м. Сталіно).

1939 – часопис "Літературний Донбас" у другому числі вміщує народний фольклор, присвячений Т. Шевченку. Зокрема, такий:

Стало радісно нам жити,
Стало жити веселіш.
Твори Пушкіна й Шевченка
Від усього наймиліш.

І тепер зійшло прекрасне
На могили кобзаря
Сонце правди. Сонце щастя,
Світла Сталінська зоря!

(Записав Іван Лобов на шахті № 5 "Трудівська" Петровського району,
м.Сталіно. Донбас).

Не побліднуть зірки в небі.
Сонце не погасне.
Дуже любимо Шевченка.
Його твори ясні.

Просив Тарас не забути
Про нього згадати.
Вічно співцю і поету
Сурми будуть грати.

Кожне слово у Тараса
Бідний люд навчало
Та кріпаків із неволі
До боїв гукало.

При кріпацтві бідним людям
Тяжко було жити.
Тарас кликав їх до бою,
Волю боронити.

Кріпак Тарас – переможець,
Славте його, люди,
Не забудьте теплим словом
Його спом'янути.

Хто країну вільну любе,
Хто боротьбу знає,
Той Тарасові всі твори
Без кінця читає.

Ми Шевченкові завіти
Не забудем до кінця.
Не померкнуть ясні зорі
Над могилою співця!

(склав Дубров Н. А. – шахтар шахти Смолянка, Сталінського району, Донбас).

9 травня – урядовий шевченківський комітет УРСР вручає поетам, письменникам та художникам СРСР, що брали активну участь у святкуванні 125-ої річниці з дня народження Т. Шевченка, ювілейні шевченківські медалі. Шевченківські пам'ятні медалі отримали донецькі поети – Павло Безпощадний, Олександр Фарбер, Юрій Черкаський.

Безпощадний (Іванов) Павло Григорович (29 червня 1895, с. Всеславль Смоленської області – 25 травня 1968, Горлівка), донбасівський пролетарський поет, співець шахтарського краю.

Фарбер Олександр Михайлович (1910-1982) – журналіст, поет, письменник. Народився у м. Бахмут.

21 травня – газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що 19 травня в Києві відбулася сесія АН УРСР, присвячена 125-річчю з дня народження Т. Шевченка. Вступне слово оголошує академік Палладін, доповідь "Шевченко і його епоха" читає професор Оглоблін, з доповіддю "Шевченко і російська література" виступає професор Шаховський, композитор Ревуцький акцентує увагу на темі "Шевченко і українська народна пісня".

Травень – на Всесоюзному ювілейному пленумі Спілки радянських письменників з нагоди 125-річчя з дня народження Т. Шевченка виступає І. Стебун (у 1966-1991 рр. – професор Донецького університету) з доповіддю "Основоположник нової української літератури". Зокрема, автор зазначає: "Шевченко створив невмирущі зразки великої національної літератури, пройнятої передовими ідеями свого часу, насиченої невичерпними художніми багатствами, і тим самим вивів українську літературу на широкий шлях літератури світової".

4 червня – газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що в середині червня має відкритися новий кінотеатр імені Т. Шевченка в місті Сталіно. Барельєфи виконані харківським скульптором Івановим. У кінотеатрі передбачена читальня.

14-15 червня – київський театр імені Франка, який знаходиться на гастролях в Сталіно, показує виставу за п'єсою С.О. Голованівського "Доля поета".

20 червня – газета "Социалистический Донбасс" розповідає про великі Шевченківські урочистості у Каневі з нагоди відкриття пам'ятника та музею на могилі Кобзаря. Серед присутніх – українські урядовці: Хрущов, Бурмистренко, Коротченко, Корнієць, Кобулов, Сердюк, Старченко, Жила, Хоменко, Редько. Інтелігенцію представляють письменники-орденоносці: Корнійчук, Тичина, Бажан, Рильський, Гофштейн, народний артист СРСР Москвін та інші.

30 червня – кореспондент Стадніков розповідає про те, що до 22-ої річниці Великого Жовтня планується відкрити виставку, присвячену Т. Шевченку. Так, скульптор Резун закінчує скульптуру Т. Г. Шевченка у засланні. Дружина робітника Краматорського станкобудівельного заводу т. Шишакова прислала вишивку на льні гладдю. Колгоспник с. Тельманове т. Чурилов розробив ескіз картини "Т. Г. Шевченко у майстерні художника Брюллова". Для найкращої організації виставки Будинок народної творчості організував для допомоги самодіяльним гурткам 25-денний семінар. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

15 серпня – театр імені Артема на гастролях у Маріуполі показує виставу "Катерина". У головній ролі актриса А. Зірка. За постановку ювілейної вистави "Катерина" урядовий шевченківський комітет нагороджує Артемівський драматичний театр пам'ятною Шевченківською медаллю. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

21 серпня – газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що у м. Сталіно готується виставка до ювілею Т. Шевченка, яка складатиметься з творів членів гуртків художньої самодіяльності та більше ніж 200 творів художників-самоуків. Розділи виставки намічені такі: 1) період кріпацтва, 2) дитинство Т. Шевченка, 3) революційна діяльність поета, 4) революційний рух початку ХХ століття, революційна діяльність Леніна, Сталіна, сталінська конституція. На виставку вже прибуло 60 експонатів. Серед них – три ліпні вази із зображенням барельєфу Т. Шевченка, автором яких є художник-самоук Галагуз. Жіночий колектив майстринь Краматорського палацу культури надіслав картини "Катерина", портрет Т. Шевченка, які вишиті набивною голкою. Учень Мітін з Краматорська написав картину "Шевченко в наймах".

5 вересня – у Донецьку на вулиці Артема відкривається перший в Україні двозальний кінотеатр імені Т. Шевченка на 600 місць.

6 вересня – газета "Соціалистический Донбасс" вміщує статтю архітектора
Л. А.Теплицького "Новий кінотеатр", який розповідає про свій втілений проект, зокрема, що в центральній частині головного фойє, на фоні червоного мармуру встановлена скульптура Т. Г. Шевченка.

1939 – виходить зібрання творів Т. Г. Шевченка у 5-ти томах. До 3-го тому
А. Бронський пише вступні статті "Повісті Т. Г. Шевченка", "Драматичні твори
Т. Г. Шевченка". Зокрема, у статті "Повісті Т. Г. Шевченка" він зазначав: "Прозаїчна спадщина Тараса Григоровича Шевченка доповнює образ великого народного співця і ще глибше і ширше розкриває нам його геній". В статті "Драматичні твори
Т. Г. Шевченка" автор зазначає: "Назар Стодоля", уривок з драми "Невеста" свідчать про те, що Шевченко був неабияким знавцем сценічного мистецтва, і нам тільки доводиться жаліти, що не збереглася вся його драматургічна спадщина. Але й ті драматичні твори, що дійшли до нас, безперечно посідають одне з перших місць в українській драматургії".

1939 – Слов'янський драматичний театр імені В. Маяковського з початком театрального сезону 1939-1940 року ставить п'єсу С.О.Голованівського "Доля поета". В ролі Тараса Шевченка – артист В. Войнович.

1939 – літературний орган письменників Донбасу "Літературний Донбас" публікує вірші російською й українською мовами, присвячені Т. Шевченку. Серед авторів -
М. Упеник ("Дуб"), М. Фролов ("Тарасова верба") та інші.

1939 – колектив шахти імені Т. Шевченка (Красноармійськ) за високі досягнення нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1939 – збір коштів і спорудження пам'ятника Т. Г. Шевченку у Бахмуті (Артемівську). В стінах Кам'янської агрошколи, яку в свій час закінчив відомий український поет Володимир Сосюра, виникла пропозиція про збір коштів на будівництво пам'ятника Великому Кобзареві в шкільному парку. Цю ідею підтримали студенти Артемівського учительського інституту та шахтарі солешахти імені Т. Г. Шевченка. Коштів, зібраних в селищі Яма (нині Сіверськ), вистачило на виготовлення погруддя геніальному Кобзареві (6000 крб.) Коштів жителів Артемівська (11800 крб.) вистачило на спорудження пам'ятника Т. Г. Шевченку в міському парку.

1940 рік

12 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує статтю Ф. Ільченка "Тарас Григорович Шевченко". Зокрема, автор зазначає: "Шевченко – плоть від плоті трудящих мас. І Нікому з ворогів не вдасться збочити революційний зміст його творчості. Геній Шевченка своїм корінням уходить в народ, в життя…"

Травень 1940 р. – Слов'янський театр імені В. Маяковського розпочинає свої гастролі у місті Сталіно. Серед вистав – п'єса С. О. Голованівського "Доля поета". Критик Н. Юров зазначає: "Цікаво відзначити, що п'єса "Доля поета" Голованівського, яка не мала великого успіху у ряді крупних театрів, у Слов'янську поставлена дуже вдало. Успіх вистави в першу чергу відзначається справжньою майстерністю і творчим натхненням, з яким виконує роль Тараса Шевченка артист Войнович. Артист з граничною виразністю, з благородною простотою та емоційною насиченістю створює образ великого поета-революціонера Т. Г. Шевченка".

26 червня – газета "Социалистический Донбасс" розповідає, що в рамках Сталінської обласної дитячої олімпіади художньої самодіяльності підготовлений літературний монтаж за творами Т. Г. Шевченка "Думи мої, думи мої…" і показаний учнями Харцизької школи № 1 (керівник – вчитель Татарчук).

3 липня – працівники обласного Будинку народної творчості Л. Смирнов і
Ф. Файман розповідають про те, що відбудеться Всесоюзний огляд театральних самодіяльних колективів. Мета цього огляду – подальше підняття ідейно-творчого та художнього рівня театральної самодіяльності. Обласний будинок народної творчості намічає провести районні огляди драматичних гуртків і до 23-ої річниці Жовтневої революції – обласний огляд найкращих театральних гуртків. Так, самодіяльний драматичний гурток села Залізне ставить п'єсу Т. Г. Шевченка "Назар Стодоля".

7 липня – газета "Социалистический Донбасс" друкує анонс вистави "Назар Стодоля", яка буде показана в рамках гастролей у місті Сталіно Харківського драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.

9 липня – на гастролях у м. Сталіно Харківський театр імені Т. Шевченка показує виставу "Назар Стодоля". В головних ролях – О. І. Сердюк, В. І. Чистякова.

29 грудня – газета "Социалистический Донбасс" повідомляє про цікавий захід, зроблений театром імені Пушкіна та театром імені Артема. Так, театр імені Пушкіна (Костянтинівка) показує в Артемівську дві вистави, тоді як театр імені Артема в цей час у Костянтинівці працює два дні і показує вистави "Катерина" та "Весілля в Малинівці".

1940 – у київському видавництві виходить збірка творів І. Стебуна "Українські класики", в якій розміщено нарис "Основоположник нової української літератури" – про Т. Г. Шевченка. Зокрема, автор відзначає: "Шевченко приніс в українську літературу незнані до нього багатство і широту тем, мотивів, жанрів, пристрасний пафос поета-демократа і революціонера. Голос Шевченка вже з перших його поетичних рядків прозвучав у тихому "парнасі" його сучасників новим, нечувано сміливим і різким дисонансом до ідилічної романтики і зовнішнього етнографічного спокою, що були поширені в тодішній українській поезії".

1941 рік

1941 – театр музичної комедії і драми імені Артема за другу половину 1941 року (в евакуації) показує 4 рази виставу "Катерина" М. Аркаса. Загальна кількість глядачів – 1114, загальна сума зборів – 5 672 карбованців і 20 копійок.

16 листопада – в Маріуполі відкривається перший театральний сезон при німецько-окупаційній владі.

18 листопада – "Маріупольська газета" повідомляє, що Київська опера відкрилася знову. В першу чергу ідуть українські опери: Аркаса "Катерина", Лисенка – "Утоплена" та "Тарас Бульба" тощо.

27 листопада – "Маріупольська газета" повідомляє, що у Львові в українському театрі виставлені такі прем'єри: балет "Лілея" на підставі відомої поеми Т. Шевченка та інші.

1942 рік

3 січня – у Юзівці відновлено роботу кінотеатру імені Т. Шевченка

8 січня – газета "Донецкий вестник" повідомляє, що в Юзівському музично-драматичному театрі готується до постановки опера М. Аркаса "Катерина" за мотивами поеми Т. Шевченка. Режисер-постановник С. А. Левченко. В головних ролях артисти Лотоцька, Ранжева, Бойко, Уманцев та інші. Прем'єра намічена на 15 січня.

10 січня – "Маріупольська газета" повідомляє, що в Києві розпочав роботу музично-драматичний театр імені Затиркевич-Карпінської. З музичних п'єс підуть "Катерина", "Маруся Богуславка" та інші.

13 січня – видається розпорядження бургомістра Маріуполя Комровського Миколи Яковича про те, що усі школи, установи, підприємства міста повинні мати портрети українського національного поета Т. Г. Шевченка. Міська літографія виготовляє їх розміром 40 на 58 сантиметрів за 5 карбованців.

5 лютого – газета "Донецкий вестник" інформує, що прем'єра опери М. Аркаса "Катерина" за мотивами поеми Т. Шевченка призначена на 15 лютого.

19 лютого – газета "Донецкий вестник" розміщує матеріал "Про культуру". Зокрема, описується приміщення Юзівського театру: "Тут погруддя – і Шевченка, і Чайковського, і Моцарта та інших".

9 березня – Маріупольський міський театр показує великий концерт, присвячений пам'яті Т. Шевченка. Театру надається ім'я Т. Шевченка.

9 березня – газета "Звезда Советов" (орган 12-ї армії) друкує вірш військового кореспондента, донецького поета К. Герасименка "Крізь бурю й сніг":

Б'ють гармати, палає небо…
Краю рідний, вишневий край,
З "Кобзарем" я іду до тебе,
З словом рідним, простим. Чекай.

Кость Герасименко (Костянтин Михайлович Герасименко, 28 квітня (11 травня) 1907 року, с. Приходьки Пирятинського району Полтавської області – 27 вересня 1942 року, Південний фронт) – український поет і драматург. Після закінчення Пирятинського педагогічного училища вчителював у Донбасі. У 1932-1934 рр. – на редакційній роботі у журналі "Літературний Донбас".

10 березня – "Мариупольская газета" розміщує передову статтю "Шевченко – наш національний поет".

1942 – поет Володимир Сосюра друкує свій вірш "Шевченко на Донбасі" (часопис "Українська література", 1942, № 5-6 (березень-квітень), с. 10:

Ідуть полки на вражі зграї,
Й між ними ти, твої пісні.
Твоє ім'я звучить і сяє
В моїй донецькій стороні.

Такий народ не можна вбити,
Раз він такого дав співця.

18-30 липня – в Маріуполі відкривається художньо-декоративна виставка місцевих художників. Серед виставлених робіт – твір художника Марченка "Портрет
Т. Г. Шевченка", виконаний італійським олівцем.

26 вересня – Маріупольський радіовузол о 10-00 передає шевченківські вірші та пісні.

27 вересня – Маріупольський радіовузол о 15-00 передає шевченківські вірші та пісні.

21 листопада – "Маріупольська газета" повідомляє, що чільне місце в роботі колективу театру імені Т. Шевченка посідають виступи його артистів у міській радіомережі. Протягом 2-3 місяців ця робота провадиться регулярно. Театр дав цілу низку тематичних літературно-музичних передач: "Лірика українського народу", "Тарас Шевченко", "Шевченківські вірші та пісні" та інші. В цих передачах брали активну участь артисти Волгрик, Поет, Харута, Харитонов та піаністка Лізавета Тімен.

1 грудня – в Маріупольському театрі імені Т. Шевченка на сцені йдуть українські водевілі "Кум мирошник" і "По ревізії" та сцени "Вечорниці" з п'єси "Назар Стодоля". Початок – о 19-00.

3 грудня – "Маріупольська газета" розповідає про те, що найбільш популярною формою роботи осередків товариства "Просвіта" у Маріуполі є мистецька робота. Так, репертуар гуртків складається з п'єс української класики, зокрема, п'єси "Назар Стодоля" Т. Шевченка.

1942 – виходить "Кобзар" Т. Шевченка, виданий Спілкою радянських письменників України. На обкладинці над портретом Т. Шевченка напис: "Смерть німецьким окупантам!". Книга, на жаль, надрукована на поганої якості жовтому папері, м'яка обкладинка. Книга одразу була відправлена на фронт, оскільки друкувалася за численними замовленнями червоноармійців.

1943 рік

14 січня – "Маріупольська газета" повідомляє, що у селі Кирилівці, батьківщині українського поета Т. Шевченка, відновлено й відкрито для відвідування шевченківський музей. Музей відвідує багато людей, які й за цю справу також дякують німецькій цивільній владі.

16 січня – "Маріупольська газета" розповідає про те, що у Львові засновано Інститут імені Т. Шевченка з усіма ділянками українознавства.

19 січня – "Маріупольська газета" розповідає про забуті могили видатних людей України. Зокрема, що зникла могила актора Соленика, якого Тарас Шевченко цінував більше за Щепкіна.

23 січня – "Маріупольська газета" розповідає про портретну майстерню художника Курлова. Зокрема, що ця майстерня працює шостий місяць, художник малює на замовлення олівцем, пастеллю, аквареллю, масляними фарбами. Вже виконані портрети Ад. Гітлера, Т. Шевченка, Л. Толстого.

28 лютого, неділя – в Маріуполі в театрі імені Т. Шевченка о 14-00 йдуть "Кум мирошник" та "Вечорниці" з "Назара Стодолі"

14 березня – в Маріуполі в приміщенні театру імені Т. Шевченка йде святкування 129-ої річниці з дня народження Т. Г. Шевченка. У програмі свята: 1) доповідь про творчість поета, 2) літературно-музичний монтаж "Тарас Шевченко", 3) концертний відділ. Початок о 14-00.

30 березня – "Маріупольська газета" повідомляє, що в селі Володарське працює клуб з бібліотекою, на Шевченківські свята прочитані лекції про життя і творчість
Т. Шевченка.

1 червня – "Маріупольська газета" повідомляє, що у Києві відкрився український драматичний театр. Директор театру – філолог-вчений Г. Д. Завадович, художній керівник – режисер М. Л. Тімський. У репертуарі 30 п'єс, серед яких – "Назар Стодоля" Т. Шевченка.

6 липня – "Маріупольська газета" подає інформацію про театр імені Т. Шевченка у Черкасах. За сезон він дав 112 вистав для населення, 4 – для німецьких вояків. Театр взимку відвідало 42 385 осіб.

осінь 1943 р. – Червоноармійська газета "Фронтовик" пише: "Слухай, товаришу! Ти прогнав фашистів за Дніпро, ти вступив уже на правий берег Дніпра. Київ, Канев, могила Шевченка – вся земля Тараса кличе тебе, визволитель: поспішай на допомогу!".

20 листопада – киргизький поет Джоомарт Боконбаєв читає власний вірш "На могилі Тараса" трудящим Мар'їнського району.

1944 рік

130-та річниця з дня народження Т. Г. Шевченка

Лютий-березень – Сталінська обласна бібліотека імені Н.Крупської організовує виставку творів Тараса Шевченка.

Березень – обласна філармонія до шевченківських днів готує нову програму естрадних виступів. Артисти виконують пісні Шевченка, поеми "Катерина" і "Єретик".

10 березня – в приміщенні Сталінського театру опери та балету відбувається літературний вечір, присвячений пам'яті Т. Шевченка. На ньому виступає донецький критик А. Клоччя з доповіддю "Великий патріот". Наголос у доповіді робиться на силу ненависті Шевченка до німців-завойовників. Критик говорить, що для німців у поета немає інших висловів, як – німець вузлуватий, немчура захопила запорозькі степи, козаки у німецькі кайдани заковані.

10 березня – Державний Український театр імені Артема ставить ювілейну виставу, присвячену 130-річчю з дня народження великого українського поета Т. Г. Шевченка. 10 і 11 березня увечері і 12 березня вдень йде п'єса "Назар Стодоля" – драма на три дії. В ролях зайняті актори Бориков, Главацька та інші.

10 березня – газета "Социалистический Донбасс" друкує добірку віршів поета під загальною назвою "І на оновленій землі врага не буде, супостата…". Друкуються вірші "Заповіт", "Єретик" (Шафарикові), монолог Микити з драми "Микита Гайдай". Друкується також уривок з статті М. Тихонова "Вітчизняна війна і радянська література" про "Кобзар" Т. Шевченка: "На Українському фронті "Кобзар" Шевченка, ретельно підклеєний, видавався командиром кожного вечора тому бійцю, який відзначився удень. І люди билися, щоб отримати "Кобзаря" на руки, як вищу нагороду. – Я преміюю цією книгою своїх бійців, – говорив командир артилерійського полку".

10 березня – о 19-00 годині вечора у приміщенні міського театру проводиться вечір, присвячений 130-річчю з дня народження Т. Шевченка. Його організовують Сталінський міськком КП(б)У і донецька організація Спілки радянських письменників України. Доповідь про творчість Т. Шевченка робить критик А. Клоччя. Зокрема, він зазначає, що в день 130-річчя з дня народження великого патріота рідної землі його слова звучать як пророкування, яке буде здійснено нашою доблесною Червоною Армією:

В село на зрище приведуть
І на хресті отім без ката
І без царя вас, біснуватих,
Розпнуть, розірвуть, розіпнуть
І вашей кровію, собаки,
Собак напоять…

Після урочистої частини – вистава "Назар Стодоля". Вистава показується безплатно.

11 березня – театр імені Артема (м. Сталіно) показує виставу "Назар Стодоля". Кількість глядачів – 1183, загальний збір – 18 725 карбованців.

11 березня – у кошторисі витрат на нові та капітально відновлені вистави значиться п'єса "Назар Стодоля" Т. Шевченка. Матеріальне оформлення обійшлося у 23 900 карбованців, в подальшому вказується цифра у 30 100 карбованців.

12 березня – у приміщенні обласної бібліотеки імені Н.Крупської відбувся літературний вечір, присвячений 130-річчю з дня народження великого патріота рідної землі Т. Г. Шевченка.

20 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує критичну статтю
А. Клоччя "Виховувати глядача". Зокрема, він зазначав: образ Хоми Кичатого ("Назар Стодоля") – це збірний тип, в якому втілені негативні риси козацької старшини. "У виконанні артиста Борикова це просто хитрий дядько, "гречкосій" – і все. В образі Галі автор показує ніжну дівчину, сповнену національної і людської гідності. В театрі Галя – героїня оперети, так її трактує актриса Главацька, позбавляючи героїню національного колориту." "…щоб театр зміг розгорнути усі свої творчі можливості, закладені в його зростаючому колективі, потрібно визначитися художньо, відкинути вже непотрібну універсальність і прагнути до того, щоб театр мав своє власне художнє обличчя".

Березень – Сталінський український театр імені Артема за місяць показує 6 разів виставу "Назар Стодоля" Т. Шевченка. Загальна кількість глядачів склала 4 708 осіб, загальний збір склав 74 712 карбованців.

2 квітня – український театр імені Артема на сцені театру опери та балету
(м. Сталіно) вранці показує виставу "Назар Стодоля" Т. Шевченка. На виставі присутні 548 глядачів, збір склав 6 950 карбованців.

Червень – Сталінський театр імені Артема показує виставу "Назар Стодоля"
Т. Шевченка. На виставі присутні 290 глядачів.

21 липня – Сталінський театр імені Артема показує виставу "Назар Стодоля"
Т. Шевченка. На виставі присутні 290 глядачів, збір склав 5 335 карбованців.

31 серпня – затверджено репертуарний план Сталінського українського музично-драматичного театру імені Артема. Серед вистав – "Назар Стодоля" Т. Шевченка. Режисер – Є. Шнейдерман.

1944 – Володимир Сосюра закінчує свою поему "Мій син", в якій Шевченко, встаючи "із могили на кривавому фоні пожеж", своїм вогненним словом кличе радянських воїнів до розплати за сплюндровану фашистами Україну:

На Вкраїну ідіть, мої діти,
Хай звучать ваші кроки, як мідь,
Відплатіть за потоптане жито,
За могилу мою відплатіть!…

1944 – Сталінський український музично-драматичний театр імені Артема за 1944 рік показав 8 разів виставу "Назар Стодоля" Т. Шевченка. Загальна кількість глядачів вистави – 5 546.

Таблиця 2. Видання творів Т. Шевченка з 1941 по 1945 рік:

1945 рік

1945 – у річному звіті Сталінському обласному відділу у справах мистецтв значиться, що Артемівський (Макіївський) український музично-драматичний театр мав дати прибуток 10 тис. карбованців від п'єси Т. Шевченка "Назар Стодоля", а фактично дає 5 600 карбованців.

1946 рік

1946 – у Києві видається книга І. Стебуна "Зброя слова", в якій розміщено нарис "Основоположник нової української літератури" – про Т. Шевченка. Зокрема, автор зазначає: "Шевченко не лише оголив у яскравих художніх образах кричущу несправедливість кріпосницького ладу, – він дав в поемі ("Сон"), вперше в українській літературі, справжню політичну сатиру на самодержавство, на державну ієрархію, піднявшись на рівень кращих політичних сатириків світової літератури. Силою свого глибокого проникнення в дійсність, сміливістю новатора-реаліста Шевченко не лише сколихнув сучасну йому українську літературу, а й спрямував її в нове річище. Поет широкого демократичного світогляду, Шевченко підняв тему визвольної боротьби на висоту загальнолюдської проблеми ("Єретик", "Кавказ")".

1946 – у річному звіті Єнакієвського українського драматичного театру вказується, що в його репертуарі – "Катерина" М. Аркаса, прем'єра якої відбулася 10 березня 1946 року.

16 вересня – наказом за №11 Управління по контролю за репертуаром та видовищами УРСР зняті та заборонені до виконання 10 п'єс, серед яких значиться опера "Катерина" М. Аркаса.

12 жовтня – наказом за №1914 Управління по контролю за репертуаром та видовищами УРСР дозволено Артемівському міському музично-драматичному театру до кінця 1946 року зберегти в своєму репертуарі п'єсу "Назар Стодоля" Т. Шевченка.

1947 рік

1947 – Сталінський театр опери та балету ставить балет українського композитора К. Данькевича "Лілея" за мотивами «Кобзаря» Тараса Шевченка. Постановники – диригент Є. Шехтман, балетмейстер А. Гірман, художник Є. Ляхович. У головній партії – заслужена артистка України О. Горчакова. "У її виконанні злились в єдине граціозність танцю, висока хореографічна майстерність з сценічним образом Лілеї", – зазначає Г. Костинська.

Горчакова Олена Петрівна (1924 – 2006 гг.) – прима-балерина Донецького театру опери та балету, заслужена артистка України з 1951 р.

1948 рік

1948 – у репертуарі Артемівського українського музично-драматичного театру затверджена п'єса Т. Шевченка "Назар Стодоля".

1949 рік

1949 – виходить збірка В. Сосюри "Зелений світ" з віршем "Уже достигли полуниці":

…він з нами,
Його пісні, його любов!
Його це місяць над садами
У сяйві тихому зійшов.

І все здається. Я клянуся.
Крізь сяйво місячне бліде
До мене рідний, добровусий
Тарас Григорович іде…

1949 – у репертуарі Артемівського українського музично-драматичного театру затверджена п'єса Т. Шевченка "Назар Стодоля".

1951 рік

1951 - 90 років з дня смерті Т. Г. Шевченка

1951 – в бібліотеках міста Сталіно і області (їх на той час нараховувалось 310 з загальним фондом в 1,5 млн. примірників) для школярів і за допомогою школярів пройшли літературні вечори пам'яті Тараса Шевченка. Такі вечори на тему "Шевченко – народний поет" відбуваються у школах Костянтинівського та Тельманівського районів. В школах міста Жданова проходить перегляд та обговорення кінострічки "Тарас Шевченко", яка одержала державну премію СРСР.

1951 – 35 школярів міста Горлівки під керівництвом викладача історії
М. Ковалинського здійснюють екскурсію за маршрутом: Київ-Канів-Запоріжжя.

1951 – екскурсію до Києва здійснює вчитель фізики Т. Лягуша (середня школа № 1 шахти 1-2 "Допропілля") разом з учнями. Звіт про екскурсію виконується у вигляді монтажу: макет столиці України, в його середині зображено портрет Тараса Шевченка. Навкруги – фотографії видатних людей, українських письменників і поетів, а також шкільні фотографії визначних місць Києва. Звіт прикрашено як перлинами чудовими українськими піснями та віршами.

9 березня – газета "Горняк" друкує статтю А. Шабаліна "Великий Кобзар", присвячену 90-річчю з дня смерті Т. Г. Шевченка. Зокрема, в статті відзначалось, що "Шевченко вірив у велику будучність українського народу".

14 березня – газета "Радянська Донеччина" передруковує інформаційний матеріал про засідання в Київському державному українському драматичному театрі імені Івана Франка з нагоди 90-річчя з дня смерті Т. Шевченка. На засіданні виступають заступник голови правління Спілки радянських письменників України Любомир Дмитерко, лауреат Сталінської премії поет Андрій Малишко, а також Леван Асатіані, Юліан Пширков. Володимир Сосюра прочитав вірш, присвячений Т. Шевченку. Державна капела бандуристів під керівництвом О. Миньковського виконала пісні на слова Тараса Шевченка. Театр імені Франка показав драму "Назар Стодоля" Т. Шевченка".

12 грудня – газета "Горняк" друкує анонс кінострічки "Тарас Шевченко".

19 грудня – газета "Радянська Донеччина" друкує рецензію М. Непрана на кінострічку "Тарас Шевченко". Зокрема, автор зазначає: "Створення кольорового фільму "Тарас Шевченко" – радісна подія у житті нашого кіномистецтва, яка знаменує нові творчі досягнення радянських майстрів популярнішого виду мистецтва…Постановник Ігор Савченко і виконавець головної ролі актор Сергій Бондарчук знайшли прості і виразні засоби для відтворення образу незабутнього поета – революціонера… Перевагою рецензованого фільму є те, що він змальовує Тараса Шевченка як найосвіченішу людину свого часу. Автори фільму багатьма епізодами розкривають широкий духовний світ поета, глибочінь його наукових знань… Період заслання Шевченка знайшов у фільмі блискуче втілення в повнокровні образи, перебування поета в Петербурзі, Москві і на Україні відтворено дещо поспіхом. Кіноповість "Тарас Шевченко " – безперечна творча удача колективу Київської студії художніх фільмів, і його з радістю зустрів радянський глядач".

1952 рік

1 березня – у клубі вчителів м. Макіївки відбувся концерт українського ансамблю пісні і танцю. Артист В. Масій виконав пісню «Думи мої, думи» на слова Т.Г. Шевченка (газета «Радянська Донеччина»).

1952 – в Жовтневому районі міста Маріуполя встановлений бюст Т. Шевченка.

1954 рік

1954 – Володимир Сосюра пише вірш "Кобзареві" – до 300-річчя з'єднання України з Росією:

В борні не схибнув ти ні разу
І перед ворогом не блід.
Любив слов'ян, синів Кавказу
І ненавидів царський рід.

9 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує статтю Лариси Черкашиної "Народний поет".

9-10 березня – Шевченківські дні у м. Сталіно і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни).

2 липня – в газеті "Социалистический Донбасс" голова правління Сталінського обласного відділення Спілки радянських архітекторів України І. Кислий розповідає про затверджений проект пам'ятника Т. Шевченку в місті Сталіно.

1954 – у м. Слов'яногірську встановлено пам'ятник Т. Г. Шевченку (вул. Піонерська, 17).

1955 рік

Весна 1955 р. – у Красноармійську встановлено пам'ятник Т. Шевченку із залізобетону.

1955 – у Слов'янську встановлений пам'ятник Т. Г. Шевченку. П'єдестал невисокий, прикрашений ліпниною. Зверху, на камені, в задумі сидить Т. Г. Шевченко. Пам'ятник простояв більше тридцяти років.

13 липня – у місті Сталіно відбувається перейменування: бульвар О. Пушкіна віднині має назву бульвар Т. Шевченка, а бульвар Т. Шевченка став називатися бульваром О. Пушкіна.

8 вересня – на бульварі Шевченка у м. Сталіно відкривається пам'ятник
Т. Шевченку. Скульптори М. Вронський, О. П. Олійник, архітектори В. О. Шарапенко та Є. Є. Шарапенко. Загальна висота пам'ятника складає 8 метрів. Бронзова скульптура поета має висоту 3,5 метра. Відлито скульптуру в Києві, в республіканських науково-реставраційних виробничих майстернях.

9 вересня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує статтю А. Клоччя і
Е. Укіса "Відкриття пам'ятника Т. Г. Шевченку в місті Сталіно".

9 вересня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує вірш поета Віктора Соколова "До пам'ятника Кобзареві":

Він прийшов на Донбас,
Як до рідного дому.
І спинився Тарас
На бульварі новому,
Як навкруг без кінця.
Рідні діти й онуки,
Простягли до співця
Роботящії руки…
І всміхаються нам
Очі світлі Тараса…
Роботящим рукам
Аж до смертного часу
Він служив.
Він прийняв
І тортури, і муки,
Щоб народ розкував
Роботящії руки.
А тепер, в світлий час,
Вірний люду простому,
Він прийшов на Донбас,
Як до рідного дому.

1956 рік

1956 – Артемівський український музично-драматичний театр здійснює постановку вистави "Катерина". В головній ролі – заслужена артистка України Н. Тимошенко. В ролі батька – артист П. Гнідий, матері – артистка З. Піддубна. Режисер вистави -
К. Цимбал. "У виставі розкриті не тільки трагедія простої селянської дівчини, погубленої багатим паничем, але й світ черствості і жорстоких моральних забобонів, породжений безправністю і тяжким життям", – зауважує критик Г. Костинська.

1956 – в Красноармійську відкривається центральна міська бібліотека імені
Т. Г. Шевченка.

20 лютого. – У гірничо-промисловій школі № 33 міста Чистякове проведений вечір для її учнів. Учасники вечора прослухали лекцію на тему "Життя й літературна творчість великого українського поета Т. Г. Шевченка". Потім силами учнів показаний концерт. Про це повідомляє газета "Горняк".

9 березня – газета "Горняк" вміщує портрет Т. Г. Шевченка і статтю "Великий Кобзар", в якій стисло розкривається значення творчості поета.

28 серпня – газета " Горняк" розповідає, що напередодні в Каневі, на могилі Тараса Григоровича Шевченка відбулися урочисті свята, присвячені 100-річчю з дня народження Івана Франка. На мітингу виступає представник прогресивних українців Канади Джон Вір. Він говорить, що "ніщо не може завадити передати вам гарячу любов українців США до України, її славному народу, народу Шевченка і Франка".

1958 рік

1958 – часопис "Мистецтво" у першому числі розповідає про сторінки літопису українського радянського мистецтва, зокрема, про пам'ятник Т. Шевченку у Сталіно, відкритий 8 вересня 1955 року.

13 березня – музикознавець М. Бабков друкує в газеті "Радянська Донеччина" статтю "М. М. Аркас", присвячену до 60-річчя першої вистави опери "Катерина" і 50-річчя з дня смерті композитора. Зокрема, він відзначав: " В оновленому вигляді, любовно відредагована, "Катерина" Аркаса в останні роки знову зазвучала зі сцени театрів Києва, Львова, Вінниці, Дніпропетровська. Думається, доречним буде побажання, щоб цим чудовим твором українського мистецтва зацікавились також театри нашої області".

1959 рік

8 березня – газета "Горняк" друкує статтю Олекси Новицького "Великий поет-революціонер", присвячену 145-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. Зокрема, автор зазначає, що ані роки висилки та переслідування поета, ані гірке особисте життя не зламали в ньому непохитну віру в народ.

1960 рік

7 лютого – артист Сталінської обласної філармонії Аркадій Губенко підготував велику літературну композицію про Кобзаря. Він один, але силою художньої майстерності показує глядачам цілу низку людей – від "всеросійського капрала" Миколи І до тупого фельдфебеля оренбурзького гарнізону. Артист використав в композиції велику кількість творів поета, уривки з його "Щоденника", архівні документи, вірші Некрасова і Сосюри. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

5 березня – автор статті "Народне слово про Кобзаря" І. Пестонюк розповідає про сучасні народні пісні про Т. Шевченка "На високій дуже кручі", "Гей, чого ти розквітаєш!", про народні оповідання "Скинене панське ярмо", "Страх люблю правду", "Вічний, як народ", "Постануть народи, кайдани порвуть". Про це повідомляє газета "Горняк".

1960 – напередодні Декади української літератури та мистецтва у Москві, в столиці України – Києві з творчим звітом побувала велика група письменників Донбасу. Донецькі письменники відвідують пам'ятник великому Кобзарю і кладуть до його підніжжя вінок: М. Чернявський, І. Савич, Л. Черкашина, П. Байдебура, В. Соколов,
А. Іонов, В. Труханов, Є. Летюк, М. Гревцов, В. Шутов, Г. Кривда, П. Шадур.

1961 рік

100-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка

22 січня – газета "Радянська Донеччина" розповідає про те, як митці Донбасу готуються до 100-річчя з дня смерті Т. Шевченка.

Січень-лютий – часопис "Донбас" розміщує вірш Павла Безпощадного "В семье трудового Донбасса":

В семью трудового Донбасса
Ты песней вошел, как заря.
Здесь чтут и читают Тараса -
Народной души Кобзаря.
От Кадиевки до Краматорска -
В счастливом донецком краю,
В колхозе и в клубе шахтерском
Бессмертные песни поют.
Твой голос века не затмили
И дум твоих гордый полет.
В стихах титанической силы
Великий Шевченко живет.

Січень-лютий – часопис "Донбас" вміщує статтю Андрія Клоччя "Наш великий Кобзар". Зокрема, автор зазначає: "Він прийшов з глибин народу. Він ввібрав у себе весь гнів, нестримну волю до боротьби за сонцедайні далі трудящого люду, його болі і радощі, його думки і сподівання. І вилив все це в невмирущих дзвінких поезіях своїх, поставив слово на сторожі коло великого народу. Великий і славний єси, народе український, що породив геніального сина Тараса Григоровича Шевченка, який вніс вагомий, коштовний внесок в скарбницю загальнолюдської світової культури".

Січень-лютий – часопис "Донбас" вміщує добірку поезій Г. Кривди "Вінок Тарасові":

Зібравши всю бунтарську силу,
Зустрівши запах рідних піль -
Метнув у хмару чорнокрилу
Свою любов, і гнів, і біль.

Ми теж взяли твого вогню,
Пішли у світ не манівцями,
Щоб зло випалювать на пню.
Щоб сонце квітнуло над нами.

Хто ж там глухий між нас!
Хто серцем кам'яний!
Ану здійми у світ, життям налитий колос.
Отож бо він і є, той невмирущий голос,
Що лине крізь літа до нас із далини.

Січень-лютий – часопис "Донбас" розповідає про рід Великого Кобзаря – вчительку з Пантелеймонівки Ганну Іванівну Шевченко, правнучку брата Тараса Шевченка – Йосипа. Її старша сестра Парасковія Іванівна – вчителька у Володарську. Молодша Ольга Іванівна працює на Пантелеймонівському заводі вогнетривів. Вона народилась у 1912 році у Кирилівці. У шкільні роки разом з іншими піонерами насаджувала парк навколо пам'ятника Т. Шевченку у селі.

Січень-лютий – часопис "Донбас" друкує план роботи оргкомітету з проведення ювілею Шевченка у Сталінській області. Комітет очолює голова правління Донецького відділення спілки письменників України В. Соколов.

Заплановано:

у Будинку партосвіти провести наукову сесію про революційну діяльність поета. Такі ж конференції – серед студентів і викладачів вузів.
Кінофестиваль художніх і хронікально-документальних фільмів, присвячених Т. Шевченку.
Провести шевченківські вечори письменників на шахті комуністичної праці "Комуніст-Нова", колгоспі Мар'їнського району, школах міста Сталіно.
В обласній бібліотеці імені Н. Крупської – великий ювілейний вечір.
Російські драматичні театри – Жданівський і Чистяківський імені В.Маяковського готують концертні програми, Артемівський український музично-драматичний театр показує глядачам другу дію опери "Катерина" М. Аркаса (постановник М. Піддубний) та велику програму з творів Т. Шевченка (постановник заслужений артист України В. Яншин). Сталінський російський театр опери та балету готує постановку опери українського радянського композитора заслуженого діяча мистецтв України М. Веріківського "Наймичка". Обласна філармонія готує лекцію-концерт "Шевченко і музика", великий концерт з творів Т. Шевченка і творів класиків і сучасних композиторів, присвячених пам'яті Кобзаря. Виконавці – симфонічний оркестр, український ансамбль пісні та танцю, солісти. Артист філармонії А. Губенко виступає в шахтних та сільських клубах з літературною композицією "Т. Г. Шевченко". Спеціальні шевченківські програми готують Сталінське і Артемівське музичні училища. Обласний Будинок народної творчості готує виставку творів самодіяльних художників, присвячену великому поету.
У Дружківці в палаці культури відкривається експозиція репродукцій картин та малюнків Т. Шевченка. Дві виставки оформлені в обласній бібліотеці імені Крупської, аналогічні будуть відкриті у приміщеннях театрі міста Сталіно.
Спілка художників Донеччини готує свої твори до республіканської ювілейної виставки. У Сталінській картинній галереї організована виставка репродукцій картин і малюнків Т. Шевченка.
Товариство з розповсюдження політичних та наукових знань розіслало у міста та райони області матеріали для бесід "Наш Шевченко".
На бульварі Шевченка (м. Сталіно) організується великий книжковий базар.

Січень – в Сталіно відбувається обласний семінар лекторів, на якому виступають викладачі педінституту В. Сафронова, М. Лисак, М. Федорчук за темою "Життя і творчість Т. Г. Шевченка", "Сатира Т. Шевченка", "Співець дружби народів". Свої твори, присвячені Кобзарю, читають письменник П. Байдебура і поет Г. Кривда.

Січень-лютий – драматичний гурток села Рай-Олександрівки Слов'янського району готує постановку п'єси Т. Шевченка "Назар Стодоля". Хоровий гурток розучує "Заповіт", "Думи мої, думи…", "Реве та стогне Дніпр широкий".

Січень-лютий – викладачі та учні Артемівського музичного училища виступають в Артемівському залізничному технікумі з лекцією-концертом. Доповідь "Т. Шевченко і українське народне мистецтво" робить викладач А. Дупп.

Січень-лютий – в Ново-Олександрівській сільській бібліотеці організована книжкова виставка до 100-річчя з дня смерті Кобзаря, оформлений яскравий плакат "Т. Шевченко – великий син українського народу". В усіх населених пунктах колгоспу імені Богдана Хмельницького проводяться шевченківські вечори.

5 лютого – вчителька літератури П. Д. Клименко з Амвросіївської восьмирічної школи-інтернату проводить літературну гру "Шляхами Тараса". У школі відбувається також великий вечір з літературно-музичним монтажем "Моя Україна", інсценізацією "Наймички", хором, який виконує пісні на слова поета, українськими народними танцями, віршами про Кобзаря. Про це повідомляє газета "Радянська Донеччина".

5 лютого – газета "Радянська Донеччина" розміщує статтю Е. Укіса "У правнуків великого Кобзаря" (у селищі Пантелеймонівка у сестер Ганни та Ольги Шевченків, батько яких Іван був двоюрідним племінником Т. Г. Шевченка, а мати Христина – внучкою його брата Йосипа).

11 лютого – школярі Володарської середньої школи створюють рукописний журнал "Вінок Кобзареві", макети за мотивами картин "Думи мої, думи…", "Хата батьків Тараса", "Шевченко над Дніпром". Про це повідомляє газета "Радянська Донеччина".

12 лютого – газета "Комсомолец Донбасса" друкує вірші донецького поета
Є. Летюка "Земля, яку сходив Тарас".

28 лютого – у восьмирічній школі № 7 м. Слов'янська створені стенди про шляхи Тараса, проведено загальношкільний конкурс на краще виконання творів Кобзаря, гурток співів вивчає пісні на слова поета. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

3 березня – газета "Социалистический Донбас" друкує слова турецького поета Назима Хікмета:

Пока будуть битися сердця людей,
Буде лунати й голос Шевченка.

7 березня – школярі краматорської школи імені Т. Г. Шевченка створюють фотомонтаж "Великий син українського народу", шестикласники вчительки Н. Т. Стешенко готують велику концертну програму на тему "Дитячі роки Т. Г. Шевченка". Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

7 березня – газета "Горняк" друкує малюнки на політичні теми, цитуючи Тараса Шевченка.

7 березня – учні середньої школи № 4 міста Чистякове зробили інсценізацію за поемою Т. Шевченка "Причинна". У самодіяльній виставі зайняті Валя Пушкар, Алла Камалова, Лариса Капиця, вчителька Марія Іванівна Кравченко. Про це повідомляє газета "Горняк".

7 березня – учні села Прелєсного ведуть Шевченківські читання на квартирах колгоспників артілі "12 років Жовтня", доносячи до душі мову поета з її інтелектуальним гартом, високими поняттями і вселюдськими категоріями. Про це повідомляє газета "Радянська Донеччина".

7 березня – газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що руками учнів 4-го класу Краматорської школи імені Т. Шевченка вишитий портрет Кобзаря.

7 березня – гірники Донецько-Севастьянівсько-комсомольського рудоуправління: Віра Тимченко, Анатолій Монзуля – на урочистому вечорі до 100-річчя з дня смерті
Т. Шевченка читають уривки з поем поета, солісти Сергій Повілій, Юрій Костечко, Лідія Куксіна співають пісні на слова Т. Шевченка. Про це повідомляє газета "Горняк".

З нагоди 100-ї річниці від дня смерті Т. Г. Шевченка нова станція Донецької залізниці отримала назву "Шевченко" (розташована на залізничному перегоні Артемівськ – Сіверськ).

7-9 березня – в концертному залі обласної філармонії пройшли літературно- музичні вечори, присвячені Т. Шевченку.

9 березня – у Будинку політпросвіти Сталінського обкому і міському партії проходить теоретична конференція, присвячена 100-річчю з дня смерті Т. Шевченка. З доповідями виступив критик А. Клоччя, викладач педінституту М. Федорчук та інші. Всього було прочитано 6 доповідей.

9 березня – газета "Горняк" друкує вірш Л. Масич "Пам'яті великого Кобзаря":

Я строки Шевченко с волненьем читаю.
Мне грустную песню они навевают.
В них столько тоски по родной Украине!

9 березня – газета "Горняк" друкує вірш В. Щербенко "Відповідь на "Заповіт":

Та не тільки на Вкраїні -
Тебе знають всюди!
Як і ми, про тебе мріють
Усі чесні люди.
Вони тебе не забудуть,
Доки жити будуть,
Щастя й волю в усім світі
Люди не забудуть.

9 березня – завідувачка бібліотеки на шахтоуправлінні № 27 (Чистякове) Марія Федорівна Маленкіна готує монтажі ілюстрацій до творів Т. Шевченка, фото і репродукції картин поета. Вчителька середньої школи робітничої молоді № 6
т. Баришникова робить доповідь про життя і творчість поета.

9 березня – газета "Горняк" друкує статтю С. Крижанівського "Поет по-справжньому народний". Зокрема, автор відзначає: "Схиляючись перед генієм Шевченка, ми говоримо: він і сьогодні з нами. В наших серцях, у серцях усього прогресивного людства".

9 березня – клуб шахтоуправління № 2-43, бібліотека і середня школа № 21
м. Чистякове проводять спільний вечір до 100-річчя з дня смерті Т. Шевченка. З доповіддю виступає вчителька Т. Бердянська, пісні на вірші поета співають Л. Скрипникова, В. Латиш, В. Очкан.

9 березня – газета "Горняк" друкує вірш Юхима Дубкова "Шевченкове слово":

Для мене Шевченкове слово -
Це роки борні і стремління,
Це радість моєї любові
До тебе, моя Україно!

Для мене Тарасове слово -
Це сонячне взимку проміння.
Струн серця мого перемова -
Думки Кобзаря України.

Я чую в цехах і забоях
Рядки із поезій чудових:
Лунало у полум'ї бою
Й на праці Шевченкове слово.

Це слово крізь хмари і бурі,
Що бачив поет на Аралі,
В пожовклих степах Оренбургу
Нас кличе "мечі всі – на рала!"

Щоб людям не бачити лиха,
а тільки добро. Щоб дитині
в садочку було любо, тихо,
як мріяв Кобзар України.

Усюди садам виростати,
Весною буяти цвітінню,
Не бути війні, супостати,
Як мріяв Кобзар України.

9 березня – газета "Горняк" друкує вислови знаменитих людей про Т. Г. Шевченка: Добролюбова, Франка та інших. Зокрема, наводяться слова М. С. Хрущова:

"Тарас Григорович Шевченко близький і дорогий усім народам нашої великої батьківщини тому, що він у своїх творах висловлював думи не тільки українських незаможників, а й думи трудящих усіх націй".

10 березня – на бульварі імені Т. Шевченка міста Сталіно о 16-00 відбувається міський мітинг, а ввечері в українському музично-драматичному театрі імені Артема – міські урочисті збори.

10-12 березня – в усіх клубах і палацах культури міста Сталіно проходять вечори, присвячені Т. Шевченку.

10 березня – Україна відзначала сторіччя з дня смерті Т. Шевченка. Цій даті були присвячені урочисті збори представників громадськості Києва. За рішенням Всесвітньої Ради Миру сторіччя з дня смерті поета відзначалося на усіх континентах планети. Спеціальною постановою Ради Міністрів України встановлюються щорічні республіканські премії імені Т. Шевченка. Карбуються медалі на честь цієї дати, одним із перших її отримувачів стає металургійний завод імені Ілліча (м. Маріуполь).

10 березня – у середній школі № 10 села Рубці Краснолиманського району влаштовується виставка репродукцій картин Кобзаря, обговорення книги
С. Васильченка "В бур'яні", диспут за книгою О. Іваненко "Тарасові шляхи". Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

10 березня – у Донецьку до пам'ятника Т. Шевченку покладені вінки від робітників будівельного управління №2 тресту "Донецькжитлобуд", швейної фабрики імені Володарського, Донецького відділення спілки письменників, інститутів Донецького політехнічного, педагогічного, радянської торгівлі. Критик Буряк зробив доповідь про поета.

10 березня – в Донецькому театрі опери та балету відбувається прем'єра вистави "Наймичка" за Т. Шевченком.

10 березня – часопис "Радянська Україна" друкує вірш Володимира Сосюри "Якби ти глянув на Вкраїну милу":

Твоє ім'я твої нащадки смілі
Несуть з собою у комуни світ.

10 березня – газета "Радянська Донеччина" повідомляє, що художники Сталінської області підготували низку робіт, присвячених Т. Шевченку. Так, Ю. Злидень створив серію пейзажів "По шевченківських місцях". М. Корнєєв написав картину "Шевченко у кузні". В. Сахненко -"Шевченківський день у Каневі". Графіки В. Домненко та
В. Чорноусов підготували графічні листи "Перебендя старий, сліпий…" і "Шевченко у засланні".

10 березня – газета "Радянська Донеччина" друкує передову статтю "Вічно живий". Зокрема, в статті зазначається: "Разом з нами свято шанують великого сина українського народу всі народи-брати, пройняті чуттям єдиної родини – Радянського Союзу. Прекрасно це почуття висловив російський поет В. Лебедєв-Кумач:

И там, где Шекспир с Руставели рядом,
Где Пушкин и Горький в первых рядах.
Идет Шевченко, и светится радость
В синих больших и глубоких глазах.
И новое солнце встает величаво,
Неся человечеству новую жизнь,
Солнце свободы, сонце славы,
Имя котрому – коммунизм!

10 березня – газета "Социалистический Донбасс" розміщує фотокомпозицію
Б. Виткова, присвячену Т. Г. Шевченку.

10 березня – заслужений металург України М. Переверзєв розповідає про своє ставлення до "Кобзаря": "В моїй уяві він живе, як і раніше, – то сумним і ніжним, то гнівним і полум'яним".

10 березня – вибійник шахти "Кочегарка" розповідає про те, як старий дід Муська – чуваш за національністю, помер глибоко переконаним, що Тарас Шевченко був чуваським поетом.

10 березня – інженер М. Термінасянц з м. Єнакієве розповідає про своє ставлення до "Кобзаря". Шофер радгоспу імені Паризької Комуни Шахтарського району В. Родя розповідає, як "Кобзар" став настільною книгою батька, а він дуже любить живописні твори Тараса Шевченка. Кандидат геолого-мінералогічних наук Є. Сєрік розповідає про пісню "Реве та стогне Дніпр широкий", яка стала обов'язковим святковим атрибутом у родинах. В горлівському книжковому магазині № 16 організовано продаж книг великого Кобзаря.

10 березня – газета "Радянська Донеччина" друкує оповідання Михайла Фролова "Рядовий № 191" – про Аральську експедицію, в якій брав участь Т. Шевченко.

10 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує статтю Віктора Соколова "Слово про поета". Зокрема, автор зазначає: "Чому так боялися правителі кріпацької Росії цю людину?...За те, як гарно писала колись більшовицька "Правда", що він здійснив відразу два великих злочини: він, по-перше, вийшов з народу, з кріпаків, і він, по-друге, став не просто поетом, а поетом-демократом, співаком пригноблених мас народу".

10 березня – поет Микола Рибалко друкує вірш "Волны счастья":

Нет, не умрет Тараса имя…
В тот час, корда встает заря,
Звучит в эфире позывными
Живая песня Кобзаря.
"Реве та стогне…" – волны счастья
Плеснули в берег душ людських,
И новый день распахнут настежь
Прибоем этих позывных.
Они зовут, они нас будят
Бессмертным голосом певна.
На них настраивают люди
Свои сердца

10 березня – вчитель Іван Трійняк друкує свій вірш "Залізні стовпи":

Іде Тарас. Лани-степи
У спеці-мареві згоряють.
Іде весь день, шука стовпи.
Що небо синє підпирають
….
Не знав: мине багато літ
Й йому відкриють горизонти,
Новий. Небачений ще світ.
Шляхи Залізняка і Гонти.

10 березня – в селищі Новоселівка Краснолиманського району в місцевій бібліотеці Ніна Костянтинівна Ситник, працівниця бібліотеки, оформила яскравий стенд з життя і творчості Кобзаря. За допомогою учнів оформлений ще один стенд – "Володар душ людських".

10 березня – пенсіонер А. Серафімов розповідає про заборону святкування пам'яті поета за часів царату. Так, автор зазначає: "Міністр внутрішніх справ у своїй телеграмі від 5 лютого 1914 року наказав губернаторам і градоначальникам категорично заборонити святкування пам'яті "мужицького поета", заборонити надавати його ім'я школам, а також призначати стипендії і пожертвування у фонд Шевченка". Про це розповідає газета "Социалистический Донбасс".

10 березня – газета "Социалистический Донбасс" розповідає про колгосп імені
Т. Шевченка Мар'їнського району. Згадуються прізвища депутатів місцевої ради – Варвари Белік, Клавдії Чайки, Петра Шептія. Кукурудзяні ланки очолюють Клавдія Кириченко, Тетяна Жигайло, Ольга Будаєва.

10 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує статтю І. Жильцова "Потомки Кобзаря". Автор розповідає про Ганну Шевченко-Орельську та Ольгу Іванівну Шевченко з Пантелеймонівки. Розповідається про інших нащадків роду Т.Г. Шевченка. За участь у революційній боротьбі у засланні побував Тимофій Шевченко. Лев Андрійович Шевченко загинув у 1918 році від німецьких окупантів.

10 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує інформацію про те, що в СРСР твори Т. Шевченка видавались 398 разів сорока мовами. Тираж їх більше 11 мільйонів примірників.

10 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує ноти до музики пісні "Вічно будуть жити". Слова і музику пісні написала домогосподарка Надія Ніколайко:

То лунає пісня всюди,
По всій Україні,
То пісні співають люди
Про Тараса нині.

Ой, пісні ці не замовкнуть.
Вічно будуть жити,
Поки з неба ясне сонце
Буде нам світити.

Знаєм добре, наш Кобзарю,
Тяжку твою неволю, -
Не зламали кати панські
Твою сильну волю.

Над могилою твоєю
Голови схиляєм,
Заповіт твій невмирущий
Ми не забуваєм.

Встань, Кобзарю, подивися
На життя народне,
Розквітає Україна
Радісна, свободна.

10 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує інформацію про вшанування пам'яті Т. Шевченка в місті Сталіно. Так, у кінотеатрах міста яскраво оформлені стенди про життя і творчість Т. Шевченка, демонструються кінострічки про життя і творчість поета. Працівники бібліотек обладнали спеціальні книжкові виставки, проводять бесіди з читачами про великого українського поета. Колективи обласного краєзнавчого музею, картинної галереї і салону художників оформили виставки. Тут представлені репродукції картин, фотографії і фотодокументи.

10 березня – газета "Радянська Донеччина" друкує низку віршів донецького поета Григорія Кривди, присвячених Великому Кобзареві:

В краю німому і глухому
Ти не осліп і не оглух…
Майнув у хмару чорнокрилу
Свою любов, і гнів, і біль…
І лиш тоді припав в знемозі
На груди матері-землі.

***

Ми теж взяли твого вогню,
У світ пішли не манівцями…
Взяли любов твою і гнів,
І серця ніжність полум'яну.
Ти все життя своє горів,
Ми теж горіть не перестанем.

***

Я ж чую з долини твій невмирущий голос
Крізь всі мої літа, крізь все життя моє…
Хто там глухий між нас?
Хто серцем кам'яний?
Ану здійми у світ життям налитий колос!
Отож бо він і є той невмирущий голос,
Що лине крізь літа до нас із далини!
Як мріяв Кобзар України.

11 березня – газета "Социалистический Донбасс" розміщує інформацію про урочисті збори в Большому театрі Союзу РСР пам'яті Т. Шевченка. На зборах присутні Л. Брежнєв, М. Ігнатов, Ф. Козлов, О. Косигін, А. Мікоян, М. Мухітдінов, М. Суслов, К. Фурцева, П. Поспєлов, рідня поета – Д, Красицький та О. Лисенко. Виступають М. Грибачов, О. Гончар, М. Тихонов, К. Яшен, С. Пентак, Д. Методієв, М. Дрозд. Пісні на слова Т. Шевченка виконують Г. Олейніченко,
В. Левко, Б. Шапенко, Б. Гмиря, І. Козловський. Сценічний уривок з фільму "Тарас Шевченко" виконує С. Бондарчук.

11 березня – газета "Социалистический Донбасс" розміщує інформацію про вшанування пам'яті поета 10 березня у Києві – урочисті збори у приміщенні Київського державного академічного театру опери та балету імені Т. Шевченка. У президії – М.Гречуха, О.Іващенко, І.Казанець, М.Кальченко, Д.Коротченко, М.Підгорний, І.Сенін, В.Щербицький, М.Бубновський. А.Скаба, П.Шелест. Виступають поети М.Бажан, М.Рильський, російський письменник Г. Марков.

11 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує інформацію про вшанування поета біля його пам'ятника у Донецьку. Виступають А. Сайко, А. Клоччя, В. Пугач, Б. Буряк. Вірші М. Рильского читає школярка Люда Мартіна, студент Донецького педінституту Олег Комар читає власний вірш "Тарасові верби".

11 березня – у театрі імені Маяковського (м. Чистякове) відбувається урочистий вечір до 100-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка. Доповідь робить завідуючий відділом культури міськвиконкому А. Є. Грабельников. Артисти самодіяльного колективу палацу культури імені Леніна шахтоуправління імені Кисельова ставлять драму Т. Шевченка "Назар Стодоля". Ролі виконують: Хома Кичатий – токар електромеханічного заводу С.І. Івлєв, Галя – вчителька сш № 23 В. А. Закутня, Назар – машиніст водовідливу
М. Д. Линник. Художнє оформлення вистави – І. І. Мирошниченко, режисер – М. Мороз. Про це повідомляє газета "Горняк".

16 березня – газета "Радянська Донеччина" вміщує рецензію "Бринять кобзи струни…" музикознавця О. Осколкова на оперу "Наймичка". Зокрема, автор зазначає: "Наймичка" вважається одним з найкращих творів М. Вериківського, написана опера за однойменною поемою Т. Шевченка і майже повністю наслідує її сюжетові з введенням деяких додаткових епізодів. Додамо, що у створенні лібрето, крім самого композитора, брав участь донецький поет Кость Герасименко, який поліг смертю хоробрих у дні Великої Вітчизняної війни… Композитор соковитими фарбами змалював соціальну трагедію покритки, життя якої понівечила невблаганна дійсність. Він наситив оперу цікавими побутовими деталями, народними обрядами, широко використав народні українські пісні.

І ця музична мова, ґрунтована на українських пісенних та танцювальних інтонаціях, – яскрава і виразна, зрозуміла навіть недосвідченому слухачеві, хоч подекуди композитор використовує складні засоби професійного мистецтва. В опері багато хорових епізодів. Вони допомагають яскравіше виявити вчинки головних героїв. Хорові епізоди були виписані з такою великою майстерністю, що стали органічною частиною вистави… Коли після другої дії, за традицією, разом з режисером, художником, диригентом на сцену піднявся Вериківський, аплодисменти перейшли в овації".

17 березня – газета "Социалистический Донбасс" друкує рецензію композитора
С. Ратнера на виставу "Наймичка" Сталінського театру опери та балету. Автор зазначає, що "режисер К. Цимбал знайшов багато цікавого, яскравого у режисерському рішенні вистави. Соковитими мазками підкреслив він основні драматургічні вузли опери. Дуже вдало поставлене "весілля". Гарне враження залишили українські народні обряди весільного ритуалу, простого, а разом з тим яскравого і мальовничого. Хорова маса – народ – це повнокровні, живі образи, які мають індивідуальні характеристики, завдання".

17 березня – в Сталінському музично-драматичному театрі імені Артема відбувається прем'єра вистави "Петербурзька осінь" за п'єсою О. Ільченка. Режисер – народний артист України М. Смирнов, художник – В. Лазаренко. В ролях зайняті актори Ю. Галинський, В. Загаєвський, О. Акімов, М. Протасенко, О. Малич, І. Корж. О. Рязанова, М. Бондаренко, Ю. Суржа. Н. Гришковська, А. Кунгуров, І. Завертнєв, Л.Соколовська, Г. Чайка.

24 березня – газета "Социалистический Донбасс" друкує рецензію на виставу "Петербурзька осінь". Автор рецензії – К. Цимбал – режисер Сталінського театру опери та балету. Зокрема, автор зазначає: "Це не просто прем'єра, а данина вдячних нащадків своєму славному предку…В результаті напруженої творчої роботи вийшла гарна вистава. Глядачі вдячні театру за виставу, в якій виражена справжня любов до Тараса Григоровича Шевченка".

Головну роль – роль Тараса Шевченка – виконав заслужений артист України Юхим Галинський (1911-1970). "Особливо вражає фінал, де Шевченко звертається до нащадків, якби приходить до них, аби йти й далі в ногу разом з ними".

24 березня – газета "Радянська Донеччина" вміщує рецензію А. Клоччя на виставу "Петербурзька осінь". Критик високо оцінює гру акторів, серед яких і виконавця головної ролі – Ю. Галинського: "Ще раз підтвердив свою високу обдарованість, талановитість заслужений артист України Ю. Галинський, граючи роль великого Тараса. Його Тарас гнівний і по-дитячому ніжний, його Тарас і пророк, і закохана людина, яка мріє про родинне щастя. Багатогранність характеру поета, воскрешену митцем, побачив глядач".

31 березня – газета "Колгоспне село" вміщує вірш Володимира Сосюри
"І зашумлять гаї могучі…":

Зелений лист – життя окраса,
Як пісня, що не зна журби.
Ми в пам'ять рідного Тараса
Скрізь посадовимо дуби.
Він їх любив. Вони під тучі
Підіймуть крон веселий рій…
І зашумлять гаї могучі
На Україні дорогій.

Березень – горлівська газета "Кочегарка" вміщує на своїх сторінках поетичний триптих Павла Безпощадного "Встреча с лирником" з підзаголовком "Песни Тараса".

Березень – старшокласники Іллічівського району міста Жданова перед початком останнього сеансу дають концерти в кінотеатрі імені Т. Г. Шевченка. Таку незвичну форму застосовують школярі середніх шкіл №№ 21, 41, 30.

Березнь – на ювілейному міському вечорі пам'яті Кобзаря у м. Макіївці присутні закарпатські письменники В. Ладижець і О. Патрусь-Карпатський.

24 квітня – у музично-драматичному театрі імені Артема відбуваються громадський перегляд та обговорення вистави "Петербурзька осінь". Учасники обговорення – викладачі сталінської школи-інтернату № 3 т. Седніков, красногорівської середньої школи № 1 т. Принцевський, горлівської середньої школи № 12 т. Лиженецька, медичного інституту т. Дубровський, герой Радянського Союзу т. Олександров, критик А. Клоччя. Вони відзначають, що колектив театру створив цікаву виставу, з великою силою відтворений образ революціонера-демократа, великого українського поета Т. Шевченка. Деякі зауваження стосувалися недоліків у постановці. У виконанні ролей, у художньому оформленні вистав. Але одностайною була думка, що вистава "Петербурзька осінь" – великий творчий успіх колективу. Автор п'єси Олександр Ільченко, присутній на обговоренні, подякував колективу театру за гарну постановку його твору, виказав подяку глядачам, які проявили таку увагу до п'єси і вистави. У заключному слові постановник вистави головний режисер театру народний артист України М. Смирнов відзначає корисність такого обговорення і заявляє, що театр буде і в майбутньому виносити на суд глядача свої роботи. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

21 травня – часопис "Радянська Україна" вміщує вірш Володимира Сосюри, де він звертається до Тараса Шевченка:

В сім'ї братів під стягом пурпуровим,
Що ми піднесли у блакить висот,
Тебе не тихим словом, а громовим
Пригадує твій зоряний народ!

27 травня – газета "Кочегарка" розповідає про зустріч двоюрідної правнучки
Т. Г. Шевченка, що мешкала в Пантелеймонівці, із студентами Горлівського педінституту.

1961 – за постановку вистави "Петербурзька осінь" режисер Донецького українського музично-драматичного театру імені Артема, народний артист України Микола Смирнов удостоєний пам'ятної Шевченківської медалі.

1961 – у Донецькому книжковому видавництві виходить збірник донецьких авторів "Вінок Шевченкові". Наклад книги – 2 тисячі примірників.

Друкується вірш В. Соколова "Він прийшов на Донбас", П. Безпощадного "В семье трудового Донбасса", Г. Кривди "Вінок Тарасові", М. Рибалки "Песня Кобзаря". Володимир Демидов у своєму вірші "Две песни" відзначає:

На круче днепровской сейчас
Русских юношей
Слушает мудрый Тарас.
Над седою водою
Играет заря.

И светлеет морщинистый
Лоб Кобзаря.
Потому что потомки
Умеют беречь
Украинскую мову
И русскую речь.

Євген Летюк у вірші "Любов у бронзі" пише:

В бронзі, що виросла постаттю
Вічно живого пророка,
Сила великого поступу,
Шана народу глибока.

Пісня поета уславлена
Серцем народу вірним.
В бронзу навіки уплавлена
Наша любов безмірна.

Анатолій Мартинов розповідає живу легенду "Коли серце любить": на залізничній станції Занки є незвичайний, мабуть, єдиний у цілому світі пам'ятник Тарасу Шевченку, зроблений з живого дерева. Легенда розповідає, що горлівський талановитий юнак Максим вчився мистецтву. І першою його роботою було невелике мармурове погруддя Кобзаря. На війні хлопець втрачає зір. Лікуючись на берегах Дінця, він співав пісні Шевченка. І коли люди просили його залишитись тут назавжди, хлопець вирішив залишити того, хто написав ці пісні. І сліпий юнак, тримаючи в одній руці погруддя Шевченка, а в другій – нехитрий інструмент різьбяра, приступив до праці. На відкритті пам'ятника хлопець прозрів, стверджує легенда. "Коли серце любить – тоді все під силу". На невеличкій станції Занки в сосновому бору стоїть біле погруддя Кобзаря. Соки живого дерева бродять у нім…

У книзі вміщуються три пісні з нотами. Перша – "Світає, край неба палає", музика В. Воздвиженського на слова Т. Шевченка. Друга – "Грає синє море", музика І. Отравенка на слова Т. Шевченка. Третя – "Слово Тараса", музика І. Отравенка на слова Гр. Кривди:

На лани широкополі,
На Дніпро і кручі
Впало слово Кобзареве
З-за темної тучі.

Віщим громом пролітає,
Людське серце будить.
І йому співають всюди
Вічну славу люди.

1962 рік

1 березня – газета "Горняк" друкує рецензію Г. Вартанова на книгу Леоніда Хінкулова "Тарас Шевченко. Біографія", видану у Москві, під назвою "Нове дослідження про Т. Шевченка". В рецензії зазначається, що ця книга висунута на здобуття Ленінської премії. Рецензент відзначає, що на основі дослідження Л. Хінкулова можна зробити висновок про тісний зв'язок Т. Шевченка з Київською таємною революційною організацією, яку очолювали відомі борці проти царату П. Завадський, М. Муравський, Я. Бекман та інші.

9-10 березня – Шевченківські дні у м. Донецку і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни).

10 березня – газета "Кочегарка" друкує твори горлівських поетів про Т. Шевченка – "В новій, вольній сім'ї ми тебе не забули, Тарасе!"

10 березня – газета "Горняк" повідомляє, що у школі-інтернаті № 3 проведено вечір пам'яті українського поета, революціонера-демократа Т. Г. Шевченка. Вечір розпочався з лекції про життя та діяльність поета, потім відбувся концерт шкільної самодіяльності. Учні читали вірші, співали пісні, написані на вірші Шевченка, брали участь у літературній вікторині. Шкільна бібліотека організувала виставку творів
Т. Г. Шевченка, підготувала фотомонтажі, плакати.

10 березня – газета "Горняк" вміщує вірш К. Манжули "Тарасу":

Багато зморених доріг
Проміряв ти по Україні.
Не раз переступав поріг
Нужди-кріпацтва господині.

Ти з неба зір не діставав,
Як однописець тонкорукий,
Тобі, мов злісна кропива ,
Жалили серце людські муки!

І грізний гнів на палачів
Кипів у кожнім слові в тебе.
За волю ти боротись вчив,
А не просить її у неба.

Священних помислів ріка
Лилась в народ могутнім хлином.
У кожній хаті кріпака
Ти був не гостем – рідним сином.

…Літа громами боротьби
Під стягом правди проминули.
Вкраїна вільної доби
Тебе до серця пригорнула.

22 травня – газета "Горняк" вміщує статтю Р. Радченка до 80-річчя з дня народження композитора К. Стеценка.

Стеценко Кирило Григорович (1882-1922) – митець високого таланту, самовідданої посвяти українській культурі. Його твори мають патріотично-піднесений характер. Створив музику на вірші Т. Шевченка, зокрема, написав музику до поеми "Гайдамаки". У його творчому доробку понад 30 солоспівів на вірші класиків української літератури – Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки та інших.

1 червня – Львівський театр імені М. Заньковецької на гастролях в Донецьку показує виставу "Невільник" М. Старицького за поемою Т. Шевченка "Сліпий". Режисер А. Ріпко, художник А. Стефанчук, композитор заслужений артист України А. Радченко. У виставі зайняті народний артист України В. Данченко, народний артист СРСР
В. Єременко, народний артист України Д. Козачковський, заслужений артист України В. Аркушенко, артист В. Сумський.

2 червня – газета "Социалистический Донбасс" друкує перші анонси-відгуки на вистави Львівського театру імені М. Заньковецької – "Невільник" Т. Шевченка та "Камінний господар" Л. Українки.

Про виставу "Невільник" донеччани відгукуються так: "Після цієї вистави хочеться більше думати над смислом щоденного буття", "…от якими хоробрими лицарями свободи були запорожці", "… в сцені полону з усією силою розкривається любов до Батьківщини, ненависть до її ворогів, їх непохитна стійкість, їх жадоба волі!"

9 червня – газета "Комсомолец Донбасса" друкує рецензію А. Клоччя на виставу Львівського театру імені Заньковецької "Невільник" – "Преданья старины глубокой". Зокрема, критик зазначає: "Уже з першої картини вистави для глядачів перестали існувати умовності сцени. Зал швидко включився в те життя, яке відкрилося за рампою. Немає байдужих глядачів, усі – учасники вистави…Головний зміст вистави можна передати стисло: "Любіть свою Вітчизну, не жалійте для неї нічого, навіть життя!"

1962 – у Парижі на ХІІ сесії генеральної конференції ЮНЕСКО до календаря знаменних дат на 1964 рік включено день народження Т. Г. Шевченка.

28 жовтня – Костянтинівський завод "Автоскло" дарує Канівському музею- заповіднику "Могила Т. Шевченка" портрет Кобзаря, виконаний на світлочутливому склі рентгенівським промінням, а навколо портрету – герої творів поета. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

18 листопада – Красноармійська шахта №19-20 імені Т. Г. Шевченка відсилає в дар Канівському музею діючу модель вугільного комбайну К-52М. Шахтоуправління "Холодна балка" готує макет проходки штреку в розрізі. Вирубану в глибі антрациту шахтарську лампу відсилає місто Чистяково та шахта "Кочегарка". Рудоуправління "Артемсіль" робить з цільного кристалу солі чудовий макет книги "Кобзар" з барельєфом духовного провідника нації. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

1962 – у Красногорівці встановлено пам'ятник Тарасу Шевченку.

1963 рік

3 січня – Новокраматорський машинобудівний завод дарує Канівському музею модель гідравлічного преса, альбом про кращих людей заводу та його успіхи. Про це повідомляє газета "Радянська Донеччина".

10 січня – самодіяльна кіностудія Новокраматорського машинобудівного заводу готує хронікально-документальний фільм "Донбас-Тарасові". Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

Лютий – часопис "Радянське літературознавство" друкує відповідь В. Сосюри на питання "Яку роль відіграла і відіграє Шевченкова поетична спадщина у вашій творчій праці?": "У моїй творчості Шевченко – це як сонце для всього сущого. Ще маленьким я плакав над "Катериною", перекладав російською мовою "Кавказ". Дихання шевченківського генія я відчував, коли починав поетичний шлях, і відчуваю й зараз в силі його неперевершеного гніву, його безсмертної любові".

Березень – Канівський музей пише вдячного листа на Донеччину: "Ці подарунки свідчать про талановитість, розум і трудолюбство славних трудівників Донеччини".

Березень – часопис "Радянська школа" у третьому числі повідомляє, що першим шкільним музеєм Т. Г. Шевченка є музей у київській 109-й школі. У книзі вражень, започаткованій 10 травня 1961 року, є щирий запис представників шкіл шести областей України, в т.ч. з Донеччини, з подякою за благородний приклад для інших.

Осінь 1963 р. – на шкільній садибі Володарської середньої школи висаджено "Шевченків дуб".

Ми в пам'ять рідного Тараса
Скрізь посадовимо дуби!
Він їх любив…
І зашумлять гаї могутні
По Україні дорогій (В. Сосюра).

3 грудня – газета "Радянська Донеччина" розповідає про нащадків роду
Т. Шевченка, що мешкають у м. Пантелеймонівці на Донеччині.

1963 – Шевченківську премію 1963 року за книги лірики "Ластівки на сонці", "Щастя сім'ї трудової" одержує Сосюра Володимир Миколайович (1898-1965), український поет, уродженець ст. Дебальцеве, Донбас.

1963 – у Маріуполі відкривається кінотеатр імені Т. Г. Шевченка. Глядацька зала розрахована на 800 глядачів, екран заввишки 20 метрів.

1964 рік

150-річчя від дня народження Тараса Шевченка

14 січня – газета "Радянська Донеччина" друкує два есе донецького письменника Григорія Кривди , присвячених Т. Шевченку: "Шевченкова верба", "Складаний ножик".

28 січня – газета "Социалистический Донбасс" розповідає про шевченківські заходи у бібліотеках області.

5 лютого – газета "Радянська Донеччина" повідомляє, що з Канівського музею школярі Амвросіївської восьмирічної школи-інтернату отримали значок із зображенням поета, види Тарасової гори, путівники по музею, а двоюрідний правнук поета -
Д. Красицький – прислав альбом про Кобзаря.

11 лютого – газета "Радянська Донеччина" повідомляє, що у Володарській середній школі створено куточок Т.Шевченка і вишитий портрет Кобзаря, у Шевченківському кутку влаштовано виставку "Кобзарів", вибраних творів поета, виданих в різні часи і в різних містах.

18 лютого – газета "Социалистический Донбасс" друкує вірш поета Віктора Соколова "Шевченків рід", присвячений шахтарю шахти "Контарна" Тимофію Петровичу Шевченку.

22 лютого – в Костянтинівці у Палаці культури хіміків готується ювілейна виставка самодіяльних художників. Бюст великого Кобзаря виконує Валентин Горбунов – це його перша робота. Картину маслом "Шевченко на Україні" написав Леонід Єременко. Барельєф Тараса виконаний різьбою по дереву Олександром Ковтуном. Самодіяльний композитор Григорій Кушнір написав музичні твори на шевченківські теми.

22 лютого – в майстернях художнього фонду України міста Жданова відбувається огляд творів до ювілейної виставки, присвяченої Кобзарю. Серед творів – картина "Хлопці з Кирилівки" В. Константинова, пейзажі "Гупалівщина" Ю. Злидня, "Вечір"
Л. Гади та інші.

22 лютого – на сцені Донецького українського музично-драматичного театру імені Артема відбувається прем'єра вистави "Марина" М. Зарудного за мотивами творів
Т. Шевченка. Режисер вистави – М. С. Амітов, художник М. І. Новиковський. В ролях зайняті артисти І. Молошников, М. Протасенко, Н. Харченко, М. Адамська, Д. Жуков, В. Шакало, М. Бондаренко, Б. Шифрин, І. Завертнєв, О. Акимов, А. Бобіна,
Ю. Галинський, Ю. Суржа, М. Третяк.

23 лютого – газета "Социалистический Донбасс" розміщує рецензію на виставу "Марина". Автор рецензії – А. Бондаренко – головний режисер Донецької студії телебачення. "Є у новій виставі театру яскрава, вражаюча мізансцена, яка завершує перший акт. Слуги пана Вистампольського силою розлучають молодих, які збираються святкувати своє весілля. Вони схопили Назара, а Марину, його наречену, повезли у панські покої. І тут в єдиному гнівному пориві захитались селяни, у страху побіг від них пан Вистампольський…таке вдале рішення одного з центральних епізодів вистави режисером-постановником М. Амітовим відповідає духу героїчної драми М. Зарудного.

Яскравий образ Кобзаря створив у своїх трьох поетичних прелюдіях, якими починається кожна дія, артист І. Молошников. Спочатку тихо звучать проникливі шевченкові рядки, стримано – рівне звучання хору і оркестру (диригент. В. Пучков). Під час другої появи голос Тараса звучить вже гнівно. Перед початком третьої дії Тарас Григорович – народний трибун. Не у зовнішності Т. Шевченка шукає схожість артист І. Молошников, а в його внутрішній пристрасній переконаності. Головна роль Марини виписана драматургом не глибоко. Але, долаючи її недоліки, актриса
Н. Харченко зуміла показати протест проти загарбників, який народжується у свідомості Марини. Колектив театру відзначає 150-річчя від дня народження великого Кобзаря своєю значною роботою, сценічним полотном великого поетичного звучання."

25 лютого – газета "Радянська Донеччина" розміщує рецензію А. Клоччя на виставу "Марина".

Головну роль – роль Марини – грає артистка Н. М. Харченко (1926 р. н.): "Марина у виконанні Н. Харченко сприймається як жертва панської сваволі, жертва кріпосницького ладу. Все це вірно відтворює актриса". Режисер М. Амітов вдало ввів образ Т. Шевченка, який є ніби ідейним заспівом до кожної дії вистави. Артист І. Молошников доносить образ гнівного Тараса і емоційно наснажує глядача.

Глядач тепло сприймає виставу "Марина". Оплески, якими він схвалює гру артистів під час вистави, свідчать про те, що вони схвилювали тих, хто сидить в залі. Артемівці зробили гідний свій внесок у всенародне святкування знаменного ювілею".

Лютий 1964 р. – утворений Донецький обласний комітет з ушанування пам'яті
Т. Шевченка.

1964 – журнал "Донбас" у числі 2 друкує спогади П. Безпощадного, який став писати вірші під впливом творчості Т. Шевченка: "Коли декількома роками пізніше я починав писати свої перші вірші, то переді мною завжди яскравим живим прикладом стояла горда і нескорима муза Шевченка, Некрасова, Чернишевського".

1964 – часопис "Донбас" розповідає у своєму другому числі про нащадків роду Тараса Шевченка з с. Пантелеймонівки.

1-10 березня – на Донеччині проходить декада української книги під гаслом "Твори великого Кобзаря – в кожну сім'ю". В селищі Білицьке Красноармійського району влаштовано книжковий ярмарок, в Новоселівському районі, в селі Красна Поляна – читацька конференція. В бригадах колгоспу ім. Е. Тельмана – книжкові вітрини "Шевченко з нами". В Артемівському районі проводиться комсомольський рейд по розповсюдженню творів поета та сучасної української літератури: за 10 днів продано творів Кобзаря на 300 карбованців. В селищі Старобешеве відбуваються подвірні обходи домівок з "Кобзарем", ефективність яких виражається загальною сумою в 500 карбованців, а в місцевій школі урочисто відкривається народний книжковий кіоск. В селі Василівка Амвросіївського району на літературному вечорі за присутності донецьких письменників П. Байдебури, А. Клоччя продаються книжки з автографами цих авторів. Шкільні кооперативи в середніх школах №№ 20, 3, 6 міста Донецька зобов'язуються розповсюдити 1 500 примірників подарункового видання "Кобзаря".

6 березня – газета "Кочегарка" друкує поему Назіна В. "Во исполнение "Заповіту".

7 березня – газета "Радянська Донеччина" інформує, що на честь Т. Шевченка виготовлений спеціальний медальйон. Автор – В. Хітько.

7 березня – газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що листи і фотографії з села Моринці одержали учні 9 класу середньої школи № 76 Кіровського району міста Донецька. В школі створюється шевченківська бібліотека з книжок, які приносять до школи самі учні і дарують їх з власним підписом.

8 березня – до 150-річчя з дня народження Т. Шевченка театральний критик Г.Костинська друкує в газеті "Социалистический Донбасс" свою статтю "Т. Г. Шевченко і театр". Автор розглядає вплив на формування поглядів поета на мистецтво багаторічної дружби з актором М. Щепкіним, тісний зв'язок з африканським трагіком Айрі Олдріджем. Розглядаються твори Шевченка-драматурга "Наречена", "Микита Гайдай", "Назар Стодоля", їх сценічна історія в українському і російському театрах.

8 березня – газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що Донецька кіностудія показала низку значних передач, присвячених Т. Г. Шевченку: "Легенди про Тараса", "Шевченко у народній музиці", "Заборона писати й малювати". За мотивами поеми Т. Г. Шевченка "Єретик" пройшла передача "Прометей – богоборець", автор сценарія – І. Болоцький, режисер – В. Волошонович. Чудовий образ Тараса Шевченка створив заслужений артист України Микола Протасенко.

9-10 березня – Шевченківські дні у м. Донецку і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни, партійні і профспілкові організації).

9 березня – газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що завуч Макіївської середньої школи Ф. А. Вовк 37 років зберігав вказівку священика П. Євсевського від 1914 року не проводити урочистої панахиди до 100-річниці з дня народження поета.

9 березня – газета "Комсомолец Донбасса" повідомляє, що донецький художник Ф. У. Жук намалював велику картину "Брюллов і Щепкін у Шевченка".

9 березня – Донецький театр опери та балету показує прем'єру балету "Оксана" за мотивами поеми Т. Шевченка "Сліпа". Цей балет поставлений вперше в Донецьку, вперше на Україні, вперше в СРСР. Музика заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Державної премії композитора В. Гомоляки, лібрето донецького журналіста О. Лукацького, балетмейстер – заслужений артист України Р. Клявін, диригент – Б.Лебедєв, художник – Б. Купенко. В ролях – заслужені артисти України О. Горчакова, Г.Кириліна, О. Ковальов, артисти З. Дорохова, І. Шувалова, В. Бош, М. Третьяков, В.Парсаданян.

Кириліна Галина Семенівна (н. 4 березня 1930 р., Москва) – артистка балету, народна артистка України з 1965 р.

9 березня – газета "Социалистический Донбасс" розміщує вірш донецького поета Є. Летюка "Оксана", присвячений до 150-річчя з дня народження Т. Шевченка.

9 березня – газета "Радянська Донеччина" розміщує вірш донецького поета
Є. Летюка "Царі і генії", присвячений 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка.

9 березня – газета "Комсомолец Донбасса" друкує рецензію С. Ханко на виставу "Оксана". Зокрема, автор зазначає, що лібрето вистави цікаве, насичене, драматичне. Поетично оформив виставу Б. Купенко. Впевнено працює оркестр під керівництвом Б. Лебєдєва. Глядачі тепло сприйняли виставу, яка є творчим успіхом колективу.

10 березня – газета "Приазовский рабочий" розповідає про маріупольський "Маленький кобзар", виданий у 1920 році.

10 березня – газета "Приазовский рабочий" розповідає про рукописний "Кобзар": Л. Кир'яков і А. Шапурма переклали 14 творів Т. Г. Шевченка грецькою мовою, написали тушшю ці переклади, оформили їх ілюстраціями і до 150-річчя з дня народження поета подарували свій рукопис Київському музею Т. Шевченка.

10 березня – біля пам'ятника Т. Шевченку у Донецьку покладено численні вінки від організацій, установ міста Донецька, Донецького обласного ювілейного комітету, праправнучок поета. Про це повідомляє газета "Радянська Донеччина".

10 березня – газета "Социалистический Донбасс" розповідає про вшанування Кобзаря донбасівцями.

11 березня – газета "Социалистический Донбасс" розповідає про те, як донецькі художники шанують пам'ять Кобзаря.

15 березня – газета "Социалистический Донбасс" друкує велику рецензію кандидата мистецтвознавства М. Загайкевича на балет "Оксана". Зокрема, автор пише: "Відкривається завіса. В оркестрі звучить відомий мотив народної пісні на слова "Заповіту", в цей момент на фоні сцени, яка має вигляд сторінок розгорнутої книги, з'являється портрет Тараса, спалахують вічні слова: "І мене в сім'ї великій, новій"…Постановник заслужений артист України Р. Клявін (це одна з перших самостійних робіт молодого балетмейстера) пішов шляхом створення хореографічної п'єси-драми, заснованої на реалістичному зображенні подій і характерів…Свою подвійну роль матері та доньки Г. Кириліна провела з тонким артистичним смаком".

18 березня – газета "Радянська Донеччина" розміщує рецензію А. Клоччя на балет "Оксана". Автор зазначає про виконання ролі Марії-Оксани: "Вже з першої появи Г.Кириліної в народному танці в першій дії ви полонені її експресією, поривчастістю, і разом з тим відчуваєте її ніжну душу, яка сповнена неясних поривань кохання до дідича. Бездоганне володіння технікою танцю…".

24 березня – газета "Літературна Україна" друкує статтю про перший "Кобзар" мовою греків Донбасу.

Березень 1964 р. – колектив Донецького театру опери та балету готує літературно-музичну композицію "Тарасові думи", в яку включені пісні українських композиторів на слова Т. Г. Шевченка, уривки з опер та балетів, написаних за творами поета, і музичні твори, присвячені Шевченку. Текст прологу написав поет Григорій Кривда, музичне оформлення – композитора Самуїла Ратнера, постановник – народний артист України О. Здиховський, диригент – П. Варивода, хормейстер – народний артист України М. Тараканов, балетмейстер – заслужений артист України Р. Клявін, художники – заслужений діяч мистецтв України В. Московченко та Є. Ляхович.

Березень 1964 р. – часопис "Донбас" розповідає про рукопис "Тарас Шевченко. Кобзар", виданий грецькою мовою у Жданові у 1964 році. Переклад зроблений А.Шапурмою, Л. Кир'яковим, ілюстрації Л. Кузмінкова. Формат книги 29 на 20 см, обсяг – 80 сторінок. "Кобзар" написаний копійованим шевченківським почерком. У вступному слові "Замість передмови" А. Шапурма і Л. Кир'яков писали: "Зараз все людство святкує 150-річчя з дня народження геніального українського поета Т.Шевченка. І ми, грецькі радянські літератори, з великою любов'ю, від усього серця підготували скромний подарунок великому поету – рукописний "Кобзар", перекладений на грецьку мову (маріупольський діалект). Великі творіння Т. Шевченка перекладені на мови багатьох народів світу і народів СРСР. В цю повноводну ріку безсмертної шевченківської поезії хай увіллється й струмок наших перекладів – маленький "Кобзар" мовою греків Донбасу". Книга написана на грецькій фонетичній орфографії, яка прийнята постановою НКО РРФСР від 7 січня 1926 року. Стаття завершується віршем поета-вчителя П. Сараваса:

Минають дні…Всесильним словом
Ти простір переміг і час.
В сім'ї великій, вільній, новій
Ти – вічно рідний, наш Тарас!

Березень – часопис "Жовтень" друкує статтю В. Сосюри "Орел України", в якій автор пише:

"Ще малим, мандруючи по селах і копальнях Донеччини, я майже в кожній сільській хаті бачив "Кобзаря" Тараса Шевченка…Шевченко вразив мене своїм вогняним і ніжно-ліричним словом…Шевченко – це океан, цілий світ з його бурями і грозами, з його сонцем і квітами".

1964 – часопис "Донбас" у другому числі розповідає, як донбасівці шанують Кобзаря. Зокрема, розповідається про урочисте засідання партійних, радянських та громадських організацій в Донецькому театрі опери та балету. Засідання відкриває вступною промовою голова промислового облвиконкому Д. М. Гридасов. На пропозицію письменника П. Байдебури обирають до почесної президії Президію ЦК КПРС на чолі з М. С. Хрущовим. З доповіддю "150 років з дня народження Т. Шевченка" виступає голова обласного ювілейного комітету, голова правління Донецького відділення Спілки письменників України В. В. Соколов. Теплі, щирі слова, сповнені любові і глибокої шани до великого Кобзаря, висловлюють від імені гірників шахти № 19-20 імені Шевченка тресту "Красноармійськвугілля" бригадир робітників очисного забою М. А. Чередник, заслужений діяч мистецтв України художник В. П. Московченко, молода колгоспниця артілі імені Шевченка Мар'їнського виробничого управління Людмила Шепотько, правнучка Т. Шевченка Г. І. Шевченко. Заступник голови обласного ювілейного комітету Є. І. Носик зачитує вітальні телеграми, що надійшли з різних міст і сіл області. Він оголошує рішення Урядового ювілейного комітету про нагородження пам'ятною Шевченківською медаллю колективів та окремих осіб. Медаллю нагороджені:

Донецький ордена Трудового Червоного Прапора політехнічний інститут;
Донецький педагогічний інститут;
Донецький театр опери та балету;
Донецький український музично-драматичний театр імені Артема;
Обласний краєзнавчий музей;
Шахта № 19-20 імені Т. Шевченка тресту "Красноармійськвугілля";
Новокраматорський машинобудівний завод;
Горлівська середня школа № 85;
Костянтинівський завод "Автоскло";
Жданівський металургійний завод імені Ілліча;
Донецьке відділення Спілки письменників України;
Донецьке відділення Спілки художників України;
Народна самодіяльна хорова капела Донецької залізниці;
Харцизька міська бібліотека для дорослих;
Палац культури тресту "Азовстальбуд";
Обласна бібліотека імені Н. Крупської;
Школа-інтернат імені М. Островського Амвросіївського району;
Колгосп імені Т. Шевченка Мар'їнського виробничого управління;
Самодіяльний хор села Єгорівки Волноваського району;
Самодіяльний хор радгоспу "Саханка" Володарського району;
Добропільська середня школа Красноармійського району;
Клуб колгоспу "Донбас" Мар'їнського виробничого управління;
Письменники П. А. Байдебура, П. Г. Безпощадний. А. В. Клоччя, Г. Ф. Кривда;
Артист українського музично-драматичного театру імені Артема, заслужений артист України Ю. Галинський;
Диригент Донецького російського театру опери та балету Б. В. Лебедєв;
Голова колгоспу "Зоря" Старобешівського виробничого управління І. П. Ломако;
Викладач української мови та літератури школи-інтернату Амвросіївського району П. Д. Клименко.

На закінченя учасники урочистого засідання продивилися композицію "Тарасові думи", в якій беруть участь провідні артисти і весь колектив Донецького театру опери та балету.

1964 – часопис "Донбас" у другому числі розміщує лист "Чолом тобі, Тарасе! Від потомків твоїх – уклін земний", який підписали: Г. Ігнатченко – Герой Соціалістичної Праці, Микитівський ртутний рудник; К. Сипитий – Герой Соціалістичної Праці, "Горлівськжитлобуд"; Г. Заїка – заслужений майстер України, бригадир металургійного заводу ртутного комбінату; Г. Гавриков – пенсіонер.

1964 – часопис "Строительство и архитектура" у третьому числі розповідає про пам'ятники великому Кобзарю, в тому числі і на Донеччині.

20 травня – в кожній школі Амвросіївського району є Тарасова алея. У Золотоярівській, Кутейніківській, Федорівській, Луганській та інших школах учні закладають 14 скверів на честь Кобзаря. Школярі Димитрівської, Маринівської та Ульянівської середніх шкіл саджають три дубові гаї. Одночасно народжується зелена алея вдовж шляху Амвросіївка- Василівка. Всього в районі, завдяки роботящим рукам школярів, висаджено 20 тис. плодових і декоративних дерев, 30 тис. кущів. Про це повідомляє газета "Радянська Донеччина".

1964, весна – в середній школі № 45 міста Сніжне (секретар комсомольської організації школи Люда Душкіна – учениця 10 класу) насаджено сквер та влаштовано квітник на честь Кобзаря.

1964 – на честь 150-річчя з дня народження Т. Шевченка у Каневі проходить фестиваль художньої самодіяльності. Там вперше виступила Аліна Коробко – дівчина з робітничого селища Звенигородки, майбутня народна артистка України, солістка Донецької філармонії.

1964 – у київському видавництві "Мистецтво" виходить книга автора А. В. Німенко про пам'ятники Т. Г. Шевченка.

1964 – у селі Новоселівка встановлено пам'ятник великому Кобзарю.

1964 – У Красноармійську біля шахти імені Т. Шевченка поновлений бронзове погруддя Т. Г. Шевченка.

1964 – селище Лиса Гора поблизу красноармійської шахти імені Т. Шевченка перейменоване в селище імені Т. Шевченка.

1964 – театральні критики Донецька Г. Костинська і А. Клоччя випускають брошуру "Т. Г. Шевченко в театрах Донбасу", присвячену 150-річчю з дня народження Т.Шевченка. Вона має 21 сторінку, її наклад – 4 тис. примірників. У брошурі розповідається про Шевченка-драматурга, його зв'язки з відомими акторами (М.Щепкіним, А. Олдріджем), аналізуються вистави "Мати-наймичка", "Марина" Луганського драматичного театру, "Катерина" Луганського театру імені О.Островського, "Петербурзька осінь" та "Марина" – Донецького драмтеатру, "Наймичка", "Оксана" – Донецького театру опери та балету.

1964 – у донецькому видавництві "Донбас" виходить брошура Л. Саніна "Імені великого Кобзаря" – про шахти, радгоспи, культурні заклади на Донеччині, які носять ім'я Т. Г. Шевченка.

1964 – виходить перший поштовий комеморатив – маркований конверт – з гарно виконаною сепією (оформлення конверта Н. Н. Акімушкіної) пам'ятника Т. Шевченку у Донецьку.

1964 – балет "Оксана" Донецького театру опери і балету та деякі творчі працівники театру висуваються на здобуття Державної премії ім. Т.Г. Шевченка.

1964 – на правах рукопису виходить брошура музикознавця О. Осколкова
"Т. Г. Шевченко в музиці" накладом 700 примірників. У брошурі надається текст лекції на фоні нот до пісень Т. Шевченка – "Заповіт", "Думи мої, думи", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Стоїть явір під водою", "Огні горять, музика грає", "Садок вишневий коло хати", "Радуйся, ниво неполитая", "Утоптала стежечку", уривки з творів Л. Ревуцького, К. Данькевича та інших. У випуску задіяні ідеологічний відділ Донецького міськкому КПУ та Донецька обласна державна філармонія.

Таблиця 3. Видання творів Т. Шевченка з 1946 по 1964 рік

1964 – Національна премія імені Т. Шевченка присуджена М. С. Хрущову.

Микита Сергійович Хрущов (1894-1971) – радянський державний і партійний діяч. З 1908 по 1928 роки його доля була пов'язана з Донеччиною. Він працював на Успенському руднику біля Юзівки, учнем слюсаря на заводі, слюсарем на шахті і, як шахтар, оминув фронти Першої світової війни. Після жовтневої революції 1917 року був обраний головою місцевої профспілки гірничої промисловості. Вступив до лав комуністичної партії у 1918 році. Після громадянської війни повернувся на Донбас. Делегат ХІV і ХV з'їздів ВКП(б). У 1929 році був направлений на навчання до Промислової академії (Москва), яка готувала кадри партійно-промислового керівництва.

1964 – у Донецькому театрі опери і балету під керівництвом Заслуженого діяча мистецтв П.Вариводи здійснена постановка опери-ораторії «Тарас Шевченко» донецького кмпозитора С.В.Ратнера.

1965 рік

6 березня – газета "Социалистический Донбасс" друкує статтю Р. Лісового про першу танцівницю Донеччини – Г. Кириліну. Зокрема, автор зазначає: "Драматургійно балет "Оксана" побудований так, що левова частка творчого навантаження припадає на одну виконавицю двох партій: Марії у молодості та її дочки Оксани. Це важко навіть фізично. Але з якою силою розгорнувся тут талант актриси і танцівниці! Недарма, коли вистава висувалася на здобування Шевченківської премії, разом з іменами авторів і постановника вистави було названо і ім'я Галини Кириліної – вона справжній співавтор успіху вистави".

25 червня – газета "Радянська Кубань" друкує рецензію на гастрольну виставу Донецького театру імені Артема "Марина". Так, автор рецензії Ілля Брагін відзначає, що вистава цікава протягом усієї дії. "Виконавиця ролі Марини – обдарована артистка Н. Харченко – майстерно розкриває характер та внутрішній світ простої селянської дівчини, яка стала жертвою кріпацького ладу. Артистка тонко доносить до глядача усю глибину переживання своєї героїні. І увесь зал разом з нею переживає і горе, і радість Марини…Гарні хор і танцювальні номери вистави. Вони допомагають розкрити характери героїв та відтіняють ідейну гостроту драми. Чудова і виразна глибоко народна музика у п'єсі, яку написав заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені Т. Шевченка П. Майборода. Гідним співавтором режисера вистави М. Амітова, безсумнівно, є заслужений художник РСФСР М. Новиковський. Його яскраві, колоритні декорації органічно вплітаються в ідейну канву постановки, від якої віє могутнім, вічно живим духом великих звинувачувальних творів Т. Шевченка".

25 червня – газета "Таганрогская правда" друкує рецензію на гастрольну виставу Донецького театру імені Артема "Марина". Зокрема, автор В. Петрович відзначає: "Перед нами – яскрава народна драма, щедро розквітчана гумором, прикрашена піснями та танцями…в найкращих традиціях українського класичного театру". Режисер вистави – М. Амітов, художник М. Новиковський, музика П. Майбороди. В ролях зайняті актори Н. Харченко, О. Акимов, А. Бобіна, І. Завертнєв, М. Бондаренко, Б. Шифрин, М. Протасенко, Ю. Галинський, Д. Жуков, В. Грипак, Ю. Суржа, М. Третьяк, М.Адамська, В. Шакало.

1965 – у Києві виходить книга М. В. Фененка "Топоніміка України в творчості Тараса Шевченка". Автор – учитель географії школи робітничої молоді № 2 м. Маріуполя.

ФЕНЕНКО Микола Васильович (1908-1969 рр.) – дослідник-краєзнавець, літератор, публіцист, пройшов пекло соловецьких і воркутинських таборів ГУЛАГу, гестапівські катівні. Посмертно реабілітований у 1994 році. Автор низки розвідок з історії й топоніміки України та книжки "Земля говорить". У монографії "Топоніміка України в творчості Тараса Шевченка" переконливо показав, що вживання топонімів (власних географічних назв) у творах Шевченка пов'язане з певними ідейними й художніми завданнями, які ставив перед собою поет. У книзі подано історію написання деяких поетичних і прозових творів Шевченка, зокрема, тих, які вивчаються в середній школі.

1965 – у видавництві "Донбас" виходить путівник "Жданов". Автори – М.С. Клименко та Є. А. Терехов. Вони відзначають, що чудові мозаїчні панно у кінотеатрі імені Шевченка виконали художники Я. Райзін, М. Тихонов, А. Кочеджі.

1969 рік

Червень – часопис "Донбас" вміщує статтю "Вождь революції вшановує поета". Автор статті – Є. Волошко. Зокрема, автор зазначає, що весною 1837 року Тарас Шевченко серйозно захворів і лікувався в Петербурзькій міській лікарні Св. Марії Магдалини. Тут у ці роки працював штаб-лікарем Олександр Дмитрович – дід В.Леніна. Далі розповідь йде про ювілейний шевченківській вечір до 100-річчя з дня народження у Кракові, на якому були присутні В. Ленін і Н. Крупська. Часопис розміщує репродукцію картини С. Беседіна "В. І. Ленін і Н. К. Крупська на шевченківському вечорі".

1969 – журнал "Україна" в 30-му числі розповідає про село Новоселівку. Тут у 1921 році було всього чотири хати, в 60-х роках – вже радгосп імені ХVІІІ партійного з'їзду. З 1944 року його директор – Іван Андрійович Бабенко, Герой Соціалістичної праці. При ньому у селі у 1964 році встановлено пам'ятник Т. Шевченку.

1970 рік

1970 – газета "Комсомолец Донбасса" в статті "Живі традиції Кобзаря" розповідає про О. З. Міньковського, народного артиста СРСР, художнього керівника Державної заслуженої капели бандуристів України, учні якого – Є. Дорохова, А. Шадурський, Д.Глушко, Л. Красюк – працюють у Донецьку.

1970 – виходить монументальне видання "Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. Донецька область". За даними цього довідника, у 12-ти сільських районах області були села "Шевченко", що свідчить про прагнення жителів увіковічити ім'я поета.

1972 рік

1972 – журнал "Донбас" у шостому чисті розповідає про вербу Тараса Шевченка, яку він посадив у форту Петровському – "Шумит Тарасова верба". Найстаріший педагог Примор'я Федір Ігнатович Бєлов мав улюблене заняття – садівництво. Одного разу він прочитав, що казахи подарували українським друзям прутики від могутнього дерева, яким стала верба, посаджена Т. Шевченком під час його десятирічного заслання. На прохання вчителя українські садівники прислали на Далекий Схід кілька прутиків. Одне деревце у 1966 році вчитель подарував екіпажу першого радянського бойового корабля на Далекому Сході – "Красный вымпел". Моряки цього корабля висадили деревце у бухті Золотий Ріг як символ дружби двох великих народів.

16 липня – газета "Радянська Донеччина" передруковує інформацію РАТАУ про скульптурні експонати Канівського державного музею-заповідника "Могила
Т.Г. Шевченка". Серед них – макет пам'ятника Кобзарю, виконаного українськими скульпторами М.Грицюком, Ю. Синькевичем, А. Фуженком. Сам пам'ятник встановлено в Москві в дні святкування 150-річчя з дня народження поета. Поруч – стенди, де зібрано фото пам'ятників Тарасу Шевченку в Києві, Харкові, Черкасах, Донецьку, Полтаві та інших містах і селах України. На стендах є також фото та ілюстрації пам'ятників, які прикрашають площі й вулиці форта Шевченка в Казахстані, Ашхабаді, молдавського міста Тирасполя. На виставці експонуються фото монументів, встановлених у Бухаресті, Торонто, Вінніпегу, Вашингтоні, Нью-Йорку.

1974 рік

8 березня – газета "Радянська Донеччина" вміщує статтю доцента ДонДУ Ф.Пустової "І зоріють над землею дума й слава Кобзаря" – до 160-річчя від дня народження поета. Зокрема, автор зазначає: "Японець Сібуя Тейсуке організовує "кабінет вивчення творчості Шевченка", індійський письменник пише про українського революціонера драму, а демократичні митці в реакційних країнах у шевченківській спадщині черпають сили для своєї боротьби. Про це свідчать переслідуваний франкістським режимом іспанський поет Рафаель Альберті, грецькі революціонери Еллі Алексіу та Янніс Ріцос:

Тарасе, з часу нашого знайомства
Твоя велика дума при мені.
Біля мойого серця наче ніж,
Який завжди лежить біля хлібини.
Так, наше серце, як той хліб.
На скиби його розріжте і роздайте людям.
Віддав ти своє серце всім народам,
Воно у серці нашому живе.

22 серпня – газета "Слово шахтера" розповідає про пам'ятник Т. Шевченку у Донецьку.

1975 рік

8 березня – газета "Радянська Донеччина" друкує статтю Р. Танани "Кобзареве слово кликало до бою". Автор розповідає, що в батальйоні видужуючих у Ленінграді О. Перейма знайшов "Кобзар" 1911 року видання і носив його з собою до кінця війни. Шляхами війни пройшов "Кобзар" з командиром партизанського загону П. А. Дубовим та полковником В. К. Кириєнко. Ім'ям Кобзаря присягалася вітчизні харківська патріотка Люба Земська.

21 червня – газета "Вечерний Донецк" розповідає про двоюрідну правнучку поета – Ольгу Іванівну Шевченко з с. Пантелеймонівки.

1975 – у київському видавництві "Дніпро" виходить книга П. Безпощадного "Вибране" з віршами, присвяченими Т. Шевченку: "Тарас бедняков", "В семью трудового Донбасса":

В семью трудового Донбасса
Ты песней вошел, как заря,
Здесь чтут и читают Тараса
Народной души Кобзаря.

1976 рік

1976 – друкується конверт з зображенням пам'ятника Т. Шевченку в Донецьку – фото І. Кропивницького.

1977 рік

12 листопада – газета "Радянська Донеччина" розповідає про історичні зв'язки Т.Шевченка з маріупольчанами за матеріалами "Шевченківського словника".

1977 – у Москві, в перекладі з української виходять критично-теоретичні нариси І.Стебуна "Пафос художньої правди", серед яких є "Естетика Шевченка".

1977 – Шевченківську премію отримує один з авторів монументу на честь проголошення радянської влади в Україні у м. Харкові Алфьоров Ігор Олександрович – уродженець Донеччини, (разом з В. І. Агібаловим, Я. Й. Риком, М. Ф. Овсянкіним, С.Г. Світлорусовим (скульпторами), А. О. Максименком, Е. Ю. Черкасовим (архітекторами)).

АЛФЬОРОВ Ігор Олександрович (25.01.1930, с. Костянтинівка, тепер Мар'їнського р-ну Донецької обл. – 13.11.1978, Київ). Архітектор. Закінчив у 1955 Харківський інженерно-будівельний інститут. 1965-1975 – головний архітектор Харкова, 1975-1978 – Перший заступник голови Держбуду УРСР. Брав участь у розробці генпланів міст Котовська (1957), Нового Донбасу (1958), Гуляйполя, Білопілля, Ворожби (всі – 1960), Жовтих Вод (1963), Харкова (1967), всі – у співавторстві. 1961-1962 – керівник розробки генпланів Ханоя (В'єтнам). Один з авторів монумента на честь проголошення радянської влади в Україні (1975) та меморіального комплексу Слави (1977), обидва – у Харкові.

1977 – Шевченківську премію за постановку та виконання головних ролей у фільмах "В бій ідуть тільки "старики"" і "Ати-бати, йшли солдати" отримує Леонід Федорович Биков, уродженець Донеччини.

БИКОВ Леонід Федорович (12.XII.1928, с. Знам'янка, тепер у складі смт Черкаського, Слов'янського р-ну Донец. обл. – 11.IV.1979, Київ). Актор театру і кіно, кінорежисер, народний артист УРСР з 1974. Закінчив у 1951 Харківський театральний інститут (у Д. Антоновича), до 1960 працював у Харківському українському драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка. 1969-1979 – на Київській кіностудії художніх фільмів. Ролі: Паллада ("Загибель ескадри" О. Корнійчука), Павка Корчагін ("Як гартувалася сталь" за М. Островським), Олег ("У пошуках радощів" В. Розова); у кіно – Сашко ("Доля Марини", реж. О. Івановський і Н. Кошерова, 1954), Максим ("Максим Перепелиця", реж. А. Граник, 1956), Павло Богатирьов ("Дорога моя людина", 1958), Візник ("У місті С", 1967, обидва – реж. Й. Хейфіц), Льоша ("Травневі зорі", 1959), Гаркуша ("На семи вітрах", 1962, обидва – реж. С. Ростоцький), Альошка ("Альошчине кохання", реж. С. Туманов і Г. Щукін, 1961), Макаренко ("Розвідники", реж. О. Швачко та І.Самборська, 1968) та ін. Поставив фільми: "В бій ідуть тільки "старики"" (1974, співавтор сценарію і виконавець ролі Титаренка; за цим сценарієм 1994 поставлено виставу у Закарпатському російському драматичному театрі, Мукачеве), "Ати-бати, йшли солдати..." (1977, роль Святкіна). Автор кіносценарію "Пришелець" (1979).

1980 рік

1980 – виходить конверт із зображенням пам'ятника Т. Шевченку у Донецьку – робота художника Г. Пікунова.

1981 рік

6 листопада – газета "Вечерний Донецк" вміщує інформацію про нащадків роду Тараса Шевченка, зокрема, Ольгу Іванівну Шевченко з с. Пантелеймонівки.

1982 рік

9-13 березня – Шевченківські свята у Донецьку (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни). Відкривається свято поезії біля пам'ятника Т. Шевченку. До нього кладуть квіти, звучать вірші Т. Шевченка та рядки, присвячені йому, слова вдячності і визнання співцю дружби народів. На святі присутні письменники, книголюби, художники, артисти, представники громади шахтарської столиці, учні профтехучилищ, школярі. Протягом п'яти днів відбуваються літературні вечори, творчі зустрічі, художні та книжкові виставки в усій Донецькій області. Закриття свята поезії проходить 13 березня в обласній науковій бібліотеці імені Н. Крупської.

9 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує статтю донецького письменника Г. Щурова, який розповідає про поета з міста Білицьке, шахтаря-бурята, який переклав "Заповіт" на свою рідну мову і присвятив поетові свої вірші:

С волнением, твой младший брат,
К тебе я думой обращаюсь.
Из Забайкалья азиат,
Горжусь тобой и восхищаюсь.
Жестокость русского царя
Твой дух сломить была бессильна.
Мы чтим в улусах Кобзаря -
Батыра – Украины сына.
К тебе я в Канев презжал
И низко в землю поклонился…
Я украинку в жены взял -
С тобою кровью породнился.

1982 – виходить конверт із зображенням пам'ятника Т. Шевченку у Донецьку – робота художника Казакевича.

1982 – виходить буклет Донецького академічного російського театру опери та балету з репертуаром, де значиться опера М. Аркаса "Катерина", М. Вериківського "Наймичка".

1982 – у донецькому видавництві "Донбас" виходить збірка поезій Миколи Рибалка "Незакатная звезда". Зокрема, хвилює поезія "Запевала":

Он был наш ротный запевала.
Умел словцом развеять грусть.
И в час короткого привала
Стихи читал нам наизусть.

О чернобровой Катерине,
О седоусом Кобзаре,
О сиротине Украине
Да стойко стогнущем Днепре.

- Люблю я до смерти Тараса! -
Бывало, скажет и вздохнет,
И снова огненные трассы
Чертили дымный небосвод.

1982 (за іншими даними у 1987 р.) – у Святогірську на вулиці Піонерській встановлено памятник Т. Г. Шевченка, виконаний із оргскла. Скульптор В. Скобликов.

1983 рік

8 березня – газета "Радянська Донеччина" розповідає про правнучку Кобзаря – Ольгу Іванівну Шевченко з с. Пантелеймонівки. У зимові вечори вона вишиває. Її гордість – вишитий портрет Т. Шевченка.

12 березня – Донецька середня школа № 6 запрошує на святкування дня народження Т. Шевченка донецького письменника Павла Байдебуру і поета Станіслава Жуковського. П. Байдебура читає уривок з оповідання "На пароплаві". С. Жуковський читає свої вірші, присвячені Кобзарю – "Поетова зоря", "Перед пам'ятником Т. Шевченку у місті Донецьку". Вчитель А. Сенніков читає вірші лауреата республіканської премії імені Т. Шевченка Бориса Олійника. Учні читають вірші Кобзаря.

1983 – Шевченківську премію одержує акторка Смолярова Олександра Захарівна (родом з Маріуполя) разом з М. І. Рєзниковичем (режисером-постановником), В.М.Добровольським, Ю. М. Мажугою, А. Ф. Пазенком, А. Г. Решетниковим, М.М.Рушковським, Л. Г. Яремчук (акторами) за створення образу сучасника у виставах "Межа спокою", "Кафедра", "Тема з варіаціями" у Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки.

СМОЛЯРОВА Олександра Захарівна (19. VI.1925, Маріуполь Донецької обл.). Актриса театру і кіно, народна артистка УРСР з 1980. Член-кореспондент АМ України (2002). Закінчила у 1948 році Київський театральний інститут (у Л. Гаккебуш), з 1980 – його викладач (доцент з 1980; тепер – Національний університет театру, кіно і телебачення). Працювала в Київському театрі юного глядача, Вінницькому українському музично-драматичному театрі (1949-50), Київському театрі транспорту (1950-52). З 1952 року – у Київському російському (тепер – Національному) драматичному театрі ім. Лесі Українки. Ролі: Панна ("Вій" за М. Гоголем), Раїса Закипна ("Київський зошит" В. Собка), Ніна ("Маскарад" М. Лєрмонтова), Шура Азарова ("Давним-давно" О.Гладкова), Маша, Матрьона ("Живий труп", "Влада темряви" Л. Толстого), Оксана ("Загибель ескадри" О. Корнійчука), Королева Єлизавета Валуа ("Дон Карлос" Й.Шіллера), Клавдія ("Діти Ванюшина" С. Найдьонова), Естер ("Долетимо до Мілана" О. Заградника), Бабулинька ("Гравець" Ф. Достоєвського), Стара Джуліана ("Історія однієї пристрасті" Г. Джеймса), мама Іда ("Кішка на розпеченому даху" Т. Уїльямса), Софія Іванівна ("Поки вона вмирала", "Різдвяні мрії" Н. Птушкіної) та ін. Серед ролей в кіно: Ганка ("Мораль пані Дульської", 1957), мати ("Ой не ходи, Грицю...", 1979), Білетерша ("День народження Буржуя", 2000). Актриса трагедійного темпераменту, широкого масштабу почуттів та ін. Автор статті "Уроки Московського художнього" ("Український театр". 1979, № 5).

1984 рік

170-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка

Січень-лютий – часопис "Донбас" розміщує матеріал Ж. Ляхової "Шевченкіана Володимира Сосюри" – до 170-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Зокрема, автор наводить слова відомого поета-донбасівця: "Грозова муза Шевченка осяяла мої перші поетичні кроки. Вона зогрівала моє серце і в дні моєї поетичної юності й зрілості і зогріває його, коли сніг років затуманив моє волосся".

15 лютого – газета "Культура і життя" розповідає про донецького краєзнавця
П. Г. Дубинку, який збирає все, що пов'язане з ім'ям Т. Г. Шевченка.

29 лютого – газета "Радянська Донеччина" розповідає про відвідування Київського державного музею Т. Шевченка учнями донецької школи №57. В музеї представлені: "Автопортрет з свічкою", одяг Кобзаря – солдатська сорочка, костюм, полотняна домоткана сорочка, подарована сестрою Яриною у 1859 році, куманець, кавник, рукописи творів, перше видання "Кобзаря" 1840 року, автопортрет Шевченка-солдата, виконаний олівцем у 1847 році та інші речі.

3 березня – газета "Приазовский рабочий" друкує інформацію про Ф. А. Хартахая, засновника маріупольських гімназій, великого прихильника Т. Г. Шевченка.

4 березня – газета "Радянська Донеччина" розповідає про вшанування донеччанами Кобзаря у 1922-1955 роках. Автор статті – відомий вчитель-краєзнавець А. Шевченко.

5 березня – газета "Радянська Донеччина" розповідає про вірші донецьких авторів, присвячених пам'яті поета.

5 березня – газета "Радянська Донеччина" розміщує статтю кандидата філологічних наук, старшого викладача кафедри української літератури Донецького державного університету Ж. Ляхової "Поетична Шевченкіана Донбасу". Автором робиться історичний екскурс від 30 до 80-х років ХХ сторіччя, згадуються прізвища донецьких поетів В. Соколова, С. Жуковського, І. Савича, Є. Летюка, Г. Кривди та інших.

7 березня – газета "Социалистический Донбасс" друкує статтю Бориса Олійника "Народний поет: до 170-річчя з дня народження Т. Шевченка". Зокрема, автор зазначає, що вірші поета перекладені на сто мов народів світу. Біля 400 пам'ятників створили вдячні народи. "Справжній великий поет – безсмертний своїм народом. Справжні поети повертаються до нас у бронзі і мармурі, кораблями і школами, містами, вулицями і площами, де зустрічаються народи на святі братерства. Одним з таких форумів стало щорічне шевченківське літературно-художнє свято "В сім'ї вольній, новій".

8 березня – газета "Радянська Донеччина" друкує статтю Бориса Олійника "Народний поет: до 170-річчя з дня народження Т. Шевченка". Зокрема, автор зазначає: "Світова слава Шевченка почалася ще з другої половини ХІХ століття. В Англії його порівнювали з Бернсом, в Німеччині – з Бюргером, Гейне, англієць Морфілл називав Шевченка одним з тих дітей сонця, у яких і кров є вогнем. Французи підносили Кобзаря як співця соціального протесту, його порівнювали з Гомером, Данте, Шекспіром, Ґете, Ґюго, Пушкіним, Міцкевичем, Шандором Петефі".

9 березня – біля пам'ятника Т. Шевченку в Донецьку збирається молодь міста, донецькі поети Анатолій Кравченко і Іван Білий читають свої вірші.

11 березня – газета "Социалистический Донбасс" розповідає про поетичний майдан біля пам'ятника Т. Шевченку 9 березня у Донецьку за участю донецьких поетів А. Кравченка, І. Білого, А. Шапурми та ін.

11 березня – В театрі імені Артема відбуваються урочисті збори представників громадських організацій і молоді, присвячені 170-річчю з дня народження поета. Виступають Є. Волошко, М. Книшенко, Л. Семенова, поети Г. Гордасевич, С.Жуковський. Присутні гості – школярі села Моринці – розповіли про свою роботу з вшанування пам'яті поета. Вечір закінчується виступом ансамблю бандуристок Донецького державного університету, сценами з вистави драмтеатру "Мати-наймичка". В ДонДУ проходять літературні читання на честь поета, друге обласне літературне свято школярів. У школах відбуваються урочисті вечори, конкурси творів початківців та декламаторів. У закладах культури проведені кінолекторії та фестивалі фільмів.

14 березня – газета "Социалистический Донбасс" розповідає про виставу Донецького музично-драматичного театру імені Артема "Мати-наймичка" І. Тогобічного за поемою Т. Шевченка "Наймичка". Режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України В. Аверченко, художник – заслужений працівник культури України В.Парфьонов, музичне оформлення Євгена Кулакова. Головну роль грає артистка Валентина Іщенко.

14 березня – артистка Валентина Іщенко (Донецький музично-драматичний театр імені Артема) дає інтерв'ю газетам "Социалистический Донбасс" ("Мені близька ця роль") та "Вечерний Донецк" ("Торкаючись творчості Шевченка"). Зокрема, актриса розповідає: "Ще в шкільні роки я була зачарована творами цього справді народного поета…Підкорили мене музичність вірша, досконалість його форми…на вступних іспитах до театрального інституту я читала "Наймичку"…Усі мої акторські знахідки я пропонувала режисеру В. Аверченко, і вони були зустрінуті схвально, і це мене надихало. Велику допомогу у баченні образу, його шліфуванні надав мій наставник – заслужений артист України Г. Горшков, чия думка мені дуже важлива…Для мене було великою радістю працювати над образом матері, який створив великий Кобзар…" "Є ролі, які приходять до тебе як свято. Такою для мене стала Марина…Справа актриси, обов'язок актриси не втратити моральну цілісність душі героїні, донести її до глядача…Я багато читала Шевченка…Є в його поетичні палітрі фарби, які затримують погляд художника. Це фарби ніжної любові до матері, сестри, до жінки…Творчість Шевченка, характери ним створені, дають широкий простір для роздумів. Про призначення людини, про долю жінки. Про щастя материнства…"

1984 – актор Донецького обласного українського музично-драматичного театру імені Артема Олександр Шевченко грає у телевізійних виставах Донецької студії телебачення роль Тараса Шевченка – "Легенда про Тараса", "Заборонено писати й малювати".

1984 – виходить конверт із зображенням пам'ятника Т. Шевченку у Донецьку – фото А. Захарченка.

1984 – виходить друком монографія Ж.Т. Ляхової (Донецький університет) «За строками писем Тараса Шевченко».

1985 рік

16 лютого – краєзнавець з міста Жданова (нині Маріуполь) П. Дубинка розповідає про автора портретів Кобзаря – скульптора Микешина, який останні три роки життя
Т. Шевченка постійно з ним бачився.

1 березня – газета "Радянська Донеччина" розміщує статтю "Гнівному і мужньому Кобзареві", в якій розповідається про вшанування Т. Шевченка лідером більшовиків В. Леніним. Зокрема, в статті зазначається, що за роки радянської влади твори Т. Г. Шевченка виходили в світ більше 600 разів загальним тиражем майже 30 млн. примірників, 70 мовами.

6 березня – Державна премія УРСР імені Т. Шевченка присуджена Рибалці Миколі Олександровичу за збірку поезій "Незакатная звезда" та вірші в періодичній пресі.

Рибалко Микола Олександрович, народився у 1922 році в селі Орехово-Василівка Артемівського району Донецької області. Воював з 1941 по 1945 роки в лавах Червоної армії. В лютому 1945 року у бою на Одерському плацдармі був тяжко поранений, втратив зір. Після Другої світової війни живе у Краматорську. У 1956 році виходить збірка поезій "Під сонцем батьківщини". Автор 25 книг поезій та прози. Помер 8 липня 1995 року у Краматорську.

7 березня – газета "Літературна Україна" повідомляє про нагородження донецького поета М. Рибалки Державною премією ім. Т. Шевченка за збірку віршів "Незакатная звезла". Про це оголошує голова Комітету по Державних преміях УРСР ім. Т. Шевченка письменник Павло Загребельний.

14 березня – газета "Літературна Україна" вміщує слова подяки поета-фронтовика М. Рибалка: "Кожен день, кожну мить працею своєю, життям своїм ми прагнемо виправдати надії загиблих героїв, і присудження мені, солдатові Великої Вітчизняної війни премії імені Тараса Григоровича Шевченка напередодні 40-річчя Перемоги я сприймаю і як данину вдячності тим, хто ввійшов у рядки моїх віршів. Вони продовжують жити у нинішніх поколіннях, у їх дерзаннях і звершеннях".

1986 рік

20 лютого – газета "Вечерний Донецк" розміщує інформацію про краківське видання "Кобзаря" 1940 року. Це книга – малятко, кожний аркуш п'ять сантиметрів на шість. Товщина книжечки – вісім міліметрів. Сторінок – 160. Наклад – 21 тисяча примірників. У передньому слові повідомляється, що "цей "Кобзар", можливо, найменший серед усіх, які вийшли друком до 1940 р., він значно менше женевського видання 1872 року". Краківський "Кобзар" присвячений 100-річчю з дня виходу у світ першого видання книжки великого українського поета – і повністю її повторює.

23 лютого – газета "Радянська Донеччина" також розповідає про краківське видання "Кобзаря" 1940 року.

24 червня – газета "Радянська Донеччина" вміщує "Легенду про Тараса Шевченка" донецького поета В. Шутова:

Набатом вздымалися струны,
И голос призывно звучал -
Поэту и старый, и юный
Порывом сердец отвечал.
Горели маетки в округе.
Вставала на бунт голытьба, -
Судьбою для юного друга
Тарасова стала судьба.

20 серпня – газета "Металлург" розповідає про пам'ятник Т. Шевченку у Донецьку.

3 вересня – газета "За передову шахту" розповідає про пам'ятник Т. Шевченку у Донецьку.

1987 рік

21 жовтня – газета "Маяк" друкує статтю М. Олійник "Селищу Шевченка 75 років".

1988 рік

Січень – часопис "Донбас" розміщує історичну розвідку Єненко Ю. "На перехрестях буття. Тарас Шевченко і Володимир Даль". Автор розповідає про їхнє знайомство у гуртку Є. Гребінки, про акварельний портрет Козака Луганського, написаний Т.Шевченком, про подарований Далю автограф вірша "Рано-вранці новобранці" та інше.

9 березня – у м. Донецьку відзначається 174-а річниця з дня народження Т.Шевченка. До пам'ятника поета покладено квіти, в обласному Будинку працівників культури відкрита літературна вітальня, в обласному художньому музеї відкрита виставка творів, присвячених поетові. У кінотеатру імені Т. Г. Шевченка йде програма фільмів за творами поета. У бібліотеках міста і школах розпочинаються шевченківські читання.

11 березня – газета "Вечерний Донецк" друкує історичну розвідку краєзнавця І.Бугаєвича з Чернігова про кобзу великого Кобзаря, яку йому подарував воронізький лікар Сербинович.

16 березня – Донецька обласна філармонія запрошує на концерт, присвячений пам'яті Т. Шевченка.

1988 – виходить конверт із зображення пам'ятника Т. Шевченку у Донецьку – фото Б. Мусіхіна.

1989 рік

175-а річниця з дня народження Т. Г. Шевченка.

За рішенням ЮНЕСКО цей рік названий роком Шевченка

14 січня – у приміщенні Донецького державного університету відбулася перша частина установчих зборів Донецької обласної організації Всеукраїнського Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка (ДТУМ).

16 січня – газета "Вечерний Донецк" друкує інформацію про альбом Надії Жданович, яку Т. Шевченко знав по Яготину. В цьому альбомі присутні і вірші М.Лермонтова, якому Т. Шевченко присвятив вірш "Мені здається, я не знаю…" Мемуаристи відзначили таку деталь: в день смерті Тараса на його останній квартирі на столі лежала книга Лермонтова.

23 січня – народження патріотичного вірша члена Оргкомітету ДТУМ поетеси Г.Гордасевич "Убиймо в собі раба", який пізніше авторкою був присвячений всім шевченківцям Донеччини.

Убиймо в собi раба!
Його в нас вiками плекали!
Звестись на повний зрiст
Нарештi чи не пора б!
Коли ми мовчали налякано
Чи натхненно рукоплескали.
В нас
рiс
раб.
Убиймо в собi раба!
Вже предкiв забутих тiнi
Стукають в нашi душi
Не лише вночi, а й удень.
Здригаються континенти.
І чути в їхнiм двигтiннi
Вiдлуння того майбутнього,
Що нас за порогом жде.
Убиймо в собi раба!
Бо дивляться нашi дiти
І їхнi очi питають:
- Що скажете нам, батьки?
Що нам лишаєте в спадок?
Чим будемо володiти?
Вже ж не бiлi плями в Історiї -
Суцiльнi темнi вiки.
А що ми їм, справдi, полишим?
Жменьку вкраїнських лiтер?
Землю, солону вiд кровi
І бiлу вiд ДеДеТе?
Убиймо в собi раба!
Інакше Історiї вiтер
Нас, мов сухе лушпиння,
Геть на смiтник змете.
Щоб настала нова доба,
Убиймо в собi раба!

25 січня – газета "Радянська Донеччина" друкує інтерв'ю директора бюро пропаганди Спілки письменників України Л. Н. Горлач про підготовку до ювілею великого Кобзаря. Зокрема, в інтерв'ю відзначаються такі заходи, як Всесоюзне шевченківське літературно-мистецьке свято "В сім'ї вольній, новій" та Всесоюзний фестиваль "Київська весна".

25 січня – газета "Социалистический Донбасс" друкує інформаційну статтю "Кобзарю посвящается: К 175-летию со дня рождения Т. Г. Шевченко". Зокрема, центральним заходом в Донецькій області стають урочисті збори громадськості в Донецькому музично-драматичному театрі імені Артема, шевченківські читання біля пам'ятника поету у Донецьку, вечір творчої інтелігенції у Концертній залі імені С.Прокоф'єва. Такі ж вечори проходять в усіх містах і районах області. У кінотеатрах йде тематичний показ кінострічок. Театр імені Артема показує виставу "Мати-наймичка", обласний ТЮГ – літературно-музичну композицію за творами Т. Шевченка, Донецький театр опери та балету готує постановку опери М. Аркаса "Катерина", обласна філармонія відкриває музичний лекторій "Безсмертний Кобзар", цикл вечорів "Образ поета у творах донецьких художників" йде в обласному художньому музеї, у закладах культури готуються виставки самодіяльного художнього мистецтва тощо.

Січень – розпочинається конкурс на краще виконання народного музичного епосу. Самодіяльні артисти виконують "Заповіт", "Думи мої", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Бандуристе, орле сизий", "Зоре моя вечірняя", пісні М. Леонтовича, К. Данькевича, Г. Майбороди, А. Кос-Анатольського, А. Білаша та інших.

Січень – часопис "Пам'ятки України" розповідає про монументальну Шевченкіану на Донеччині. Зокрема, про пам'ятник Т. Шевченку у Слов'яногірську (1954), у Донецьку (1955), смт Шевченковому Красноармійської міськради (1955, реконструйований у 1972 році), Красногорівці Мар'їнського району (1962), у Маріуполі на проспекті Леніна (1964).

1 лютого – у Красноармійській центральній бібліотеці імені Т. Шевченка відкривається книжково-ілюстрована виставка "Безсмертний Кобзар". На ній представлені факсимільне видання "Захалявної" книжки Т. Шевченка, книга "Пам'ятники Т. Шевченка" та інші. Перші відвідувачі – учні школи № 3, яких ознайомили з виставкою А. Козлова і Р. Прописнова.

11-12 лютого – установча конференція республіканського ТУМ у Києві. Виступ на ній голови Донецького оргкомітету ТУМ В. С. Білецького з критикою антиукраїнської політики Донецького обкому КПУ – так званої "ликовщини". Обрання членом Головної ради ТУМ від Донеччини поетеси Г. Гордасевич.

12 лютого – газета "Радянська Донеччина" друкує статтю І. Рябенка – члена товариства "Знання", філолога. Автор статті "Безсмертні пісні" розповідає про історію створення пісень "Заповіт" та "Реве і стогне Дніпр широкий". Так, полтавський вчитель Гордій Павлович Гладкий став автором музики до "Заповіту". Нотні видання музики Г. Гладкого публікувались кілька разів, але побачивши "Заповіт" завжди їх конфісковував царський уряд. Так, один примірник видання 1909 року зберігається у Львівський бібліотеці АН УРСР. Автором музики до пісні "Реве і стогне Дніпр широкий" на слова Т. Шевченка став одеський вчитель Д. Я. Крижанівський. Пісня сподобалась М. Кропивницькому, але виданий ним тираж пісні також був конфіскований. Тоді у 1896 році у виставі "Дай серцю волю, заведе в неволю" замість пісні "Гей, шпориш, шпориш" М. Кропивницький заспівав "Реве і стогне Дніпр широкий".

21 лютого – газета "Радянська Донеччина" друкує інтерв'ю голови правління Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном В. Я. Бровченка. Зокрема, було відзначено: "Щороку день народження Кобзаря в середовищі українців за кордоном святкується в різних культурно-освітніх осередках, в робітничих домах, прогресивних організаціях. Такі заходи широко проводяться у Канаді, США, країнах Латинської Америки і Європи".

24 лютого – у Красноармійській центральній бібліотеці імені Т. Шевченка відбувається літературно-театралізований вечір "В сім'ї вольній, новій".

25 лютого – газета "Радянська Донеччина" вміщує історичну розвідку вчителя-краєзнавця А. Шевченка "Горлівчани шанують Кобзаря".

Березень-квітень – часопис "Донбас" друкує добірку поезій "Вінок Кобзареві" – до 175-річчя з дня народження поета:

Мы шли, спешили мы в шинелях
Туда, где ждал, где звал Тарас,
Зарытый прадедами в землю,
Живой для правнуков – для нас. (М. Рибалко. "Запевала").

***

Піду у світ
Від рідного двора,
Вклонюсь Дніпру -
Хай закіпає піною,
Горі Чернечій
З прахом Кобзаря,
Що стала всенародною
Вершиною (І. Білий. "Диптих").

***

Я помню маму молодую,
Портрет Шевченко на стене.
"Кого, рыдая, призову я"…-
Печально пела в тишине.
Годами ждавшая отца,
В какую даль она глядела?
Ночное пламя каганца
От состраданья мерехтело.
То были песни Кобзаря -
Об этом я узнаю вскоре.
А он глядел, как будто горе
Делил с ней, на душу беря.
Так в ожидании исхода
Не проходящих черных дней
Он был апостолом народа,
Как в доле матери моей (Б. Белаш)

Лютий – доктор філологічних наук І. Стебун до 175-річчя з дня народження
Т. Г. Шевченка друкує у часописі "Донбас" свою статтю "Пророк свободи і єднання". Зокрема, автор зазначає: "Як Пушкін в російській поезії, Міцкевич – в польській, як і інші національні генії світової культури, Шевченко рівною мірою належить своєму народові і цілому людству, своєму часу і вічності; він назавжди лишається сучасним, живим, діючим супутником поколінь і епох, супутником національного і вселюдського безсмертя".

Часопис "Донбас" у другому числі вміщує статтю Олексія Міхно "З ім'ям і словом Кобзаря". Зокрема, автор робить огляд поезій, в яких відображено слово Тараса, використане у роки Великої Вітчизняної війни. Їх автори – М. Уманець, Г.Світлична, Т.Уметалієв, М. Танк, С. Ісіані, Д. Бакуменко, М. Шеремет, Д. Білоус, В. Сосюра, І.Савич, М..Романченко.

Ганна Світлична бачить у музеї томик "Кобзаря", пробитий кулею:

Й гордо перед боєм
Злітало слово іскрою палкою,
Як сурми клич, як смолоскип урочий.
"Борітесь!" – птахом линуло крізь ночі,
Отак і впали десь у полі зритім,
Удвох одною кулею пробиті .

20 лютого – заслужений працівник культури України Е. Белявський розповідає про те, як музичний Донецьк вшановує пам'ять Кобзаря. Вечори пам'яті заплановані в театрах міста, у концертній залі імені С. Прокоф'єва. Групи музичного лекторію виступають по містах і селах області з лекцією-концертом "Безсмертний Кобзар". В ці ювілейні дні гастролює хорова капела зі Львова "Трембіта" з новою шевченківською концертною програмою.

24 лютого – газета "Вечерний Донецк" під рубрикою "У вінок Кобзареві" розміщує добірку віршів поета Євгена Летюка у перекладі на російську мову Івана Мурав'я – "Дед и внук", "Цари и гении", "Шевченко у Брюллова", "Соблазны", "Тарас в пустыне":

Он веточку поднял и в землю ткнул,
И, позабывши на минуту муки,
Так песню Приднепровья затянул,
Что дебр-пустыня повторила звуки.

И вся в барханах -
Вечная раба,
Аж задрожала в серой круговерти …
Из веточки в песках
Растет верба.
Из песни в мире
выросло бессмертье.

1 березня – газета "Радянська Донеччина" вміщує розвідку "Мовою документів". Документи шевченківських часів наводяться мовою оригіналу – запис у метричній книзі про народження Тараса, про викуп з неволі, про арешт 1847 року, ухвала про покарання, про відкриття у Москві 1918 року пам'ятника Шевченку.

2 березня – випускається в обіг пам'ятна монета достоїнством один карбованець у зв'язку з 175-річчям з дня народження Т. Г. Шевченка. Вона виготовляється з мідно-нікелевого сплаву білого кольору і має форму круга діаметром 31 мм. На лицьовому боці монети розміщений Державний герб СРСР і є написи "СССР", "рубль" і "1989". На зворотному боці монети розміщене рельєфне зображення Т. Шевченка, зліва від нього є дати "1814", "1861" і напис по колу "Т. Г. Шевченко", а внизу – факсиміле підпису поета. Монета випускається в обіг тиражем 3 млн. примірників, в тому числі 0,3 млн. поліпшеної якості.

3 березня – "Рабочая газета" розповідає про урочистості, заплановані в Донецькій області до 175-річчя від дня народження Поета.

3 березня – в м. Артемівську в усіх десяти філіях бібліотеки розгорнуті книжкові виставки з трьох розділів: "Думи мої, думи…", "Шляхами Кобзаря", "Шевченко і наш час". Проходять програми Шевченківських читань "Шляхами великої долі", "Шевченко і музична культура".

3 березня – газета "Социалистический Донбасс" друкує статтю В. Підгори "В бронзе, граните, в памяти народной".

3 березня – газета "Приазовский рабочий" розповідає про пам'ятник Т. Шевченку у Маріуполі. Автор статті краєзнавець Л. Яруцький відзначає, що на вулиці Розовій у Приморському районі, у дворі будинку № 4 стоїть такий самий пам'ятник, як і в центрі міста. Погруддя було встановлене у 1964 році на пропозицію секретаря міському партії Івана Васильовича Коробова. Виконав його місцевий скульптор Іван Савелійович Баранников, який через рік створить пам'ятник В. Г. Короленка. Архітектор п'єдесталу – Карл Чорний, форматор і установник погруддя – Тамара Антонівна Скибіна. Розмір погруддя – дві натуральні величини, матеріал – затонований залізобетон. Він мав відлитися у бронзі, але місцева влада виділила лише 300 карбованців – метал коштував дорожче. У 1970 році примірник погруддя став окрасою філії краєзнавчого музею – виставкової зали імені А. Куїнджі. У 1971 році скульптор І.Баранников створив останній авторський примірник погруддя для своєї садиби, де він народився у 1915 році. Пізніше подвір'я по вулиці Розовій перетворилося на культурний мікроцентр Маріуполя. Щодо біографії скульптора Л. Яруцький відзначає: воював І. Баранников на Балтиці з 1940 року. Захищав знаменитий Оранієнбаумський плацдарм під Ленінградом, пережив усі 900 днів блокади. Інвалід ІІ групи. З дружиною Анфісою познайомився у 1942 році у Кронштадті, і відтоді вони нерозлучні.

4 березня – на Краснолиманщині, у Новоселівській середній школі відбуваються заходи до 175-річного ювілею Кобзаря: доповіді, уривки з самодіяльних вистав, пісні, виставка "Український національний стіл".

4 березня – газета "Радянська Донеччина" вміщує краєзнавчу розвідку П. Дубинки про пропагандиста спадщини Т. Шевченка – Данила Лукича Мордовця (1830-1905).

6 березня – газета "Вечерний Донецк" розповідає про Мангишлак, на якому великий український поет провів кілька років (1850-1857). Тут Т. Г. Шевченко виконав близько 500 малюнків, написав більше 100 віршів, поему "Варнак", прозові повісті "Художник", "Музикант", "Княжна", "Близнюки". Тут він посадив вербу, яка стала символом братньої дружби двох народів – українського і казахського.

6 березня – мистецтвознавець В. Підгора розповідає про створення пам'ятників Т. Г. Шевченку у Києві, Москві, Ромнах, Харкові. Про це пише газета "Вечерний Донецк".

7 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує статтю доктора філологічних наук Іллі Стебуна "Великий поет і провидець". Зокрема, автор відзначає: "Національна самосвідомість Шевченка плідно проявила себе в його мовній праці, у прагненні залучити до завоювань мовної національної культури широкі народні маси, збудити в них високе відчуття національної гідності, громадянську активність у справі національно-культурного відродження".

7 березня – заступник голови донецького оргкомітету з ювілею Т. Шевченка, завідуючий міським відділом культури В. І. Куцокін розповідає про те, що усі 113 масових бібліотек міста Донецьк розгорнули виставку творів Т. Шевченка, в школах завершується конкурс учнівських творів і конкурси на краще виконання віршів поета. Дитяча художня школа підготувала виставку декоративних композицій, натюрмортів, ліногравюр, ілюстрацій. Гасло виставки "Кольори України", вона експонується у кінотеатрі "Зірочка" і Палаці культури ДМЗ.

8 березня – художній керівник філармонії О. Бахтіозін розповідає про десятки лекцій-концертів на тему "Безсмертний Тарас", проведені Людмилою Степаньковою для робітників шахт і заводів, учнів ПТУ та середніх шкіл. Співак Анатолій Юхнов і піаністка дипломант республіканського конкурсу Людмила Бородицька знайомлять слухачів з творами на вірші Т. Шевченка. Майстри художнього слова Лариса Лісова та Валентин Синельников читають вірші Кобзаря у донецьких школах. Про це повідомляє газета "Радянська Донеччина".

8 березня – газета "Социалистический Донбасс" вміщує статтю професора Р.Ляха "Тарасу поклонись" – про пам'ятник Т. Шевченку у Донецьку.

8 березня – лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка поет Микола Рибалко виступає із статтею "В серці своєму бережу". Зокрема, автор відзначає: "Символічно, що кожний новий день Українське радіо розпочинає позивними безсмертної Тарасової пісні.

Нет, не умрет Тараса имя…
В тот час, когда встает заря,
Звучит в эфире позывными
Живая песня Кобзаря.

"Реве та стогне…" – волны счастья
Плеснули в берег душ людских.
И новый день распахнут настежь
Прибоем этих позывных.

Они зовут, они нас будят
Бессмертным голосом певца.
На них настраивают люди
Свои сердца.

8 березня – у Палаці культури залізничників у Волновасі відкривається виставка творів художників Донецька, Маріуполя, Горлівки, Єнакієве. Серед учасників – Ю.Зорко, Б. Єрьомін, П. Кот. Заслуговують на увагу картини В. Сизова "Тарас Шевченко у церкві Покрова", В. Бауера "Біля шевченківської липи у Седневі".

8 березня – газета "Приазовский рабочий" розповідає про твори Т. Шевченка грецькою мовою і додає переклад грецькою "Заповіту".

8 березня – поет Геннадій Щуров вміщує в газеті "Социалистический Донбасс" свої переклади віршів Т. Шевченка на російську мову.

8 березня – газета "Социалистический Донбасс" розповідає про монумент Т.Шевченка у Донецьку. Автор статті – Лях Л.

8 березня – артемівська міськрайонна газета "Вперед" друкує статтю М. Кулакової "Нам нужен голос Тараса". Зокрема, автор відзначає, що діти вважали за щастя посидіти у Кобзаря на колінах. Пам'ятник Т. Шевченку існував у м. Артемівську в 50-х роках ХХ століття. Автор вносить пропозицію відновити в м. Артемівську пам'ятник великому Кобзарю.

9 березня – квіти до пам'ятника Т. Шевченку покладені від Донецького обкому компартії України, обласної ради народних депутатів, Донецького міськкому партії, міської ради народних депутатів, обласної ради професійних спілок, молоді і комсомольців міста, Донецької спілки письменників України і спілки художників України, Донецького обласного товариства української мови імені Т. Г. Шевченка, колективів театрів, філармонії, Музично-педагогічного інституту та інших навчальних закладів.

9 березня – біля пам'ятника Т. Шевченку у Донецьку проходить літературно-художній мітинг з участю донецьких поетів та майстрів мистецтва, художньої самодіяльності.

9 березня – у приміщенні Донецького драматичного театру імені Артема відбуваються урочисті збори з нагоди 175-річного ювілею Т. Шевченка. Доповідь про творчість великого Кобзаря робить ректор ДонДУ В. П. Шевченко. Учасників урочистих зборів вітають бригадир шахтоуправління "Жовтневе" В. І. Барновський, працівниця консервного цеху радгоспу "Тепличний" В. С. Каліушко, поет С. В. Жуковський, викладач середньої школи № 95 Р. А. Гетьман, учениця середньої школи № 17 Інна Деркачова.

9 і 10 березня – організація ДТУМ у Донецьку і області ряду заходів по проведенню шевченківських днів. У Донецьку – покладання квітів до пам'ятника Т. Шевченку, мітинг і разом з Донецькою обласною філармонією -урочистий вечір.

10 березня – у Донецькому обласному українському музично-драматичному театрі відбулася прем'єра відновленої вистави "Мати-наймичка" за Т. Шевченком. Режисер вистави – заслужений діяч мистецтв України В. Аверченко, режисер з оновлення – А.Грінченко, художник – заслужений працівник культури України В. Парфьонов. В ролях зайняті артисти В. Полякова, заслужена артистка Г. Скринник, Г. Крамар, заслужений артист О. Акимов, артисти А. Бобіна, О. Тістечок, В. Крутюк, К. Співак, Т. Романюк, М.Скороход. Вистава транслюється по Українському телебаченню.

11 березня – газета "Социалистический Донбасс" друкує матеріал про урочистий вечір до 175-річчя з дня народження Кобзаря у Києві – "Слово поета об'єднує народи". Так, у вступному слові В. Щербицький каже: "175 років тому з'явилася на світ людина, яка завдяки пристрасним рядкам своєї поезії увійшла в серця мільйонів, спалахнула зіркою першої величини на небосхилі світової культури. Ця зірка буде сяяти вічно!". Борис Олійник зазначає: "Тарас Григорович знав собі ціну і усвідомлював роль у долі рідного народу з його могутньою історією, але з загубленим, холопським відношенням у ті часи. А тому, відчувши в собі силу, тобто піднявшись на височину, гідну колишньої слави України, він узявся просувати її на рівень сучасних йому цивілізованих націй".

13 березня – в концертному залі Донецької обласної філармонії імені Прокоф'єва йде постановка літературно-музичної композиції "Безсмертному Кобзареві" з участю симфонічного оркестру (диригент – заслужений артист України В. Агафонов), зведеного хору (керівник – заслужений працівник культури України Е. Белявський).

14 березня – газета "Вечерний Донецк" вміщує статтю доцента кафедри української мови ДонДУ М. Леонової "Народ говорить словом Тараса". Зокрема, автор зазначає: "Т. Шевченко назавжди залишиться неперевершеним зразком безмежної любові до свого народу, його духу та мови:

Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого бога,
За неї душу погублю.

18 березня – у м. Слов'янську відбувається конкурс під девізом "Ти в моєму серці, Україно, думою Шевченка гомониш". В ньому беруть учать колективи працівників шкіл і дошкільних установ. Так, середня школа № 1 розпочинає Шевченківське свято літературно-музичною композицією вечорниць з "Назара Стодолі".

18 березня – театральний критик Р. Іванченко зауважує в газеті "Радянська Донеччина" з приводу відновлення вистави "Мати-наймичка" Донецьким театром імені Артема: "Чи не є звернення до раніше поставленої вже вистави наслідком намагання іти найлегшим шляхом? Бажанням позбавити себе труднощів пошуку? І у відповідній графі – українська п'єса – поставити галочку?.. Обов'язок театру – широко пропагувати класичну спадщину українського народу, сучасну драматургію. Повторювати те, що вже було поставлено – чи не значить обмежувати і творчі горизонти мистецького колективу, і глядацькі запити?"

22 березня – член Спілки театральних діячів України Зоя Міняйло друкує рецензію на відновлену виставу Донецького українського музично-драматичного театру імені Артема "Мати-наймичка". Зокрема, автор зазначає, що актрисі Валентині Поляковій – виконавиці ролі Марини – вдалося знайти нерв образу, проникнути в найскладніші переживання матері, яка змушена підкинути свою дитину до багатих людей, потім все життя знаходитися біля неї і не сміти сказати їй правду . Автор також зазначає, що у виставі відображений національний колорит: "Відкривається завіса, глядач бачить типовий сільський український двір: з колодязем і дерев'яною цеберкою, хату, тополю…Над цим усім – полотнище у вигляді українського рушника". Художник – заслужений працівник культури України В. Парфьонов.

Березень – донецькі художники, скульптори, графіки беруть участь у республіканській виставці, присвяченій 175-річчю з дня народження Т. Шевченка. Свої твори представляють плакатисти подружжя А. і Л. Преснякови, скульптори Р. і П.Антип, живописці Ю. Зорко і В. Бауер, художник-аматор Ю. Петрушкін та інші майстри.

18 квітня – газета "Вперед" піднімає питання про відновлення пам'ятника Т.Шевченку в м. Артемівську "Нам нужен голос Тараса". Робітник комбінату будівельних матеріалів М. Скорик вносить пропозицію відкрити рахунок в Ощадбанку для добровільних пожертвувань на побудову пам'ятника Т. Шевченку в Артемівську. Він сам в дитинстві фотографувався біля пам'ятника Шевченку, який з роками зник. Автор відзначає: "Безмірна біль і образа дивитись на пусте тепер місце, де він стояв. Таке відчуття переживаєш лише на могилі матері. Хто ми? В який глухий кут треба загнати нашу свідомість, щоб так сталось? Наркомани й алкоголіки, покинуті діти й старики – реакція на духовну пустелю".

16 травня – в Києві працює міжреспубліканська виставка екслібрису "У вінок Кобзарю". В ній бере участь художник з Маріуполя Анатолій Никанорович Сівак. Він майстер малої графіки, відомий своїми цікавими графічними полотнами протягом багатьох років. Його екслібриси у бібліофілів Києва, Москви, Сум, Італії, Польщі, Чехословаччини.

22 квітня – другий етап установчих зборів Донецького обласного ТУМ
ім. Т. Г. Шевченка. Прийняття Статуту. Обрання співголовами В. Білецького, В. Тихої та І. Шутова, Правління та Ради ДТУМ.

9 вересня – Донецький кінотеатр імені Т. Шевченка святкує свої 50 років. Автор проекту архітектор Л. Теплицький.

28 жовтня – в Донецьку розпочинається виїзне засідання Головної ради Всеукраїнського Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка (ТУМ). На ньому виступає науковець-гірник Володимир Білецький – співголова Донецького обласного відділення ТУМ імені Шевченка. Зокрема, у своєму виступі він зазначає: "В різноманітності національних мов, національних культур – багатство спільної культури людства, саме в національному наші нащадки будуть черпати свої сили, будуть шукати свої ідеали". У засіданні Головної ради беруть участь поет Дм. Павличко, співак А.Мокренко, члени Головної Ради з усієї України.

1989 – скульптор В. С. Шишов пропонує для міста Слов'янська оригінальну конфігурацію пам'ятника Т. Г. Шевченка: із брили сірого граніту, що символізує народні маси, з'являється фігура Т. Г. Шевченка. Проект не реалізований.

1990 рік

29 квітня – газета "Социалистический Донбасс" друкує статтю Олеся Гончара "Вічне слово: до 150-річчя з дня виходу у світ "Кобзаря" Т. Г. Шевченка". Зокрема, автор зазначає: "Кобзар" – книга невичерпна. Книга – на віки. Нові прийдешні покоління знаходитимуть у ній синтез народного і вселюдського досвіду, як ми знаходимо його у книгах старовинних, вік яких вимірюється тисячоліттями".

29 травня – на сцені Донецької обласної філармонії звучить опера "Катерина" (лібрето М. Аркаса і Д. Бобиря за твором Т. Шевченка). Диригент Василь Василенко, хормейстер заслужена артистка України Людмила Стрельцова. В ролях зайняті заслужені артисти України Тамара Лагунова, Ігор Диков, Петро Лобатий, артисти опери Зінаїда Поліщук, Віктор Жук, Людмила Нижняк, Людмила Дудник.

1 червня – газета "Социалистический Донбасс" друкує статтю І. Стебуна "Гуманістична міць "Кобзаря". Зокрема, автор зазначає: "Кобзар" Шевченка – не тільки величний національний шедевр української культури. Він давно став світовою цінністю".

9 червня – інструктор Донецького міжобласного відділення СТД України Л. Горб розміщує рецензію на концертний варіант опери "Катерина". Зокрема, в статті відзначалося, що "між оркестром і солістами з перших акордів виникла повна гармонія…Образи, втілені у музиці, викликали у глядача відчуття, незрівнянні з нескладними відчуттями буття…Прем'єра пройшла з успіхом".

16 червня – газета "Радянська Донеччина" друкує статтю заслуженого працівника культури України Я. Данилова з міста Канева "Книга дум народних: міркування над "Кобзарем". Автор розповідає про три прижиттєві видання "Кобзаря": 1840 р., 1844 – "Чигиринський Кобзар і гайдамаки", 1860 р. Автор, зокрема, зазначає: "Кобзар" є однією з найулюбленіших книг, національною святинею українського народу. Він стоїть у ряду найдорожчих книг людства. Книга дум народних перекладена більш як на сто мов народів світу. А безсмертний "Заповіт" тріумфально обійшов усю планету".

1990 – у Києві видавництво "Радянський письменник" друкує книгу Івана Дзюби "У всякого своя доля" – дослідження про маловідомі факти ідейної боротьби Тараса Шевченка з діячами слов'янофільства. В книзі використано 410 вітчизняних та іноземних джерел.

11 липня – вчитель В. Головкін друкує свій відгук на книгу І. Дзюби "У всякого своя доля" в газеті "Вечерний Донецк". Зокрема, автор відзначає, що саме в Донецьку побачили світ перші твори І. Дзюби: "Багато прийшлося йому спробувати на літературній важкій ниві. Були тут і мед, і гіркий полин".

14 серпня – газета "Радянська Донеччина" друкує вірш Дмитра Радькова "Над словом Тараса":

Живи віки, великий брате,
Хай чують всі твій "Заповіт".
Не вмре твоє болюче слово.
Бо, поки сили нам дає.
Є і твоя чудова мова,
І Україна мила є!

4 жовтня – газета "За темпи" розповідає про те, що в м. Авдіївці відбулось свято, присвячене відкриттю пам'ятника Т. Шевченку. Воно перетворилося у справжнє свято міста, яке по-особливому прикрасилось до цього дня, набуло українського колориту. На вулиці Карла Маркса та на бульварі Т. Шевченка було вивішено прапори, українські рушники. З самого ранку у місті проходить жвавий ярмарок. Весь день грає народна музика. Біля пам'ятника Т. Г. Шевченку встановлено поміст, де проходять шевченківські читання школярів, виступає художня самодіяльність палацу культури коксохімзаводу.

Свято відкривається виступом гостей міста – колективу Кубанського козачого хору. За українським звичаєм його зустрічають хлібом-сіллю. Лунає голос диктора про пошану великому Кобзарю – велетню духа людського. У своєму виступі голова виконкому Авдіївської міської ради Ю. М. Дудко дякує тим, хто своєю самовідданою працею причетний до створення пам'ятника та реконструкції бульвару Шевченка, і в першу чергу подяка відноситься до керівника кооперативу "Контакт" Ю. Б. Денисова та начальника ЖКВ М. К. Кельяна. Бюст Кобзаря височить на великому постаменті, обрамованому чорними гранітними плитами. До його підніжжя делегації від установ і підприємств покладають квіти та квіткову гірлянду. У святковому концерті беруть участь професійний колектив "Два кольори", співачка з Донецької обласної філармонії Аліна Коробко, хор народної пісні палацу культури коксохіміків, керівник літературної студії "Джерело" А. І. Коровко.

7-8 грудня – газета "Радянська Донеччина" друкує статтю доцента ДонДУ П.Мирошниченка "Т. Г. Шевченко, сучасний націоналізм і шляхи відродження української культури". Зокрема, автор зазначає: "У створенні вільної української культури – і засіб, і мета. Національну культуру не можна вигадати чи навіть пригадати. В такому разі й виходить бутафорія з "січовиками", кривими музейними шаблюками і тризубцями. Відроджувати українську культуру можна тільки так, як її віками створювали – орючи землю, будуючи заводи, а у кого талан – відтворюючи таке життя і в наукових працях, і в художніх творах".

1991 рік

130 років з дня смерті Т. Г. Шевченка

20 лютого – старший викладач Донецького університету Л. Бахаєва друкує замітку "Ласкаво просимо!" у газеті "Вечерний Донецк". Зокрема, автор відзначає, що в опері "Катерина", яку готує Донецький театр опери та балету, особливістю прем'єри є те, що за невеликою кількістю ролей кожну з них готують три-чотири виконавця.

20 лютого – газета "Сільська Донеччина" друкує інформаційний матеріал В.Журавля ""Катерина" на донецькій сцені". Автор зазначає, що постановка ще до прем'єри викликала значний інтерес. "Так, телебачення готується до зйомок фондового запису "Катерини", з канадським імпресаріо Криптоном ведуться переговори про зарубіжні гастролі. Передбачаються виступи в західних областях України, у Києві та на півдні республіки – батьківщині М. Аркаса".

21 лютого – відбувається прем'єра опери "Катерина" Донецького театру опери та балету на сцені театру імені Артема. В ролях зайняті народний артист України М.Момот, заслужені артисти України І. Диков, П. Лобатий, В. Пащенко, В. Марченко, артисти Л. Дудник, В. Ковальчук, З. Поліщук. Постановка – народного артиста України, художнього керівника Дніпропетровського театру опери та балету Ю. Чайки, диригент – В. Василенко, головну партію виконує заслужена артистка України Т. Лагунова.

Лагунова Тамара Олексіївна – оперна, камерна співачка, народна артистка України з 1991 р. Народилась 25 квітня 1944 р. у Бахчисараї Кримської області. Лауреат премії імені Артема (1977), нагороджена орденом "Знак Пошани" (1986).

26 лютого – газета "Сільська Донеччина" друкує експрес-інтерв'ю з глядачами прем'єри опери "Катерина" у Донецькому державному академічному російському театрі опери та балету, записане А. Єременком. Своїми враженнями поділилися професор Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії АН УРСР О. П. Швайка, курсант Донецького вищого військово-політичного училища В. Малишко, вибійник шахти імені Засядька Д.Жувак, гірничий інженер М. Жовніренко, вчитель і депутат Донецької міської ради І.Дикань.

28 лютого – газета "Сільська Донеччина" розповідає про останнє кохання Т.Шевченка, про його стосунки з Лукерою Полусмаковою – "Втрачена надія". Зокрема, інформується, що після смерті чоловіка у 1904 році вона переїхала до Канева, де і прожила останні роки свого життя, часто навідуючись на могилу Т. Шевченка. У 1911 році Лукерія Полусмакова приїздила в Москву на 50-річницю з дня смерті Кобзаря, тоді ж були записані її спогади про поета.

1 березня – газета "Сільська Донеччина" друкує рецензію музикознавця Л.Сидельникової під назвою "Образ Катерини на оперній сцені". В рецензії відзначалися вдала гра молодої солістки Л. Геніки, декорації художника В. Спєвякіна.

1 березня – газета "Социалистический Донбасс" друкує рецензію О. Куцевої "Катерина": нове відкриття опери". Зокрема, автор зазначає: "Постановка української опери на сцені російського театру – це подія неординарна. Але перш за все це – громадянська позиція театрального колективу, який без гучних фраз і маніфестів справою доводить свою причетність до відродження національного мистецтва…На жаль, найчастіше висоту свого таланту наші артисти проявляють за кордоном…Що маємо – не бережемо. Додам – і не цінуємо".

6 березня – газета "Сільська Донеччина" вміщує статтю педагога, члена Правління Донецького обласного ТУМ ім. Т. Шевченка В. Оліфіренка "Поет, який мріяв про небо", присвячену автору вірша "Дивлюсь я на небо" М. Петренку. Зокрема, автор зазначає: "В Лебедині відбулася зустріч М. Петренка і Т. Шевченка. Вони були знайомі давно. Відомо, що Кобзар переписав до свого альбому вірш Петренка "Небо" ("Дивлюсь я на небо…"). Крім того, їх об'єднувала спільна політична справа, внаслідок якої Шевченко відбув 10 років солдатчини, а Петренко змушений був поневірятись на дрібних урядових посадах далеко від рідного краю. Як святиню, передавали із покоління в покоління в родині Петренків розповідь про відвідування їхнього дому великим Шевченком. Шевченку ця зустріч була потрібна тому, що він мав багато спільних інтересів з Михайлом Миколайовичем: насамперед це інтереси літературно-творчі, а потім, можливо, шукав і спільників для боротьби за нову Україну".

7 березня – постановою РМ УРСР Державну премію ім. Т. Шевченка присуджено Дзюбі Івану Михайловичу за серію публіцистичних виступів.

Дзюба Іван Михайлович народився 26 липня 1931 року в селі Миколаївка Волноваського району Донецької області. У 1949-1953 роках навчався на історико-філогічному факультеті Донецького державного педагогічного інституту. Академік НАН України.

7 березня – постановою РМ УРСР Державну премію ім. Т. Шевченка присуджено (посмертно) українському поету Стусу Василю Семеновичу за збірку поезій "Дорога болю" (вийшла з друку у 1990 р.).

Стус Василь Семенович (6 січня 1938, с. Рахнівка Вінницької області -4 вересня 1985, с. Кучине, Пермської області) – український поет, дисидент, політичний в'язень. Герой України (2005, посмертно). З 1940 по 1965 роки жив у Донецьку.

8 березня – газета "Сільська Донеччина" вміщує статтю доцента ДонДУ П.Мирошниченка "Тарас Шевченко і формування культури нації". Зокрема, автор зазначає: "У боротьбі за відродження української культури Тарас Шевченко – наш соратник не тільки тому, що наказував: "І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь". Сам творчий шлях Великого Кобзаря через щиру дружбу й братерство з діячами російської й польської культури, через глибокі симпатії до трудящих усіх народів світу – до вершин загальнолюдської цивілізації – найяскравіша сторінка історії формування української національної культури".

9-10 березня – Шевченківські дні у м. Донецьку і області (місцеві адміністрації, театр, бібліотеки, вузи, структури ДТУМ, Народного Руху України).

12 березня – в Донецькому обласному громадсько-політичному центрі відбувається вечір, присвячений пам'яті Т. Шевченка. Багато було сказано слів від серця, про творчість революційного поета, борця. Учасники святкового концерту перегорнули сторінки "Кобзаря". Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".

12 березня – газета "Приазовский рабочий" до 130-ї річниці з дня смерті Т.Шевченка друкує матеріал "Рідне слово Ф. Хартахая".

8 травня – Українське Братство шанувальників Т. Шевченка розпочинає пам'ятний похід-реквієм "Останнім шляхом Тараса". Про це розповідає газета "Сільська Донеччина".

14 травня – про останній шлях Кобзаря розповідає газета "Вечерний Донецк". 22 травня виповнюється 130 років з дня перепоховання на Чернечій горі у Каневі Тараса Шевченка.

24 травня – газета "Сільська Донеччина" друкує історичну розвідку А. Шевченка "Кобзар і Донеччина" – про вшанування поета з 1911 по 1955 рік.

4 червня – газета "Вечерний Донецк" розповідає про історію капели бандуристів імені Т. Шевченка зі США, яка 14 червня дає єдиний концерт у Донецьку.

14 червня – в Донецьку відбувається єдиний концерт капели бандуристів імені Т.Шевченка з Детройту (США). Капела здійснює турне по Україні і дає 15 концертів. Концерти, за словами бандуристів, заради відродження національної культури нашого народу. Концерт пройшов з аншлагом. Представники Донецької обласної адміністрації та Донецького ТУМ зустрічали дорогих гостей хлібом-сіллю на кордоні Донецької області, організували знайомство з містом Донецьком, зустріч з громадськістю міста і області.

5 липня – газета "Сільська Донеччина" передруковує з газети "Українська культура" статтю "Жінки в житті Тараса Шевченка". Шевченкознавець професор П. Зайцев розповідає про перше дитяче кохання Тараса до дівчини Оксани, про кохання до вродливої польки Д. Гусіловської, коли Тарасу виповнилося 16 років, про німкеню Марію – наречену художника І. Сошенка, про зустріч і стосунки з княжною В. Рєпніною, про захоплення Кащицівною та Усковою, про спробу одружитися на актрисі Катерині Піуновій, сватання до Хариті, до Лукерії Полусмак.

17 липня – газета "Вечерний Донецк" друкує рецензію на виставу "Катерина" Донецького театру опери та балету, зокрема, на виконавців головних партій – народну артистку України Тамару Лагунову і народного артиста України І. Дикова. Зокрема, автор І. Коса пише: "Співачка Т. Лагунова давно знана донецьким глядачем. Сильний, красивий голос, бездоганна техніка виконання поєднуються з виразністю, багатством фарб та інтонацій; її голос може виразити все розмаїття почуттів, пристрастей, емоцій, притаманних людині. У цій виставі Т. Лагунова показала акторську майстерність. Вона не грає – вона, здавалось, сама була Катериною. Засобами вокально-сценічної майстерності артистці вдалося досконале втілення образу української дівчини… У артиста І. Дикова красивий бас оксамитового тембру. Голос його звучить і міцно, і з підкорюючою м'якістю та ліричністю. Зі справжньою щирістю зумів передати співак складну гамму почуттів свого героя, його сум'яття , горе і незламність".

18 жовтня – газета "Сільська Донеччина" передруковує з "Радянської України" статтю дослідника Петра Кропиви "Сім'я Кобзаря". Зокрема, автор встановлює такі дані: поет народився в селі Моринці, його мати померла у 40 років, дослідив родовід Енгельгардів і долю братів та сестер Тараса – Катерини (1804-1848), Микити (1811-1870), Ірини (1816-1865), Марії (1819-1846), Йосипа (1821-1878).

1991 – заслужений вчитель України З. Г. Сьомік створює в Артемівській школі № 24 музей "Тарас Шевченко та українська культура".

1991 – реконструйовано пам'ятник Т. Г. Шевченку по вул. Піонерській,17у Слов'яногірську.

Таблиця 4. Видання творів Т. Шевченка з 1965 по 1991 рік

1992 рік

16 січня – вихід у світ під опікою Донецького обласного ТУМ ім. Т. Г. Шевченка першого числа щотижневої газети "Східний часопис" (виходила у 1992-1997 рр., місячний наклад 20000-40000 прим.)

14 квітня – у ліцеї при Донецькому державному університеті проходять шевченківські вечорниці, конкурс пісні на вірші Кобзаря, конкурс малюнків за художніми образами його творів, масові відвідування театральних вистав, музичні перерви біля роялю тощо. Завершальний вечір у циклі заходів до дня народження Т. Шевченка – вечір "Минулого сльози жіночі". На вечорі присутній головний диригент Донецького академічного театру опери та балету Тарас Микитка розказав про музичні твори, про їх зв'язок з образом Кобзаря. Заслужений артист України Валентин Землянський співає прославлену пісню "Реве та стогне Дніпр широкий", маловідомий романс Я. Степового на шевченківські вірші "Із-за гаю сонце сходить". Народна артистка України Тамара Лагунова виконує фрагменти з опери М. Аркаса "Катерина". У вечорі беруть участь заслужений артист Азербайджану Віктор Марченко, дипломант міжнародного конкурсу вокалістів Зінаїда Поліщук. У театралізованій композиції з творів Кобзаря беруть участь учні Дмитро Потапченко, Рита Шаміс, Ляна Дмитриченко, Сергій Якушин, Наталя Вертило, Наталя Шалдерван та інші. Композицію підготували викладачі Л. Черниш, Т. Бондар, А. Коломієць, Л. Богачова та інші.

1992 – у місті Слов'янську у парку культури та відпочинку відкрито новий пам'ятник Т. Шевченку: бюст з бронзи, постамент з граніту. Автор – В. С. Шишов, який своїм творінням підкреслює, що талановитий поет вийшов із народу (його символ – сірий граніт) і назавжди залишився з ним.

7 липня – газета "Сільська Донеччина" повідомляє, коли вперше в Америці з'явилися українською мовою твори Т. Шевченка. Це відбувається у 1868 році, коли українець Агапій Гончаренко (в миру Андрій Онуфрійович Гумницький) став видавати двотижневик "Вісник Аляски". Під назвою "Цікаві ідеї Тараса Шевченка" він друкує прозовий переклад уривків з поеми "Кавказ", поезії "І мертвим, і живим…", "Думи мої".

1993 рік

3 січня – вчитель Лебединської середньої школи Новоазовського району Павло Мазур вміщує свій лист у газеті "Донеччина" під назвою "Прости нас, Тарасе!" Зокрема, автор зазначає: "Прости нас, Тарасе! Не звикати тобі – і живому, і мертвому – до наруги…Захищаючи добре ім'я і пам'ять поета, ми захищаємо честь України, в борні утверджуємо її державність". Далі автор наводить акти вандалізму: спалена хата батьків Тараса в селі Шевченкове, облито фарбою погруддя поета у столичному сквері біля художнього інституту, в Черкасах біля театру імені Шевченка знищені молоді пагінці од священної верби з Мангишлаку, понівечено постамент в селищі Солоному на Дніпропетровщині, антиукраїнськими гаслами розписано пам'ятник Кобзарю в Миколаєві, перед столичним університетом імені Шевченка червоно-коричневою фарбою сплюндровано пам'ятник Шевченку".

10 лютого – газета "Донеччина" друкує інформаційний матеріал "Знай Шевченків край" – про місця, пов'язані з перебуванням Кобзаря на Україні. Це Моринці, Шевченкове, Умань, Звенигородка, Корсунь-Шевченківський, Стеблів, Лисянка, Городище, Чигирин, Суботів, Мельники, Сміла, Кам'янка, Золотоноша, Черкаси, Межиріч, Пекарі, Прохорівка, Канів.

25 лютого – лауреат обласної літературної премії імені В. Сосюри Григорій Монастиренко друкує свою статтю до шевченківських днів "І поет, і художник". Автор розповідає про три срібні медалі академії мистецтв, вручені Т. Шевченку за його картини, про плани Кобзаря намалювати Україну в трьох книгах – види, сучасний побут, історія. Автор, зокрема, зазначає: "Шевченко-поет і Шевченко-художник – унікальне явище в історії світової культури. Український народ може завжди пишатися своїм великим сином".

2 березня – газета "Донеччина" розповідає про шляхи Тараса далеко від України: Вільно, Санкт-Петербург, Нижній Новгород тощо.

4 березня – газета "Донеччина" розповідає про плакат Сергія Рябцева до дня народження Т. Шевченка. Друкує плакат комбінат "Преса України" накладом 100 000 примірників.

4 березня – газета "Донеччина" вміщує статтю Юрія Мушкетика "Вічно з нами: або Чому ми знову кличемо на поміч невмируще Шевченкове слово?". Автор пише про благодійний прийом, на який Президент збирає підприємців, науковців, діячів культури, урядовців, депутатів. Зібрані кошти підуть на видання "Кобзаря", влаштування шевченківського свята, проведення дитячо-юнацького фестивалю "Малий Тарас" тощо. Ключові тези автора: Шевченко – найбільший патріот нашої землі; співець пригноблених і знедолених; не віддав свою музу на служіння царям і панам; закликає людей до єднання; струснув світ несправедливості своїми вогненними словами; пробився душею в наші дні; заповідав поколінням рідну мову як найбільший скарб.

10 березня – газета "Донеччина" вміщує статтю члена ДТУМ Петра Лавріва "Речник волі і любові".

10 березня – газета "Донеччина" розповідає про благодійний президентський прийом, кошти від якого підуть на шевченкініану.

12 березня – газета "Донеччина" розповідає про концерт в Донецькій обласній філармонії, присвячений 179-й річниці з дня народження поета. У концерті брали участь Валентин Синельников, Лариса Лісова, Аліна Коробко, Анатолій Воронін. Концертний ансамбль "Віола" (керівник – В. Бакіс), вокальне тріо "Тернова ружа", співголова ДТУМ і заступник директора Донецької обласної філармонії Валентина Тиха.

7-30 квітня 1993 р. у м. Донецьку проходила XXX наукова Шевченківська конференція. Організатори: Донецький державний університет, Інститут літератури ім. Т. Шевченка АН України. Взяли участь відомі дослідники творчості Т. Шевченка: В. Смілянська ("Сучасні критичні інтерпретації Шевченкової "Москалевої криниці"), Д. Степовик ("Шевченко як християнин"), Н. Чамата, В. Мовчанюк, М. Павлюк, Е. Соловей та ін.

Із цікавими доповідями виступили викладачі кафедри історії української літератури і фольклористики очолюваної професором С. В. Мишаничем: С. Мишанич ("Міфологія в творчості Т. Шевченка"), В. Соболь ("Літопис С. Величка і поема Тараса Шевченка "Великий льох"), В. Бородінова ("Біблія як джерело образів у творчому світі Т. Шевченка"), В. Просалова ("Про сюжетно-композиційну єдність ліричного циклу Т. Шевченка "В казематі").

27 квітня – у приміщенні Донецького обласного українського музично-драматичного театру імені Артема відбувається концерт, присвячений творчості Тараса Шевченка, за участі провідних художніх колективів і майстрів сцени Донеччини та України.

1993 – передрук книги 1939 року "Повна збірка творів Т. Г. Шевченка" у 5-ти томах, з передмовою до 3-го тому А. Бронського. Під редакцією О. Корнійчука, П. Тичини, М.Рильського.

1993 – у київському видавництві "Український письменник" виходить "Кобзар" – вибрані твори в перекладах мовами греків України. Укладач збірки – Л. Кир'яков.

24 липня – газета "Заря Приазовья" розміщує на своїх сторінках вірші Т.Г.Шевченка.

8 грудня – у Харцизьку проходить фестиваль народної творчості, присвячений 180-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. Про це повідомляє газета "Родина".

1993 – Шевченківську премію одержує Шкурин Віктор Георгійович (уродженець Маріуполя) разом з А. А. Карасем (співавтор сценарію), В. І. Кріпченком (оператором) за документальну кінодилогію "Липневі грози" ("Страйк", "Викид") Української студії хроніко-документальних фільмів.

ШКУРИН Віктор Георгійович (5.1. 1932, м. Маріуполь Донецької обл.) – кінорежисер, заслужений діяч мистецтв УРСР з 1976. Закінчив 1965 ВДІК (у Р. Кармена). З 1964 – на кіностудії "Укркінохроніка".

1993 – Шевченківську премію одержує донецький письменник Леонід Миколайович Талалай (1941-2012) за збірку "Вибране".

Леонід Михайлович Талалай з 1956 року жив у Горлівці, де дебютував у газеті "Кочегарка". Член Національної Спілки письменників України. У 1967 році у Донецьку вийшла його перша збірка творів "Журавлиний леміш". Лауреат Шевченківської премії, преміії імені В.Сосюри, літературної премії "Князь роси" імені Тараса Мельничука. Автор одинадцяти книжок. Останні роки жив у Києві.

1994 рік

180 років з дня народження Т. Г. Шевченка

Березень – часопис "Спадщина" друкує статтю донецького краєзнавця П. Лавріва "Світова велич генія Тараса".

10 березня – газета "Вісті" розповідає, як шанували пам'ять поета у м. Слов'янську.

10 березня – у бібліотеках Олександрівського району Донецької області пройшов Шевченківський тиждень. Про це розповідає газета "Радянський патріот".

10 березня – газета "Вперед" розміщує історичну розвідку "Шевченко і Бахмут". Автор статті артемівський краєзнавець – А. Шевченко.

11 березня – газета "Вечерний Донецк" розповідає про те, як пройшло вшанування великого Кобзаря у Донецьку.

11-17 березня – газета "Донецкий кряж" розміщує історичну розвідку А. Шевченка про те, як Бахмутчина шанувала Т. Г. Шевченка.

11-18 березня – газета "Вечерняя Горловка" друкує статтю А. Шевченка "Болить душа моя, Тарасе! Великому Кобзарю – з пошаною і любов'ю".

12 березня – в Києві проходить презентація книги "Кобзар" мовою приазовських греків". Про це повідомляє газета "Заря Приазовья".

12 березня – газета "Сельский край" розповідає про подорож учнів Старомлинівської середньої школи № 2 на батьківщину Т. Г. Шевченка.

12 березня – у великому залі КСКЦ АК "Стирол" (м. Горлівка) відбувається вечір, присвячений 180-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка.

1994 рік – у донецькому видавництві РВП "Лебідь" виходить книжечка у 27 сторінок накладом у 1000 примірників. Її автор – вчитель А. В. Шевченко, а його краєзнавчий нарис має назву "Т. Г. Шевченко та Донеччина". Це перша спроба в історії краєзнавства Донеччини узагальнити історію вшанування пам'яті великого Кобзаря – Тараса Шевченка – донеччанами. "Анатолій Васильович Шевченко – людина цікава та захоплена. В дитинстві виніс горе втрати батьків у Другій світовій війні, у післявоєнні роки бідував як сирота, своїм силами здобував освіту – на Артемівщині середню, у Донецьку – вищу. Багато років вчителював в селах Артемівського району та м. Горлівка. І усюди вів величезний історико-краєзнавчий пошук, безкорисний та самовідданий", – так про нього писав у своєму вступному слові до книжечки Сергій Татаринов – директор Артемівського історико-краєзнавчого музею.

12 березня – за матеріалами книги "Т. Г. Шевченко та Донеччина" підготовлений історичний екскурс для газети "Вперед".

15 березня – газета "Шахтерский труд" розповідає про Т. Шевченка і Горлівку.

16 березня – газета "Приазовский рабочий" розповідає про маріупольських прихильників творчості Т. Шевченка.

16 березня – у школі-гімназії № 1 міста Маріуполя проходить вечір пам'яті
Т. Шевченка.

16 березня – в палаці культури імені Артема м. Красногорівка відбувається літературно-музичний вечір "Поезіє, ти сило чарівна!", присвячений 180-річчю з дня народження Т. Шевченка.

22 березня – в Артемівському краєзнавчому музеї проходить презентація книги
А. Шевченка "Т. Г. Шевченко та Донеччина".

23 березня – в Олександрівській школі мистецтв проходить святковий вечір "Ми чуємо тебе через віки", присвячений 180-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка.

26 березня – газета "Сіверські вісті" розповідає про велике свято "Рідна мово моя", присвячене 180-річчю з дня народження Т. Шевченка, яке відбулося у центрі культури міста Сіверська.

29 березня – газета "Заря Приазовья" повідомляє про концерт, присвячений 180-річчю з дня народження Т. Шевченка, який відбувся у селищі Володарському.

29 березня – газета "Наше слово" розповідає про місячник пропаганди творів
Т. Шевченка у Волноваській бібліотеці для дорослих.

29 березня – газета "Вісті" розповідає про Шевченкове свято, яке відбулося у Слов'янському педінституті.

30 березня – газета "Мар'їнська нива" повідомляє про пропаганду творчості
Т. Шевченка у Мар'їнському районі.

5 квітня – газета "Вперед" повідомляє про свято-конкурс "Рідна мово моя", присвячений 180-річчю з дня народження Поета.

6 квітня – шевченківські дні проходять в загальноосвітній школі № 1 м. Сіверська.

20 квітня – у Харцизьку проходить фестиваль самодіяльної творчості "Пісенний вінок Кобзареві", присвячений 180-річчю з дня народження поета. Про це повідомляє газета "Родина".

28 квітня – газета "Знамя индустрии" розповідає про свято Шевченка в Іллічевській середній школі.

17 травня – "Східний часопис" друкує інформацію про Шевченківські дні на Донеччині – "І оживе добра слава, слава України!".

21 травня – газета "Краматорская правда" розповідає про вшанування пам'яті
Т. Шевченка у селі Шебельківка – "Думи Тарасових онуків".

24 травня – газета "Вісті" розповідає про вшанування пам'яті Кобзаря у Слов'янську.

8 червня – газета "Жизнь" розповідає про зустріч поета М. М. Петренка (Слов'янськ) і Т. Г. Шевченка.

1994 – у Донецьку видається книга Хмари В. І. "56 творів з української літератури" – для школярів та абітурієнтів, в якій розміщені твори про Т. Шевченка.

1994 – виходить друком книга "Панич, нду насириты сис…" ("Якби ви знали, паничі…"), де представлена більшість віршів і поем Т. Шевченка у перекладах Л.Кир'якова грецькою (румейською) мовою.

КИР'ЯКОВ Леонтій Несторович (1919-2008 рр.). Ветеран Великої Вітчизняної війни, визначний грецький (румейський) поет, член Національної спілки письменників України (1978 р.), член правління Спілки (1991 р.), науковий співробітник Сартанського етнографічного філіалу Маріупольського краєзнавчого музею, лауреат республіканської літературної премії імені Максима Рильського, почесний громадянин селища Сартана.

1995 рік

9-10 березня – Шевченківські дні у м. Донецьку і області (місцеві адміністрації, театр, бібліотеки, вузи, структури ДТУМ, Народного Руху України, "Просвіти", інших громадських організацій Донбасу).

22 березня – газета "Заря Приазовья" розповідає про свято української культури, присвячене 181-й річниці з дня народження Т. Г. Шевченка, – "Вінок Кобзарю". Матеріал М. Кунікова.

25 березня – газета "Совет" розповідає про бронзове погруддя Т. Шевченку у Слов'яногірську. Зокрема, відзначається, що раніше на цьому місці теж був пам'ятник поету. Але, зроблений з цементу, не досить зграбно, він поступово руйнувався, втрачав нормальний вигляд. І тоді було вирішено замінити його бронзовим погруддям. Голова міської ради Олександр Іванович Дзюба зв'язався у Києві з народним художником України, скульптором Олександром Павловичем Скобліковим. Обрання саме цього скульптора пояснювалося двома причинами: 1) він широко відомий в Україні своїми роботами, зокрема, пам'ятником Нахімову у Маріуполі; 2) він є наш земляк – народився і виріс у Дружківці, добре знає навколишні міста і села.

Пам'ятник відкрито біля Слов'яногірської середньої школи у 1988 році. А постамент залишився цегляним – за браком коштів.

1995 – донецький краєзнавець Л. Яруцький з Маріуполя видає книгу – читанку для школярів "Кальміуська паланка". Книга має 196 сторінок, наклад – 2 тис. примірників. В змісті є інформація про пам'ятник Т. Шевченку у Маріуполі. Зокрема, що погруддя Т. Шевченку відкрито у 1964 році з тонованого залізобетону. Архітектор п'єдесталу Карл Чорний, форматор, установник погруддя – Тамара Антонівна Скибіна. Скульптор – Іван Савелійович Баранников. У 1970 році погруддя Т. Шевченка придбав краєзнавчий музей міста.

1996 рік

9-10 березня – Шевченківські дні у м. Донецьку і області (місцеві адміністрації, театр, бібліотеки, вузи, громадські організації Донеччини).

12 березня – часопис "Вісті" вміщує статтю О. Духіна "Витоки слов'янського шевченкознавства".

14-20 березня – газета "Донецкие новости" розповідає про сучасну рідню Тараса Шевченка, яка мешкає в селі Шевченкове в Донбасі.

24 травня – "Квіти та пісні – Кобзарю" – біля пам'ятника великому Кобзарю у Донецьку пройшли урочистості з нагоди 135-річчя з дня перепоховання поета. Про це повідомляє газета "Вечерний Донецк".

1997 рік

11 лютого – газета "Вечерний Донецк" повідомляє, що 15 лютого у місті Донецьку пройде свято поезії – "Вічне слово Кобзаря".

7 березня – газета "Енакиевский рабочий" розповідає про родовід Т. Г. Шевченка на Донеччині – "Три сестри Кобзаря".

7 березня – "Східний часопис" друкує статтю Ярослава Гомзи "Співець України". Зокрема, автор відзначає: "Коли прочитати весь "Кобзар", то побачимо, що панівним мотивом цієї поезії є не скарга, а оскарження. Не смуток, а гнів. Не плач, а заклик до боротьби: "Вставайте, кайдани порвіте!".

7 березня – "Східний часопис" друкує статтю професора Олеся Швайки "Філателістична Шевченкіана Донеччини", де розповідається про поштові комеморативи 1964, 1976, 1980, 1982, 1984, 1988 років. Наводяться також біографічні дані авторів пам'ятника Т. Шевченку у Донецьку. Так, Олексій Прокопович Олійник народився у 1914 році в селі Іванівка Петриківського району на Дніпропетровщині, закінчив Київський художній інститут, заслужений діяч мистецтв, автор надгробного пам'ятника Оксані Петрусенко (1949), Панасу Мирному в Полтаві (1949), та інших. Макар Кіндратович Вронський народився 1910 року в місті Борисові в Білорусі, закінчив Київський художній інститут в 1945 році. Автор скульптурного портрета Устима Кармелюка, Лесі Українки (1947), пам'ятника Т. Шевченку у Казахстані (1982).

24 травня – створено Донецьке відділення наукового товариства ім. Шевченка (НТШ), голова – проф. В. С. Білецький.

1997 – у Донецьку виходить збірка найкращих творів для школярів та абітурієнтів, серед яких – твори Т. Г. Шевченка.

1997 – Шевченківську премію за репертуар 1995-96 років одержує Солов'яненко Анатолій Борисович, уродженець Донецька.

СОЛОВ'ЯНЕНКО Анатолій Борисович (25.ІХ.1932, м. Донецьк – 29. VII.1999, смт. Козин Обухівського р-ну Київ, обл.). Співак (лірико-драматичний тенор), народний артист СРСР з 1975. Закінчив 1954 Донецький політехнічний інститут. Співу навчався приватно у заслуженого артиста РРФСР О. Коробейченка (Донецьк, 1952-62). У 1978 закінчив Київську консерваторію. 1963-65 стажувався в Міланському театрі "Ла Скала". З 1962 – соліст Київського театру опери та балету (тепер – Національна опера), 1978 – соліст "Метрополітен-опера" (Нью-Йорк).

Візитними картками соліста, були такі перлини народної класики, як "Дивлюсь я на небо", "Повій, вітре, на Вкраїну", "Місяць на небі". У його творчому доробку – спеціальна програма пісень, написаних на слова Т. Шевченка композиторами М. Лисенком, В. Степовим, С. Рахманіновим, Г. Майбородою та ін. Починаючи з 1984 року – з сольного концерту – низка програм Анатолія Борисовича була побудована виключно з пісень на слова великого Кобзаря.

Записав 18 платівок. Про Солов'яненка створено художньо-музичний фільм "Виклик долі" (1985, реж. С. Лисецький, Київ. кхф), телефільми, написано книги.

1998 рік

6 березня – газета "Макеевский рабочий" повідомляє про конкурс серед учнів міста "Свято Шевченкової поезії".

14 березня – газета "Коммунист Донбасса" вміщує статтю "Ми пам'ятаємо тебе, Тарасе".

20 березня – газета "Вечерний Донецк" повідомляє, що з любов'ю до слова Кобзаря пройшло свято – конкурс виконавців Шевченкової поезії "І на оновленій землі".

1998 – в Донецьку відбувається обласний семінар "Музейні засоби з народознавства". Серед доповідей – "Народознавча робота на Донеччині в 50-60-х роках ХХ ст.", в якій зібраний матеріал про вшанування Т. Шевченка. Автор – Т.Пішванова.

1998 – у Донецьку Українським культурологічним центром, Донецьким відділенням НТШ та Товариством "Україна" разом з Краснодарським регіональним відділенням Міжнародної академії інформатизації підготовлено і видано друком навчальний посібник-хрестоматію "Козак Мамай" для шкіл Кубані і України з літературного краєзнавства. Один з уроків присвячений творам Т. Г. Шевченка. Книга "Козак Мамай" – перша навчальна книга, створена в Україні для східної української діаспори. Наклад – 3 тис. прим. Укладачі – В. Оліфіренко та В. Чумаченко.

1999 рік

185-річниця з дня народження Т. Г. Шевченка

лютий-березень – часопис "Дует" у другому числі друкує матеріал до 185-річчя з дня народження Кобзаря.

27 лютого – газета "Вперед" друкує матеріал "Читайте Шевченка" – перегляд літератури у Артемівськый центральній міській дитячій бібліотеці до 185-річчя з дня народження Т. Шевченка.

3 березня – газета "Приазовский рабочий" друкує історичну розвідку краєзнавця Л. Яруцького "Маріупольці і великий Тарас".

5 березня – газета "Краматорский металург" друкує статтю М. Ковби "Кобзареве слово".

5-12 березня – газета "Позиция" друкує матеріал М. Танічева "Як заповідав Кобзар".

6 березня – у Донецьку проходить УІІІ обласний конкурс читців, присвячений пам'яті великого Кобзаря.

6 березня – відбувається рада Кальміуської паланки щодо науково-практичної конференції, яка приурочена до 185-річчя з дня народження Т.Шевченка. Про це повідомляє газета "Вечерний Донецк".

6 березня – газета "Новий шлях" повідомляє про бібліотечні заходи до 185-річчя з дня народження Тараса у районі – "Поки сонце з неба світить, тебе, Тарасе, не забудуть".

11 березня – у бібліотеках Макіївки пройшла декада літературних читань – "На честь ювілею великого Кобзаря".

11-17 березня – газета "Вечерний Донецк" повідомляє про урочистості до дня народження поета – "Будь с нами в думах и делах".

12 березня – у м. Дружківка відбувається вшанування пам'яті поета – "І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій…" Про це повідомляє газета "Окно".

13 березня – газета "Сіверські вісті" вміщує статтю Г. Бабіної "Вічне слово" – до 185-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка.

17 березня – у читальній залі Володарської районної бібліотеки проведено літературно-драматичний вечір "Поки сонце з неба світить, тебе, Тарасе, не забудуть". Про це повідомляє газета "Заря Приазовья".

20 березня – у Маріуполі, в палаці культури "Іскра" пройшло міське Шевченківське свято, присвячене 185-й річниці з дня народження поета. Про це повідомляє газета "Азовский машиностроитель".

24 березня – у філії № 1 бібліотеки м. Сніжне відбуваєся урок "Ім'я, котре Україні не забути". Про це повідомляє газета "Снежнянская жизнь".

1 червня – газета "Донеччина" вміщує статтю Л. Огнєвої "Донбас вшановує Тараса", де зокрема говориться про літературну композицію "Шевченко і Хартахай", показану у СШ №65 м. Донецька.

10 червня -газета "Макеевский рабочий" передруковує статтю Л. Огнєвої з газети "Донеччина".

1999 – Національним банком України випускається пам'ятна медаль "Т. Г. Шевченко".

1999 – поет і журналіст В.Біляїв (родом з Моспиного, батько – шахтар) закінчує вірш "Заповіт Шевченка" (Вашингтон, 1989-1999 рр.).

2000 рік

11 березня – газета "За огнеупоры" інформує, що розпочався ІІ тур обласного конкурсу читців Шевченківської поезії "Разом з Кобзарем".

11 березня – газета "Вечерний Донецк" друкує інформацію про Шевченківське свято у Донецьку – "Жива пам'ять про Кобзаря".

14 березня – газета "Дзержинский шахтер" розміщує статтю Володимира Яцюка "Автопортрети Шевченка у "Кобзарі", де розповідається про автопортрет поета у овалі: "молодий Тарас постав перед нами у романтичному ореолі натхнення та світлих надій"; про портрет Т. Г. Шевченка відомого художника Михайла Мікешина; про автопортрет олією 1860-го року та історії його створення.

16 березня – про місцеві традиції вшанування роковин Т. Шевченка розповідає С. Шевченко у газеті "Акцент".

22 березня – газета "Приазовский рабочий" розміщує історичну розвідку М.Руденка "Як у 20-му році маріупольці вшановували Т. Г. Шевченка".

У 1920 році серед працівників міської друкарні було багато українців, вони запропонували видати до дня народження Т. Г. Шевченка хоч невеликим накладом "Кобзар". Для цього видання складальникові друкарні Борису Наумовичу Орлову довелося з'їздити за папером аж у Харків, тодішню столицю України. 9 березня 1920 року весь тираж був готовий. Це було перше видання "Кобзаря" на Приазов'ї. Один з примірників "Маленького Кобзаря" зберігається у місцевому краєзнавчому музеї.

25 травня – У Донецьку відзначили 139-ю річницю перепоховання Т. Г. Шевченка. Про це повідомляє газета "Вечерний Донецк".

2000 – до 160-річчя першого видання "Кобзаря" побачила світ невеличка книжечка "Маріупольський вінок Шевченкові". Автор – Павло Мазур. Автор розповідає про Ф. Хартахая, книгарню "Кобзар", що відкрилась у Маріуполі у 1918 році, про І.Баранникова, автора першого пам'ятника Кобзареві в Маріуполі, Петуся – художника-ілюстратора маріупольського "Кобзаря" 1920 р., М. Фененка – маріупольського дослідника топоніміки Т. Шевченка.

2001 рік

140 років з дня смерті Т. Г. Шевченка

8-14 березня – газета "Харцызские вести" повідомляє, що у школі № 4 відбувся вечір "Думи мої, думи…", присвячений Кобзарю.

10 березня – газета "Вечерний Донецк" друкує інформацію про день пам'яті великого Кобзаря – "Навічно в пам'яті і в серці".

13 березня – газета "Вперед" друкує розвідку краєзнавця Анатолія Шевченка "Книга про Тараса Шевченка", яку автор знайшов у сховищах Національної бібліотеки України імені Вернадського.

16-21 березня – газета "ВГ" в Донбассе" друкує розвідку краєзнавця А. Шевченка "Шахтарі про Кобзаря". Зокрема, автор описує подорож 1939 року шахтарської делегації з Горлівки по місцях, пов'язаних з ім'ям Т. Шевченка: Харків – Київ – Канів.

23 березня – часопис "Академія" розповідає про те, що в Донбасівській машинобудівній академії відзначено день народження великого українського Кобзаря "Українськими вечорницями".

20 квітня – газета "Виробник України" повідомляє, що в Маріуполі відкриють пам'ятник Т. Шевченку. Спорудження пам'ятника великому Кобзарю у Маріуполі приурочено до 10-літнього ювілею молодої держави Україна.

16 травня – газета "Акцент" розповідає, що в Маріуполі буде відкрито пам'ятник Т. Шевченку.

Травень – делегація Донецької області приймає естафету проведення міжнародного Шевченківського літературно-мистецького свята від Івано-Франківської області.

11 серпня – газета "Вечерний Донецк" розповідає про те, що в м. Новогродівка постане пам'ятник Т. Шевченку.

15 серпня – газета "Приазовский рабочий" розповідає про те, що в Маріуполі розпочались монтажні роботи з установки пам'ятника Т. Шевченку.

24 серпня – встановлено пам'ятник Т. Г. Шевченку у Добропіллі. Він розташований неподалік перехрестя проспекта Шевченка і проспекта Перемоги поряд з поліклінікою Добропільської центральної районної лікарні. Скульптор пам'ятника – Петро Іванович Антип, художник – Костянтин Дмитрович Чудовський. Пам'ятник зроблено із залізобетону, сірого та червоного граніту. Пам'ятник створено за ініціативою мешканців міста Добропілля, громадських організацій та за рішенням Добропільського міськвиконкому.

29 серпня – газета "Донбасс" розповідає, що змінився початок вулиці Енгельса у Добропіллі, де встановлено бюст Т. Г. Шевченка: він прибрав сучасного вигляду. Спільне засідання депутатських комісій рекомендувало виконкому міської ради перейменувати вулицю Енгельса у проспект Шевченка. І таке рішення вже прийняте.

29 серпня – газета "Донбасс" розповідає про відкриття пам'ятника Т. Шевченку у Маріуполі, яке відбулося 24 серпня. Символічним і знаковим стає місце його встановлення – на розі двох магістральних проспектів, один з яких носить ім'я самого поета, а інший (проспект Металургів) як уособлення головної професії міста. Саме тут, на облаштованому майданчику, і була встановлена на гранітному постаменті вилита у бронзі фігура Кобзаря. Автор – заслужений художник України Олександр Вітрик.

30 серпня – газета "Технополис" повідомляє, що в Краматорську біля виконкому поставлено камінь з пам'ятною дошкою Тарасу Шевченку. На цьому місці згодом має постати пам'ятник Кобзарю.

7-13 вересня – часопис "Привет, ребята!" розповідає про те, що в Маріуполі відкрито пам'ятник Т. Шевченку.

15 вересня – газета "Наш дом" розповідає про те, що пам'ятник великому Кобзарю віднині прикрашає Новогродівку. Сквер також тепер носить ім'я великого Кобзаря. Історія створення пам'ятника пов'язана з містом-побратимом Новогродівки – Калушем Івано-Франківської області. Мешканці Калуша допомагали створювати на теренах Новогродівки першу українську школу, надсилали шкільні підручники українською мовою. Українська громада Новогродівки вирішила встановити пам'ятник Т. Шевченку у місті. Їхнє прагнення допомогли здійснити мешканці міста Калуша. На відкритті пам'ятника у Новогродівці були присутні мер міста Калуша Степан Резник, калуський народний хор.

Інформація Антона Сергійовича Кухлева, мешканця Новогродівки: Пам'ятник Тарасу Шевченку було встановлено 8 вересня 2001 р. у міському сквері неподалік будівлі Новогродівської міської ради. Скульптор – Ярослав Скакун, професор Львівської академії мистецтв, архітектор – Петро Макогон (м. Калуш Івано-Франківської області), головний архітектор – Едуард Шестопалов (м. Новогродівка Донецької області). За ініціативою члена Новогродівського міського осередку Товариства політв'язнів та репресованих України Софії Павлівни Мальчиної, мешканців міста, громадських організацій та промислових підприємств було прийнято рішення про встановлення пам'ятника Тарасу Шевченку в місті. Реалізації цього проекту сприяли дружні зв'язки С. П. Мальчиної з діячами калуської організації товариства "Просвіта". Жителі Калуша подарували новогродівцям бюст Кобзаря, урочисте відкриття якого відбулося 8 вересня 2001 р. за присутності жителів Новогродівки та гостей із Калуша. Пам'ятник представляє собою поясну фігуру, встановлену на прямокутному постаменті. На лицьовій стороні вмонтована меморіальна плита з надписом: "Тарас Григорович Шевченко". Поясна фігура виконана в традиціях академічної пластики, внаслідок чого Кобзар, здається, глибокодумним поглядом дивиться вдалину, наче бачачи живе втілення своїх мрій, поглядів, ідеалів. Матеріал поясної фігури – залізобетон, вкритий мідним листом: 1,5 м. Постамент – світло-сірий граніт: 2,20 х 1,50 х 0,85 м.

2001 – Український культурологічний центр м. Харцизька (голова Пішванова Т.Г.) отримує до своїх фондів літературу з західної діаспори, в т.ч. матеріали шевченківської конференції УВАН 1951р. "Автограф Шевченка 1850 року".

2001 – за ініціативою дійсного члена НТШ, д.т.н., проф. В. С. Білецького у Донецьку засновано багатопрофільне наукове серійне видання – Донецький вісник Наукового Товариства ім. Шевченка. За період 2001-2013 рр. вийшло друком 38 томів "Донецького вісника НТШ". Тематика: мовознавство, літературознавство, історія, філософія, хімія, гірничі науки, геологія, педагогіка, психологія, проблеми української діаспори.

2002 рік

Міжнародне Шевченківське літературно – мистецьке свято "В сім'ї вольній, новій…"

28 лютого – газета "Наше слово" друкує інформацію про культмасові заходи у Волноваському районі, присвячені Т. Г. Шевченку.

5 квітня – газета "Донеччина" повідомляє про заходи у дитячих бібліотеках Донецька "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь віки". Так, у філії № 7 Петровського району відбувається конкурс читців "Кобзареве слово" в рамках фестивалю дитячої творчості "Музика дитинства". Грамотами районного відділу освіти нагороджені читачі Інна Грачова, Олена Заблоцька, Оксана Гущина, Оксана Ігнатенко. У Куйбишевському районі вчителька Олена Іванівна Плісенко пропонує "вишити" рушник долі великого пророка України червоними і чорними смужками. Свято супроводжується виконанням віршів, пісень на слова Т. Шевченка, інсценізацією уривка з поеми "Наймичка". Проведена вікторина "Чи знаєте ви твори Шевченка?".

14 травня – газета "Вечерний Донецк" друкує інформацію про те, що естафету Шевченківського свята від Івано-Франківщини приймає Донеччина.

16 травня – газета "Урядовий кур'єр" друкує інформацію про проведення міжнародного Шевченківського літературно-мистецького свята "В сім'ї вольній, новій" у Донецькій області з 22 по 25 травня.

16 травня – газета "Літературна Україна" друкує інтерв'ю з головою Національної спілки письменників України В. О. Яворівським напередодні міжнародного шевченківського свята на Донеччині – "Господарям – нових зустрічей і вражень, гостям – солодкої втоми".

16 травня – газета "Мой город" друкує інформацію про міжнародне Шевченківське свято у Дебальцевому – "В сім'ї вольній, новій…"

18 травня – газета "Донбасс" друкує роздуми письменника А. Кравченка про своєрідність естафети традиційного свята "В сім'ї вольній, новій", присвяченій великому Кобзарю.

18 травня – газета "Наш дом" друкує статтю А. Бабія про те, що 22 травня 1861 року відбулося перепоховання Т. Г. Шевченка – "Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно…"

22-25 травня – в Донецькій області відбувається міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято, в якому беруть участь понад 300 гостей. Прибуває делегація із Львівської області для прийняття естафети свята. В її складі – Михайло Сендак, Богдан Матолич, Мар'ян Долішній, Анатолій Заболотній, Анатолій Завгородній та інші.

22 травня – відкривається літературно-художній музей Т. Г. Шевченка у приміщенні Донецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Н. Крупської. Початок музею дала приватна колекція Володимира Костянтиновича Портянка. Музей представляє поетичну та мистецьку спадщину поета – понад 1000 експонатів: видання "Кобзаря" другої половини ХІХ – початку ХХ століття, а також практично всі, які видавалися в Україні та Росії з 1946 по 2001 роки; твори поета болгарською, польською, словацькою, грузинською, іспанською, французькою, німецькою, англійською, циганською мовами; видання творів поета українською діаспорою Канади, США, Австралії; мініатюрна Шевченкіана; місцевий матеріал, пов'язаний з ім'ям Т. Шевченка; експонати театральної шевченкіани Донбасу тощо. За створення музею бібліотека нагороджена спеціальним дипломом регіонального фестивалю "Книга та преса Донеччини-2002", пам'ятною медаллю "Тарас Шевченко".

22 травня – газета "Донеччина" друкує статтю І. Зоца про шевченківське свято у Донецьку – "Визначна подія". Так, відкривається літературно-художній музей Тараса Шевченка в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Н. К. Крупської, художній музей презентує виставку "Мальовнича моя Україна". Заплановане театральне свято "Козаки в країні виростають знов", очікуються гості – камерний хор "Київ", ансамбль Національної філармонії України "Рідні наспіви", вокальний чоловічий квартет "Гетьман", народні артисти України Анатолій Паламаренко, Неоніла Крюкова, Ніна Матвієнко, Марія Стефюк та інші. Письменницька делегація представлена головою НСПУ Володимиром Яворівським, Олесем Лупієм, Михайлом Шевченком, нашими земляками – лауреатами Шевченківської премії Іваном Дзюбою та Леонідом Талалаєм, лауреатом літературної премії імені Лесі Українки Олегом Орачем, Володимиром Черепковим. Очікуються гості з Польщі, Росії, Білорусі. Творчі зустрічі відбулися в Донецьку, Маріуполі, Слов'янську, Артемівську, Єнакієвому, Красноармійську, Горлівці, Макіївці, Дебальцевому та Мар'їнському районі.

22 травня – газета "Донеччина" друкує роздуми заслуженого художника України В. Шенделя про поета Т. Шевченка – "Катерина" в шахтарському селищі". Художник згадує своє дитинство у селищі Гігант (шахта імені Абакумова), коли у післявоєнну пору він читав сусідам та знайомим "Кобзар", з якого хлопцю запам'яталися слова з "Катерини": "Катерина, серце моє! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінешся з малим сиротою?" Володимир Шендель у 1965 році стає студентом Академії мистецтв у Ленінграді, де колись навчався Тарас Шевченко. Автор зазначає: "Тарас Шевченко був і буде завжди близьким, зрозумілим і потрібним в будь-якому куточку нашої України. А його пристрасне пророче слово, його засіяний тернями життєвий шлях надихає донецьких митців до творчості. Мотиви Кобзаревою поезії, його пейзажної лірики можна побачити й відчути на полотнах О. Полякова, Ю. Зорка, П. Шакало, М.Дубини, Г. Домненка та інших наших товаришів. Отож Шевченко сьогодні з усіма нами, він же дав надію і на кращий завтрашній день, бо наш народ із таким Генієм того гідний".

22 травня – голова Донецького відділення НСПУ Станіслав Жуковський виступає із статтею "Порадник на всі часи". Зокрема, автор відзначає: " Саме у слові – весь внутрішній світ поета. У ньому все, що він пережив і вистраждав: і його любов і ненависть, біль і гнів, журба і віра, незламна віра в добро і справедливість. Мистецтво – на те воно і мистецтво. Бо ж тільки воно, за О. Гончаром, здатне творити диво: особистий внутрішній світ Тараса Шевченка, перелитий у сплав мистецьких синтезів, постав у ліриці та поемах його в таких художньо-образних виявах, у такій правдивості та глибині індивідуальних переживань, що в них і сам народ упізнав свою душу, прочитав свою історію, зазирнув у своє майбутнє. Ось чому ми звемо Шевченка істинно народним поетом, а не тому, що він писав у народному стилі. Гете стверджував, що той, хто був справжнім громадянином своєї епохи, має найбільше шансів бути сучасником всіх епох майбутнього. Шевченко був великим громадянином своєї епохи, і тому назавжди залишається сучасним. До нього ми і сьогодні, в час розбудови незалежної України, йдемо за порадою. І його могутній голос, долаючи всі перешкоди та сутінки другої половини ХІХ сторіччя, доноситься до нас із настійним закликом:

Моя порадонька святая!
Моя ти доле молодая!
Не покидай мене. Вночі,
І вдень, і ввечері, і рано
Витай за мною і учи,
Учи неможними устами
Сказати правду…

22 травня – газета "Донеччина" друкує добірку віршів, присвячених Т. Г. Шевченку:

Кобзар

Висвітлюю, неначе ліхтарем,
Минулого затінені алеї…
"Кобзар" моїм був першим букварем
І читанкою першою моєю.
Ані рядка я досі не забув,
Хоча вже й зникли деякі алеї…
Підручником поезії він був
І "Біблією" першою моєю. (Віталій Юречко)

Тарасова ночь

Март озвучен именем Тараса.
Вдохновенный веет ветерок.
По путям рабочего Донбасса
Шествует трудящийся пророк.
Поднимая каменные вежды,
На потомков он взглянет в упор.
Как же исполняются надежды?
Неужели гибнут до сих пор?
Поднимая пламенное знамя,
Отвечает нынешний батрак:
"Говорят, Тарас, что вы не с нами?
С господами? Неужели так?
Милый, посмотри: перед тобою -
Блеск витрин, решеток чернота.
Мы сдаемся господам без бою.
И мечта у нас, Тарас, не та.
Посмотри, Тарас, на этот рынок.
Все продажно. Разве это жизнь?
Тысячами наши Катерины
По гаремам мира разошлись.
Золото твоих бесценных строчек
Подменили – и душа пуста".
Тут закрыл Тарас Шевченко очи
И, окаменев, сомкнул уста. (Олена Лаврентьєва)

22 травня – Ніна Крахмальова друкує в газеті "Донеччина" свої спогади з циклу "Конфетті". Вона відзначає, що в її дитинстві "Заповіт" Т. Шевченка слухали стоячи: "И никто не призывал нас к тому, никто не вбивал в головы патриотических чувств. Они просыпались сами, разбуженные гением Тараса Шевченко".

23 травня – газета "Акцент" повідомила, що гостей з Києва зустрічали хлібом-сіллю – гостей, які прибули на Шевченківське свято у Донецькій області.

23 травня – газета "Донбасс-неделя" друкує гасла міжнародного Шевченківського літературно-художнього свята "В сім'ї вольній, новій" – "Не забудьте пом'янути незлим, тихим словом", "Нас об'єднав Тарас".

23 травня – газета "Город" друкує програму міжнародного Шевченківського літературно-художнього свята "В сім'ї вольній, новій".

23 травня – "Газета в газеті" друкує інформацію про Шевченківські свята на Донеччині.

23 травня – газета "Вечерний Донецк" друкує статтю "Донеччина вклоняється великому Кобзарю".

23 травня – до Слов'янська прибуває делегація поетів, художників та артистів з різних куточків України, Росії, Білорусії. Киянин Петро Засенко зазначає, що Тараса Шевченка знає весь світ, поняття Шевченко й Україна – ідентичні, Шевченко – наш пророк, наша гордість. Виступають також поети Михайло Скобля (Білорусь), Василь Бондар (Кіровоград), Олександр Вертіль (Суми), Лідія Віценя (Полтава), Микола Шостак (Київ), Олександр Яровий (Слов'янськ), Анатолій Кібірєв (Краматорськ). Вони говорять про Кобзаря, поезію, читають вірші Т. Шевченка та свої власні.

24 травня – часопис "Виробник України" друкує інформацію про Шевченківське свято на землі Донеччини.

24 травня – газета "Салон" розповідає про дні Шевченка у Донбасі. Автор – Д.Заборін. Зокрема, він наводить слова мера міста Донецька Олександра Лук'янченка: "Шевченківські дні об'єднують усі кутки нашої країни. І обміни візитами Донецької і Львівської області будуть сприяти укріпленню дружніх зв'язків між регіонами України і спрямовані на процвітання держави".

24 травня – газета "Жизнь" друкує інформацію про Шевченківське літературно-мистецьке свято "В сім'ї вольній, новій" на Донеччині – "Невмирущий Тарас святу Україну єднає".

25 травня – газета "Знамя победы" розповідає про культурно-мистецькі заходи по вшануванню спадщини Кобзаря у Шахтарському районі Донецької області.

25 травня – газета "Краматорская правда" розповідає про міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято у Краматорську – "Естафета дружби та співпраці".

25 травня – газета "Наш дом" розповідає про Шевченківські дні у Донбасі. Зокрема, про ІІІ Всеукраїнський конкурс пісні, танцю, художнього мистецтва та народної музики імені Кобзаря.

25 травня – газета "Приазовский рабочий" розповідає про Шевченківське свято у Маріуполі.

25 травня – газета "Ильичевец" розповідає про свято літератури і мистецтва "В сім'ї вольній, новій" у Маріуполі.

28 травня – газета "Салон" розповідає про те, що Шевченківські свята призвели до перейменування, зокрема, у місті Добропілля проспект Енгельса перейменований на честь Кобзаря, у місті Старобешево – центральна площа, у Краматорську – закладено перший камінь на місці майбутнього пам'ятника Т. Шевченку.

28 травня – газета "Вечерний Донецк" розповідає про Шевченківське свято "В сім'ї вольній, новій" на Донеччині – "Звучало слово Кобзаря".

28 травня – газета "Донбасс" розповідає про шевченківське свято на донецькій землі – "Невгасима Кобзаря заря". Автор – К. Куцева.

29 травня – газета "Зоря" повідомляє про Шевченківські свята у Красному Лимані – "Зустріч Шевченка з краснолиманцями".

29 травня – газета "Жизнь" розповідає про завершальний акорд Шевченківського літературно-мистецького свята на Донеччині.

30 травня – газета "Літературна Україна" розповідає про Шевченківські свята на Донеччині – "Обнімітеся ж, брати мої…" Автор – В. Кирилюк. Зокрема, Донеччина приймала делегації з Івано-Франківської та Львівської областей, Краснодарського краю.

30 травня – газета "Літературна Україна" розповідає про Шевченківське свято на Донеччині – "Кобзар на Донецькому кряжі". Автор – В. Плющ.

30 травня – газета "Літературна Україна" друкує статтю В. Кирилюка про Шевченківське свято на Донеччині – за матеріалами бесіди з головою національної спілки письменників України В. Яворівським, професором А. Погрібним, письменником О. Лупієм та іншими – "Обнімітеся ж, брати мої…"

30 травня – "Газета в газеті" вміщує інтерв'ю заступника голови облдержадміністрації О. Гурбича про те, як відбувалося міжнародне Шевченківське свято в Донецькій області.

2002 – часопис "Человек. Закон. Общество" у 2-му числі розміщує інтерв'ю заступника голови Дондержадміністрації про міжнародне Шевченківське свято літератури та мистецтва "В сім'ї вольній, новій" – "Коріння та крона".

30 травня – 5 червня – газета "ВГ" в Донбасі" розповідає про Шевченківські свята на горлівській землі.

30 травня – газета "Донеччина" розповідає про те, що цвіт української культури та мистецтва на Донеччині у Шевченківські дні не минув і Красноармійська – "Тараса боятися – в Україні не жити". До міста прибули письменники та камерний хор "Київ". Свято відкриває мер міста М. Л. Приймаченко. Поет Юрій Завгородній дарує бібліотекам міста останні видання "Кобзаря" без купюр та Василя Симоненка. Родзинкою свята стає виступ камерного хору "Київ". Його керівник – Микола Говдич. Кожен виступ хористів сприймається аудиторією на "біс": ніщо так не очищає душу, як гарна мелодія, пісня, до ладу заспівана. Гарячий прийом гостей був і у смт Родинському. Голова профкому Л. О. Кожух відзначає: у телевізорі іноді співають ніби артисти з великої літери, але чогось не вистачає. Після виступу хору "Київ" він розуміє: не вистачає глибоко національного коріння.

30 травня – газета "Донеччина" розповідає про Шевченківські дні на Донеччині – "Шевченко нас єднає". Автор – В. Скрипник. Розповідається про зустріч гостей зі Львова в аеропорту Краматорська, їхню поїздку на Святі Гори, на яких звучав "Заповіт", відвідання Святогірського монастиря, Покровського храму. Про необхідність подолання розколу в українському православ'ї говорить заступник голови Львівської адміністрації Богдан Матолич. Він дарує митрополиту Донецькому та Маріупольському книгу "Храми Львова". Біля пам'ятника Т. Г. Шевченку гості покладають квіти, слухають літературно-музичну композицію місцевих школярів та студентів. Потім відбувається знайомство з пансіонатом "Сосновий бір" шахти імені Засядька та насолода мистецтвом козацького гурту "Грайте, музики!" (керівник Сергій Гусаченко).

30 травня – газета "Мой город" розповідає про міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято "В сім'ї вольній, новій" на дебальцевській землі – "І пригадають Кобзаря сердечним, тихим, дружнім словом".

31 травня – часопис "Виробник України" розповідає про міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято "В сім'ї вольній, новій" – "Донеччина вклонилася Кобзарю і передала естафету Львівщині".

31 травня – газета "Маяк" розповідає про Шевченківські дні у Красноармійську – "Якби це міг бачити Кобзар!".

31 травня – 1 червня – газета "За вільну Україну" розповідає про проведення міжнародного літературно-мистецького свята "У сім'ї вольній, новій" у Донецьку – "Шевченко на тлі териконів".

Травень – часопис "Меркурій" вміщує в 5-му числі статтю про вшанування пам'яті великого Кобзаря на Донеччині.

6 червня – газета "Літературна Україна" друкує рецензію В. Кирилюка на книгу В.К. Пеунова "Ті 79 днів у Нижньому…"

6 червня – газета "Донеччина" повідомляє про свято єднання братніх культур – Шевченківське свято "В сім'ї вольній, новій" на Донеччині у приміщенні обласного будинку працівників культури (Донецьк). В залі присутні письменник Василь Неволов, Ігор Ляпін (з Росії), Василь Стрєлко (Білорусь), Петро Засенко (Україна). Зокрема, П.Засенко відзначає, що побував у шевченківських місцях Казахстану: "Тут його пам'ятають і люблять, вважають поета своїм, адже він перший в історії казахського народу намалював на своїх картинах казахські типажі. 47 сімей у селищі Мангишлак дали своїм дітям ім'я Тарас". Виступають також народні артисти України донеччани Петро Ончул, Аліна Коробко, соліст Донецького театру опери та балету Валентин Землянський, київські артисти Анатолій Паламаренко, Ніла Крюкова.

13 червня – газета "Літературна Україна" друкує роздуми письменника С. Бабія, учасника Шевченківських свят на Донеччині, – "Степ. Орда…половецька?".

26 вересня – студентка Донецького національного університету Інна Волосюк в газеті "Донеччина" піднімає проблему класичної літератури. Зокрема, автор відзначає, що в суспільстві спостерігається зміна цінностей. Люди перестали збирати домашні бібліотеки, люди перестали читати. На книжкових базарах продають дешевий кримінал та сентиментальну еротику – книжки-одноденки, в яких рідко знайдеш щось, крім граматично-стилістичних помилок.

2002 – виходить збірка віршів, прози та публіцистики, присвячені Т. Шевченку, під загальною назвою "Обніміться, ж брати мої…" Укладач – донецький поет Станіслав Жуковський, видавництво журналу "Донбас". До збірки увійшли твори письменників України, зокрема, донецьких літераторів, у творчості яких знайшла своє звучання шевченківська тема:

І все, здається, я клянуся.
Крізь сяйво місячне, бліде,
До мене рідний, добровусий
Тарас Григорович іде (В. Сосюра)

Повернувся нарешті сюди
Він, роз'пятий не раз і не двічі,
Набирає в долоні води
І підносить її до обличчя.

І не може зробити ковтка,
Бо вода, найчистіша на світі,
Витіка, витіка, витіка
Крізь долоні, цвяхами пробиті… (Л. Талалай).

Легким туманцем беруться очі.
Тарас в задумі чоло схиля.
Як рветься мрія до тебе, отча,
полита потом людським земля (С. Жуковський)

Образ Тараса Григоровича Шевченка, людини, поета, філософа-пророка увійшов до творчого доробку багатьох донецьких письменників. Його ми зустрічаємо у віршах П. Безпощадного, В. Соколова, Г. Кривди, Г. Гордасевич, В. Стуса, І. Білого, О. Орача, А. Шапурми, Л. Кир'якова, у прозі П. Байдебури, В. Пеунова, І. Костирі, у критичних нарисах І. Дзюби, у важких драматичних роздумах про трагедію рідного українського слова на донецькій землі О. Тихого, у літературно-краєзнавчих книгах В. Оліфіренка.

2002 – в Донецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Н. К. Крупської виходить друком інформаційний збірник про "Літературно-художній музей Т. Г. Шевченка". Автор тексту – Н. Авдєєнко, О. Польова, фото – В. Розумейко, І. Ткаченко.

2002 – Донецький обласний художній музей підготував і випустив друком Каталог "Шевченкіана у творчості художників-графіків" із зібрання Донецького обласного художнього музею" (автор-укладач Л. В. Циганок, редактор Е. В. Молодик).

2002 – маріупольський краєзнавець Л. Д. Яруцький друкує другий том своєї книги "Маріупольська мозаїка", в якій є розділ "Маріупольці і великий Тарас". Там же розміщена розвідка під назвою "Друже мій єдиний!" (близький друг Т. Г. Шевченка жив у Маріуполі).

2003 рік

25 січня – газета "Урядовий кур'єр" вміщує статтю заслуженого працівника культури України В. Портянко під назвою "Моє хобі – створення музеїв". Зокрема, автор розповідає про історію створення музею Т. Шевченка в Донецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Н. Крупської.

12 березня – газета "Донбасс" повідомляє про Шевченківські дні у Донецькій області – "Дзвінкі струни Кобзаря…"

13 березня – газета "Донеччина" повідомляє про Шевченківські дні у Донецьку – "Вшанували Великого Кобзаря".

21 березня – газета "Світлиця" повідомляє, що у Донецьку відбувся великий концерт "Пам'яті Тараса".

25 березня – газета "Акцент" повідомляє, що у Донецькому національному технічному університеті відбувся "Вечір з Шевченком". У концерті брали участь викладачі, працівники та студенти університету.

березень – часопис "Хронос" у третьому числі розповідає про переклад "Заповіту" та виданні "Кобзаря" грецькою мовою. Автор розвідки – О. Хаджинова.

березень – часопис "Хронос" у третьому числі вміщує "Заповіт" Тараса Шевченка на румейській, урумській та новогрецькій мовах у перекладі Г. Костоправа, А. Шапурми, Л. Кір'якова, В. Кіора, М. Папуши.

15 травня – газета "Донеччина" розповідає про літературно-художній музей
Т. Г. Шевченка, що діє у Донецькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Н.Крупської. Автор матеріалу – О. Польова.

30 травня – газета "Світлиця" повідомляє, що у Слов'янську пройшла літературно-музична композиція-вистава "Я так ніжно їх любив: жінки у драмі кохання
Т. Г. Шевченка". У виставі брали участь студенти і курсанти Слов'янського коледжу національного авіаційного університету .

1 серпня – газета "Світлиця" вміщує матеріал Ріпки Г. про вшанування Т. Шевченка і про село Шевченкове Великоновоселівського району.

27 серпня – газета "Приазовский рабочий" розповідає про те, що в День незалежності у смт Володарському відкрито пам'ятник Т. Шевченку. Повідомляється, що оргкомітет звернувся до мешканців району, господарств та підприємств з пропозицією зібрати кошти на пам'ятник великому поетові. Першим відгукнувся учасник Великої Вітчизняної війни Куценко, зі своїх невеликих заощаджень він пожертвував десять гривень. Депутати обласної ради – Олександр Васильєв, Анатолій Алипа, Петро Троян, Василь Балабанов, Микола Каїра та голова районної ради Вілій Юзвикевич внесли по двісті гривень. З сільськогосподарських підприємств найбільше – 1 300 грн. – внесло ООО "Нова Нива". Всього було зібрано більше 14 тисяч гривень. Пам'ятник з бетону виконав скульптор Юрій Балдін. Постамент споруджений працівниками фірми "Іракліф", він з сірого граніту, підніжжя його також обкладено гранітними плитами.

18 вересня – газета "Донеччина" розповідає про пам'ятник Т. Шевченку у селищі міського типу Володарське. Так, більшу частину коштів на спорудження пам'ятника виділили трудові колективи господарств, підприємств, організацій та установ. Пам'ятник роботи донецького скульптора Ю. І. Балдіна встановлений в центрі селища, на площі перед будинком районного відділу освіти. На постаменті прикріплена плита зі словами поета:

Свою Україну любіть.
Любіть її…Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

Зокрема, автор статті М. Куценко пише: "Це наша подяка тобі, Тарасе, за твою безмежну любов до неньки-України, якій ти віддав свої думки і почування. Це наша подяка тобі, Тарасе, за твою непохитну віру в те, що "розкуються незабаром заковані люди". Це наша подяка тобі, Тарасе, за твоє геніальне передбачення, що "на оновленій землі, врага не буде супостата, а буде син і буде мати, і будуть люди на землі". Це наша подяка тобі, Тарасе, за твоє гостре революційне слово, за твою високу поезію. Тож нехай висока поезія Шевченка згуртовує нас навколо його заповітної мрії бачити свою неньку – Україну вільною, незалежною, щасливою, надихає нас на повсякденну працю заради цієї ідеї".

2003 – лауреатами Національної премії ім. Т. Шевченка стають режисер-постановник заслужений діяч мистецтв України Віктор Шулаков (1943-2009) та генеральний директор-художній керівник Донецького академічного українського музично-драматичного театру імені Артема заслужений працівник культури України Марко Бровун (1946-2012) за комедію-бурлеск "Енеїда" .

Шулаков Віктор Олександрович (11 серпня 1942, Сміла – 4 серпня 2009, Київ) – український театральний актор, режисер, драматург, педагог, народний артист України (2008), заслужений діяч мистецтв України, лауреат київської театральної премії "Пектораль" (2006). На сцені Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру поставив вистави "За двома зайцями" М. Старицького (1998), "Діамантовий дим" за І. Ільфом та Є. Петровим (2001), "Енеїда" за І. Котляревським (2002).

Бровун Марко Матвійович (24 липня 1946, Сталіно – 9 жовтня 2012, Донецьк) – художній керівник Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру (1994-2012), народний артист України (2012), заслужений працівник культури України.

2004 рік

190 років з дня народження Тараса Шевченка

19 лютого – горлівський краєзнавець А. Шевченко ставить в газеті "Літературна Україна" питання: "Чи постане музей Шевченка в Горлівці?", згадуючи бажання гірників міста, висловлене ще у 1939 році.

3 березня – газета "Горняк" повідомляє, як проходять Шевченківські свята у бібліотеках Тореза – "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…"

6 березня – газета "Жизнь" розповідає про те, як бібліотеки Донецької області підготувалися до 190-літнього ювілею Кобзаря.

6 березня. – за ініціативою Донецької облдержадміністрації відбувся "круглий стіл", де говорили про роль Т. Шевченка у формуванні української культури. Про це повідомив А. Маріні газеті "Жизнь".

9 березня – на малій сцені Донецького академічного українського музично-драматичного театру показана літературно-музична композиція "Думи мої…" режисера Вадима Пінського. У виставі задіяні заслужена артистка України Тетяна Романюк, артисти Василь Ступаков, Володимир Швець, Володимир Токар, Любов Доброноженко, вокалісти, музиканти.

10 березня – Смирнова Л. розповідає в газеті "Вечерний Донецк" про те. як Донеччина вшанувала Великого Кобзаря – "Жива душа поетова святая…"

10 березня – газета "Донбасс" розповідає про урочистості в Донецьку з нагоди 190-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. Матеріал підготував Б. Мосьпан.

10 березня – О. Кірдода в газеті "Жизнь" розповідає про покладання квітів до пам'ятника Т. Г. Шевченку у Донецьку.

10 березня – газета "Енакиевский рабочий" розповідає про тиждень творчості
Т. Г. Шевченка у місті – "Світ великої душі". Автор – Малов С.

11 березня – газета "Азовский машиностроитель" друкує матеріал І. Молчанової про шевченкознавця з Маріуполя П. Г. Дубинку.

11 березня – про урочистості на честь 190-річного ювілею Т. Шевченка у Донецьку розповідає О. Куцева в газеті "Донбасс-неделя" – "Він був і залишається живою правдою…".

11 березня – газета "Краматорская правда" озвучує питання А. Штань "Чи буде у Краматорську пам'ятник Т. Шевченку?".

11-17 березня – газета "Донецкие новости" друкує статтю Ольги Стретта "У драмтеатрі з успіхом пройшла прем'єра "Думи мої…". Зокрема, в статті відзначалося: "Вистава вразила – навіть у наш непатріотичний час ці думи пройшли крізь душу кожного глядача. Аплодували стоячи".

12 березня – газета "Жизнь" друкує інформаційний матеріал "Донецький драмтеатр показав прем'єру "Думи мої…". Її першими глядачами стали журналісти і діячі культури.

12 березня – газета "Наш дом плюс" друкує статтю Елли Зельдіної "Театр Кобзаря". Автор зазначає, що поетичні тексти великого Кобзаря у виконанні акторів театру були органічними і звучали дуже емоційно і осмислено. "Осмислено та емоційно настільки, що слова "це не літературно-музична композиція, а театр", – сказані Вадимом Пінським, заперечень ні у кого не викликали".

13 березня – газета "Заря Приазовья" розповідає про свято народної творчості у смт Володарському з нагоди 190-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка – "Тарасове слово живе". Автор – Т. Сергієнко.

12-18 березня – газета "Вечерний Донецк" друкує статтю Валерія Герланця "Тарасові думи" – відгук на виставу "Думи мої…". Зокрема, автор зазначає, що постановнику вистави Вадиму Пінському вдалося лаконічними засобами створити атмосферу шевченківського часу, показати соціальну міць і моральну суть його слова.

17 березня – газета "Акцент" друкує статтю Євгенії Мартинової "Мої думи" на мить стали нашими…". Зокрема, автор зазначав: "Вражаюче, вражаюче…" – шелестіло у пітьмі глядацької зали голоси, ледь змовкли аплодисменти. І кожний розумів – такого Шевченка ми рідко побачимо".

17 березня – газета "Приазовский рабочий" розповідає про святкові концерти у Маріуполі – на честь 190-річчя від дня народження Т. Шевченка.

19 березня газета "Світлиця" друкує матеріал В. Горбачука та В. Романька про вшанування Т.Шевченка у Слов'янському державному педагогічному університеті – "У вінок слави Кобзаря".

19 березня – Л. Трофимова розповідає про Кобзареві читання для ветеранів Київського району м. Донецька – "Кобзареві читання".

20 березня – газета "Вечерний Донецк" вміщує матеріал Л. Трофимової про вшанування Т. Шевченка у Раді ветеранів Київського району міста Донецька – "Звучали пісні та вірші".

20 березня – газета "Сільський край" вміщує бібліографічний огляд у Великоновоселівській центральний бібліотеці до 190-річчя з дня народження
Т. Г. Шевченка – "Вічний, як народ". Матеріал Філіпенко О.

26 березня – газета "Світлиця" друкує матеріал Т. Дюміної про те, як у Донецькій обласній філармонії пройшов творчий вечір до 190-річчя з дня народження Тараса Шевченка, – "Прометей українського світу".

27 березня – газета "Вперед" друкує спеціальний випуск для інформаційного вісника Артемівської міськради, як відзначили ювілей Кобзаря у м. Артемівську. Матеріал О. Карпець.

2 квітня – "Світлиця" – додаток до газети "Донеччина" – друкує статтю Зої Міняйло "Думи мої" на "малій сцені". Зокрема, автор відзначає, що майже годину тривала прем'єра, присвячена великому сину України, і "кожне Кобзареве слово було як одкровення, як теплий промінь Правди і Добра, синівської любові до своєї Вітчизни".

2 квітня – газета "Світлиця" друкує інформацію Т. Г. Пішванової "Вшанування" – про історію вшанування Т. Г. Шевченка на Донеччині у 1961 та 1964 роках.

15 квітня – газета "Донбас-тиждень" друкує інформацію Є. Черних про цикл заходів Донецької обласної філармонії до 190-річчя з дня народження Т. Шевченка – "Співають славу Кобзарю".

15 квітня – газета "Донеччина" повідомляє про "Шевченківську декаду" у Слов'янську – матеріал В. Скрипник.

20 квітня – газета "Донбас" повідомляє, що у Донецькому академічному театрі опери та балету пройшов літературно-музичний вечір "Думи мої, думи…" до 190-річчя з дня народження Т. Шевченка. У вечорі брали участь народні артисти України Д. Гнатюк і А. Паламаренко з Києва.

13 травня – газета "Кочегарка" друкує матеріал А. Алфьорова про мешканку Горлівки праправнучку великого поета Н. П. Павлось – "З Шевченківського роду".

21 травня – газета "Світлиця" друкує матеріал І. Вільного про пропаганду творчості поета Т. Г. Шевченка Донецькою обласною філармонією.

3 червня – газета "Донеччина" друкує за матеріалами доповіді маріупольського краєзнавця А. Д. Проценка розвідку "Чи бував Тарас у Приазов'ї?".

5 серпня – газета "Ильичевец" друкує статтю Сергія Кутнякова "Чи має майбутнє кінотеатр імені Шевченка" у Маріуполі. Зокрема, автор пише, що панно у кінотеатрі за мотивами творів класика української літератури виконав маріупольський художник Мкртчан.

18 грудня – артемівський краєзнавець А. Шевченко друкує в газеті "Вперед" свою розвідку з історії міста: "Нащадки Тараса Шевченка в Артемівську".

2004 – Донецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Н. Крупської видає дайджест за підсумками обласного огляду діяльності бібліотек до 190-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка під назвою "І подвиг Прометея, і велич Кобзаря" (укладач Н.П. Супрунець, тираж – 80 примірників).

2004 – виходить науково-краєзнавче дослідження Т. Г. Пішванової про краєзнавчий рух в загальноосвітніх школах Донеччини у 50-60-х роках ХХ сторіччя, в якому є розділ "Тарас Григорович Шевченко та національне виховання в школах Донеччини в 50-60-х роках ХХ сторіччя".

2004 – Донецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Н. К. Крупської разом з літературно-художнім музеєм Т. Шевченка до 190-річчя з дня народження поета складають "Каталог видань творів Т. Г. Шевченка. Нотографія. Дискографія". Каталог базується на матеріалах фонду бібліотеки. Тираж – 50 примірників.

2005 рік

11 січня – газета "Акцент України" друкує матеріал В. Бардар про праправнучку брата поета Йосипа Шевченка Н. П. Павлось (дівоче прізвище Бондаренко), яка мешкає у Горлівці, – "З печаткою державного лицемірства".

11-17 березня – газета "Комсомольська правда в Україні" друкує матеріал про рідню Т. Шевченка, яка живе у Донецькій області.

25 березня – інформаційна щотижнева газета "Факти та події" друкує статтю Ірини Германюк "Живе слово Шевченка у дії". Автор розглядає гру акторів у виставі "Думи мої" і робить висновок: "Багата духовно, емоційно насичена вистава посіла своє чільне місце у репертуарі Донецького драматичного, підкреслюючи собою сам статус театру – музично-драматичного".

Березень-квітень – часопис "Україна козацька" до 191-ї річниці від дня народження Т. Шевченка друкує добірку віршів поета під загальною назвою "Ми чуємо, тебе, Кобзарю, крізь століття" та рецензію на виставу "Думи мої", в якій, зокрема, зазначається: "Час пролітає швидко, а ти ще довго залишаєшся під впливом величного слова українського пророка, талановитої гри акторів, в яких, здається, на час вистави вселилась душа самого Кобзаря".

7 квітня – газета "Азовский машиностроитель" розповідає про пам'ятник Тарасу Шевченку у Маріуполі.

Травень – у Донецьку завершився V Всеукраїнський конкурс пісні, танцю, народної музики та образотворчого мистецтва імені Т. Шевченка "Джерело талантів" – до 191-ої річниці з дня народження Великого Кобзаря.

19 травня – газета "Донеччина" вміщує статтю В. Джуваги про пам'ятники Кобзарю у Маріуполі.

16 червня – газета "Донеччина" друкує матеріал О. Винниченко "Праправнучка Кобзаря живе у Вуглегірську" – про Г. Л. Шиманко. Вона є двоюрідною праправнучкою Шевченка по лінії старшого брата Кобзаря – Микити. У рідної сестри Галини Шимонко, що мешкає в Києві, зберігається сімейна реліквія – перше видання "Кобзаря" з дарчим написом поета брату Микиті, яка передається з покоління в покоління.

8 вересня – газета "Донеччина" друкує матеріал М. Терентьєвої про П. І. Шевченко – двоюрідну правнучку поета Т. Шевченка "Тарасова правнучка".

8 вересня – газета "Донеччина" вміщує матеріал В. Шептухи "Він прийшов на Донбас, як до рідного дому" . Автор пише про те, що півстоліття тому у Донецьку відкрито пам'ятник великому Кобзарю.

9 вересня – газета "Вечерний Донецк" розповідає про те, що бронзовому Кобзарю міста Донецька виповнюється півстоліття.

17 листопада – газета "Донеччина" друкує матеріал М. Куценко про спадкоємицю
Т. Г. Шевченка – П. І. Шевченко, яка мешкала к селі Старченкове Володарського району – "Ми тісно пов'язані з ім'ям Кобзаря".

2005 – Шевченківську премію за книги "Философия как путь человечности и надежды" та "Запити філософських смислів" одержав Кримський Сергій Борисович, уродженець Артемівська.

КРИМСЬКИЙ Сергій Борисович (2. VI.1930, м. Артемівськ Донецької обл.) Філософ і культуролог, заслужений діяч науки і техніки України з 1996 року, доктор філософських наук (1974).

2006 рік

7 березня – газета "Вечірній Маріуполь" друкує матеріал М. Руденко "Не забули пом'янути незлим, тихим словом…" – про пропаганду творчості Т. Шевченка у Маріуполі – Ф. Хартахай, організація "Просвіта", грецькі поети, художники, краєзнавці.

10 березня – газета "Вечерний Донецк" друкує матеріал, присвячений відзначенню днів Шевченка у Донецьку – "Квіти й пісні – Кобзарю".

10 березня – газета "Світлиця" – додаток до газети "Донеччина" – друкує статтю Віктора Скрипника про спорудження першого пам'ятника Т. Шевченку у Харкові 1899 року на замовлення подружжя Алчевських – Христини Данилівни (1841-1920) та Олексія Кириловича (1835-1901).

10 березня – газета "Світлиця" друкує інформацію Олександра Винниченка "Чому в Красноармійську 15 років будують пам'ятник Тарасу Шевченку". Зокрема, автор відзначає, що "боротьба за Шевченка наочно засвідчила, як сповзла вона, по суті, проти нього, коли містечкові мужі не можуть або не хочуть зробити жодного реального кроку на захист пам'ятника йому. Цей депутатський корпус 27 листопада 2004 року при одному "проти" виніс рішення підтримати сіверськодонецьку ідею створення на теренах нашого краю південно-східної автономної республіки. Цей рудимент малоросійства – навіть не політика і не тактика, а тотальна капітуляція: ті, у кого у Красноармійську реальна влада в руках, не можуть навіть писнути на захист тих, під чиїми портретами клянуться, що начебто будують Україну".

10 березня – газета "Орбита плюс" розповідає про пам'ятник Т. Шевченку у Красноармійську.

19 серпня – газета "Донбасс" розповідає, що напередодні Дня незалежності України у Горлівці відкриють бюст Т. Шевченку. Скульптори П. Антип і Д. Ільюхін.

24 серпня – газета "Світлиця" друкує матеріал Н. Зоц про бюст Т. Шевченка в Горлівці скульптора Петра Антипа. Міський голова Іван Сахарчук знаходить 70 тисяч гривень на спорудження пам'ятника. Петро Антип – творець пам'ятника Петру Горлову, гірничому інженеру, чиє ім'я носить місто. В Києві донеччани (П. Антип – директор художньо-будівельного комбінату "Візантія") створили пам'ятник хірургу Миколі Амосову, в Запоріжжі – багатофігурний "Фонтан життя".

24 серпня – газета "Світлиця" друкує статтю голови Донецького відділення Союзу українок Людмили Огнєвої про вшанування Т. Шевченка донецькими членами Союзу українок (Аллою Роздобудько та Людмилою Болоновою) на Черкащині. Зокрема, покладені квіти на могилу Івана Ядловського (1846-1933) – охоронця Тарасової могили у 1884-1933 роках, якого поховано поруч.

1 вересня – газета "Виробник України" розповідає про відкриття пам'ятника
Т. Шевченку в Горлівці. Автор скульптури – П. Антип.

5 вересня – газета "Кочегарка" повідомляє, що в Горлівці урочисто відкрито пам'ятник Т. Шевченку. Зокрема, що почесне право відкрити пам'ятник поету надано меру міста І. А. Сахарчуку, депутату міської ради А. І. Чалому, директору бібліотеки імені Шевченка В. П. Соболєвій. Міський голова відзначає, що бюст Т. Г. Шевченка – це данина поваги і пошани горлівчан великому сину українського народу. Площа біля постаменту (тепер вона носить ім'я поета) стане місцем зустрічі творчих людей, тут мають відбуватися конкурси поетів та читців-декламаторів. Чудові вірші, присвячені
Т. Г. Шевченку, читає Микола Джміль. Бюст поета встановлений на двометровому постаменті, який обрамований гранітом.

5 вересня – газета "Акцент України" розповідає про те, що площею і пам'ятником
Т. Шевченку горлівчани будуть пишатися.

7-13 вересня – газета "Панорама" розповідає, що в Донбасі стало на Кобзаря більше: у Горлівці відкрито бюст поета.

26 жовтня – газета "Донеччина" друкує інформаційний матеріал М. Куценко "Нащадки Великого Кобзаря".

Микола Куценко був знайомий з Параскою Іванівною Шевченко і ретельно досліджував родинні зв'язки поета з Донеччиною, життя членів сім'ї двоюрідного правнука поета Тихона Никодимовича Іщенка, які мешкають у Маріуполі, Володарському районі. З праправнуками Шевченка автор публікації зустрічався особисто, почув і записав багато цікавих фактів про рідних поета.

2007 рік

Березень – ювілейна наукова конференція Донецького відділення НТШ, присвячена 10-річчю організації.

2008 рік

5-6 березня – газета "Вперед" друкує розвідку В. Терещенка "Шевченківські сторінки в історії Артемівщини".

11 липня – газета "Наш дом" розповідає про скульптуру Т. Шевченка у кінотеатрі імені Шевченка м. Донецька. Автор розвідки – М. Карабанов, який дослідив, що сучасний пам'ятник Т. Шевченку виготовлено у 1947 році, на облік у художній фонд переданий у 1969 році. Автор скульптури – народний художник СРСР (з 1963 року) Михайло Григорович Лисенко (1906-1972 ), скульптури якого відомі в Україні (І. Франка, М. Лисенка, О. Пушкіна, С. Ковпака та інші), зокрема, в Києві встановлено пам'ятник герою громадянської війни М. Щорсу (1954 р.). Творча вдача М. Лисенка відрізняється дивовижним пафосом, прагненням до відображення героїчного минулого тієї землі, на якій він жив і творив.

2 жовтня – газета "Общежитие" розповідає про те, що у Краматорську відкрито пам'ятник Т. Шевченку скульптора Івана Івановича Базилевського, широко відомого на Донеччині.

2 жовтня – газета "Технополіс" розповідає про те, що у Краматорську 27 вересня відкрито сквер і пам'ятник Т. Шевченку. Пам'ятник виготовлений з штучної бронзи – спеціального полімерного матеріалу. На відкритті присутній мер міста Г. Костюков. Відкриття пам'ятника перетворюється на велике свято, в якому беруть участь студенти, місцеві поети, школярі, громадськість міста. Так, "Заповіт" Т. Шевченка звучить на 7 мовах: українською, російською, болгарською, французькою, англійською, німецькою, китайською. Свої вірші читають краматорські поети Анатолій Таран та Зінаїда Дударчик.

2008 – у місті Артемівську виходить краєзнавча розвідка А. Шевченка "Бахмутська мозаїка", в якій складовою частиною є дослідження "Бахмутської книги про Тараса", виданої у 1920 році.

Таблиця 5. Видання творів Т. Шевченка з 1992 по 2009 рік

2009 рік

5 березня – газета "Мариупольское время" друкує матеріал Л. Скорик "Тарас Шевченко та Приазов'я".

21 травня – газета "Кочегарка" друкує інформаційний матеріал Є. Ісидирової про мешканку м. Горлівки Н. П. Павлось – "Праправнучка поета".

2009 – виходить друком брошура "Вставай, Тарасе!" (укладач – Л. Огнєва, Донецьк). У брошурі подано вірші і прозу І. Огієнка, І. Франка, Л. Костенко та ін. присвячені Т. Г. Шевченку).

2010 рік

10 березня – газета "Енакиевский рабочий" друкує інформаційний матеріал
Е. Чаленко про Галину Леонідівну Шимонко – "Праправнучка Кобзаря живе в Углегірську".

1 липня – затверджено організаційний комітет із святкування 200-річного ювілею
Т. Г. Шевченка та з нагоди 150-річчя з дня його перепоховання. Очолює комітет прем'єр-міністр України Микола Азаров.

7 вересня – газета "Жизнь" вміщує статтю І. Бухтіярова "Ювілейний пам'ятник" – про те, що 8 вересня виповнюється 55 років від дня встановлення у Донецьку пам'ятника Т. Шевченку.

2010 – Донецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Н. Крупської видає методично-бібліографічні матеріали "Оновлена земля шанує пам'ять Кобзаря
(Т.Г. Шевченко і Донецький край)". Зокрема, рекомендується: "Тему "Шевченко і донецький край" можна розкрити за допомогою таких форм як літературно-музичний вечір, поетичний альбом, читацька конференція, шевченківські читання тощо. Зацікавлять користувачів зустрічі з письменниками, поетами, які присвятили свої твори Т. Г. Шевченку, як з професійними, так і аматорами. Наприклад, літературно-музичний вечір "Донеччина вклоняється Великому Кобзареві" рекомендуємо провести за такою програмою:

"Т. Г. Шевченко: життя, творчість, світогляд". Вступне слово.
"У назвах, бронзі і граніті..." Шевченківські місця в Донецьку та області.
"Наш вінок Кобзареві". Образ Т. Шевченка в творчості донецьких літераторів".

2011 рік

10 березня – газета "Донеччина" друкує статтю О. Привалової "Він прийшов на Донбас, як до рідного дому…" – про Т. Шевченка і Донеччину.

12 квітня – газета "Донеччина" друкує статтю Прокопчук В. " З любов'ю до Тараса".

2011 – у Донецьку виходить брошура "Тарас Шевченко про мову", яку уклав О. Тихий, використавши висловлювання з листів та творів поета.

2011 – у місті Добропілля виходить книга В. Т. Азьомова "Славимо рідний край", в якій розміщена розвідка автора "Філософія триєдності природи, міфу про неї та цивілізованої людини у поезіях Тараса Шевченка "Садок вишневий коло хати" та Миколи Чернявського "Сільський вечір".

2011 – у Слов'янську виходить книга В. І. Романька "Слов'янськ літературний: перша половина ХІХ – початок ХХІ століття", в якій вміщені вірші поетів В. Півня та В. Щербатюк, присвячені Т. Шевченку. У книзі є окремий розділ "Тарас у душах та пам'яті слов'янців". В. Романько відзначає любов мешканців міста до Тараса: у місті встановлено пам'ятник Т. Шевченку, центральна вулиця носить його ім'я.

Квітень – гурт "Слово" (Донецьк), під керівництвом С. К. Перепеченко проводить літературно-музичну композицію, присвячену Т. Г. Шевченку. Подія відбувається в обласній бібліотеці імені Крупської. Перед початком вечора С. Перепеченко зауважив: "Через вашу душу пройде слово генія Шевченка, обов'язково пройде".

Квітень – у будинку працівників культури (Донецьк) влаштована велика програма "З любов'ю до Тараса". В програмі беруть участь артисти із Донецька – Катерина Калініченко, Ганна Братусь, Володимир Швець, Макіївки – Тетяна Кириленко, Львова – Юлія Коржук, Юрій Чеков.

20 травня – студентка ДонНУ Любава Мануша пише листа до газети "Донеччина", в якому, зокрема, відзначає: "давайте виконаємо заповіт Кобзаря і будемо шанувати Україну, молоду і незалежну, її культуру, досягнення в науці та спорті…"

21-27 липня – газета "Донецкие новости" друкує розвідку краєзнавця Є. Ясенова про історію бульвару імені Т. Шевченка у Донецьку, про колишні його назви та перейменування.

2011 – проводиться перший (надалі стає традиційним) Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка з метою вшанування творчої спадщини Тараса Григоровича Шевченка, виявлення творчо обдарованої молоді, розвитку її потенціалу, виховання у молодого покоління поваги до мови і традицій свого народу, підвищення рівня мовної освіти в Україні. У Конкурсі беруть участь учні 5-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, ліцеїсти військових ліцеїв, учні ПТНЗ, студенти й курсанти вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації всіх форм власності, учнівська та студентська молодь з числа українців, які проживають за межами України.

2012 рік

7 березня – газета "Орбита плюс" розповідає про представлення майбутнього пам'ятника Т. Шевченку у Красноармійську.

9 березня – До святкування 200-річчя із дня народження Тараса Шевченка планується залучати гроші соціально відповідального бізнесу. Про це заявляє Президент України Віктор Янукович під час брифінгу в Каневі. "Масштаб події такий, що не можемо дозволити собі обмежитися кількома днями, навіть місяцями. Мусимо думати про рік Шевченка в Україні та світі", – сказав Президент.

10 березня – газета "Донбасс-неделя" розповідає про те, що пам'ятник Т. Шевченку показали у гіпсі. Автор проекту – скульптор А. Скорих, пам'ятник планується встановити у Красноармійську.

10 квітня – газета "Донеччина" друкує статтю Я. Петраш "Ми пам'ятаємо тебе, Тарасе!" – про Шевченківські свята в освітніх закладах Маріуполя.

17 вересня – газета "Зоря" друкує матеріал Н. Князєвої "Поет у гості завітав до нас у рідний край" – про Т. Шевченка і Донеччину. Зокрема, автор наводить слова Володимира Следнєва, який брав активну участь у створенні пам'ятного літопису "Останнім шляхом Кобзаря": "Дух Шевченка витав над донецьким степом, мабуть, з першої години многотрудного становлення нашого краю. І любові, яка горіла в серці Тараса, вистачить на багато поколінь донеччан".

2013 рік

15 січня – газета "Донецкие новости" друкує історичну розвідку краєзнавця Анатолія Жарова "Історія пам'ятника Тарасу Шевченку у Донецьку". Зокрема, автор відзначає, що такі ж саме пам'ятники (з схожими постаментами) встановлені в Канаді (1951), Переяславі-Хмельницькому (1954) та Черкасах (1964).

25 лютого – у Красноармійську відбувається виступ під егідою комуністичних партії України проти встановлення пам'ятника Т. Шевченку у на площі Шибанкова.

7 березня – до ЮНЕСКО подано відповідне звернення уряду України, який пропонує оголосити 2014-й Міжнародним роком Тараса Шевченка.

7 березня – у заходах біля пам'ятнику Шевченку у Донецьку брали участь голова облдержадміністрації А. Шишацький, голова облради А. Федорук, мер міста Донецька О. Лук'янченко, школярі, курсанти військового ліцею, представники громадськості. А.Шишашький у своїй промові говорить, що талант Шевченка – це сіль української землі, тому завжди потрібно про нього пам'ятати.

9 березня – Слов'янська міська організація ВО "Свобода" разом з товариством "Просвіта" та громадськістю міста проводить урочисту ходу та мітинг, присвячений 199-й річниці з Дня народження Тараса Шевченка.

5 липня – газета "Донеччина" друкує розвідку В. Скрипник "Тарас Шевченко у Слов'янську".

5 вересня – газета "Вечерний Донецк" повідомляє, що грант Президента у розмірі 96 тис. 957 грн. виграв режисер Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру Ігор Олегович Матіїв на постановку вистави "Сліпий" за поемою Т. Г. Шевченка.

2 жовтня – у столиці України оголошено про початок міжнародного конкурсу на кращий сценарій повнометражного художнього фільму про Тараса Шевченка. До 200-річчя від дня народження поета конкурс проводить благодійний фонд "Велика родина". Організатори обіцяють, що взяти участь у відборі зможуть будь-які претенденти без вікових, професійних та інших обмежень з усіх регіонів України та закордону.

19 грудня – оголошений шорт-лист Шевченківської премії 2014 року. В ньому значаться: Василенко Василь (диригент-постановник), Курочка Марія (режисер-постановник, ФРН), Стрельцова Людмила (хормейстер-постановник), Рябенький Василь (художній керівник проекту), Плеханова Тетяна (виконавиця партії Зенти). Опера "Летючий Голландець" Р. Вагнера в Донецькому національному академічному театрі опери та балету імені Солов'яненка.

2013 – виходить друком друга книга В. Т. Терещенка з серії "Краєзнавство в особах" (книга перша – "Золото у кожного в душі", 2010 р.; книга друга – "Золоті полотна", 2013 р.). Вона розпочинається нарисом про життя і творчість Т. Г. Шевченка: "Золоті шляхи генія", де зокрема, описані факти пошанування і увічнення ім'я великого поета на Донбасі.

2013 – Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Т. Шевченка:

В Донецькій області переможцями загальнонаціонального етапу 2013 року серед учнів стали: Осадча Ірина, учениця 5 класу Краматорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з профільним навчанням № 22 (диплом ІІ ст.), Колєно Валерія, учениця 6 класу Ясинуватської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 2 (диплом ІІ ст.), Мелкумянц Валерій, учень Донецької гімназії №18 Донецької міської ради (диплом ІІІ ст.), Маркевич Юлія, учениця 9 класу Торезької гімназії суспільно-гуманітарного профілю (диплом ІІ ст.), Груніна Ольга, учениця 9 класу Донецького багатопрофільного ліцею № 54 (диплом ІІІ ст.), Мустафа Юлія, учениця 10 класу Торезької гімназії суспільно-гуманітарного профілю (диплом ІІ ст.), Радченко Карина, учениця 11 класу Краматорської ЗОШ №16 (диплом І ст.); серед учнів професійно-технічних навчальних закладів: Дмитренко Людмила-Красноармійський професійний ліцей (диплом І ст.), Грибоєдова Вікторія – Донецький професійний ліцей сфери послуг (диплом ІІ ст.), Хайдарова Анна -Донецький ліцей професійно-технічної освіти (диплом ІІ ст.), Доценко Євгенія – Маріупольське вище металургійне професійне училище (диплом ІІІ ст.), Захарченко Валерія – Горлівське вище професійне училище (диплом ІІІ ст.), Новоженін Андрій – Донецький професійний гірничий ліцей (диплом ІІІ ст.), Тришко Тетяна – Сніжнянський професійний гірничий ліцей (диплом ІІІ ст.);

серед студентів ВНЗ I – II рівнів акредитації (гуманітарного профілю) Меленко Ганна -Красноармійське педагогічне училище (диплом ІІІ ст.);

серед студентів ВНЗ I – II рівнів акредитації (не гуманітарного профілю): Мозговенко Олена – Докучаєвський технікум ДонНУЕТ ім. М. Туган-Барановського(диплом ІІІ ст.); серед студентів ВНЗ IІІ – IV рівнів акредитації

(гуманітарного профілю): Долгополова Вікторія – Донецький національний університет (диплом ІІ ст.), Кірій Наталя – ДВНЗ "Донбаський державний педагогічний університет" (диплом ІІ ст.); серед студентів ВНЗ IІІ – IV рівнів акредитації (не гуманітарного профілю): Рогова Юлія – Донецький національний медичний університет ім. М. Горького (диплом ІІ ст.), Сандул Юлія – Донецький національний технічний університет (диплом ІІІ ст.).

2013 – розроблений план заходів із святкування 200-річчя з дня народження
Т. Г. Шевченка у Донецькій області.

Список ілюстрацій

Яків Герасимович Кухаренко (1799-1862), Виконуючий обов'язки наказного отамана Азовського козацького війська у 1851-1852 рр., друг і шанувальник Т. Шевченка.
Михайло Миколайович Петренко (1817-1862), автор пісні "Дивлюсь я на небо…", уродженець Слов'янська, мав зустріч з Т. Шевченком у 1857 р.
Петербург-Москва-Канів. Таким шляхом пройшло у 1991 р. Братство шанувальників Т. Шевченка.
Вигляд старої Юзівки у 1907 р.
Юзівська громадська будівля до пожежі. 1908 р.
Василь Першин, голова Бахмутської міської думи. За його головування збиралися кошти на пам'ятник поету для Києва у 1911 році.
Вказівка П. Євсеєвського про заборону в церквах проводити урочисту панахиду до 100-ї річниці з дня народження поета.
Будинок Кроля (вул. Постишева, 55) – пам'ятка історії та архітектури. Побудований в Донецьку 1903 року для купця Давида Лазаревича Кроля.
Ленін В. І. та Крупська Н. К. на шевченківському вечорі, 1914 р. Малюнок С. Беседіна, з часопису "Літературний Донбас", 1969.
Стаття про творчість В. Седляра – ілюстратора "Кобзаря", 1930.
Вид Слов'янська у роки Першої світової та громадянської війни (1914-1921 рр.).
"Маленький Кобзар". 1920 р. Маріуполь.
Олексій Алчевський – підприємець, меценат, за його кошти встановлено перший пам'ятник Тарасу Шевченку (Харків, 1899).
Шахта "Красноармійська-Західна №1".
Стаття А. Раца в газеті "Кочегарка" від 11 березня 1924 року.
"Донецкий пахарь", 1925 рік.
Володимир Сосюра – український поет з Донбасу (1898-1965).
Георгій Антонович Костоправ (1903 – 1938), перекладав вірші Т. Шевченка румейською мовою.
Пам'ятник Т. Г. Шевченку у Харкові, 1935 р.
Портрет Т. Шевченка з часопису "Літературний Донбас", 1936 р.
Анонс концерту вистави пам'яті Шевченка. "Социалистический Донбасс". 11 марта, 1937.
Геолог і державний діяч Євграф Ковалевський.
Пам'ятний знак на місці першого поховання Тараса Шевченка в Петербурзі.
Обкладинка часопису "Литературный Донбасс", 1939 р.
Портрет Т. Г. Шевченка. "Літературний Донбас", 1939 р.
Пам'ятник на могилі Т. Шевченка у Каневі, відкритий у 1939 році.
1939 р. В Донецькій обласній дитячій художній школі влаштована виставка, присвячена
Т. Г. Шевченку.
Черкаський Юрій Аронович (1912 -1944), поет, письменник, перекладач, учасник Великої Вітчизняної війни.
Байдебура Павло Андрійович (1901-1985). Після Другої світової війни очолював Донецьку організацію Спілки письменників України (1944-1958, 1965-1968).
Анонс вистави "Гайдамаки". Газета "Социалистический Донбасс", 1939 р.
Сцена з вистави "Гайдамаки", 1939 р. В ролях артисти В. Загаєвський, О. Воронцов,
Х. Негримовський, І. Клименко.
Анонс вистави "Поетова доля" Київського державного драматичного театру України ім. І. Франка в місті Сталіно, 1939 р.
Кінотеатр імені Т. Шевченка. Сталіно, 1939.
Вигляд скульптури Т. Шевченка у фойє кінотеатру імені Т. Шевченка у 1939 р.
Сучасний вигляд скульптури Т. Шевченка в кінотеатрі імені Т. Шевченка, Донецьк.
Пам'ятна Шевченківська медаль 1939 р.
Безпощадний (Іванов) Павло Григорович (1895-1968), донбасівський пролетарський поет, співець шахтарського краю, нагороджений у 1939 році пам'ятною Шевченківською медаллю.
Володимир Войнович, заслужений артист УРСР, перший виконавець ролі Т.Шевченка на Донеччині.
Книга І. Стебуна, 1940 р.
Володимир Біляїв (1925-2006) – український діаспоровий поет, родом з Донецька (Моспине), автор вірша "Заповіт Шевченка".
Кость Герасименко (1907-1942) – український поет і драматург. У 1932-1934 рр. – на редакційній роботі у журналі "Літературний Донбас".
Стаття "Шевченко – національний поет". "Маріюпільська газета". 10 березня 1942 р.
"Кобзар"Т. Г. Шевченка 1942 року видання з гаслом "Смерть німецьким окупантам!"
Газета "Социалистический Донбасс" від 10 березня 1944 року про святкування 130-ї річниці з дня народження Т. Шевченка у визволеному місті Сталіно.
Книга І. Стебуна 1946 року видання.
Горчакова Олена Петрівна (1924 – 2006 рр.), виконавиця партії Лілеї в однойменному балеті, 1947 р.
Афіша кінострічки "Тарас Шевченко", 1951 р.
Бюст Т. Шевченка в Жовтневому районі міста Маріуполя, 1952 рік.
Пам'ятник Т. Г. Шевченку у Донецьку, 1955 р.
Центральна міська бібліотека імені Т. Г. Шевченка у м. Красноармійську, відкрита у 1956 р.
Донецькі письменники у Києві, 1960 р.
Ганна Іванівна і Ольга Іванівна Шевченки з онуком Миколою, Пантелеймонівка, 1961 р.
Шевченківський ювілейний номер журналу "Донбас" за 1961 рік.
Політичні малюнки на вірші Т. Шевченка. Газета "Горняк", 1961 р.
Сталінський театр опери та балету. Опера "Наймичка" М. Вериківського. Ганна – заслужена артистка України Н. Романкова, 1961 р.
Фотокомпозиція Б. Виткова, газета "Социалистический Донбасс", 1961 р.
До 100-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка в бібліотеках, палацах культури, клубах області організовані виставки, присвячені великому Кобзарю. Фото з газети, 1961 р.
Пантелеймонівка, 1961 р. Ганна Іванівна та Ольга Іванівна Шевченки – правнучки брата Т. Шевченка – Йосипа.
Пісня "Вічно будуть жити". Слова і музика – домогосподарки Надії Ніколайко.
Анонс вистави "Петербурзька осінь", 1961 р.
Сталінський державний український музично-драматичний театр імені Артема. Вистава "Петербурзька осінь". В ролі Т. Г. Шевченка – заслужений артист України Ю. Галинський (1911-1970), 1961 р.
Пам'ятна ювілейна Шевченківська медаль 1961 р.
Микола Петрович Смирнов, народний артист України (1912-1963), постановник вистави "Петербурзька осінь".
"Вінок Шевченкові". Видання 1961 року.
Авантитульний лист книги "Вінок Шевченкові". Видання 1961 р.
Погруддя Шевченка у живому дереві.
Сцена з вистави "Сліпий", Львівський театр імені Заньковецької, гастролі в Донецьку у 1962 році.
Пам'ятник Т. Шевченку в місті Красногорівка Донецької області.
Донецький державний український музично-драматичний театр імені Артема. "Марина". 1964 р. Денис Варта -артист М. Протасенко, народний артист України з 1965 р. (1923-2000).
Донецький державний український музично-драматичний театр імені Артема. "Марина". 1964 р. В головній ролі – артистка Н. Харченко (н. 1926 р.), заслужена артистка України з 1977 р.
Нащадки роду поета, в тому числі з Донеччини, у Києві, 1964 р.
Донецький театр опери та балету. Балет "Оксана", 1964 р. В головній партії – артистка Г. Кириліна, народна артистка України з 1965 р.
73-74. Малюнки Л. Кузьмінкова до рукописного "Кобзаря" грецькою мовою, 1964 р.
Погруддя Кобзаря на центральній площі Новоселівки, 1964 р.
Брошура Г. Костинської та А. Клоччя, 1964 р.
Брошура А. Осколкова, 1964 р.
Микита Сергійович Хрущов (1894-1971), лауреат Шевченківської премії 1964 р.
Група українських письменників біля Тарасової верби у Владивостоці, 1972 р.
Алфьоров Ігор Олександрович – архітектор, лауреат Шевченківської премії 1977 р.
Биков Леонід Федорович – народний артист України, лауреат Шевченківської премії 1977 р.
Буклет Донецького театру опери та балету, 1982 р., де значиться опера М. Аркаса "Катерина" та М. Вериківського "Наймичка" за поемами Т. Шевченка.
Погруддя Т. Шевченка у Святогірську, 1982 р.
Смолярова Олександра Захарівна. Актриса театру і кіно, народна артистка УРСР з 1980, лауреат Шевченківської премії 1983 р.
Анонс вистави "Мати-наймичка", 1984 р.
Народний артист України Віталій Петрович Аверченко (н. 1937 р.), постановник вистави "Мати-наймичка", 1984 р.
Донецький театр ім. Артема. Сцена з вистави "Мати-наймичка", 1984 р. В головній ролі – заслужена артистка України Валентина Марківна Іщенко (н. 1954 р.)
Рибалко Микола Олександрович (1922-1995), автор 25 книг поезій та прози, лауреат Шевченківської премії 1985 р.
Вулиця імені Т. Г. Шевченка у Слов'яногірську.
Приклад бібліотечної виставки, присвяченої Т. Шевченку. Донеччина, 1989 р.
Пам'ятний ювілейний карбованець 1989 року.
Вигляд пам'ятника Т. Г. Шевченку в Артемівську у 1957 році. До сьогодення не зберігся.
Екслібриси художника з Маріуполя А. Н. Сівака, 1989 р.
Пам'ятник Т. Шевченку у Слов'янську, 1992 р.
Пам'ятник Т. Шевченку, м. Авдіївка, 1990 р.
Народна артистка України Тамара Лагунова в ролі Катерини в однойменній опері, Донецький державний академічний російський театр опери та балету, 1991 р.
Іван Михайлович Дзюба (н. 1931), лауреат Національної премії імені Т. Шевченка, 1991 р.
Василь Семенович Стус (1938-1985), лауреат Національної премії імені Т. Шевченка (посмертно), 1991 р.
Українська капела бандуристів із Детройту, США, у Донецьку дає єдиний концерт у 1991 році.
Інформація про благодійний президентський прийом 1993 року з вшанування Т. Шевченка.
Шкурін Віктор Георгійович – кінорежисер, заслужений діяч мистецтв УРСР з 1976, лауреат Шевченківської премії, 1993 р.
Леонід Михайлович Талалай (1941-2012), поет, лауреат Шевченківської премії 1993 року.
Брошура горлівського краєзнавця А.В. Шевченка, 1994 р.
Солов'яненко Анатолій Борисович (1932-1999), лауреат Шевченківської премії 1997 р., всесвітньо відомий співак.
Пам'ятна медаль "Т. Г. Шевченко", 1999 р.
Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Добропілля, 2001 р.
Пам'ятник Т. Шевченку у Маріуполі, 2001 р.
Пам'ятник Т. Шевченку, Новогродівка, 2001 р.
Книжкові виставки 2002 року.
Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято "В сім'ї вольній, новій…" 2002 року.
Буклет літературно-художнього музею Т. Г. Шевченка, 2002 р.
Літературно-художній музей Т. Г. Шевченка в Донецькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Н. Крупської
Книга В. Пеунова "Гіркі ліки від кохання", 2002 р.
Збірник творів письменників України "Обніміться ж, брати мої..", в тому числі і донецьких літераторів, у творчості яких знайшла своє звучання шевченківська тема, 2002 р.
Пам'ятник Т. Шевченку. Володарське, 2003 р.
Віктор Олександрович Шулаков (1942-2008), лауреат Національної премії імені Т. Шевченка 2003 року, режисер вистави "Енеїда".
Марко Матвійович Бровун (1946-2012), лауреат Національної премії імені Т. Шевченка 2003 року, художній керівник Донецького академічного українського музично-драатичного театру, на сцені якого була поставлена вистава "Енеїда".
Сцена з літературно-музичної композиції 2004 року Донецького академічного українського музично-драматичного театру "Думи мої…". Режисер Вадим Пінський.
Кримський Сергій Борисович, філософ і культуролог, заслужений діяч науки і техніки України з 1996, лауреат Шевченківської премії 2005 року.
Пам'ятник Т. Шевченку у Харкові 1899 року, встановлений на замовлення і кошти подружжя Алчевських – Христини Данилівни (1841-1920) та Олексія Кириловича (1835-1901).
Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Горлівка, 2006 р.
Краматорськ. Пам'ятник Т. Шевченку скульптора Івана Базилевського.
Галина Гордасевич (1935-2001) – донецька поетеса, авторка вірша "Убиймо в собі раба", присвяченого всім шевченківцям Донеччини
Адміністрація Донецької області 7 березня 2013 року біля пам'ятника Т. Шевченку в Донецьку.
ВО "Свобода", КУН і "Просвіта" Донецької області 10 березня 2013 року біля пам'ятника Т. Шевченку в Донецьку.
Ігор Олегович Матіїв (н. 1985 р.), режисер-постановник вистави "Сліпий" за Т. Г. Шевченком на сцені Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру.
Сцена з вистави "Летючий Голландець". Донецький національний академічний театр опери та балету імені А. Солов'яненка, 2013 р.

Покажчик імен

А
Агібалов, В.І. 64
Адамська, М. 54, 61
Акімушкіна, Н.Н. 59
Акимов, О. 54, 61, 78
Алексіу, Е. 63
Алфьоров, І.О. 64, 108, 152
Алчевський, О. 3, 9
Альберті, Р. 63
Альтман, П. 21
Амітов, М. 54, 61
Андрущенко, М. 21
Антонович, Д. 65, 151
Аркас, М. 27, 28, 33, 37, 39, 66, 73
Аркушенко, В. 51
Асатіані, Л. 34
Б
Бабійчук, Р.В. 5
Бабіна, Г. 94
Бабенко, І.А. 62
Бабков, М. 37
Бажан, М. 25, 47, 79
Базилівський, М. 23
Байдаченко, Ф. 17, 18
Байдебура, П. 22, 38, 40, 58, 66
Баранов 22
Баришникова 42
Безпощадний, П. 24, 58
Беклемішев, В. 9
Бекман, Я. 50
Белік, В. 45
Бердянська, Т. 42
Беседін, С. 62, 151
Бєлов, Ф.І. 62
Биков, Л.Ф. 64, 152
Бібіков, Д.Г. 8
Білецький, В.С. 3, 73, 79, 80, 92, 97
Біляїв, В. 94
Бобіна, А. 54, 61, 78
Богачова, Л. 86
Богуславський 22
Бойко 28
Боконбаєв, Д. 30
Бондар, Т. 86
Бондаренко, А. 54
Бондаренко, Н.П. 109
Бондаренко, М. 48, 54, 61
Бондарчук, С. 35, 47
Бориков 31, 32
Бородінова, В. 87
Бош, В. 56
Брагін, І. 61
Брежнєв, Л. 47
Бронський, А. 21, 26
Брюллов, К. 25, 56, 75
Бубновський, М. 47
Будаєва, О. 45
Буряк 43, 47
В
Варивода, П. 57
Вартанов, Г. 50
Васильченко, С. 10
Вашингтон, Дж. 17, 63
Вербицький 18
Винниченко, О. 5
Витков, Б. 44
Вільховий, П.Я. 18
Вір, Джон 37
Владимирський, Г. 17
Вовк, Ф.А. 15, 55
Воздвиженський, В. 50
Войнович, В. 26, 151
Волгрик 29
Волосюк, І. 103
Волошко, Є. 62, 68
Ворона, В.К. 11
Вронський, М. 36, 92
Г
Гаєвий 22
Гавриков, Г 58
Гада, Л. 54
Гаккебуш, Л. 67
Галагуз 25
Галинський, Ю. 48, 54, 58, 61
Галкін 22, 23
Геніка, Л. 82
Герасименко, К. 28, 47
Герланець, В. 107
Германюк, І. 109
Гірман, А. 33
Главацька 31, 32
Глушко, Д. 62
Гмиря, Б. 47
Гнідий, П. 36
Гнатюк, Д. 108
Говдич, М. 102
Годованник 17
Голованіський, С.О. 20, 25, 26, 27
Головкін, В 81
Головко, А. 19
Гомза, Я. 91
Гомоляки, В. 56
Гонта 45
Гончар, О. 47, 80, 99
Гончаренко, А. 86
Горб, Л. 80
Горбатов, Б. 13
Горбачук, В. 108
Горбунов, В. 54
Гордасевич Г. 68, 71, 73, 104
Горлач, Л.Н. 72
Горлов, П. 111
Городський, Я. 19
Горчакова, О. 33, 56
Гофштейн 25
Грінченко, А. 78
Грабельников, А.Є. 47
Грабовський, Б. 5
Граник, А. 65
Грачова, І. 97
Гревцов, М. 38
Гречуха, М. 47
Грибачов, М. 47
Гридасов, Д.М. 58
Грипак, В. 61
Гришковська, Н. 48
Губенко, А. 38, 39
Гумницький, А.О. 86
Гурбич, О. 102
Гусаченко, С. 102
Гуцало 22
Гущина, О. 97
Д
Даль, В. 71
Данилов, Я. 80
Данте, А. 68
Данченко, В. 51
Данькевич, К. 33, 60, 73
Дашевська 18
Демидов, В. 49
Денисов, Ю.Б. 81
Деркачова, І. 78
Джеймс, Г. 67
Джміль, М. 111
Дзюба, І. 5, 81, 83, 98, 104
Дзюба, О.І. 91
Дикань, І. 82
Диков 84
Диков, І. 80, 82, 84
Дмитерко, Л. 34
Дмитриченко, Л. 86
Добровольський, В.М. 67
Добролюбов, М. 43
Доброноженко, Л. 106
Долішній, М. 98
Домарьов, О.Н. 20
Домненко, В. 43
Домненко, Г. 99
Дорохова, Є. 62
Дорохова, З. 56
Достоєвський, Ф. 67
Драч, І. 6
Дрозд, М. 47
Дрьомова, Т.М. 6
Дубина, М. 99
Дубинка, П.Г. 67, 69, 76, 107
Дубков, Ю. 42
Дубов, П.А. 63
Дубров, Н.А. 24
Дубровський 20, 49
Дударчик, З. 112
Дудко, Ю.М. 81
Дудник, Л. 80, 82
Дупп, А. 40
Духін, О. 91
Душкіна, Л. 59
Дюміна, Т. 108
Е
Енгельгардт 84
Є
Євсеєвський, П. 9, 15
Єненко, Ю. 71
Єременко, А. 82
Єременко, В. 51
Єременко, Л. 54
Єрьомін, Б. 77
Єфстаф'єв, П. 19
Ж
Жаров, А. 115
Жданович, Н. 71
Жигайло, Т. 45
Жила 25
Жильцов, І. 45
Жовніренко, М. 82
Жувак, Д. 82
Жук, В. 80
Жук, Ф.У. 56
Жуков, Д. 54, 61
Жуковський, С. 66, 68, 78, 99, 103, 104
Журавель, В. 82
З
Заблоцька, О. 97
Заболотній, А. 98
Заборін, Д. 101
Завадович, Г.Д. 30
Завадський, П. 50
Завгородній, А. 98
Завертнєв, І. 48, 54
Загаєвський, В. 48
Загайкевич, М. 56
Заградник, О. 67
Загребельний, П. 70
Зайцев, П. 5, 84
Закутня, В.А. 47
Залізняк 45
Зарудний, М. 54
Засенко, П. 100, 103
Затонський, В. 16, 17
Захарченко, А. 69
Здиховський, О. 57
Зельдіна, Е. 107
Земляна, Н. 22
Землянський, В. 85, 103
Земська, Л. 63
Зірка, А. 25
Злидень, Ю. 43, 54
Зорко, Ю. 77, 79, 99
Зоц, І. 98
Зоц, Н. 111
І
Іваненко, О. 43
Іванов 25
Іванченко, Р. 79
Іващенко, О. 47
Івлєв, С.І. 47
Ігнатенко, О. 97
Ігнатов, М. 47
Ільф, І. 106
Ільченко, О. 48, 49
Ільюхін, Д. 111
Іонов, А. 38
Ісіані, С. 74
Іщенко, В. 69
Іщенко, Т. Н. 112

Каїр, М. 105
Казакевич 66
Казанець, І. 47
Калініченко, К. 114
Каліушко, В.С. 78
Кальченко, М. 47
Камалова, А. 41
Капиця, Л. 41
Карабанов, М. 112
Карась, А.А. 88
Кармелюк, У. 92
Кармен, Р. 88
Карпець, О. 108
Касіян, В. 5
Катерина ІІ 18
Кацнельсон, І.І. 21
Кашникова, О.О. 10
Кащицівна 84
Кельян, М.К. 81
Кидик, Д. 20
Кириєнко, В.К. 63
Кириліна, Г. 56, 57, 61
Кириленко, Т. 114
Кирилюк, В. 102, 103
Кириченко, К. 45
Кир'яков, Л. 56, 57, 88, 90, 104, 105
Кисіль, А.С. 5
Кислий, І. 35
Кібірєв, А. 101
Кіор, В. 105
Кірдода, О. 107
Клименко, М.С. 61
Клименко, П.Д. 40, 58
Клоччя, А. 31, 36, 38, 41, 47, 48, 49, 52, 54, 55, 57, 58, 59
Клявін, Р. 56, 57
Книшенко, М. 68
Князєва, Н.К. 115
Кобець, О. 120
Кобулов 25
Ковалинський, М. 34
Ковальов, О. 56
Ковальчук, В. 82
Ковба, М. 93
Ковпак, С. 112
Ковтун, О. 54
Кожух, Л.О. 102
Козачковський, Д. 51
Козлов, Ф. 47
Козлова, А. 73
Колесса, М. 5
Коломієць, А. 86
Комар, О. 47
Комровський, М.Я. 28
Кониський, О. 12
Константинов, В. 54
Корж, І. 48
Коржук, Ю. 114
Корнієць 25
Корнійчук, О. 19, 25, 65, 67, 87
Корнєєв, М. 43
Коробейченко, О. 92
Коробко, А. 59, 81, 87, 103
Коробов, І.В. 76
Коровко, А.І. 81
Короленко, В.Г. 76
Коротченко, Д. 25, 47
Кос-Анатольський, А. 73
Коса, І. 84
Косарик, Дм. 18
Косигін, О. 47
Костечко, Ю. 41
Костинська, Г. 33, 37, 55, 59
Костиря, І. 104
Костоправ, Г. 16, 105
Костюков, Г. 112
Кот, П. 77
Котляревський, І. 106
Коцюба, В. 15
Коцюбинська, І. 5
Кочеджі, А. 62
Кошеров, Н. 65
Кріпченко, В.І. 88
Кравців, Б. 4
Кравченко, А. 68, 98
Кравченко, М.І. 41
Крамар, Г. 78
Красицький, Д. 18, 47, 53
Красюк, Л. 62
Крахмальова, Н. 100
Кривда, Г. 38, 39, 40, 46, 49, 50, 53, 57, 58, 68, 104
Крижанівський, Д.Я. 73
Крижанівський, С. 42
Кримський, С.Б. 110
Криптон 82
Кричевський, Ф.Г. 13
Кропива, П. 84
Кропивницький, І. 64
Кропивницький, М. 73
Крупська, Н.К. 10, 30, 31, 62
Крутюк, В. 78
Крюкова, Н. 98, 103
Кузмінков, Л. 57
Кузьменко, І.А. 120
Куксіна, Л. 41
Кулаков, Є. 69
Кулакова, М. 77
Куніков, М. 91
Кунгуров, А. 48
Купенко, Б. 56
Курлов 30
Курочка, М. 116
Кутняков, С. 109
Кухаренко, Я.Г. 3, 6, 7
Кухлев, А.С. 96
Куцева, К. 101
Куцева, О. 82, 107
Куценко 105
Куценко, М. 105, 110, 112
Куцокін, В.І. 76
Кушнір, Г. 54

Лаврів, П. 87, 88
Лаврентьєва, О. 100
Лагунова, Т. 80, 82, 84, 86
Ладижець, В. 49
Лазаренко, В. 48
Латиш, В. 42
Ле, І. 19
Лебедєв, Б. 56, 58
Лебедєв-Кумач, В. 43
Левко, В. 47
Левченко, С.А. 28
Леонідов 19
Леонова, М. 78
Леонтович, М. 73
Лермонтов, М.Ю. 71
Лермонтов, П. 5
Летюк, Є. 38, 40, 50, 56, 68, 75
Лиженецька 49
Линник, М.Д. 47
Лисак, М. 40
Лисенко, М. 92, 112
Лисенко, О. 5, 47
Лисецький, С. 92
Лісова, Л. 76, 87
Лісовий, Р. 61
Лобатий, П. 80, 82
Лобов, І. 22, 23, 24
Ломако, І.П. 58
Лотоцька 28
Лукацький, О. 56
Лук'янченко, О. 101, 116
Лупій, О. 98, 102
Лягуша, Т. 34
Ляпін, І. 103
Лях, Л. 77
Ляхова, Ж. 67, 68, 69
Ляхович, Є. 33, 57

Мажуга, Ю.М. 67
Мазур, П. 86, 95
Майборода, П. 61, 73
Макогон, П. 97
Максименко, А.О. 64
Маланюк, Є. 6
Маленкіна, М.Ф. 42
Малич, О. 48
Малишко, А. 19, 34
Малишко, В. 82
Малов, С. 107
Малько 18
Мальчина, С.П. 97
Малютіна, О.В. 120
Манізер 19
Манжула, К. 51
Мануша, Л. 114
Маріні, А. 106
Марков, Г. 47
Мартіна, Л. 47
Мартинов, А. 50
Мартинова, Є. 107
Марченко, В. 82, 86
Масич, Л. 41
Маслак, С.П. 11
Матіїв, І. 116
Матвієнко, Н. 98
Матолич, Б. 98, 102
Маяковський, В. 16, 26
Медянцев 19, 20
Методієв, Д. 47
Микешин 69
Микитка, Т. 85
Микола І 38
Мирний, П. 92
Мирошниченко, І.І. 47
Мирошниченко, П.Я. 81, 83
Михайлов, А. 23
Мишанич, С.В. 87
Мікоян, А. 47
Міняйло, З. 79, 108
Мітін 26
Міхно, О. 74
Міцкевич, А. 4, 68, 74
Мкртчан 109
Мовчанюк, В. 87
Молодик, Е.В. 104
Молошников, І. 54
Молчанова, І. 107
Момот, М. 82
Монастиренко, Г. 86
Монзуля, А. 41
Мордовець, Д.Л. 76
Мороз, М. 47
Морфілл 68
Москвін 25
Московченко, В. 57, 58
Мосьпан, Б. 107
Моцарт, В.-А. 28
Муравей, І. 75
Муравський, М. 50
Мусіхін, Б. 71
Мухітдінов, М. 47
Мушкетик, Ю. 87

Назін, В. 55
Найдьонов, С. 67
Нахімов, П. 91
Неволов, В. 103
Некрасов, М. 38, 55
Непран, М. 35
Нижняк, Л. 80
Нік 18
Ніколаєнко, В.В. 119, 120
Німенко, А.В. 59
Новиковський, М. 54, 61
Новицький, О. 37
Носик, Є.І. 58

Овсянкін, М.Ф. 64
Оглоблін 25
Огнєва, Л. 94, 111, 113
Олійник, Б. 66, 68, 78
Олійник, М. 71
Олійник, О.П. 36, 92
Оліфіренко, В. 3, 83, 93, 104
Олдрідж, А. 55, 59
Олейніченко, Г. 47
Ончул, П. 103
Орач, О. 98, 104
Орлов, Б.Н. 95
Осколков, О. 47, 59
Островський, М. 58, 59, 65
Отравенко, І. 50
Очкан, В. 42

Павлова, Л. 22
Павлось, Н.П. 108, 109, 113
Павлюк, М. 87
Пазенко, А.Ф. 67
Пактчер, С. 13
Палладін 25
Панасенко, С.В. 10
Панч, П. 19, 21
Папуша. М. 105
Парсаданян, В. 56
Парфьонов, В. 69, 78, 79
Патрусь-Карпатський, О. 49
Пащенко, В. 82
Пентак, С. 47
Переверзєв, М. 44
Перейма, О. 63
Перепеченко, С.К. 114
Пересада, С.С. 120
Пестонюк, І. 38
Петефі , Ш. 4, 68
Петраш, Я. 115
Петренко, М. 6, 8, 83, 90, 151
Петрович, В. 61
Петрусенко, О. 92
Петрушкін, Ю. 79
Петусь, А. 13, 95
Пеунов, В.К. 103, 104, 153
Півень, В. 114
Підгора, В. 75, 76
Підгорний, М. 47
Піддубна, З. 36
Піддубний, М. 39
Пікунов, Г. 65
Пінський, В. 106, 107
Піунова, К. 84
Пішванова, Т.Г. 3, 93, 97, 108, 109
Плеханова, Т. 116
Плісенко, О.І. 97
Плющ, В. 102
Повілій, С. 41
Погрібний, А. 102
Поет, М. 29
Поліщук, З. 80, 82, 86
Полусмакова, Л. 82
Польова, О. 104, 105
Поляков, О. 99
Полякова, В. 78, 79
Попенко, О.О. 11
Портянко, В.К. 98, 104
Поспєлов, П. 47
Потапченко, Д. 86
Пресняков, А. 79
Преснякова, Л. 79
Привалова, О. 114
Приймаченко, М.Л. 102
Принцевський 49
Прокопчук, В. 114
Прокоф'єв, С. 72, 75
Прописнова, Р. 73
Просалова, В. 87
Протасенко, М. 48, 54, 55, 61, 152
Проценко, А.Д. 109
Птушкіна, Н. 67
Пугач, В. 47
Пулінець, О. 23
Пустова, Ф. 63
Пучков, В. 54
Пушкін, О. 4, 16, 68, 74, 112
Пушкар, В. 41
Пширков, Ю. 34

Радченко, А. 51
Радченко, Р. 51
Райзін, Я. 62
Ранжева 28
Ратнер, С. 47, 57, 60
Рахманінов, С. 92
Рац, А. 14, 151
Ревуцький, Л. 5, 25, 60
Редько 25
Резник, С. 96
Резниченко, Т. 18
Резун 25
Решетников, А.Г. 67
Решетняк 22
Рєзникович, М.І. 67
Рєпніна, В. 21, 84
Рибалко, М. 44, 49, 66, 69, 70, 74, 77
Рик, Я.Й. 64
Рильський, М. 16, 25, 47, 87, 90
Ріпка, Г. 105
Ріпко, А. 51
Ріцос, Я. 63
Рогов 19
Родя, В. 44
Роздобудько, А. 111
Розов, В. 65
Розумейко, В. 104
Романченко, М. 74
Романько, В. 108, 114
Романюк, Т. 78, 106
Ростоцький, С. 65
Руденко, М. 95, 110
Руставелі, Ш. 44
Рушковський, М.М. 67
Рябенко, І. 73
Рябенький, В. 116
Рябцев, С. 87
Рязанова, О. 48

Савенко, К.В. 20
Савицька, О. 18
Савич, І. 38, 68, 74
Савченко, І. 35
Сайко, А. 47
Санін, Л. 59
Саравас, П. 57
Сафронова, В. 40
Сахарчук, І. 111
Сахненко, В. 43
Світлична, Г. 74
Світлорусов, С.Г. 64
Сєвєров, П. 19
Сєрік, Є. 44
Седніков 49
Семенова, Л. 68
Сенін, І. 47
Сендак, М. 98
Серафімов, А. 45
Сербинович 71
Сергієнко, Т. 107
Сердюк 25
Сердюк, О.І. 27
Сидельникова, Л. 82
Сизов, В. 77
Симоненко, В. 102
Синельников, В. 77, 87
Сипитий, К. 58
Ситник,Н.К. 45
Сівак, А.Н. 79
Скаба, А. 47
Скакун, Я. 97
Скибіна, Т.А. 76, 91
Скобліков, О.П. 91
Скобля, М. 100
Скорик, Л. 113
Скорик, М. 79
Скорих, А. 115
Скороход, М. 78
Скринник, Г. 78
Скрипник, В. 102, 108, 111, 116
Скрипникова, Л. 42
Следнєв, В. 4, 115
Смілянська, В. 87
Смирнов, Л. 27
Смирнов, М. 48, 49, 152
Смирнова, Л. 107
Собко, В. 67
Соболєва, В.П. 111
Соболь, В. 87
Собченко, М.С. 20
Соколов, В. 36, 38, 39, 44, 49, 53, 58, 68
Соколовська, Л. 48
Соленик 30
Соловей, Е. 87
Солов'яненко, А.Б. 92, 153
Сосюра, В. 10, 15, 16, 18, 26, 29, 32, 34, 35, 38, 43, 48, 49, 52, 53, 57, 67, 74, 86, 103
Сошенко 84
Співак, К. 78
Спєвякін, В. 82
Старицький, М. 51, 106
Старченко 25
Стебун, І.І. 21, 25, 27, 33, 64, 74, 76, 80, 151
Степанькова, Л. 76
Степовий, В. 92
Степовий, Я. 85
Степовик, Д. 87
Стефанчук, А. 51
Стефюк, М. 98
Стеценко, К. 51
Стешенко, Н.Т. 41
Стрєлко, В. 103
Стрельцова, Л. 80, 116
Стретта, О. 107
Ступаков, В. 106
Стус, В. 83, 104, 152
Сумський, В. 51
Супрунець, Н.П. 109
Суржа, Ю. 48, 54, 61
Суслов, М. 47
Сьомік, З.Г. 85

Талалай, Л. 88, 98, 104
Танічев, М. 93
Танана, Р. 63
Танк, М. 74
Тараканов, М. 57
Таран, А. 112
Татаринов, С. 89
Татарчук 27
Тейсуке, С. 63
Теплицький, Л.А. 26, 79
Терентьєва, М. 110
Терехов, Є.А. 62
Терещенко, В. 3, 11, 14, 112, 116
Термінасянц, М. 44
Тимошенко, Н 36
Тимченко, В. 41
Тиха, В. 79, 87
Тихий, О. 104, 114
Тихонов, М. 31, 47, 62
Тичина, П. 16, 19, 25, 87
Тімен, Л. 29
Тімський, М.Л. 30
Тістечок, О. 78
Ткаченко, І. 104
Тобілевич, Н. 5
Тогобічний, І. 68
Токар, В. 106
Третьяков, М. 56
Третяк, М. 54
Трійняк, І. 45
Трофимова, Л. 108
Троян, П. 105
Труханов, В. 38
Туманов, С. 65

Українка, Л. 51, 52, 67, 92, 98
Укіс, Е. 36, 40
Уманець, М. 74
Уманцев 28
Упеник, М. 26
Усенко, П. 19
Ускова 84

Файман, Ф. 27
Фарбер, А. 19, 22, 24
Федорчук, М. 40, 41
Фененко, М.В. 61, 95
Ферер, І. 19
Філіпенко, О. 108
Фомін, В.В. 120
Франко, І. 37, 43, 51, 112, 113
Фролов, М. 26, 44
Фурганов, П. 15
Фурцева, К. 47

Хаджинова, О. 105
Ханко, С. 56
Харитонов 29
Харута 29
Харченко, Н. 152
Хвиля, А. 17
Хейфіц, Й. 65
Хікмет, Н. 41
Хінкулов, Л. 50
Хітько, В. 55
Хмара, В.І. 90
Хоменко 25
Хрущов, М. 25, 43, 58, 60
Хряпін, Г.О. 14

Церетелі, А. 5
Циганок, Л.В. 104
Цимбал, К. 36, 47, 48

Чайка, Г. 48
Чайка, К. 45
Чайка, Ю. 82
Чайковський, П. 28
Чаленко, Е. 113
Чалий, А.І. 111
Чамата, Н. 87
Чеков, Ю. 114
Чередник, М.А. 58
Черепков, В. 99
Черкасов, Е.Ю. 64
Черкаський, Ю. 19, 20, 21, 22, 23, 24, 151
Черкашина, Л. 35, 38
Черних, Є. 108
Черниш, Л. 86
Чернишевський, М. Г. 55
Чернишов, М.О. 11
Чернишов, О.І. 120
Чернявський, М. 9, 38, 114
Чикільов 22
Чистякова, В.І. 27
Чорний, К. 76, 91
Чорноусов, В. 43
Чудовський, К.Д. 96
Чумаченко В. 93
Чурилов 25

Шабалін, А. 34
Шадур, П. 16, 38
Шадурський, А. 62
Шакало, В. 54, 61
Шакало, П. 99
Шалдерван, Н. 86
Шаміс, Р. 86
Шапенко, Б. 47
Шаповал, М. 9, 11
Шапурма, А. 16, 56, 57, 68, 104, 105
Шарапенко, Є.Є. 36
Шарапенко, В.О. 36
Шаховський 25
Швайка, О.П. 82, 92
Швачко, О. 65
Швець, В. 106, 114

Щепкін, М. 30, 55, 56, 59
Щербатюк, В. 114
Щербицький, В. 47, 78
Щорс, М. 112
Щукін, Г. 65
Щуров, Г. 65, 77

Юзвикевич, В. 105
Юречко, В. 7, 99
Юров, Н. 27
Юхнов, А. 76

Яворівський, В.О. 98, 102
Ядловський, І. 111
Якушин, С. 86
Яровий, О. 101
Яруцький, Л. 75, 76, 91, 93, 104
Ясенов, Є. 115
Яценко 15

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Азьомов, В.Т. Філософія триєдності природи, міфу про неї та цивілізованої людини у поезіях Тараса Шевченка "Садок вишневий коло хати" та Миколи Чернявського "Сільський вечір" [Текст] / В.Т. Азьомов // Славимо рідний край / упоряд. П.М. Бабець, С.І. Бичкарьова. – Добропілля, 2011. – С. 78-86.

2. Александров, М. Память о Кобзаре [Текст] /М. Александров // Социалистический Донбасс. – 1989. – 1 февраля.

3. Алікін, О. Мовою плакатів і книжок [Текст] /Олександр Алікін // Донеччина. – 1993. - 4 березня.

4. Алферов, А. Из Шевченковского рода: О жительнице Горловки праправнучке великого поэта Н.П. Павлось / А. Алферов // Кочегарка. – 2004. – 13 мая.

5. Альтман, П. Т.Г. Шевченко: Биографический очерк [Текст] /П. Альтман // Социалистический Донбасс. – 1939. – 5 марта.

6. Анікєєва, В. Страждав, молився, вірив і кохав: У б-ці УВП "Зоря" УТОС відбулася літ.-музична композиція "Жінки у драмі кохання Шевченка" [Текст] /В. Анікєєва // Александра. – 1999. – 25 марта.

7. Аркадьева, Н. Поклон Кобзарю [Текст] /Н. Аркадьева // Вечерний Донецк. – 1983. – 12 марта.

8. Бабанская, Р. В городе открыт сквер и памятник Т. Шевченко (г. Краматорск) [Текст] /Р. Бабанская // Технополис. – 2008. – 2 октября.

9. Бабій, С. Степ. Орда…половецька?: Роздуми письменника, учасника Шевченківських свят на Донеччині [Текст] / С. Бабій // Літературна Україна. – 2002. – 13 червня.

10. Бабій, А. Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно…: 22 травня 1861 року відбулося перепоховання Т.Г. Шевченка – видатного українського поета , художника, мислителя [Текст] /А. Бабій // Наш дом. – 2002. – 18 мая.

11. Бабіна, Г. Вічне слово: До 185-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] /Г. Бабіна // Сіверські вісті. – 1999. – 13 березня.

12. Бабіна, Г. Уклін тобі, Тарасе!: Шевченківські дні в загальноосвітній школі № 1 [Текст] /Г. Бабіна // Сіверські вісті. – 1994. – 6 квітня.

13. Бабкін, В. Думи Тарасових онуків: Вшанування пам'яті Т. Шевченка у с. Шебельківка [Текст] /В. Бабкін // Краматорская правда. – 1994. – 21 мая.

14. Байдебура, П. Він з нами, в строю [Текст] /П. Байдебура // Радянська Донеччина. – 1961. – 10 березня.

15. Бардар, В. Площадь и памятник, которыми горловчане будут гордиться: Открыт памятник Т. Шевченко [Текст] /В. Бардар // Акцент Украины. – 2006. – 5 сентября.

16. Бардар, В. С печатью государственного лицемерия: О праправнучке поэта Т.Г. Шевченко – Н.П. Павлось, проживающей в Горловке [Текст] /В. Бардар // Акцент Украины. – 2005. – 11 января.

17. Барсукова, В. На батьківщині поета: Подорож на батьківщину Т.Г. Шевченка учнів Старомлинівської сш№ 2 [Текст] /В. Барсукова // Сельский край. – 1994. – 12 марта.

18. Бахалова, С. Шевченківські тижні в районі: культмасові заходи у Волноваському районі [Текст] / С. Бахалова // Наше слово. – 2002. – 28 лютого.

19. Баштова, В. Квіти любові – Кобзарю: Як шанували пам'ять Т.Г. Шевченка у Слов'янську [Текст] /В. Баштова // вісті. – 1994. – 10 березня.

20. Белявский, Э. Бессмертному Кобзарю [Текст] /Э. Белявский // Вечерний Донецк. – 1989. – 20 февраля.

21. Бессмертие геніального Кобзаря: Торжественное собрание представителей общественности г. Киева, посвященное 100-летию со дня смерти великого украинского народного поэта, художника, революционного демократа Т.Г. Шевченко [Текст] // Социалистический Донбасс. – 1961. – 11 марта.

22. Бібліотеки області – до ювілею Великого Кобзаря: 9 березня виповнюється 190 років від дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] //Жизнь. – 2004. – 6 марта.

23. Білецький, А. Унікальне видання: Перший "Кобзар" мовою греків Донбасу [Текст] /А. Білецький, А. Чернишова // Літературна Україна. – 1964. – 24 березня.

24. Білецький, В. Ми – шевченківці [Текст] /Володимир Білецький // Вечерний Донецк. – 1989. – 28 октября.

25. Білоусова, Н. "Поки сонце з неба світить, тебе, Тарасе, не забудуть" : Б-ки району до 185-річниці з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] / Н. Білоусова // новий шлях. – 1999. – 6 березня.

26. Благодарные потомки – Кобзарю [Текст] // Вечерний Донецк. – 1989. – 7 марта.

27. Бойко, И. Всенародная любовь [Текст] / И. Бойко // Социалистический Донбасс. – 1961. – 10 марта.

28. Болгарчук, Т. "Тебе, Тарасе, не забудуть": Літературно-драматич. вечір "Поки сонце з неба світить, тебе, Тарасе, не забудуть", який було проведено у чит. залі район. б-ки [Текст] / Т. Болгарчук // Заря Приазовья. – 1999. – 17 марта.

29. Бражник, К. Великий син України: В бібліотеках Олександрівського району Шевченківський тиждень [Текст] /К. Бражник // Радянський патріот. – 1994. – 10 березня.

30. Бугаевич, И. Кобза великого Кобзаря [Текст] /И. Бугаевич // Вечерний Донецк. – 1988. – 11 марта.

31. Бухтияров, И. Юбилейный памятник: 8 сентября исполняется 55 лет со дня установления в Донецке пам'ятника Т. Шевченко [Текст] /И. Бухтияров // Жизнь. – 2010. – 7 сентября.

32. В Донбассе стало на Кобзаря больше: Бюст Т.Шевченко в Горловке [Текст] // Панорама. – 2006. – 7-13 сентября.

33. В новій, вольній сім'ї ми тебе не забули, Тарасе! [Текст] //Кочегарка. – 1962. – 10 марта.

34. В память о Кобзаре [Текст] //Вечерний Донецк. – 1988. – 7 марта.

35. "В сім'ї вольній, новій": Міжнародне Шевченківське свято у Дебальцевому [Текст] // Мой город. – 2002. – 16 мая.

36. В честь юбилея Великого Кобзаря: Декада лит. чтений в б -ках Макеевки [Текст] // Макеевский рабочий. – 1999. – 11 марта.

37. Вадименко, М. Уклін Кобзареві [Текст] /М. Вадименко // Радянська Донеччина. – 1984. – 29 лютого.

38. Валіна, Т. Поетове серце. "І оживе добра слава, слава України!" [Текст] /Т. Валіна // Східний часопис. – 1994. – 17 травня.

39. Валіуліна, І. Вічний як народ: Пам'яті Т.Г. Шевченка. Культурно-мистецькі заходи по вшануванню спадщини Кобзаря у Шахтарському районі [Текст] /І. Валіуліна // Знамя победы. – 2002. – 25 мая.

40. Вартанов, Г. Новое исследование о Т.Г. Шевченко : Рецензия на книгу Л. Хинкулова "Тарас Шевченко. Биография" [Текст] /Г. Вартанов //Горняк. – 1962. – 10 марта.

41. Великому Кобзарю: Т.Г. Шевченко открыт памятник в Донецке [Текст] // Слово шахтера. – 1974. – 22 августа.

42. Величко, Л. "І чужому научайтесь…"[Текст] /Л. Величко // Вечерний Донецк. – 1990. – 26 марта.

43. Винниченко, О. Праправнучка Кобзаря живе у Вуглегірську: Г.Л. Шимонко [Текст] / О. Винниченко. – 2005. – 16 червня (№36). С.5.

44. Винниченко, О. "Та не однаково мені…": Чому в Красноармійську 15 років будують пам'ятник Тарасу Шевченку [Текст] / Олександр Винниченко // Світлиця: Додаток до газети "Донеччина". – 2006. – 10 березня.

45. Винниченко, О. Тараса боятися – в Україні не жити: Цвіт української культури та мистецтва на Донеччині у Шевченківські дні не оминув і Красноармійська [Текст] / Олександр Винниченко // Донеччина. – 2002. – 30 травня.

46. Від Міністерства фінансів СРСР і Державного банку СРСР: Про випуск в обіг пам'ятної монети у зв'язку з 175-річчям з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] //радянська Донеччина. – 1989. – 3 березня.

47. Вільний, І. "Щоб слово полум'ям взялось, щоб людям серце розтопило…": Пропаганда творчості поета Т.Г. Шевченка Донецькою обл.. філармонією [Текст] / І. Вільний // Світлиця: додаток до газ. "Донеччина", 2004. – 21 травня.

48. Вічно живий : Передова [Текст] // Радянська Донеччина. – 1961. – 10 березня.

49. Волочиська, Т. "Поховайте та вставайте…" [Текст] /Тетяна Волочиська // Донеччина. – 1993. – 17 березня.

50. Волошко, Є. Вождь революції вшановує поета Т.Г. Шевченка: До 100-річчя з дня народження В.І. Леніна [Текст] /Є. Волошко // Донбас. – 1969. – № 6. – С. 76-78.

51. Волошко, Є. "Кобзар" мовою греків Донбасу: Про рукопис "Тарас Шевченко. Кобзар", виданий грецькою мовою в Жданові у 1964 р. Перекладачі А. Шапурма і Л. Кир'яков, ілюстратор Л. Кузминков [Текст] /Євген Волошко // Донбас. – 1964. – № 3. – С. 11-114.

52. Всегда остается современным [Текст] // Социалистический Донбасс. – 1991. – 12 марта.

53. Вставай, Тарасе! [Текст] / уклад. Л. Огнєва. – Б.м.: б.в., 2009. – 23 с.

54. Встанет Кобзарь в Новогродовке [Текст] // Вечерний Донецк. – 2001. – 11 августа.

55. Вшанували Великого Кобзаря: Шевченківські дні у Донецьку [Текст] // Донеччина. – 2003. – 13 березня.

56. Выпуск картин Т.Г. Шевченко [Текст] // Социалистический Донбасс. – 1939. – 4 января.

57. Гайворонська, Н. Шевченкове свято: 180-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка у Слов'янському педінституті [Текст] /Н. Гайворонська // Вісті. – 1994. – 29 березня.

58. Гайворонський, П. Нова книга з літературного краєзнавства [Текст] /П. Гайворонський // Донеччина. – 2011. – 20 квітня.

59. Гаркавченко, И. Звучит слово Кобзаря: О предстоящих юбилейных торжествах в честь 175-летия Т.Г. Шевченко в Донецкой области [Текст] /И. Гаркавченко // Рабочая газета. – 1989. – 3 марта.

60. Генцлер, Н. С любовью к слову Кобзаря прошел праздник – конкурс исполнителей Шевченковской поэзии "І на оновленій землі" [Текст] /Н. Генцлер // Вечерний Донецк. – 1998. – 20 марта.

61. Герланец, В. Будь с нами в думах и делах: Торжества, посвящен. 185-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /В. Герланец // Вечерний Донецк. – 1999. – 11-17 марта.

62. Герланец, В. "В сім'ї вольній, новій": Эстафета Шевченковского праздника на Донетчине [Текст] / В. Герланец // Вечерний Донецк. – 2002. – 14 мая.

63. Герланец, В. Тарасовы думы [Текст] /Валерий Герланец // Вечерний Донецк. – 2004. – 12-18 марта.

64. Герланец, В. Донетчина поклоняется Великому Кобзарю: Шевченковский празник "В сім'ї вольній, новій" [Текст] /В. Герланец //Вечерний Донецк. – 2002. – 23 мая.

65. Германюк, І. Живе слово Шевченка у дії [Текст] /Ірина Германюк // Факти та події. – 2005. – 25 березня.

66. Глядач аплодує: Вистава "Невільник" у виконанні театру ім.. М. Заньковецької [Текст] //Радянська Донеччина. – 1962. – 13 чкрвня.

67. Гнівному і мужньому Кобзареві [Текст] // Радянська Донеччина. – 1985. – 1 березня.

68. Головкин, В. В венок Великому Кобзарю [Текст] /В. Головкин // Вечерний Донецк. – 1990. – 11 июля.

69. Гомза, Я. Співець України: 9 березня – 183 річниця з дня народження Тараса Шевченка [Текст] /Ярослав Гомза //Східний часопис. – 1997. – 7 березня.

70. Гончар, О. Вечное слово: 30 апреля – 150 лет со дня выхода в свет "Кобзаря" Т.Г. Шевченко [Текст] /Олесь Гончар // Социалистический Донбасс. – 1990. – 29 апреля.

71. Горбань, Е. Свет Шевченковской поэзии: Конкурс среди учащихся "Праздник Шевченковской поэзии" [Текст] /Е. Горбань // Макеевский рабочий. -1998. – 6 марта.

72. Горбачук, В. У вінок слави Кобзаря: Вшанування Т.Г. Шевченка у Слов'ян. держ. пед. ун-ті [Текст] /В. Горбачук, В. Романько // Світлиця: Дод. до газ. "Донеччина". – 2004. – 19 березня.

73. Гордиенко, Р. Если бы это мог видеть Кобзарь! : Шевченковские дни в Красноармейске [Текст] /Р. Гордиенко // Маяк. – 2002. – 31 мая.

74. Гордиенко, В. Козаки йдуть! [Текст] // Жизнь.- 1991. – 15 июня.

75. Горный, А. Навечно в памяти и в сердце: День памяти Великого Кобзаря в Донецке [Текст] / А. Горный // Вечерний Донецк. – 2001. – 10 марта.

76. Господарям – нових зустрічей і вражень, гостям – солодкої втоми: Інтерв'ю з головою Національної спілки письменників України В.О. Яворівським [Текст] / записав В. Плющ // Літературна Україна. – 2002. – 16 травня.

77. Гринько, В. "І мене в сім'ї великій…": Открытие пам'ятника Т. Шевченко в Мариуполе [Текст] /В. Гринько // Донбасс. – 2001. – 29 августа.

78. Грунт, А. Митці Донбасу готуються: До 100-річчя з дня смерті Т.Г. Шевченка [Текст] / А. Грунт // Радянська Донеччина. – 1961. – 22 січня.

79. Гурбич, А. Корни и крона: Беседа с зам. председ. Донобладминистрации А. Гурбичем о Международном Шевченковском празднике литературы и искусства "В сім'ї вольній, новій" [Текст] / Записала Т. Молчанова // Человек. Закон. Общество. – 2002. – № 2. С. 2-3.

80. Гурбич, А.Н. Корни и крона: Интервью зам. председ. облгосадм. А. Гурбича о том, как проходил междунар. Шевченковский празник в нашем регионе [Текст] /Газета в газете. – 2002. – 30 мая.

81. Гургула, І. Шевченко на тлі териконів: Щодо проведення у Донецьку міжнародного літературно-мистецького свята "У сім'ї великій, новій" [Текст] /І. Гургула // За вільну Україну. – 2002. – 31 травня – 1 червня. С.5.

82. Далеко від України : 9 березня 1814 року народився Т.Г. Шевченко [Текст] // Донеччина. – 1993. – 2 березня.

83. Даниленко, Ю. Останнім шляхом: Пам'ятний похід-реквієм [Текст] /Ю. Даниленко // Сільська Донеччина. – 1991. – 21 травня.

84. Данилов, Я. Книга дум народних: Міркування над "Кобзарем" [Текст] /Я. Данилов // Радянська Донеччина. – 1990. – 16 червня.

85. Девяткина, В. К 180-летию Кобзаря: праздник в Ильичевской средней школе [Текст] /В. Девяткина // Знамя индустрии. – 1994. – 28 апреля.

86. Дзюбенко, Н. Благодійний президентський прийом [Текст] /Наталя Дзюбенко// Донеччина. – 1993. – 10 березня.

87. Джувага, В. Наші пам'ятники Кобзарю: Т.Г. Шевченко у Маріуполі [Текст] /В. Джувага // Донеччина. – 2005. – 19 травня.

88. Дідківський, В. Пам'яті Тараса : У Донецьку відбувся концерт [Текст] /В. Дідківський // Світлиця: Дод. до газ. "Донеччина". – 2003. – 21 березня.

89. Доля "Кобзаря" [Текст] // Радянська Донеччина. – 1986. – 23 лютого.

90. Донбасівці шанують Кобзаря [Текст] // Социалистический Донбасс. – 1964. – 10 марта.

91. Донецкий драмтеатр показал премьеру "Думи мої…"[Текст] //Жизнь. – 2004. – 12 марта.

92. Донецьк. Пам'ятник Т.Г. Шевченка. Скульптори М. Вронський, О. Олійник, архітектор В. Шарапенко. 1955. [Фото] //Пам'ятки України. – 1973. – № 3.

93. Доценко, Ю. Донеччина вклонилася Кобзарю і передала естафету Львівщині: Міжнародне Шевченківське культурно-мистецьке свято "В сім'ї вольній, новій" [Текст] /Ю. Доценко // Виробник України. – 2002. – 31 травня.

94. Дружбина, А. Предаставлен макет будущого памятника Тарасу Шевченко в Красноармейске [Текст] /А. Дружбина //Орбита плюс. – 2012. – 7 марта.

95. Дубинка, П. Автор портретів Кобзаря [Текст] /П. Дубинка //Радянська Донеччина. – 1985. – 16 лютого.

96. Дубинка, П. Збирати і дарувати: Мистецтвознавець П.Г. Дубинка збирає все, зв'язане з ім'ям Т.Г. Шевченка (м. Жданов) [Текст] /П. Дубинка // Культура і життя. – 1984. – 15 лютого.

97. Дубинка, П. Пропагандист спадщини поета: До 175-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] /П. Дубинка // Радянська Донеччина. – 1989. – 4 березня.

98. Дубицький, В. Шевченківські дні на Донеччині [Текст] /В. Дубицький // Східний часопис. – 1994. – 17 травня.

99. Дудка, О. До Кобзаря на пораду : Бронзове погруддя Кобзаря у Слов'яногірську [Текст] / О. Дудка // Совет. – 1995. – 25 марта.

100. Думи мої, думи …: До 191-ої річниці від дня народження поета [Текст] // Україна козацька. – 2005. – № 3 (15). Березень-квітень.

101. Духін, О. Витоки слов'янського шевченкознавства [Текст] /О. Духін // Вісті. – 1996. – 12 березня.

102. Дюміна, Т. Прометей українського світу: У Дон. обл..філармонії відбувся творч. вечір, присвяч. 190-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] / Т. Дюміна // Світлиця: Дод. до газ. "Донеччина". – 2004. - 26 березня.

103. Епифанцев, О. Выставка, посвященная великому поэту (г. Орджоникидзе) [Текст] /О. Епифанцев // Социалистический Донбасс. – 1939. – 3 марта.

104. Ермакова, Л. …И в сердце для радости место найдется: В Харцызске прошел фестиваль народного творчества, посвящен. 180-летию Т.Г. Шевченко [Текст] /Л. Ермакова // Родина. – 1993. – 8 декабря.

105. Єненко, Ю. На перехрестях буття: Т. Шевченко і В. Даль [Текст] /Ю. Єненко // Донбас. – 1988. – № 1. – С. 97-99.

106. Єременко, А. Чиїх батьків ми діти?: нотатки про виступ капели бандуристів імені Тараса Шевченка з Детройта (США) [Текст] / А. Єременко // Сільська Донеччина. – 1991. – 20 червня.

107. Жаров, А. История памятника Тарасу Шевченко в Донецке [Текст] /А. Жаров // Донецкие новости. – 2013. – 17-23 января.

108. Жильцов, И. Потомки Кобзаря [Текст] / И. Жильцов // Социалистический Донбасс. – 1961. – 10 марта.

109. Жінки в житті Тараса Шевченка [Текст] // Сільська Донеччина. – 1991. – 5 липня.

110. Жуковський, С. Порадник на всі часи [Текст] / Станіслав Жуковський // Донеччина. – 2002. -22 травня.

111. Жура, Е. Шевченковские дни привели к переименованиям в Донецкой области [Текст] /Е. Жура // Салон. – 2002. – 28 мая (№40). С. 3.

112. Заборин, Д. Дни Шевченко в Донбассе: Культурно-художественный праздник "В сім'ї вольній, новій" [Текст] /Д. Заборин // Салон. – 2002. – 24 мая.

113. "Заповіт" Тараса Шевченко на румейском, урумском и новогреческом языках в пер. Г. Костоправа, А. Шапурмы, Л. Кирьякова, В. Киора, М. Папуши [Текст] // Хронос. – 2003. – март № 3.

114. Засідання в Київському державному ордена Леніна українському драматичному театрі ім.. Ів. Франка: 90-річчя з дня смерті Т.Г. Шевченка [Текст] //Радянська Донеччина. – 19511. – 14 березня.

115. Зельдина, Э. Театр Кобзаря [Текст] /Элла Зельдина // Наш дом плюс . – 2004. – 12 марта.

116. "Земля, яку сходив Тарас" [Текст] // Донеччина. – 1993. – 10 березня.

117. Зинчук, Л. Последний путь Кобзаря: 22 мая – 130 лет со дня перезахоронения на Чернечьей горе в каневе Т.Г. Шевченко [Текст] /Л. Зинчук // Вечерний Донецк. – 1991. – 14 мая.

118. Зоц, І. Визначна подія: Шевченківське свято у Донецьку [Текст] / Ігор Зоц // Донеччина. – 2002. – 22 травня.

119. Зоц, Н. Горлівка вшановує Кобзаря [Текст] / Н. Зоц // Світлиця: Дод. до газети "Донеччина". – 2006. – 24 серпня.

120. …И Великому Кобзарю: Будет открыт памятник в Мариуполе [Текст] // Акцент. – 2001. – 16 мая.

121. И образ вечный твой [Текст] //Социалистический Донбасс. – 1989. – 8 марта.

122. Игнаткин, И. Памятники Великому Кобзарю ( в т.ч. в Донецке) [Фото] /И. Игнаткин //Строительство и архітектура. – 1964. – № 3. – С. 35-38.

123. Ильченко. Ф. Тарас Григорьевич Шевченко [Текст] /Ф. Ильченко // Социалистический Донбасс. – 1940. – 12 марта.

124. Исидорова, Е. Праправнучка Кобзаря : Жительница Горловки Н.П. Павлось [Текст] / Е. Исидорова // Кочегарка. – 2009. – 21 мая (№55) С.11.

125. Ищенко, В. Прикасаясь к творчеству Шевченко [Текст] / Интервью взяла Н. Дунаевская // Вечерний Донецк. – 1984. – 14 марта.

126. "І мене в сім'ї великій…": К 175-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] // Социалистический Донбасс. – 1989. – 21 февраля.

127. "І мене в сім'ї великій…": До 175-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] //Радянська Донеччина. – 1989. – 21 лютого.

128. І на оновленій землі врага не буде, супостата…: Вірші Т.Г. Шевченка [Текст] // Социалистический Донбасс. – 1944. – 10 марта.

129. "І подвиг Прометея, і велич Кобзаря" [Текст]: (Дайджест за підсумками обл.. огляду діяльності б-к) / Донецька обл.. універс. наук. б-ка ім.. Н.К. Крупської, наук. -метод. відділ; Укл. Н.П. Супрунець. – Донецьк: Схід. видав. Дім, 2004. – 12 с.

130. Ігнатченко, Г. Донбасівці шанують Кобзаря: До 150-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] /Г. Ігнатченко, К. Сипитний, Г. Заїка, Г. Гавриков //Донбас. – 1964. – № 2. – С. !6-20.

131. Іванова, Н. Вшанування пам'яті Великого Кобзаря на Донеччині [Текст] / Н. Іванова, В. Розумейко // Меркурий. – 2002. – № 5. С. 11-12.

132. К 185-летию со дня рождения Кобзаря [Текст] // Дуэт. – 1999. – февраль-март. № 2. С. 4.

133. Калиманова, И. Вечер с Шевченко: Концерт преподавателей, сотрудников и студентов ДонНТУ [Текст] /И. Калиманова // Акцент. – 2003. – 25 марта.

134. Калиниченко, В. Неожиданный визит: поэты М. Петренко (Славянск) и Т.Г. Шевченко (ХІХ в.) [Текст] /В. Калиниченко // Жизнь. – 1994. – 8 июня.

135. Карабанов, Н. Тарас на Первой линии. И не на улице, а в зале: скульптура Шевченко в кинотеатре им. Шевченко [Текст] /Н. Карабанов // наш дом. – 2008. – 11 июля.

136. Карпець, О. Відзначили ювілей Великого Кобзаря: Заходи в Артемівську, присвячені 190-річчю від дня народження Т.Шевченка [Текст] /О. Карпець // Інформаційний вісник Артемівської міськради. Спеціальний випуск газети "Вперед". – 2004. – 27 березня.

137. Каталог видань творів Т.Г. Шевченка. Нотографія. Дискографія: Із фондів Донецької обл.. універс. наук. б-ки ім.. Н.К. Крупської / ДонОУНБ ім.. Н.К. Крупської, ред.. Н.П. Авдєєнко; Літ.-худож. ьузей Т.Г. Шевченка. – Донецьк: Схід. видав. Дім, 2004. – 54 с.

138. Кидык, Д. Шевченковские вечера в селах [Текст] /Д. Кидык // Социалистический Донбасс. – 1939. – 3 марта.

139. Кирилюк, В. "Обнімітеся ж, брати мої…" : Про Шевченківські свята на Донеччині [Текст] /В. Кирилюк // Дітературна Україна. – 2002. – 30 травня (№20). С. 2.

140. Кирилюк, В. Ті 79 днів у Нижньому…: Про перебування Т.Г. Шевченка у Нижньому Новгороді та його стосунки з актрисою К. Піуновою [Текст] / В. Кирилюк // Літературна Україна. – 2002. – 6 червня. (№20).

141. Кирилюк, Є. Безсмертя Великого Кобзаря [Текст] /Є. Кирилюк // Радянська Донеччина. – 1961. – 10 березня.

142. Кисель, О. Кобзарь в Мариуполе: Открыт памятник Т. Шевченко в Мариуполе [Текст] /О. Кисель // Привет, ребята! – 2001. – 30 августа.

143. Кислий, І. Спорудження пам'ятника Т.Г. Шевченку в Сталіно [Текст] /І. Кислий // Радянська Донеччина. – 1954. – 2 липня.

144. Кірдода, А. Донеччани поклали до пам'ятника поета живі квіти: Урочистості на честь 190-річчя Кобзаря (Донецьк) [Текст] / А. Кірдода // Жизнь. – 2004. – 10 марта.

145. Кірдода, А. Невмирущий Тарас святу Україну єднає: Шевченківське літературно-мистецьке свято "В сім'ї вольній, новій" на Донеччині [Текст] /А. Кірдода // Жизнь. – 2002. – 24 мая.

146. Клименко, М. Всегда с нами [Текст] /М. Клименко // Приазовский рабочий. – 1964. – 10 марта.

147. Клименко, М.С. Жданов. Путеводитель [Текст] / М.С. Клименко, Е.А. Тереков . – Донецк: Донбасс, 1965. – 56 с.

148. Клименко, Р. Открылась выставка [Текст] /Р. Клименко // Социалистический Донбасс. – 1989. – 8 марта.

149. Клоччя, А. Великий патріот: 130 лет со дня рождения Тараса Шевченко [Текст] /Андрей Клоччя // Социалистический Донбасс. – 1944. – 10 марта.

150. Князєва, Н. Поет у гості завітав до нас у рідний край: Т.Г. Шевченко і Донеччина [Текст] /Н. Князєва // Зоря. – 2012. – 17 вересня. С.6.

151. Кобец, Л. С любовью к поэту: В Донецке прошел УІІІ обл.. конкурс чтецов, посвящ. памяти Великого Кобзаря [Текст] / Л. Кобец // Вечерний Донецк. – 1999. – 6 марта.

152. Кобзареві – наша шана! [Текст] //Донеччина. – 1993. – 10 березня.

153. Кобзарь пришле в Краматорск: Открыт памятник Т.Шевченко (автор – и. Базилевский) [Текст] // Общежитие. – 2008. – 2 октября.

154. Коваленко, Н. Вшанували Кобзаря: Бюст Т.Г. Шевченка у Горлівці (скульптор П. Антип) [Текст] /Н. Коваленко // Виробник України. – 2006. – 1 вересня.

155. Коваленко, Р. Свято "Рідна мово моя": Присвячене 180-річчю з дня народження Т.Г. Шевченка в центрі культури м. Сіверська [Текст] /Р. Коваленко // Сіверські вісті. – 1994. – 26 березня.

156. Коваленко, Р. Став конкурс святом: Свято-конкурс "Рідна мово моя", присвяч.. 180-річчю з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] /Р. Коваленко //Вперед. – 1994. – 5 апреля.

157. Коваль, Л. Шевченківські дні на Донеччині: Про проведення Міжнародного Шевченківського літературно-мистецького свята "В сім'ї вольній, новій", яке відбудеться у Донецькій області з 22 по 25 травня [Текст] /Л. Коваль //Урядовий кур'єр. – 2002. – 16 травня.

158. Ковба, М. Кобзареве слово: До 185-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] / М. Ковба // Краматорский металлург. – 1999. – 5 марта.

159. Коженцова, И. Для живих і ненароджених: В канун Дня независимости Украины в Горловке откроют бюст Т.Г. Шевченко ( скульпторы П. Антип и Д. Ильюхин) [Текст] /И. Коженцова // Донбасс. – 2006. – 19 августа.

160. Конопацкий, А. В эти дня [Текст] / А. Конопацкий // Социалистический Донбасс. – 1961. – 10 марта.

161. Коржова, О. Свято Шевченківської поезії : Розпочався ІІ тур обл. конкурсу читців Шевченківської поезії "Разом з Кобзарем" [Текст] /О. Коржова // За огнеупоры. – 2000. – 11 марта.

162. Коробчак, Л. Поют кобзарские струны: К 175-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /Л. Коробчак // Социалистический Донбасс. – 1989. – 6 января.

163. Корсун, Л. Кобзарю венок сплели из песен , танцев и стихав: О фестивале самодеятельного творчества "Пісенний вінок Кобзареві", посвящ. 180-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /Л. Корсун // Родина. – 1994. – 20 апреля.

164. Костинская, Г. Т.Г. Шевченко и театр: К 150-летию со дня рождения [Текст] /Г. Костинская // Социалистический Донбасс. – 1964. – 8 марта.

165. Костинська, Г. Т.Г. Шевченко в театрах Донбасу [Текст] / Г. Костинська, А. Клоччя. – Донецьк: Б.в., 1964. – 21 с.

166. Косяк, Э. В семье вольной, новой [Текст] /Э. Косяк //Вечерний Донецк. – 1981. – 6 ноября.

167. Кравченко, А. Обнимемся, братья! : Размышления списателя о своеобразной эстафете традиционного праздника "В семне вольной, новой", посвят. Великому Кобзарю [Текст] /А. Кравченко // Донбасс. – 2002. – 18 мая.

168. Красюк, Л. Живы традиции Кобзаря [Текст] /Л. Красюк // Комсомолец Донбасс. – 1970. – 25 декабря.

169. Крахмалева, Н. "Заповіт". Из цикла "Конфетти" [Текст] / Нина Крахмалева // Донеччина. – 2002. – 22 травня.

170. Кропива, П. Сім'я Кобзаря: Доля найближчих родичів Т.Г. Шевченка [Текст] /Петро Кропива // Сільська Донеччина. – 1991. – 18 жовтня.

171. Кузьменко, А. В венок Кобзарю [Текст] /А. Кузьменко // Социалистический Донбасс. – 1989. – 16 мая.

172. Кулешов, В. Шевченковские дни в Луганской области [Текст] /В. Кулешов //Луганская правда. – 1964. – 9 марта.

173. Куников, Н. Венок Кобзарю: Праздник укр.. культуры, посвящ. 181-й годовщине со дня рожд. Т. Шевченко [Текст] / Н. Куников // Заря приазовья. – 1995. – 22 марта.

174. Куников, Н. "Кобзарь" на языке приазовських греков: В Киеве – перезентация книги [Текст] /Н. Куников // Заря Приазовья. 1994. – 12 марта.

175. Кутняков, С. Будет ли будущее у кинотеатра имени Тараса Шевченко [Текст] / Сергей Кутняков // Ильичевец. – 2004. – 5 августа.

176. Куцева, Е. Звонкие струны Кобзаря: Шевченковские дни в Донецкой области (март 2003 г.) [Текст] / Е. Куцева // Донбасс. – 2003. – 12 марта.

177. Куцева, Е. "Не забудьте пом'янути незлим, тихим словом", "Нас об'єднав Тарас" : Эти слова стали лейтмотивом Международного Шевченковского культурно-художественного праздника "В сімї вольній, новій", который начал ся вчера на Донетчине [Текст] /Е. куцева // Донбасс-неделя. – 2002. – 23 мая.(№94).

178. Куцева, Е. Неугасима Кобзаря заря: Шевченковский празник на Донецкой земле [Текст] /Е. Куцева // Донбасс. – 2002. – 28 мая.

179. Куцева, Е. Он был и остается живой правдой…: Торжества в честь 190-лет. юбилея Т.Г. Шевченко в Донецке [Текст] /Е. Куцева // Донбасс-неделя. – 2004. – 11 марта (№47). С. 1.

180. Куценко, Н. В венок Кобзарю: Концерт, посвящ. 180-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко в п. Володарском [Текст] /Н. Куценко // Заря Приазовья. – 1994. – 29 марта.

181. Куценко, М. Ми тісно пов'язані з ім'ям Кобзаря: про спадкоємицю Т.Г. Шевченка – П.І. Шевченко, яка мешкала у селі Старченкове Володарського району [Текст] / М. Куценко // Донеччина. – 2005. – 17 листопада (№69). С.3.

182. Куценко, М. Нащадки Великого Кобзаря [Текст] / М. Куценко // Донеччина. – 2006. – 26 жовтня (№66). С. 3.

183. Куценко, М. Пам'ятник Кобзареві: У смт Володарське [Текст] / М. Куценко // Донеччина. – 2003. – 18 вересня.

184. Лаврентьева, Е. Тарасова ночь (стихотворение) [Текст] / Елена Лаврентьева // Донеччина. – 2002. – 22 травня.

185. Лаврів, П. Речник волі і любові [Текст] /Петро Лаврів // Донеччина. – 1993. – 10 березня.

186. Лаврів, П. Світова велич генія Тараса: До 180-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] /П. Лаврів // Спадщина. – 1994. – № 9-10, березень.

187. Лаврова, К. Полвека – зрелости пора [Текст] /К. Лаврова // Социалистический Донбасс. – 1989. – 9 сентября.

188. Ланков, А. Обсуждение спектакля "Петербургская осень" [Текст] / А. Ланков // Социалистический Донбасс. – 1961. – 10 марта.

189. Ласкавець, Н. Жіноча доля [Текст] /Н. Ласкавець // Радянська Донеччина. – 1961. – 10 березня.

190. Лахнова, Р. Читайте Шевченка: Перегляд літератури у центральній міській дитячій бібліотеці до 185-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] / Р. Лахнова // Вперед. – 1999. – 27 февраля.

191. Леонова, М. Народ говорит словом Тараса: К 175-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /М. Леонова // Вечерний Донецк. – 1989. – 10 марта.

192. Леошко, В. Посвящение Кобзарю: Вечер, посвящ. 180-летию в большом зале КСКЦ АК "Стирол" [Текст] /В. Леошко // Кочегарка. – 1994. – 12 марта.

193. Летюк, Е. В венок Тараса [Текст] /Евгений Летюк. Пер. Ивана Муравья // Вечерний Донецк. – 1989. – 24 февраля.

194. Летюк, Е. Как живой с живими…[Текст] /Е. Летюк // Социалистический Донбасс. – 1960. – 7 февраля.

195. Летюк, Є. Земля, яку сходив Тарас: Вірші [Текст] /Є. Летюк // Комсомолец Донбасса. – 1961. – 12 февраля.

196. Летюк, Є. Оксана: Вірш (присвячений 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка) [Текст] /Є Летюк // Социалистический Донбасс. – 1964. – 9 марта.

197. Летюк, Є. Царі і генії: Вірш (присвячннй 150-річчю з дня народження Т.Г. Шевченка) [Текст] /Є. Летюк //Радянська Донеччина. – 1964. – 9 березня.

198. Лисицина, Э. Правнучка Тараса [Текст] /Э. Лисицина // Социалистический Донбасс. – 1975. – 23 июня.

199. Літературно-мистецьке свято [Текст] // Радянська Донеччина. – 1989. – 8 березня.

200. Літературно-художній музей Т.Г. Шевченка [Текст]/ Донецьк. Обл.,універс.наук.б-ка ім.. Н.К. Крупської; Авт. Тексту Н. Авдєєнко, О. Полєва; Компютер. Набір О. Кушина; фото В. Розумейко, І. Ткаченко. – Донецьк: Діком-прес, 2002. – 7 с.: іл.

201. Луганский, В. В библиотеках области на встрече 150-летия со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /В. Луганский // Социалистический Донбасс. – 1964. – 28 января.

202. Лях, Л. Тарасу поклонись: О монументе Т. Шевченко в Донецке [Текст] /Л. Лях // Социалистический Донбасс. – 1989. – 8 марта.

203. Ляхова, Ж. Поетична Шевченкіана Донбасу: Великий Кобзар завжди з нами [Текст] /Ж. Ляхова // Радянська Донеччина. – 1984. – 5 березня.

204. Ляхова, Ж. Шевченкіана Володимира Сосюри: До 170-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] /Ж. Ляхова // Донбас. – 1984. – № 2. – С. 105-108.

205. Мазур, П. Прости нас, Тарасе! [Текст] /Павло Мазур // Донеччина. – 1993. – 3 січня.

206. Малов, С. "Світ великої душі": Тиждень творчості Т.Г. Шевченка [Текст] /С. Малов // Енакиевский рабочий. – 2004. – 10 марта.

207. Манжула, К. Тарасу : Вірш [Текст] /К. Манжула // Горняк. – 1962. – 10 марта.

208. Маринин, А. Наследие великого поэта востребовано временем: По инициативе облгосадминистрации состоялся "круглый стол", где говорили о роли Т. Шевченко в формировании украинской культуры [Текст] / А. Маринин // Жизнь. – 2004. – 6 марта.

209. Мартынова, Е. "Мої думи" на миг стали нашими…[Текст] /Евгения Мартынова // акцент. – 2004. – 17 марта.

210. Масюкевич, А. Чтим память Великого Кобзаря [Текст] /А. Масюкевич // Кочегарка. – 1961. – 27 мая.

211. Миколаєнко, В. "Не вмирає душа наша, не вмирає воля!": Літ.-муз. вечір "Поезіє, ти сило чарівна!", присвяч.. 180-й річниці від дня народження Т.Г. Шевченка в Палаці Культури імені Артема м. Красногорівки [Текст] /В. Миколаєнко //Мар'їнська нива. – 1994. – 16 березня.

212. Миняйло, З. Бессмертие народних образов : К 175-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /З. Миняйло // Вечерний Донецк. – 1989. – 22

213. Мироненко, Н.Г. Думи мої, думи: В Харцызской школе № 4 состоялся вечер "Думи мої, думи", посвят. Великому Кобзарю [Текст] / Н.Г. Мироненко // Харцызские вести. – 2001. – 8-14 марта.марта.

214. Михайлов, В. На голубых экранах : К 159-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /В. Михайлов // Социалистический Донбасс. – 1964. – 8 марта.

215. "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…": Шевченківські свята у б-ках Тореза [Текст] // Горняк. – 2004. – 3 марта.

216. "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття"…: До 191-ої річниці від дня народження поета [Текст] // Україна козацька. – 2005. – № 3 (15), березень-квітень.

217. Міняйло, З. "Думи мої" на малій сцені [Текст] /Зоя Міняйло // Світлиця: Дод. до газ. "Донеччина". – 2004. – 2 квітня.

218. Міняйло, З. Свято єднання братніх культур: Шевченківське свято " В сім'ї вольній, новій…" на Донеччині [Текст] / Зоя Міняйло // Донеччина. – 2002. – 6 червня.

219. Мірошниченко, П. Т.Г. Шевченко, сучасний націоналізм і шляхи відродження української культури : Міркування історика [Текст] /П. Мірошниченко // Радянська Донеччина. – 1990. – 7 – 8 грудня.

220. Мірошниченко, П. Тарас Шевченко і формування культури нації : До 177-річчя з дня народження Великого Кобзаря [Текст] /П. Мірошниченко //Сільська Донеччина. – 1991. – 8 березня.

221. Міхно, О. З ім'ям і словом Кобзаря [Текст] /О. Міхно // Донбас. – 1989. – № 2. – С. 79-81.

222. Мовою документів [Текст] // Радянська Донеччина. – 1989. – 1 березня.

223. Молчанова, І. Чи бував Тарас у Приазов'ї?: За матеріалами доповіді маріупольського краєзнавця А.Д. Проценка [Текст] /І. Молчанова // Донеччина. – 2004. – 3 червня.

224. Молчанова, І. Шевченкознавець з Маріуполя: П.Г. Дубинка [Текст] /І. Молчанова // Азовский машиностроитель. – 2004. – 11 марта.

225. Монастиренко, Г. Знай Шевченків край: Місця, пов'язані з перебування Великого кобзаря на Україні [Текст] /Григорій Монастиренко // Донеччина. – 1993. – 10 лютого.

226. Монастиренко, Г. І поет, і художник: До Шевченківських днів [Текст] /Григорій Монастиренко // Донеччина. – 1993. – 25 лютого.

227. Монументальна Шевченкіана [Текст] // Памятки України. – 1989. – № 1.

228. Мосьпан, Б. В честь Великого Кобзаря: достоялись в Донецке торжества по случаю 190-летия со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /Б. Мосьпан // Донбасс. – 2004. – 10 марта.

229. Муза, Є. Пензлем художника [Текст] /Є. Муза // Радянська Донеччина. – 1961. – 10 березня.

230. Мушкетик, Ю. Вічно з нами: Або чому знову кличемо на поміч невмируще Шевченкове слово? [Текст] /Юрій Мушкетик // Донеччина. – 1993. – 4 березня.

231. Мы помним тебя, Тарас: О Т.Г. Шевченко [Текст] // Коммунист Донбасса. – 1998. – 14 марта.

232. На 40 языках [Текст] // Социалистический Донбасс. – 1961. – 10 марта.

233. Над Дніпровою сагою : Слова Т.Г. Шевченка, музика М. Скоблина [Текст, ноти] // Радянська Донеччина. – 1961. – 10 березня.

234. Назин, В. Во исполнение "Заповіта": Поэма [Текст] /В. Назин // Кочегарка. – 1964. – 6 марта.

235. Народный поклон Кобзарю [Текст] // Социалистический Донбасс. – 1961. – 11 марта.

236. Невичерпне джерело: У Донецьку завершився У Всеукраїнський конкурс пісні, танцю, народної музики та образотворчого мистецтва ім.. Т.Г. Шевченка "Джерело талантів", присвяч.. 191-й річниці з дні народження Великого Кобзаря [Текст] //Донеччина. – 2005. – 2 червня.

237. Непран. М. "Тарас Шевченко" : Кіно [Текст] /М. Непран // Радянська Донеччина. – 1951. – 19 грудня.

238. Ніколайко, Н. Вічно будуть жити…[Текст, ноти] / Надія Ніколайко // Социалистический Донбасс. – 1961. – 10 марта.

239. Нілов, В. Урок в бібліотеці: "Ім'я, котре Україні не забути" – відбувся в філії № 1 міської бібліотеки [Текст] /В. Нілов // Снежнянская жизнь. – 1999. – 24 марта.

240. Ноткина, А. Эстафета дружбы и сотрудничества: Международный Шевченковский литературно-художественный праздник в Краматорске [Текст] /А. Ноткина // Краматорская правда. – 2002. – 25 мая.

241. Опублікований збірник: XXX наукова Шевченківська конференція: 27-30 квітня 1993р. Тези і матеріали / За ред. В. С. Бородіна і С. В. Мишанича. – Донецьк: ДонДУ, 1993. – 255 с.

242. Обніміться ж, брати мої…: Вірші. Проза. Публіцистика [Текст] / Упоряд. С.В. Жуковський. – Донецьк: журнал "Донбас", 2002. – 299 с.

243. Огнєва, Л. Донбас вшановує Тараса [Текст] /Л. Огнєва // Донеччина. – 1999. – 1 червня.

244. Огнєва, Л. Донбас вшановує Тараса [Текст] /Л. Огнєва // Макеевский рабочий. – 1999. – 10 июня.

245. Огнєва, Л. Отак українки вклоняються Тарасові! [Текст] /Людмила Огнєва // Донеччина. – 2006. – 24 серпня.

246. Окультуриваемся по-шевченковски: Программа Международного Шевченковского культурно-художественного праздника " В сім'ї вольній, новій" [Текст] // Город. – 2002. – 23 мая.

247. Олейник, А. Тайна старого альбома : К 175-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /А. Олейник // Вечерний Донецк. 1989. - 16 января.

248. Олейник, Б. Народный поэт: К 170-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /Борис Олейник // Социалистический Донбасс. – 1984. – 7 марта.

249. Олифіренко, В. Поет, який мріяв про небо [Текст] /В. Олифіренко // Сільська Донеччина. – 1991. – 6 березня.

250. Олійник, Б. Народний поет: До 170-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] /Борис Олійник // Радянська Донеччина. – 1984. – 8 березня.

251. Орел, В. Кобзар на Донеччині: На центральній площі Новоселівки Донецької області вже п'ять років стоїть погруддя Кобзаря [Текст] /В. Орел // Україна. – 1969. – № 30. – С. 19.

252. Осколков, О. Безсмертна кобза [Текст] /О. Осколков // Радянська Донеччина. – 1989. – 8 березня.

253. Осколков, О. У вінок Кобзареві [Текст] /Олександр Осколков //Сільська Донеччина. – 1992. – 14 квітня.

254. Остафийчук, А. Українські вечорниці: В Донбасской гос. машиностроит. академии отмечали день рождения великого украинского Кобзаря [Текст]/ А. Остафийчук // Академия. – 2001. – 23 марта.

255. Пак, В. Любят и почитают Кобзаря: Рада атаманов Кальмиуской паланки была приурочена к проведению наук.-практич. Конференции , посвящ. 185-й годовщине со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /В. Пак // Вечерний Донецк. – 1999. – 6 марта.

256. Памяти великого борца [Текст] // Социалистический Донбасс. – 1961. – 11 марта.

257. Памяти поэта: 130 лет со дня рождения Тараса Шевченко [Текст] // Социалистический донбасс. – 1944. – 10 марта.

258. Памяти Т.Г. Шевченко [Текст] // Горняк. – 1962. – 10 марта.

259. Памятник Великому Кобзарю отныне украшает Новогродовку [Текст] // Наш дом. – 2001. – 15 сентября.

260. Памятник Кобзарю открыт в Володарском в День независимости [Текст] /Приазовский рабочий. – 2003. – 27 августа.

261. Памятник Т. Шевченко в Донецке [Текст] // Металлург. – 1986. – 20 августа.

262. Памятник Т.Шевченко в Мариуполе [Фото В. Давыденко] //Азовский машиностроитель. – 2005. – 7 апреля.

263. Пам'ятник Кобзарю в Маріуполі [Текст] // Виробник України. – 2001. – 20 квітня.

264. Пам'ятник Т.Г. Шевченку у Донецьку [Текст] //За передову шахту. – 1986. – 3 вересня.

265. Пам'ятники Т.Г. Шевченка у Донецькій області [Текст] // Пам'ятки України. – 1989. – № 1. – С. 19.

266. Пам'яті Великого Кобзаря [Текст] //Радянська Донеччина. – 1984. – 11 березня.

267. Памяти великого поэта: В Мариуполе в ДК "Искра" прошел гор. Шевченковский празник, посвят. 185-летию со дня рождения великого укр.. поэта [Текст] //Азовский машиностроитель. – 1999. – 20 марта (№23-24).

268. Панова, Т. Донецкие художники – Кобзарю [Текст] /Т. Панова // Социалистический Донбасс. – 1964. – 11 марта.

269. Пасічник, М. Зустріч Шевченка з краснолиманцями [Текст] / М. Пасічник // Зоря. – 2002. – 29 травня.

270. Пасічник, М. Ювілейні заходи [Текст] /М. Пасічник // Радянська Донеччина. – 1989. – 4 березня.

271. Переверзєв, М. Слова прості, хвилюючі [Текст] /М. Переверзєв // Радянська Донеччина. – 1961. – 10 березня.

272. Петраш, Я. Ми пам'ятаємо тебе, Тарасе! : Шевченківські свята у освітніх закладах Маріуполя [Текст] / Я. Петраш // Донеччина. – 2012. – 10 квітня. (№26). С. 3.

273. Пеунов, В.К. "Гіркі ліки від кохання (Тарас Шевченко – Катерина Піунова): Невідоме про всім відоме [Текст] / В.К. Пеунов. – Донецьк: НАН України, 2002. – 109 с.: іл.

274. Пидгора, В. В бронзе, грание, в памяти народной : К 175-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /В. Пидгора // Социалистический Донбасс. – 1989. – 3 марта.

275. Пидгора, В. Памяти Кобзаря: К 175-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /В. Пидгора // Вечерний Донецк. – 1989. – 6 марта.

276. Пішванова, Т.Г. Вшанування (пам'яті Т.Шевченка на Донеччині ) [Текст] /Т.Г. Пішванова // Світлиця: Дод. до газ. "Донеччина", 2004. – 2 квітня.

277. Пішванова, Т.Г. З піснею і Україною в серці [Текст]/ Т.Г. Пішванова // Донбас: культурно-освітній обмін з українцями світу: матеріали науково-практичної конференції. – Донецьк: Донецьке обласне відділення товариства "Україна-Світ", український культурологічний центр, 2011. – 280 с. – С. 208-212 (Про історію капели бандуристів з Детройту та її виступ на Донеччині у 1991 році).

278. Пішванова, Т.Г. Тарас Григорович Шевченко та національне виховання в школах Донеччини в 50-60-х рр. ХХ сторіччя. [Текст] / Т.Г. Пішванова // Пішванова, Т.Г. Краєзнавчий рух в загальноосвітніх школах Донеччини в 50-60-х рр.. ХХ сторіччя: Науково-краєзнавче дослідження / Т.Г. Пішванова . – Донецьк: Юго-Восток, 2004. – 80 с.

279. Платоненко, С. Завершальний акорд Шевченківського літературно-мистецького свята на Донеччині [Текст]/С. Платоненко // Жизнь. – 2002. – 29 мая.

280. Плющ, В. Кобзар на Донецькому кряжі: Про Шевченківське свято на Донеччині [Текст] /В. Плющ // Літературна Україна. – 2002. – 30 травня. (№20).

281. Польова, О. У музеї Великого Кобзаря: Літ.-худ. Музей Т.Г. Шевченка, що діє у Дон. обл.. універс. наук. б-ці ім. Н. К. Крупської [Текст] /О. Польова // Донеччина. – 2003. – 15 травня.

282. Портянко, В. Моє хобі – створення музеїв : Історія створення музею Т. Шевченка в Донець. обл. наук. б-ці ім.. Н.К. Крупської [Текст] / В. Портянко // Урядовий кур'єр. – 2003. – 25 січня (№151). С. 8-9.

283. Праздник "В семье вольной, новой" [Текст] // Вечерний Донецк. – 1989. – 10 марта.

284. Привалова, О. Він прийшов на Донбас, як до рідного дому…[Текст] / О. Привалова // Донеччина. – 2011. – 10 березня (№16). С. 2.

285. Присяжнюк, А. Лекции, концерты : К 150-летию со дня рождения Т. Шевченко [Текст] /А. Присяжнюк //Социалистический Донбасс. – 1964. – 8 марта.

286. Про Шевченка [Текст] //Радянська Донеччина. -1961. – 10 березня.

287. Прокопчук, В. З любов'ю до Тараса [Текст] /В. Прокопчук // Донеччина. – 2011. – 12 квітня.

288. Пустова, Ф. І зоріють над землею дума й слава Кобзаря: До 160-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] /Ф. Пустова // Радянська Донеччина. – 1974. – 8 березня.

289. Пушкар, В. Про поета і художника: Місячник пропаганди творів Т.Г. Шевченка у Волноваській б-ці для дорослих [Текст] / В. Пушкар // Наше слово. – 1994. – 29 березня.

290. Радьков, Д. Над словом Тараса: Вірш [Текст] /Дмитро Радьков // Радянська Донеччина. – 1990. – 14 серпня.

291. Рафальский, Д. Открыт памятник Т. Г. Шевченко [Текст] / Д. Рафальский // Кочегарка. – 2006. – 5 сентября.

292. Рац, А. Тарас Григорьевич Шевченко [Текст] / А. Рац // Кочегарка. – 1924. – 11 марта.

293. Рідне слово Ф. Хартахая: К 130-летию со дня кончины Т.Г. Шевченко [Текст] //Приазовский рабочий. – 1991. – 12 марта.

294. Ріпка, Г. Шануймо Т. Шевченка: Та про село Шевченко Великоновоселківського р-ну [Текст] /Г. Ріпка //Світлиця: Дод. до газ. "Донеччина". – 2003. – 1 серпня.

295. Родя, В. З народного джерела [Текст] /В. Родя // Радянська Донеччина. – 1961. – 10 березня.

296. Романько, В. Ветеран краєзнавчого руху: До 80-річчя від дня народження А.Д. Проценка [Текст] /В. Романько // Донеччина. – 2011. – 15 лютого.

297. Романько, В. Тарас у душах та пам'яті слов'янців [Текст] /В. Романько // Романько, В. Словянськ літературний: перша половина ХІХ – початок ХХІ століття. – Словянськ, 2011.

298. Романько, О. "Я так ніжно їх любив…": Про Т.Г. Шевченка і кохання, курсантів, студенток, "щирість і натхнення" : Літ.-муз. композиція у виконанні студ. і курсан. молоді Слов'ян. коледжу нац.. авіац. ун-ту- вистава "Я так ніжно їх любив…": жінки у драмі кохання Т. Г. Шевченка [Текст] /О. Романько // Світлиця: Дод. до газ. "Донеччина". – 2003. – 30 травня.

299. Руденко, Н. Не забуди помянути "незлим, тихим словом…": О пропаганде творчества Т. Шевченко в Мариуполе (Ф. Хартахай; организация "Просвіта"; греческие поэты; художники; краеведы) [Текст] / Н. Руденко // Вечерний Мариуполь. -2006. – 7 марта (№10). С.9.

300. Руденко, М. Як у 20-му році маріупольці вшановували Т.Г. Шевченка [Текст] / М. Руденко // Приазовский рабочий. – 2000. – 22 марта.

301. Рукописный Кобзарь [Текст] // Приазовский рабочий. – 1964. – 10 марта.

302. Рыбалко, Н. В сердце своем берегу [Текст] /Н. Рыбалко // Социалистический Донбасс. – 1989. – 8 марта.

303. 302. Рыбалко, Н. Волны счастья [Текст] /Н. Рыбалко // Социалистический Донбасс. – 1961. – 10 марта.

304. Рыдкин, А. Звучали стихи Кобзаря: О вечере-памяти Т.Г. Шевченко в школе-гимназии № 1 г. Мариуполя [Текст] /А. Рыдкин // Приазовский рабочий. – 1994. – 16 марта.

305. Рябенко, І. Безсмертні пісні: До 175-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] /І. Рябенко // Радянська Донеччина. – 1989. – 12 березня.

306. Рябко, В. Вшановуємо Кобзаря: Пропаганда творчості Т.Г. Шевченка у Мар'їнському районі [Текст] /В. Рябко // Мар'їнська нива. – 1994. – 30 березня.

307. С любовью к Кобзарю: Памятник Т. Шевченко в Красноармейске [Текст] // Орбита плюс. – 2006. – 16 марта.

308. Санин, Л. Из родословного древа Т.Г. Шевченко: Его совр. родственники живут в с. Шевченково в Донбассе [Текст] /Л. Санин // Донецкие новости. – 1996. – 14-20 марта.

309. Санін, Л. Імені великого Кобзаря: Про шахти, радгоспи, культ.заклади, які носять ім'я Т.Г. Шевченка [Текст] / Л. Санін. – Донецьк: Донбас, 1964. – 23 с.: іл..

310. Санін, Л. Правнучка Кобзаря [Текст] /Л. Санін // Радянська Донеччина. – 1983. – 8 березня.

311. Санін, Л. Три сестри Кобзаря: Родовід Шевченка на Донеччині [Текст] /Л. Санін // Енакиевский рабочий. – 1997. – 7 марта.

312. Світлова, І. "Дума про Тараса". Під такою назвою в Авдіївці відбулося свято, присвячене відкриттю пам'ятника Т.Г. Шевченку [Текст] / І. Світлова // За темпи. – 1990. – 4 жовтня.

313. Святкові концерти – у Маріуполі: На честь 190-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] //Приазовский рабочий. – 2004. – 17 марта.

314. Селезнев, Е. "Наймичка" на оперной сцене [Текст] / Е. Селезнев // Социалистический Донбасс. – 1961. – 10 марта.

315. Семенов, І. Чуваський теж! [Текст] /І. Семенов // Радянська Донеччина. -1961. – 10 березня.

316. Серафимов, А. Страницы прошлого [Текст] / А. Серафимов // Социалистический Донбасс. – 1961. – 10 марта.

317. Сергієнко, Т. Тарасове слово живе: Свято народної творчості у Володарському з нагоди 190-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] /Т. Сергієнко // Заря Приазовья. – 2004. – 13 марта.

318. Сєрік, Є. Любимий з дитинства [Текст] /Є. Сєрик // Радянська Донеччина. – 1961. – 10 березня.

319. Склярук, О. В драмтеатре с успіхом прошла премьера "Думи мої…" [Текст] /Ольга Склярук // Донецкие новости. – 2004. – 11-17 марта.

320. Скорик, Л. Тарас Шевченко и Приазовье [Текст] / Л. Скорик // Мариупольское время. – 2009. – 5 марта (№10). С.12.

321. Скорик, М. Відновимо пам'ятник Кобзареві в Артемівську [Текст] /М. Скорик // Вперед. – 1989. – 18 апреля.

322. Скрипник, В. Світоч свободи: Про пам'ятники Т.Г. Шевченка у містах України (також і в Донецькій області) [Текст] /Віктор Скрипник // Світлиця: Дод. до газ. "Донеччина", 2006. – 10 березня.

323. Скрипник, В. Тарас Шевченко у Слов'янську [Текст] / В. Скрипник // Донеччина. – 2013. – 5 липня (№45). С. 4.

324. Скрипник, В. Шевченківська декада: У Слов'янську на честь 190-ої річниці з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] / В. Скрипник // Донеччина. – 2004. – 15 квітня.

325. Скрипник, В. Шевченко нас єднає: Шевченківські дні на Донеччині [Текст] / Віктор Скрипник // Донеччина. – 202. – 30 травня.

326. Славко, В. Бронзовому Кобзарю – полвека: Памятник Т. Шевченко в Донецке [Текст] /В. Славко // Вечерний Донецк. – 2005. – 9 сентября.

327. Славко, В. В память о Кобзаре: Как прошло чествование 180-летия со дня рождения Т.Г. Шевченко в Донецке [Текст] /В. Славко // Вечерний Донецк. – 1994. – 11 марта.

328. Славко, В. Жива память о Кобзаре в сердцах потомков: Шевченковский праздник в Донецке [Текст] /В. Славко // Вечерний Донецк. – 2000. – 11 марта.

329. Слесарчук, А. І пригадають Кобзаря сердечним, тихим, дружнім словом: Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято "В сім'ї вольній, новій…" на дебальцевській землі [Текст] /А. Слесарчук // Мой город. – 2002. – 30 мая.

330. Слово поэта объединяет народы : Торжественный вечер, посвященный 175-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] // Социалистический Донбасс. – 1989. – 11 марта.

331. Смирнова, Л. Вечное слово Кобзаря вновь прозвучит в нашем городе на празднике поэзии 15 февраля [Текст] /Л. Смирнова // Вечерний Донецк. – 1997. – 11 февраля.

332. Смирнова, Л. "Жива душа поетова святая": Донетчина чествует Великого Кобзаря [Текст] /Л. Смирнова // Вечерний Донецк. – 2004. – 10 марта.

333. Смирнова, Л. Певцу Украины: В Донецке отметили 139-ю годовщину перезахоронения Т.Г. Шевченко [Текст] / Л. Смирнова // Вечерний Донецк. – 2000. – 25 мая.

334. Смоголь, Т. Гостей из Киева встречали хлебом-солью [Текст] /Т. Смоголь // Акцент. – 2002. – 23 мая.

335. Соколов, В. Остання ніч [Текст] /Віктор Соколов // Радянська Донеччина. – 1961. – 10 березня.

336. Соколов, В. Слово о поэте [Текст] / Виктор Соколов // Социалистический Донбасс. – 1961. – 10 марта.

337. Соломка, А. Американские кобзари на донецкой сцене [Текст] /А. Соломка // Вечерний Донецк. – 1991. – 4 июня.

338. Стебун, И. Великий поэт и провидец: К 175-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /И. Стебун // Социалистический Донбасс. – 1989. – 7 марта.

339. Стебун, И. Гуманистическая мощь "Кобзаря" [Текст] /И. Стебун // Социалистический донбасс. – 1990. – 1 июня.

340. Стебун, И.И. Эстетика Шевченко [Текст] / И.И. Стебун // Стебун, И.И. Пафос художественной правды: крит. -теоретич. очерки / Пер. с укр.. – М., 1977. – С. 229-269.

341. Стебун, І. Основоположник нової української літератури [Текст] / І. Стебун // Стебун, І. Зброя слова: Статті про українських письменників. – К., 1946. – С. 34-51.

342. Стебун, І. Основоположник нової української літератури [Текст] / І. Стебун // Стебун, І. Українські класики. – К., 1940. – С. 88-112.

343. Стебун, І. Пророк свободи і єднання : До 175-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] /І. Стебун // Донбас. – 1989. – № 2. – С. 72-79.

344. Сторінки літопису українського радянського мистецтва (1917-1957): 8 вересня 1955 року у Сталіно відкрито пам'ятник Т.Г. Шевченку // Мистецтво. – 1958. – № 1. – С. 24.

345. Судьба "Кобзаря" [Текст] //Вечерний Донецк. – 1986. – 20 февраля.

346. Танана, Р. Кобзареве слово кликало до бою [Текст] /Р. Танана // Радянська Донеччина. – 1975. – 8 березня.

347. Таничев, Н. Как завещал Кобзарь: К 185-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] / Н. Таничев // Позиция. – 1999. – 5-12 марта.

348. Тарас Григорович Шевченко: [ вірші В. Півня та В. Щербатюк, присвячені Т. Шевченку] [Текст] // Романько, В.І. Словянськ літературний: перша половина ХІХ – початок ХХІ століття / В.І. Романько. – Слов'янськ, 2011. – С. 8-11.

349. Тарас Шевченко про мову : висловлювання з листів та творів [Текст] / упоряд. О. Тихий. – Донецьк: Норд Комп'ютер, 2011. – 66 с.

350. Тарасове слово в Америці [Текст] // Сільська Донеччина. 1992. – 7 липня.

351. Тарасу Шевченко поставили камень возле исполкома (Краматорск) [Текст] // Технополис. – 2001. – 30 августа.

352. Терентьєва, М. Тарасова правнучка: П.І. Шевченко [Текст] / М. Терентьєва // Донеччина. – 2005. – 8 вересня (№53). С.3.

353. Терещенко, В. Шевченківські сторінки в історії Артемівщини [Текст] / В. Терещенко // Вперед. – 2008. – 5-6 березня (№26). С.30.

354. Термінасянц, М. Поет-борець [Текст] /М. Термінасянц // Радянська Донеччина. – 1961. – 10 березня.

355. Тишкова, С. Звучало слово Кобзаря: Шевченковский празник на Донетчине [Текст] /С. Тишкова // Вечерний Донецк. – 2002. – 28 мая.

356. Томілін, Б. І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій: Шана пам'яті Т.Г. Шевченка в Дружківці [Текст] /Б. Томілін // Окно. – 1999. – 12 марта. (№11).

357. Торжественное собрание в Донецке [Текст] // Вечерний Донецк. – 1989. – 10 марта.

358. Трійняк, І. Залізні стовпи: Вірш [Текст] / Іван Трійняк // Социалистический Донбасс. – 1961. – 10 марта.

359. Трійняк. І. Зійшли зерна-думи [Текст] / І. Трійняк // Радянська Донеччина. – 1961. – 10 березня.

360. Трофимова, Л. Звучали песни и стихи: В совете Киев. рай. ветеран. орг.-ции г.Донецка, посвящ. Т.Г. Шевченко [Текст] /Л. Трофимова // Вечерний Донецк. – 2004. – 20 марта.

361. Трофімова, Л. Кобзареві читання: До 190-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка для ветеранів Київського району м. Донецька [Текст] /Л. Трофімова // Світлиця: Дод. до газ. "Донеччина". – 2004. – 17 березня.

362. Троянова. Предложение поддерживаю [Текст] /Троянова // Вперед. 1989. – 18 апреля.

363. Туровець, Л. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь віки [Текст] / Любов Туровець // Донеччина. – 2002. – 5 квітня.

364. Укіс, Є. В гостях у нащадків Великого Кобзаря: До 100-річчя з дня смерті Т.Г. Шевченка [Текст] /Є. Укіс // Донбасс. – 1961. – № 1. С. 141-142.

365. Укіс, Є. Нащадки Тараса: До 150-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] /Є. Укіс // Донбасс. – 1964. – № 2. – С. 66-69.

366. Укіс, Є. Щасливі нащадки Тараса [Текст] /Є. Укіс // Радянська Донеччина. – 1963. – 3 грудня.

367. Уманцева, Е. Гости Украины- кобзари Америки [Текст] //Социалистический Донбасс. – 1991. -12 июня.

368. Федорчук, В. За заповітом Кобзаря: Вшанування пам'яті Кобзаря у Слов'янську [Текст] /В. Федорчук // Вісті. – 1994. – 24 травня.

369. Філіпенко, О. Вічний, як народ: Бібліограф. огляд у Великоновоселівський центральній б-ці до 190-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] /О. Філіпенко // Сельский край. – 2004. – 20 марта.

370. Фролов, М. Рядовий № 191 : Оповідання [Текст] /Михайло Фролов // Рядянська Донеччина. – 1961. – 10 березня.

371. Харакоз, Н. Шевченки с "Паркового": О мариупольских поклонниках творчества Т.Г. Шевченко [Текст] /Н. Харакоз // Приазовский рабочий. – 1994. – 16 марта.

372. Харакоз, Н. Шевченковский празник "В сім'ї вольній, новій" в Мариуполе [Текст] /Н. Харакоз //Приазовский рабочий. – 2002. – 25 мая.

373. Хаджинов, Б. Втрачена надія [Текст] /Б. Хаджинов // Сільська Донеччина. – 1991. – 28 лютого.

374. Хаджинова, О. "Заповіт" Тараса Шевченко на румейском, урумском и новогреческом языках: О переводе "Заповіта" и издании "Кобзаря" на греческом языке [Текст] / О. Хаджинова // Хронос. – 2003. – март №3.

375. Хмара, В.І. Тарас Шевченко [Текст] / В.І.Хмара // Хмара, В.І. 56 творів з української літератури: (для школярів та абітурієнтів) / В.І. Хмара. – Донецьк, 1994. – С. 29-39.

376. Цветы и песни – Кобзарю: Торжества у памятника Великому Кобзарю, посвящ. 135-летию перезахоронения [Текст] // Вечерний Донецк. – 1996. – 24 мая.

377. Цветы к памятнику Т.Г. Шевченко [Текст] // Вечерний Донецк. – 1989. – 10 марта.

378. Цветы и песни – Кобзарю: Шевченковские дни в Донецке [Текст] // Вечерний Донецк. – 2006. – 10 марта (№37). С.2.

379. Цивирков, Н. "И садочком обросла…" [Текст] /Н. Цивирков // Вечерний Донецк. – 1989. – 6 марта.

380. Чаленко, Е. Праправнучка Кобзаря живет в Углегорске: Галина Леонидовна Шимонко [Текст] / Е. Чаленко // Енакиевский рабочий. – 2010. – 10 марта (№21). С.2.

381. Чергина, Ю. Тараса Шевченко показали в гипсе: Памятник поэту скульптора А. Скорых будет установлен в Красноармейске [Текст] /Ю. Чергина // Донбасс-неделя. – 2012. – 10 марта.

382. Черных, Е. Поют славу Кобзарю: Цикл мероприятий Дон.обл. филармонии к 190-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] /Е. Черных // Донбасс-неделя. – 2004. – 15 апреля (№70). С. 8.

383. Черных, Е. Славному сыну Украины: В Донец. акад.. т-ре оперы и балета прошел лит.-муз. вечер "Думи мої, думи…", приуроч. к 190-летию со дня рождения Т. Шевченко: С участием певцов Д. Гнатюка и А. Паламаренко из Киева [Текст] / Е. Черных // Донбасс. – 2004. – 20 апреля.

384. Чумак, А. У вінок слави [Текст] /А. Чумак // Радянська Донеччина. – 1989. – 8 березня.

385. Швайка, О. Філателістична Шевченкіана Донеччини: До Шевченківських днів [Текст] /О. Швайка //Східний часопис. – 1997. – 7 березня.

386. Швед, Г. Памятник Т. Шевченко: Начаты монтажне работы ( в Мариуполе) [Текст] /Г. Швед //Приазовский рабочий. – 2001. – 15 августа.

387. Шевченківське свято на землі Донеччини: Літературно-мистецьке свято "В сім'ї вольній, новій" [Текст] // Виробник України. – 2002. – 24 травня.

388. Шевченківські свята на Донеччині [Текст] //Газета в газете. – 2002. – 23 мая.

389. Шевченко, А. Бахмутська книга про Тараса Шевченка [Текст] / А. Шевченко // Шевченко, А. Бахмутська мозаїка / А. Шевченко. – Артемівськ, 2008. – С. 159-160.

390. Шевченко, А. Бахмутщина чтила опального поэта: К 180-летию Т.Г. Шевченко [Текст] /А. Шевченко // Донецкий кряж. – 1994. – 11-17 марта.

391. Шевченко, А. Горлівчани шанують Кобзаря: До 175-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] /А. Шевченко // Радянська Донеччина. – 1989. – 25 лютого.

392. Шевченко, А. Донеччани вшановують Кобзаря: До 170-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка (сторінки історії 1922-1955 рр.) [Текст] /А. Шевченко // Радянська Донеччина. – 1984. – 4 березня.

393. Шевченко, А. Книга про Тараса : До 430-річчя Артемівська-Бахмута [Текст] /А. Шевченко // Вперед. – 2001. – 13 марта.

394. Шевченко, А. Кобзар і Донеччина [Текст] /А. Шевченко // Сільська Донеччина. – 1991. – 24 травня.

395. Шевченко, А. Кобзаря у нас завжди шанували: Шевченко і Бахмут: сторінки історії [Текст] /А. Шевченко // Вперед. – 1994. – 10 марта.

396. Шевченко, А. Нащадки Тараса Шевченка в Артемівську: З історії міста [Текст] /А. Шевченко // Вперед. – 2004. – 18 грудня.

397. Шевченко, А. В. Т.Г. Шевченко та Донеччина: Практичний посібник [Текст] / А.В. Шевченко . – Донецьк: Лебідь, 1994. – 28 с.

398. Шевченко, А. Шахтарі про Кобзаря [Текст] / А. Шевченко // "ВГ" в Донбассе. – 2001. – 16-21 марта.

399. Шевченко, А. Чи постане музей Шевченка в Горлівці?: Питання про організацію музею Т.Шевченка в м. Горлівці [Текст] /А. Шевченко // Літературна Україна. – 2004. – 19 лютого (№7). С. 2.

400. Шевченко, А. Звернення [Текст] /Анатолій Шевченко // Україна козацька. – грудень 2004 – січень 2005. – № 11 (12). С. 6.

401. Шевченко, І. Болить душа моя, Тарасе ! Великому Кобзареві – з пошаною і любов'ю [Текст] /І. Шевченко // Вечерняя Горловка. – 1994. – 18 марта.

402. Шевченко, І. Шевченківські свята на горлівській землі [Текст] /І. Шевченко // "ВГ" в Донбассе. – 2002. – 30 мая-5 июня.

403. Шевченко на греческом: Есть перевод "Заповіта" [Текст] // Приазовский рабочий. – 1989. – 8 марта.

404. Шевченко, С. У Краматорську "Бузина", а в Києві – дядько: Про місцеві традиції "вшанування" роковин Т. Шевченка [Текст] / С. Шевченко // Агент. – 2000. – 16 марта.

405. Шевченко, Т. Стихи [Текст] / Т. Шевченко // Заря Приазовья. – 1993. – 24 июля.

406. Шевченко Т.Г. [Текст] // Найкращі твори для школярів та абітурієнтів: Збірник. – Донецьк, 1997. – С. 21-50.

407. Шевченко Т.Г. и Горловка [Текст] //Шахтерский труд. – 1994. – 15 марта.

408. Шевченко Т.Г. и Горловка: Исторический экскурс [Текст] //Время. – 1994. – 12 марта.

409. Шевченко "Т.Г. та Донеччина": Презентація книги в Артемівському краєзнавчому музеї [Текст] //Вперед. – 1994. – 22 марта.

410. Шевченко Тарас. Кобзар: Вибрані твори в перекладах мовами греків України / Укл. Л. Кир'яков. – К.: Український письменник, 1993. – 247 с.

411. Шевченковские дни в Донбассе [Текст] // Наш дом. – 2002. – 25 мая.

412. Шевченковские дни в Мариуполе: праздник литературы и искусства "В сім'ї вольній, новій" [Текст] // Ильичевец. – 2002. – 25 мая.

413. Шендель, В. "Катерина" в шахтарському селищі [Текст] / Володимир Шендель, заслужений художник України // Донеччина. – 2002. – 22 травня.

414. Шептуха, В. Він прийшов на Донбас, як до рідного дому: Рівно піввіку тому у Донецьку відкрито пам'ятник Великому Кобзарю [Текст] /В. Шептуха //Донеччина. – 2005. – 8 вересня.

415. Шталь, А. Быть ли в Краматорске памятнику Шевченко? [Текст] /А. Шталь // Краматорская правда. – 2004. – 11 марта.

416. Шульженко, С. "Кобзар" Тараса Шевченка у фондах Книжкової палати України [Текст] / Світлана Шульженко // Вісник Книжкової палати. – 2010. – № 12.

417. Шутарєва, Н. "Ми чуємо тебе через віки": Святковий вечір, присвяч. творчості Т.Г. Шевченка у Олександрівській школі мистецтв [Текст] /Н. Шутарєва // Радянський патріот. – 1994. – 23 березня.

418. Шутов, В. Легенда о Кобзаре ( из поэмы ) [Текст] /Виктор Шутов // Социалистический Донбасс. – 1989. – 8 марта.

419. Шутов, В. Легенда про Тараса Шевченко (рос.): З нових поезій [Текст] /Віктор Шутов // Радянська Донеччина. – 1986. – 24 червня.

420. Щуров, Г. "В семье вольной, новой" [Текст] /Г. Щуров //Социалистический Донбасс. – 1982. – 9 марта.

421. Ювіляру присвячується…: До 175-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [Текст] // Радянська Донеччина. – 1989. – 25 січня.

422. Юречко, В. Кобзар. Пам'ять (вірші) [Текст] / Віталій Юречко // Донеччина. – 2002. – 22 травня.

423. Яковенко, А. Немцы чествовали Кобзаря самогоном: Кровная родственница Тараса Шевченко живет в Донецкой области – Г.Л. Шимонко [Текст] /А. Яковенко // Комсомольская правда в Украине. – 2005. – 11-17 марта(№42). С.16.

424. Яруцкий, Л.Д. "Друже мій єдиний!": близький друг Т.Г. Шевченко жил в Мариуполе [Текст] / Л.Д. Яруцкий // Яруцкий, Л.Д. Мариупольская мозаика : В 2-х т. / Лев Яруцкий . – Т. 2. – Мариуполь: Приазовский рабочий, 2002. – 299 с. – С. 6-11.

425. Яруцкий, Л. Знакомец Великого Кобзаря: Ф.А. Хартахай, основатель мариупольских гимназий, был другом Т.Г. Шевченко [Текст] /Л. Яруцкий // Приазовский рабочий. – 1984. – 3 марта.

426. Яруцкий, Л.Д. Мариупольцы и великий Тарас [Текст] / Л.Д. Яруцкий // Яруцкий, Л.Д. Мариупольская мозаика : В 2-х т. / Лев Яруцкий . – Т. 2. – Мариуполь: Приазовский рабочий, 2002. – 299 с. – С. 11-18.

427. Яруцкий, Л. Мариупольцы и Великий Тарас: К 185-летию со дня рождения Кобзаря [Текст] / Л.Яруцкий // Приазовский рабочий. – 1999. – 3 марта.

428. Яруцкий, Л. Памятники Кобзарю в Мариуполе [Текст] /Л. Яруцкий // Приазовский рабочий. – 1989. – 3 марта.

429. Яруцький, Л. Жданівці в Шевченківській енциклопедії: Про матеріали з історії зв'язків Т.Г. Шевченка з маріупільчанами у "Шевченківському словнику" [Текст] /Л. Яруцький // Радянська Донеччина. – 1977. – 12 листопада.

430. Яруцький, Л. Кальміуська паланка: Читанка для школярів Маріуполя. [Текст] /Л. Яруцький. – Маріуполь, 1995. – 196 с.

431. Яруцький, Л.Д. Пам'ятники Кобзареві у Маріуполі [Текст] /Л.Д. Яруцький . -Маріуполь, 1995.

432. Ясенов, Е. Как по бульвару им. Т.Г. Шевченко: История бульвара в Донецке [Текст] /Е. Ясенов // Донецкие новости. – 2011. – 21-27 июля.

433. "Великий Кобзарь" [Фото] // Горняк. – 1956. – 9 марта.

434. Новицкий, О. Великий поэт-революционер: К 145-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] / Олекса Новицкий // Горняк. – 1959. – 8 марта.

435. Озівський, О. Театр біля мікрофону [Текст] / Ол. Озівський // Мариупольская газета. – 1942. – 21 ноября.

436. Пестонюк, И. Нородное слово о Кобзаре [Текст] / И. Пестонюк // Горняк. – 1960. – 5 марта.

437. Подгорный, А. Лекция о творчестве Т.Г. Шевченко [Текст] / А. Подгорный // Горняк. – 1956. – 20 февраля.

438. Стебун, І. Зброя слова: Статті [Текст] / Ілля Стебун . – К.: Укрдержвидав, 1946. – 112 с.

439. Стебун, І. Українські класики [Текст] / Ілля Стебун . – К.: Радянський письменник, 1940. – 228 с.

440. Строева, И. Скрипачи, танцоры, чтецы [Текст] / И. Строева // Социалистический Донбасс. – 1940. – 26 июня.

441. Театр імені Т. Шевченка [Текст] // Мариупольская газета. – 1942. – 8 октября.

442. Торжества на Тарасовой горе [Текст] // Горняк. – 1956. – 28 августа.

443. Шабалин, А. Великий Кобзарь: К 90-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] / А. Шабалин // Горняк. – 1951. – 9 марта.

444. Шумит Тарасова верба [Текст] // Донбасс. – 1972. – № 6.

445. Яцюк, В. Автопортреты Шевченко в "Кобзаре": К 186-й годовщине со дня рождения Т.Г. Шевченко [Текст] / Владимир Яцюк // Дзержинский шахтер. – 2000. – 14 марта.

Жінка-УКРАЇНКА

Нове на порталі

Творчий марафон

Популярний вміст

Сьогодні:

Останні перегляди:

Донецька Шевченкіана у датах і подіях:1851-2014

Головне

Важливе

Періодика