Людмила Камерон: Не натішуся тобою, земле моя рідна

Україна

Весно, весно омріяна, як тебе люблю я!
Розквітає все навколо і серце милує.
А все вдячнеє пташинство так радіє з того,
Що щебече виспівує, дякуючи Богу!

Неймовірні квітів барви й розквітла калина,
Люблю, люблю тебе моя рідна Україна!
Цвіт в полях і у садочках, і зростає жито.
До ставку підходять коні, щоб води попити.

Прилетіла буслів пара на своє гніздечко,
Що близь хати були сплели собі на стовпечку.
І маленькі бусленята скоро будуть мило
Із гніздечка споглядати і зміцняти крила.

Не натішуся тобою, земле моя рідна,
Яка ж ти багата є, яка гарна й видна!
Зодяглась як наречена, вмилася росою,
Весь світ покорила ти дивною красою.