Волинський куточок у центрі столиці

Картини, рушники – цілюща сила,
В них закодовано і радощі, й жалі,
Дає натхнення і дарує крила
Дух рідної волинської землі.

Вікторія Рутковська

В Національному музеї літератури України 12 червня відбулась надзвичайна подія. Спільно із Міжнародним громадським об’єднанням «Волинське братство» Музей літератури презентував виставку «Перлини Волині». В самому центрі столиці, посеред гамірного і бурхливого мегаполісу з’явилося диво – справжній куточок синьоокої Волині. Тут можна побачити чисті блакитні озера, правічні ліси, оповиті серпанком, перед нами неначе оживають міфи, легенди і героїчна історія Волинського краю. Все це завдяки творчості чотирьох талановитих волинянок: художниць Валентини Михальської та Валентини Протопоп, вишивальниць, світлої пам’яті, Світлани і Галини Махонюк.

У кожної з них – непроста доля. Переборюючи тяжку недугу, вони досягли найвищих висот у мистецтві, творили і творять справжні дива. І об’єднує їх надзвичайна сила духу, щирі і відкриті серця, любов життя, людей, краси рідної землі. Своїм особистим прикладом ці жінки вчили і вчать нас не боятись труднощів, достойно їх перемагати, цінувати і любити життя у всіх його проявах. Унікальність виставки полягає в тому, що всі ці роботи – жінок з особливими потребами і створені з любов’ю – до Бога, до родини, до людей, до України.

Захід відкрила Генеральний директор музею Галина Сорока. У своєму слові вона розповіла про нелегкі долі художниць і вишивальниць, відзначила високий рівень витонченості і майстерності творів волинянок. Особливий акцент зробила на діяльності МГО «Волинське Братство»: «Земляцтво – зразкове в плані єднання, популяризації історичної та культурної спадщини Волині. Його прагнення робити корисне надихає інших на добрі вчинки». Вона також зачитала лист від Валентини Михальської, яка подякувала за організацію виставки і підтримку волинянок, твори яких експонуються.

В дружній, теплій атмосфері пройшла презентація. На ній були присутні відомі журналісти, мистецтвознавці, художники, вчені, громадські діячі. Серед них – професор, мистецтвознавець Дмитро Степовик; журналіст, колишній директор Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка Парасковія Нечаєва; редактор газети «Нація і держава» Марія Базелюк; поетеса, журналіст, засновник мистецького веб-порталу Тетяна Череп-Пероганич; співробітник газети «Сільські вісті» Анатолій Кізлов; представники Волинського Братства: генерал-лейтенант Олександр Скіпальський; доктор історичних наук Віктор Карпов; народна артистка України Світлана Мирвода; режисер-кінодокументаліст, лауреат Шевченківської премії Михайло Ткачук, та інші. Завітав на виставку і бандурист, засновник гурту «Шпилясті кобзарі» Ярослав Джусь.

Тепло і щиро вела захід голова жіночого клубу «Волинянка» Жанна Шнуренко.

Валентина Михальська народилася 15 серпня 1964 року в селі Хворостів Любомльського району Волинської області у селянській родині. Через важку недугу ще у дитинстві Валя перестала ходити, була змушена припинити навчання у школі. Займалася самоосвітою. У творчому доробку художниці більше 1000 робіт різних жанрів: портрети, пейзажі, натюрморти, іконопис, картини релігійного змісту, виконані олією, аквареллю, пастеллю, кольоровими олівцями. Її перша персональна виставка відбулася 1991 року в Луцьку. Всього Валентина Михальська мала 53 виставки в Україні та за кордоном, зокрема в Італії та Польщі. Наша талановита землячка – перший лауреат обласної мистецької премії імені Йова Кондзелевича (1994).

У 2003 році Валентина Михальська репрезентувала свою творчість в унікальному альбомі графіки «Червоне і чорне». У 2004 році відбулася виставка художниці у Національній Спілці художників України. В цьому ж, 2004 році, за ініціативою МГО «Волинське братство», Валентину з нагоди її 40-річчя нагороджено Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, дипломом «За служіння суспільству», а 2018 року – орденом Української Автокефальної Православної Церкви «За заслуги». Валентина Михальська є почесним членом та активною учасницею жіночого клубу "Волинянка", що входить до Міжнародного громадського об’єднання "Волинське Братство".

Акварельний живопис, чорно-біла графіка, гуаш, монотипія, - техніки, за допомогою яких Валентина Михальська створює портрети, пейзажі, натюрморти, композиції із казковими та міфологічними образами. Вони – різні за настроєм, художнім виразом, – несуть позитивні емоції, умиротворення, радість, насолоду від споглядання. Валентина настільки майстерно зобразила ромашки, що ми неначе відчули їх аромат! А її знаменитий автопортрет «Дама у капелюшку» викликав захоплення у присутніх! На стінах музею розташована серія робіт «Червоне та чорне». У серії графічних робіт, об’єднаних філософією двох кольорів – роздуми авторки про духовний і душевний світ, небесне і земне.

Валентина Протопоп народилася 4 січня 1959 року. Проживає у селі Древині Іваничівського району Волинської області. В дитинстві Валентина тяжко захворіла, з 13 років прикута до інвалідного візка. Малювати почала зі шкільних років. На її творчість вплинула графіка Леоніда Неймарка: сідала і копіювала його малюнки по десять, двадцять разів. В листопаді 2012 року до Міжнародного дня інвалідів у Волинському краєзнавчому музеї експонувалася виставка майстрині народного мистецтва «Графіка Валентини Протопоп».

Через неповторну графіку сільських пейзажів і натюрмортів Валентину Протопоп називають «волинською Катериною Білокур». Протягом багатьох років її роботи друкувалась на сторінках газет «Сільські вісті», «Волинь», районної газети «Колос». Творами Валентини Протопоп проілюстровано книги: Олександра Матійка «Потоки», «Росянщина», Віри Хом'як «Віра. Надія. Любов», Йосипа Струцюка «Буб», Іллі Темертея «Поезії», «Україна – моя Батьківщина»-альманах, Лариси Шахової «Грудочка цукру», Ольги Соколовської «Я в душу сонце й райдуги впускаю». Чимало її картин знаходяться в приватних колекціях України, Великої Британії, Канади.

На виставці представлені дивовижні пейзажі, портрети, натюрморти Валентини. Неповторна краса природи Волині, її розмаїття, мальовничі куточки рідного краю неначе оживають на полотнах художниці. Роботи – як живі, і настільки тонкі, виведені майже з фотографічною точністю! Дійсно, споглядаючи картини, так і хочеться пройтися стежкою у лісі… Ось чується плескіт хвиль на річечці…Сніг рипить під ногами… А як манливо виблискують на сонці апетитні яблучка у маминому садочку!

Світлана (31.05.1964-3.10.2009) та Галина (31.05.1964-30.09.2017) Махонюк народились в селі Омеляна Рівненський району Рівненської області., проживали у селі Овадне Володимир-Волинського району Волинської області. Їхнім батькам Бог послав чотирьох дітей, а з ними й непрості випробування. Через важку недугу троє дочок і син опинилися в інвалідних візках. Батьки мужньо несли цей хрест і все робили для того, аби їхні діти не були замкнені бідою у чотирьох стінах. Син Анатолій (нині також покійний) став поетом, членом Національної спілки письменників України, лауреатом обласної літературно-мистецької премії «Надія», автором десятка книг для дорослих і дітей. А сестри-близнята Світлана та Галина – знаними вишивальницями.

У творчому доробку вишивальниць понад 300 рушників, які побували не тільки на Волині, а й на виставках у Києві, Львові, Польщі, Білорусі. Майстрині відзначені дипломами та грамотами, роботи експонувались на 53 персональних виставках. Сестри Махонюк з 1992 р. були членами обласної творчої лабораторії для обдарованих інвалідів, стипендіати премії імені Гулевичівни, започаткованої Волинським Фондом культури (1993 р.). З 2004 року стали членами Національної Спілки майстрів народного мистецтва України. У 2007 році вийшов каталог "Нев'янучий сад», а в 2013 році в історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського відбулося відкриття виставки вишиваних рушників волинських майстринь «Нев’янучий сад», проведеної спільно з МГО «Волинське Братство». В 2014 році Галина отримала звання «Заслужений майстер народної творчості України».

Спочатку дівчата вишивали білим по білому, згодом стали поєднувати кілька технік. Вишивали за традиційними волинськими узорами, які вони наповнили новим сучасним звучанням. Зачаровує філігранність їх робіт, висока художня майстерність, трепетне ставлення до автентики. Дбайливо вишиті рушники – це маленькі історії з життя сестер, історії подій, вражень, настроїв – сумних і радісних, веселих і не дуже. Орнамент виведено так філігранно і витончено, з таким художнім смаком, що важко відвести погляд. Вони просто фантастичні! Присутні милувалися, дивувалися, захоплювалися, воістину причащалися красою і майстерністю. На жаль, хвороба на таланти не зважає. Невблаганна недуга забрала від нас Людей великого серця, високого патріотизму і надзвичайного Таланту. Проте пам’ять про них зберігається у вишитих квітах, ягодах, лебедях, оленях…

Ідея виставки «Перлини Волині» належить активістці клубу «Волинянка» Галині Бідношей, людині творчій і невгамовній, безмежно залюбленій у свій край. Вона особисто була знайома з сестрами Махонюк, тісна дружба пов’язує її з Валентиною Михальською та Валентиною Протопоп. У своєму слові пані Галина подякувала чоловікові Валерію Бідношею, члену Ради Братства, за підтримку всіх її починань, громадських справ, а також всім, долучився до організації виставки.

Окрасою свята стали виступи народної артистки України Світлани Мирводи, ансамблю «Волиняни» та лауреата Всеукраїнських конкурсів та фестивалів Тетяна Кисляк. «Волиняни» заспівали гімн «Волинського Братства» «Спомин про Волинь» та пісню «Український рушник» – музика і слова керівника гурту Ганни Маковської. А романси і задушевні українські пісні у виконанні прекрасних співачок зачарували публіку.

Високу оцінку творчості мисткинь дали Дмитро Степовик, Анатолій Кізлов, Олександр Скіпальський. Художник Роман Петрук, зокрема, зазначив:

«Графічні роботи настільки філігранно і досконало створені, що їх хоч на грошах малюй! Особливо хочу відзначити монотипії Валі Михальської. Це – експромт високого естетичного смаку. Загалом твори художниць, дуже сильні, вони насичені енергетично, тому що в них відчуваються глибинні почуття. Це – від Бога. Саме Бог дає можливість заглибитись у себе, пережити ці емоції і передати їх людям через власне світосприйняття. Високий рівень майстерності – від любові. Часто роботи переживають своїх творців, як рушники сестер Махонюк, і несуть світові ту красу, переживання і натхнення, які закодували в них майстрині».

Тетяна Череп-Пероганич була в захопленні від цих жінок – мужніх, сильних і вольових, і тої краси, яку вони дарують людям. Зазначила, що експозиція зроблена вишукано, зі смаком. Роботи варті уваги і треба популяризувати творчість майстринь по всьому світу. Прочитала власний вірш «Ми, українці, наче колобки…» і наголосила, що якби було побільше таких людей, які зробили цю виставку, то ми б ніколи «не втекли ні від мудрості, ні від совісті».

Урочистим фінальним акордом мистецької гостини стало спільне виконання пісень «Гей, соколи» Томаша Падури та Гімну волинян «Волинь моя» Степана Кривенького. Свято закінчилось, але присутні не хотіли розходитись і ще довго спілкувались, насолоджуючись красою, світлом і любов’ю, які випромінювали твори талановитих художниць і вишивальниць й дякували за незабутні емоції. Подібні заходи об’єднують, згуртовують, надихають на нові спільні ідеї. Для наших художниць Валентини Михальської та Валентини Протопоп дуже важливі успіх, визнання їхньої творчості, які дають потужний емоційний заряд, і виставка «Перлини Волині» у столиці на повну силу це продемонструвала. Вона стала яскравою сторінкою у творчому літописі Музею та Волинського Братства.

«Це свято культури, майстерності, свято духа і героїзму людей, які перемогли недугу. І своїм прикладом вчать нас цінувати кожну хвилину життя, спонукають бути добрішими, уважнішими один до одного та щирішими.Хочеться подякувати майстриням за цю казку, яку вони принесли в Музей, за те світло й красу, які випромінюють їх твори. За ту любов до рідного краю, якою пронизані всі роботи. За все добро, що увійде у душі відвідувачів цієї виставки», – зазначено на сайті Музею.

МГО «Волинське Братство» щиро дякує Музею літератури за гарну організацію виставки. Тепло цього свята ще довго буде зігрівати серця всіх, хто доторкнувся того червневого спекотного дня до високого мистецтва. Тож запрошуємо всіх на цю дивовижну виставку, яка триватиме до 22 червня 2018 року в Національному музеї літератури України.

P.S. Після того, як вже відбулась ця резонансна подія, Валентина Протопоп прочитала перші відгуки в соціальних мережах і на своїй сторінці у Фейсбуці написала:

«Щиро дякую, шановні, за ваші старання, організацію. Я також запрошую всіх, хто не байдужий до мистецтва, відвідати нашу виставку і поділитися своїми відгуками – порадами, критикою. Спілкування з людьми додає мені життєвої енергії для життя і нових робіт. Дякую всім і нашій Галинці Бідношей!»

Вікторія Рутковська, член НСПЖУ,

фото – Національний музей літератури України