Жінка-УКРАЇНКА

Це дивовижне відчуття, коли чергове число тижневика (цього разу -40е) вирушило в типографію,а завтра повернеться, ще тепле , з-під машини, в редакцію, поїде по Україні, з'явиться в кіосках та в поштових скриньках в четвер, 6-го жовтня. І як хочеться, аби Ви, мої друзі, прочитали його, викупили за 3 грн.в кіосках, не кинули на макулатуру та в звалища нечитаних газет. Ні,я не про жалість Вашу прошу, навіть не про розуміння того,скільки вкладається роботи в тижневик нашим малим безгрошівним колективом.

-Не пропустіть!-застерігаю всіх, кому Слово наше справді рідне і болюче, бо саме цей випуск став утіленням мойого бажання робити газету такою, аби не лише гострою й гарячою була, але й несла розкоші української мови від тих, хто знає її, служить їй і розпросторює нею думки і почуття нагальні, невідпорні, крицевої національної переконаності. Безмежно вдячна Галина Пагутяк за її Авторську сторінку з трьома есеями такого публіцистичного посилу, що їх мав би прочитати Євген Нищук, а може й відгукнутися своїм талановитим голосом та міністерським наказом, не оминувши увагою й статтю мистецтвознавця Михайла Дегтярьова "Закон "Про декомунізацію"як доля київських пам'яток епохи тоталітаризму", бо таки варто демонтувати їх, не чекаючи проявів спонтанного вихлюпу народовладдя. І не треба зважати на багатих "опозиціонерів," котрі прагнуть зберегти слухняненьких та боязливеньких громадян "в етой стране"без національної потуги:про це пише публіцист, вісімдесятилітній письменник Вадим Пепа. Запорожець з Хортиці, письменник Костянтин Сушко - про книги -- і "книги", які заполонили книгарні та бібліотеки його міста, в яких - ні уму, ні серцю, а лише жвачка для моксельського "потребітєля".

8 жовтня -деньпам'яті Петра Осадчука ."Вірші з щоденника", запропоновані Алла Осадчук, вражають відвертістю поета, якому в очі дивляться смерть і вічність.

"Верховні млини"--уривок з нового роману Мирослава Дочинця "Мафтей. Книга, написана сухим пером" в розділі "Першодрук" покличе Вас розкошувати Словом і Мисленням цього унікального письменника і шукати його книжки, в якій Він заповзявся, як мені здається, відродити ті мовні пласти, від яких ми відступилися, забомберені політиканством. І Ви в цьому ще раз переконаєтеся, прочитавши Катерину Сорбентську, науковця, що визначила засади мовної практики Івана Франка. Доктор філології з Черкас Володимир Поліщук друкує у нас статтю "Сергій Єфремов і Павло Филипович:паралелі на тлі часу", а несподіваний В'ячеслав Медвідь -афористичні екзерсиси, і серед них такий:"Засобами мистецтва найзручніше спотрворювати обличчя нації."На сторінках нашої газети це обличчя-ПРАВДИВЕ, бо нам не треба "четвертої республіки", чомусь відзначеної пані Коваль на Львівському Форумі, нам потрібна Україна, в якій живемо і не боїмося обстоювати її.

Бог і Слово -про це в інтерв'ю з лікаркою і поетом Олесею Кіхтяк. Про наукові і творчі глибини пишуть Михайло Наєнко та Наталія Кукіль, маючи за приклад Володимира Рибальченка та Григорія Синицю. А ще ми привітали з 25-річчям "Свободу" та опублікували лист до Президента з приводу завершення "робіт з реконструкції в Національному музеї Тараса Шевченка", який підписали і Ви, читачі Фейсбук.

То й завершую свою інформацію про 40-е число тижневика "Слово Просвіти" запитанням, на яке хотіла б почути Ваші відповіді: чому фото якоїсь гарної квітки отримує сотенну підтримку, а газету україноцентричну, яка живе і діє з переконанням, що "Без мови немає нації"- "лайкає" кілька десятків людей? Що з вами і зі мною не так? що з нами, Українці?!

Любов Голота,
головний редактор газети "Слово Просвіти"