Жінка-УКРАЇНКА

Снігу зима насипала.
Скоро різдвяне свято.
Нам таке лишенько випало – 
Різдво зустрічать без тата.

Був дома – ялинку б уже приніс,
Вбравшись у Діда Мороза.
Та зараз між нами і поле, і ліс,
Холодна зима, морози.

Він нас захищає – в руках автомат.
Чи міг би про це хто знати,
Що фермер – учора, сьогодні – солдат,
Що битиме ворога тато?!

За нього, як завше, помолимось ми.
Відчує він нашу молитву.
І як дочекаємося весни –
Повернеться сіяти жито.

Дарма, що у шибку б’є лобом печаль.
Буде у нас ще свято...
Таточку, тату, міцно тримай
Ти на війні автомата.

Тетяна Череп-Пероганич