Жінка-УКРАЇНКА

Україно, матір рідна,
Ти рідніша стала.
Ти так віддано любила,
Що синів віддала.

Небесам ту сотню братську,
С кров’ю відпустила.
Долю Богові козацьку,
Серцем  народила.

Відібрали волоцюги,
Житіє могутніх.
Бісові пекельні слуги,
Вбили незабутніх.

Почорніли небосхили,
Гори пошатнулись.
Наче вік важкий віджили,
В відчай одягнулись.

Та от ні, не подолати,
Божі вподобання.
Доведеться лиш прийняти,
Болісні страждання.

З ними мудрість опануєм
Й підіймем руїни.
А брехню і зло зруйнуєм,
В нашій Україні.

Київ, 10.03.2014