Жінка-УКРАЇНКА

Близько 50 жовківчан зустрічали Новий 2014 рік на київському Майдані серед півмільйонна українців. Що спонукало інтелігенцію Жовківщини святкові дні провести у колі велелюдної української родини? На це питання жовківчани в один голос відповідали, що просидіти вдома біля телевізора можна у будь-який день, а виявити свою солідарність – співати Гімн України на Майдані з усіма поважними людьми України – це велика честь. Як і годиться, поїздку розпочали з молитви. І вже по дорозі до Києва відчувалось неабияке святкове піднесення. Колядували, співали українські пісні та читали і декламували поезію. Водії вправні, автобус – комфортний. А навколо – за вікнами білий туман, який чергувався із проясненнями.

Привертали увагу ледь засніжені дерева. До Києва добралися під вечір.
У місті та в метро помітний передноворічний рух – як людей, так транспорту. І ось ми на Майдані. Той, хто переший раз під час революційних акцій, вражений і здивований. На Хрещатику, як у часи революції: барикади, військові палатки, розпалені вогнища, біля яких гріються люди. Правда є різниця між Помаранчевим Майданом і сьогоднішнім. Тоді Хрещатик переповнювали групи співочих людей, можна було зустріти багато журналіст із телекамерами, навколо майоріли оранжеві стрічки та прапори, а сьогодні вулиця заповнена мовчазними військовими палатками, обклеєними плакатами і звичайно більше прапорі синього кольору.

Привертає увагу гурт, в якому сидять чоловіки кремезної статури і про щось жваво розмовляють, гріючи руки біля ватри. На запитання «Звідки приїхали?», відповідають «Хто звідки – з Кіровограда, Запоріжжя та Сумщини».

- Давно тут?

Андрій з Кіровограда розказує, що вже другий тиждень ходить на нічні чергування, раніше працював у приватника охоронцем, та після подій 30 листопада розрахувався, вирішив, що його навики і фізична підготовка більше потрібні Майдану.

- Чого очікуєте від Майдану?

Сміються.

- Тільки перемоги. І лише тоді звідти підемо, – каже Мирослав із Запоріжжя

- А що для вас перемога?

- Це виконання вимог активістів Майдану, і головне, хотілося б, щоб хоч хто-небуть із міністрів, наприклад Табачник, вийшов на Майдан і сказав, що він сам залишає цю посаду і закликає зробити так інших.

В іншому гурті сидять люди старшого віку. На запитання «Які ваші враження від людей, що приїжджають на Майдан» відповідають:

- Люди, які вже не перший раз на Майдані, зрозуміли, що сюди приїхати на оглядини і сфотографуватися, та ще безкоштовно наїстися, гірше честі і достоїнства, тому вдруге їдуть з розумною ціллю: готують їсти, прибирають, ходять на чергування, барикадуються. Новачки спочатку самостійно вникають у нелегке життя Майдану, намагаються зрозуміти людей, які ось уже місяць не просто сидять, а працюють, а повернувшись додому, розповідають, діляться враженнями, запрошують на Майдан інших і вже вдруге їдуть зовсім з іншими думками – як допомогти майданівцям? І кожен обирає свій шлях.

Ось підходимо до охоронців сцени .

- Хлопці, передайте Руслані вірші . Хай прочитає.

- А чому самі не йдете? Ви ж їх краще прочитаєте?

- Можливо, й так. Добре. Прочитаю. Запишіть. – погоджуюсь.

Раптом підходить ще один охоронець Андрій. Він з Чернівців. Каже, що протягом місяця лиш раз був вдома. Уважний, розумний і відважний. Розповідає, що взяв відпустку, аби працювати на Майдані. Думав, відбудуться зміни на краще, і Різдво святкуватиме вдома. А так виходить, що мусить родина приїхати до Києва, щоб разом відсвяткувати.

Близько 22.00 години на сцені відбулося сатиричне дійство "Зірковий вертеп" за участі відомих українських письменників, музикантів, журналістів, художників, політичних і громадських діячів, яке організувало творче об'єднання "Остання Барикада".

У дійстві взяли участь - Сашко Лірник, Брати Капранови, Лесь Подерв'янський, Фагот, Фоззі, Богдан Бенюк, Марія Бурмака, Анжеліка Рудницька, Іван Леньо, Сашко Положинський, Фома, Світлана , Володимир Ар'єв, Андрій Парубій, Олесь Доній, Євген Нищук, Артем Полежака та Сергій Поярков. Учасники "Барикадного Нового року" приготували подання на злобу дня, головними дійовими особами якого стали "цар", "Ірод", "чорт", "гопник-бик-тітушка", "газовий король", "мент", "Європа", "пастушок", "ангел", "майданівець" і "козак".»,

Жовківчани обрали зручне місце зустрічі на Майдані біля скульптури трьох братів і сестри Либідь, тому опівночі усі разом зустрічали Новий 2014 рік. Вражень уже було багато, тому кожен ділився побаченим, але найбільше горіло бажання , щоб зібралося багато людей і всі разом проспівали Гімн України на порозі Нового року. Адже існує повір’я «На порозі Новоріччя всі бажання збуваються, і тим паче, коли їх одночасно задумує двоє, а тут зібралося пів мільйона українців з однаковими бажаннями. То чи не збудуться?

Рівно опівночі майданівці заспівали Гімн України. Від лункого одночасного співу, здавалось, небо проясніло. Лунали салюти, виступи майданівців, опісля спільна молитва більше як 30 священиків конфесій УГКЦ, УПЦ КП, УАЦ, Хтось із учасників навіть захотів власного екстріму – заліз на верхівку «елки», очевидно, щоб прикріпити символіку свого регіону, та не зміг звідтам повернутися назад. Про цей «геройський проступок» оголосили зі сцени. Але пожежниками нелегко було дібратися машиною до об’єкту через щільне заповнення Майдану людьми., як кажуть у народі «яблуку ніде було впасти» . На одному квадратному метрі було не два, як передбачалось, а 5-6 чоловік.

Новорічна ніч була чудовою. Поруч стояли кияни, запоріжці, сумчани, донеччани, навіть туристи з Молдавії. Одна бабуся оглядалася навколо «Шукаєте когось»? «Да. Нету моего деда. Как же я тепер его найду»?

- Ви, киянка?

- Так. А ви львів’яни? - перейшла на українську мову. - Якби ви знали яка я щаслива, що Новий рік зустрічаю поруч із львів’янами. Ви такі сміливі!

Приємно чути такі слова. А ось і дідусь прийшов. «Родненькая, возьми конфетку, пожалуйста. Еще немножко постоим и пойдем на метро». «Хорошо!» - погодилась бабуся і сказала: «А я із львів’янами познайомилась. Подивись, які хороші люди».

Після урочистої частини на сцену один за одним виходили знамениті групи та співаки, у тому числі "ТНМК", "Тартак", Руслана, Марія Бурмака, Лама, Kozak System, Юлія Лорд, "Мандри" та "С.К.А.Й". Із зарубіжних гостей - музикант-віртуоз з Британії Нейл Тейлор і саксофоніст з Литви Пятрас Вішняускас.

Над ранком люди почали розходитися для відпочинку. Жовківчани «перепочинок» обрали по-різному: дехто пішов у приміщення КМДА, інші у Будинок профспілок чи у Василіанський монастир. Священики храму святого Василія Великого завжди раді жовківчанам. Тому тут почуваєш себе, як у рідні. Але в цю ніч народу в монастирі зібралося стільки, що яблуку ніде було впасти. Дехто у теплому приміщенні просто пересидів до ранку дві-три години. А в 10.00 год. всі зібралися в храмі на подячній святій Літургії, яку провів о.Рафаїл, у перший день Нового 2014 року. Люди молилися за краще життя у Новому році, за тих, хто бере активну участь на Майдані і звичайно за те, щоб Бог дав здоров’я кожному, хто цього потребує. Як кажуть у народі «З молитвою до Бога, а без Бога ані до порога».

Близько 12.00 години жовківчан знову зустрілися на Майдані. Обговорили, як провести перший день Нового року у Києві перед тим, як повернутися на Жовківщину. Окрім цього 1 січня – день народження Степана Бандери. О 18.00 годині мала відбутися Смолоскипна хода вулицями Києва. Як виявилося, на телефони користувачів карточок від юмс вже другий день приходили повідомленням, аби києвляни вийшли на Протест проти цього Маршу на Михайлівську площу, звідки мала початися акція.
Кожен зробив свій вибір. До акції залишалися лічені години.

Люди відвідали Софіївську церкву, Михайлівський Собор, оглянули Будинок профспілок, познайомилися із цікавими людьми Євромайдану, скуштували євромайданівського борщу та чаю із степових трав. Цікаво, що волонтерами працюють люди з усіх областей України, дехто їде на два-три дні, а деякі більше місяця.

- Чим відрізняється революція від війни? – запитую в Олександра з Макеєвки Донецької обасті.

- Навіщо ви ставите таке радикальне запитання? – здивувався кремезний охоронник Будинку Профспілок.

- Хочу почути вашу думку.

- Я пропускаю вас у будинок, щоб ви все побачили і самі собі дали відповідь.

Після відвідин будинку, здавалося, серце розірветься, розболілася голова. Революційна обстановка відчувається на кожному метрі. На першому поверсі зліва роздають найбільш вживані медикаменти, справа – можна записатися на транспорт, щоб від’їхати додому. Навколо ходять люди у цивільному, розмовляють наче військові, правда напівкомандним голосом. На інших поверхах вздовж коридору відпочивають майданівці. На килимових доріжках зверху простелені туристичні килимки і одіяла, на яких лежать десятки людей. Кожний, хто тут відпочиває мусить бути зареєстрований. У приміщенні не холодно, але й не так тепло, як у монастирі. Визріває думка: «Українці з різних областей України обрали революційний шлях, залишили домівки, сотні з них із комфортом, матеріально забезпечені, з добрим християнським вихованням, дехто взагалі звільнився з роботи, або ж взяв відпустку без збереження заробітної плати… Чому вони це роблять? Навіщо? З цими запитаннями підійшла до чергової , що сиділа на поверсі.

- Знаєте, я зі Львова. Мій чоловік із Луганська. А діти живуть в Києві. Та ми одностайно вирішили допомогти Україні стати українською. Хочемо, щоб всі були одним українським цілим, щоб нас вважали нацією, щоб моїм дітям не закидали, що ваші батьки із бандітов і тільки через те, що вовни розмовляють українською мовою.
Пані Олена розповіла, що її донька працює менеджером в одному із Київських супермаркетів, а вечорами їздить прибирати у Патріархший собор. Чоловік підвозить воду для майданівців, а зять – дрова.

Об 18.00 годині на Майдані почала формуватися колона. У багатьох учасників ходи в руках запалені смолоскипи, прапори України і чорно-червоні прапори із прапорами українських націоналістів та «свободівців». Багато також несуть з собою букети живих квітів.

Напроти колони вишикувались одиниці киян чи противників цієї акції. Цікаво, що від фотографування вони закривали свої обличчя руками або ж відвертали голови. Доцільно зауважив один учасник акції «Участь у марші переросла у більш важливіше – відстоювання українськості, власної гідності, це, як вияв сміливості і чесності. Лише боягузи закривають своє лице, ну краще сховалися б як страуси». Біля колони можна було почути вигуки старшої жінки, яка своїм злобним виглядом скоріше скидалася на подібність жінки, але її слова вражали «Бомжі проклятиє із огнем шутят». Також поруч колони стояв з бородою чоловік, який тримав таблицю із надписом «Не спаліть Україну замість Межигіря».

Учасники пройшли маршем, скандуючи «Україна понад усе», "Слава Україні - Героям слава!", несли розтяжки з написом "Україна понад усе", "Визнаємо ОУН, визнаємо Степана Бандеру героєм України".

Колона в кілька тисяч людей пройшла з Михайлівської по Володимирській до пам'ятника Шевченка, потім через площу Льва Толстого в бік Хрещатика. Завершилася хода біля знання КМДА.

Хода закінчилася, а запах диму залишив слід не на вулицях, а в серці. Вражаючими були й виступи політиків, які підкреслювали важливість ім’я Степана Бандери та говорили про законний статус воїнів ОУН-УПА.
Серед виступаючих не було ані Яценюка, ані Кличка.

А на жовківчан чекала дорога додому. Той, хто не спав дві ночі, добре відчув, як нелегко тим, хто ось уже протягом тривалого часу спить як-небуть по дві-три години. І лише заради того, щоб іншим спалося добре.
Перший день Нового 2014 року минув. До групи жовківчан, яка зустріла Новий рік на Майдані в Києві, приєдналися свідомі жителі с.Зашків, Малехів, Замочок, смт.Куликів, м.Дубляни. Кожен привіз із собою враження, які ще довго будуть обговорюватися з рідними та колегами. Серед учасників було багато молодих хлопців і дівчат. І здається кожен зрозумів, що відбувається справжня революція., що означає переміна мислення, збудження свідомості, прояв вільнодумства. Що науковим терміном означає «Революція (від лат. Revolutio – обертання, розвертання) – фундаментальна структурна зміна існуючої природної, соціальної, політичної чи економічної системи, яка зазвичай відбувається раптово або протягом відносно короткого часу».

Революція може бути як насильницькою, так і мирною.

Дай Боже, щоб не дійшло до першого.

Галина ФЕСЮК
Жовква-Київ
http://myzhovkva.com