Головна

Євген Закалата — поет

Євген Закалата — народився 5 липня 1981 року в Київській області. Проживає в місті Ірпінь Київської області, де в 1996 році закінчив школу. Перші спроби у поезії почалися ще в школі, та на той час не стали чимось серйозним. Опісля з'являлися поодинокі твори. Переважно пісні. То ж, можна сказати, що до березня 2017 року вірші не писав. Наразі Євген знову пише поезію. Переважно це любовна лірика. 

 

***

Тебе сьогодні до нестями мало:
В мовчанні, в фотографіях, словах,
У дотиках, що відстанню зростали
Лишаючи самотність у руках.
Тебе сьогодні непристойно тихо.
Заховані в ранкових балачках
Хвилини розлітаються мов вихор,
Розгублено ховаючись в думках.
Тебе сьогодні до відвертя зникло.
Очікувана у прийдешніх снах
Тебе сьогодні якось тихо-тихо,
Тебе сьогодні мало в відчуттях.

***

Зустрінемось в осені, знов, як колись,
Ховаючи стриманий погляд.
Давно я з тобою не говорив
Руйнуючий теплий спогад.

Давно не приходив до тебе у сни,
Тримаючи міцно в обіймах.
Ховаючи смак твоєї краси 
В своїх неважливих змінних.

Я майже забув про важливість мовчань,
Без слів, розуміння тиші.
Ходою у колі безмірних повчань
Важливе комусь полишив.

Я майже відрікся від стомлених слів,
В розгубленні сили зношені.
Давно я з тобою не говорив.
Ми знову зустрінемось в осені.

***

Подаруй мені тишу, Дорога,
Сірим стоптаним полотном.
Я шляхів не шукаю до Бога
Розчиняючись старим вікном

Розстелися поміж берегами
Серед втоми нескошених трав.
Полишаючи віру стежками
Я до Бога шляхів не шукав

Залиши мені крихту тривоги
Біжучи невгамовно за край.
Я з тобою не піду до Бога,
Ти зі мною не підеш у Рай

Нам з тобою іти, мандрувати
Серед різних твоїх голосів
Я від Бога не буду тікати.
Тай до Бога мене не неси.

***

Зачекаю на тебе у світлі свинцевого місяця,
Заколиханий сон у колиску суїзір'їв вкладу.
Твій нескорений образ вогнями вечірніми світиться,
Я тебе серед тисяч вогнів тих примарних знайду

Збережу тебе вірою, ніжності образ тримаючи,
Намалюю у небі у темряві зниклого дня.
Я поволі сумую на тебе невпинно чекаючи
У самотності роздумів, йдучи кудись навмання

Зачекаю на тебе і стану твоїми обіймами,
Поведу тебе за руку де майорить небокрай,
Закружляє весь всесвіт і зникне в бажанні нестримному. 
Зачекаю на тебе. Я поруч. Я є. Не зникай.

Більше поезій: https://www.facebook.com/slovamy