Про книжку Олега Гончаренка «Я прощу вас — живіть!» (2016)
Підзаголовок цієї книжки — «Роман-щоденник, хроніки славного міста Світайгорода та прилеглої провінції Трої» — наштовхує на цікаві роздуми про її жанр. Я не можу назвати жодного роману, виконаного в жанрі щоденника. Є чимало творів, у яких щоденник героя використовується як художній прийом. Далеко можна не ходити, а вказати на класику: «Щоденник Печоріна» в романі М. Лермонтова «Герой нашого часу». Але ж усі розуміють штучну природу цього прийому.
Чернігівська бібліотека імені Михайла Коцюбинського поповнилася новими цікавими творами сучасних українських письменників. Розповім про дві такі книжки, які я прочитала з особливим інтересом.
У історичному романі нашої землячки Ганни Ткаченко «Голгофа козацьких нащадків. Терновий вінок» події відбуваються на початку ХХ століття на Чернігівщині. Буремні часи – революція, неп, колективізація, голод… Савелій Руденко, нащадок запорізьких козаків і добрий господар, одного дня втратив усе. Його донька, юна Маня, покохала червоноармійця Миколу. Однак, коли батька заарештували, той, кому вона віддала своє серце, відмовився їй допомогти… Минув час, і вже в роки Другої світової Маня зустріла Миколу в таборі військовополонених. Він благає пробачити й врятувати його. Та чи повірить йому дівчина?..
У книжці є справжні історичні назви: Корюківка, Березне, Низівка, які читач легко знайде на мапі. Це – родинний роман. У його центрі – кілька дворів села Березівка.