Жінка-УКРАЇНКА

Інформацію про альманах «Скіфія», який випускає канівське видавництво «Склянка Часу*Zeitglas» (редактор і видавець Олександр Апальков), знайшла в інтернеті.  Через деякий час отримала і свіжий номер видання, перші враження від зовнішнього оздоблення якого були приємними: стильно, оригінально, привабливо. 

У наш час ніби-то і вистачає різних періодичних видань літературного спрямування. А от спробуй  десь надрукуватися, і зрозумієш, що далеко не все так просто...  Тому і дивним було побачити, що «Скіфія» без зайвих турбот надає платформу для реалізації своїх творчих надбань на рівних умовах, як маститим письменникам, так і тим, які щойно взялися за перо.

Для того, аби прочитати всі твори вміщені у «Скіфія – Літо 2013», просиділа з альманахом в руках не один вечір. Було цікаво і не дуже. Але здебільшого все ж таки – цікаво. Я не підтримую негативну думку з приводу того, що сьогодні у нас всі хто хоче, той і пише. Хай люди пишуть, коли  є на те бажання. Кожен твір знайде саме свого читача. Проблемою нашого суспільства є не діяльність, а навпаки – повальна бездіяльність. І тому мені краще бачити молоду людину з ручкою і папером, якщо навіть на той папір лягають далеко не геніальні твори, ніж з пляшкою пива у руках. Але знову повернусь до самого альманаху і саме його авторів.

Твір «Маляс» Рибачука Анатолія за смістом невеличкий. Але ж головне – є зміст! Банальна життєва історія починається словами: «Сніг перестав падати давно і залишився недоторканим лише на простирадлах людських городів, обрамлених садами вялих від зими мешканців». Гарно? Мені сподобалося, як і сподобалася співуча поезія Галини Литовченко: 

Ніжить очі ранкова пастель,
Промінь кінчиком шию лоскоче.
В перекатах застигла форель –
В течію повертати не хоче.

Або:

Вечір яхту колише на рейді,
Ліхтарями почісує мол.
Літній джентельмен з юною леді
Вдвох танцюють на біс рок-н-рол.

А як розтривожилась душа від «Тоді було вчора» Раїси Плотникової. Справді, так важко часом «змити із себе сліди першого кохання».

«Скіфія» вміщує у собі твори близько ста авторів. І більшість із них заслуговують хороших слів. Приємно, що наших українських прозаїків та поетів читатимуть і за кордоном. Адже альманах, як я вже відмітила на початку, видається за сприяння журналу «Склянка Часу*Zeitglas», який є міжнародним літературно-художнім виданням.