У Міністерстві культури України відбулась робоча нарада щодо функціонування Державного підприємства «Національне газетно-журнальне видавництво», як одного з ключових та стратегічно важливих інформаційних ресурсів Мінкультури.
У нараді, під головуванням Міністра культури України Євгена Нищука, взяли участь також заступник Міністра Олесь Журавчак, генеральний директор видавництва Роман Ратушний, заступник генерального директора видавництва з виробничих питань Анатолій Серіков та редактори підвідомчих видань – журналів «Пам’ятки України: історія та культура», «Музика», «Українська культура», «Театрально-концертний Київ», газети «Культура і життя», інтернет-порталу «Культура», проведено телефонну розмову з редактором газети «Кримська світлиця».
28 травня 2014 року о 16:00 у ресторації “Теракота” (готель “Прем’єр Палац”) відбулася літературна подія - прес-конференція з нагоди проведення
14-ої Церемонії нагородження “Коронація слова”.
Оголошено програму найавторитетнішої літературної премії, успіхи за минулий рік, план розбудови конкурсу, озвучено теми, актуальні серед цьогорічних учасників конкурсу, важливі питання розвитку українського кіно, пісні, вистави.
Cтрічка "20". Двадцять свідчень про переломний день протистоянь на Майдані", про події ранку 20 лютого на вул. Інститутській, створена спільними зусиллями Євромайдан SOS, Ukrlife.tv, Української Гельсінської спілки з прав людини, а також численних свідків подій на Майдані, які зафіксували цей драматичний момент на мобільні пристрої з`явилася в мережі.
До переліку входять журнали, публікації в яких зараховуються Міносвіти при захисті дисертацій.
Загальна кількість журналів, "схвалених" міністерством, налічує 1911 одиниць. На сьогодні редакторами Scientific Social Community було оброблено 1250 видань (65%), однак, проіндексувати вдалося лише 400 з них (21% від загальної кількості).
За словами керівника Євгена Мележика, сучасна ситуація у світі науки вимагає від учених вміння швидко обробляти величезні масиви інформації.
Сьогодні річниця смерті Ігоря Білозора. Побитий 8 травня 2000 року російськими мажорами-україножерами в кав'ярні «Цісарська кава», що на проспекті Шевченка у Львові. Внаслідок завданих травм 28 травня 2000 року Ігор помер у лікарні. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі (поле № 2).
Україноненависники знищили відомого талановитого українця, як знищили Володимира Івасюка, як знищили Романа Ковалюка, якого знайшли аж у Токіо, та багатьох-багатьох інших… Гідність, інтелігентність, таланти українців не дають спокою тупим і підлим московитам, якими так легко керувати дияволу.
3 червня в Арт-центрі Я.Гретера в рамках Міжнародного проекту "Дні культури України в Палестині" відбудеться виставка дитячого малюнка "Мости дружби".
Участь у виставці-конкурсі візьмуть діти українських шкіл-інтернатів та дитячих будинків сімейного типу, віком від 10 до 14 років, які впродовж місяця малювали картини на теми: "Щасливе дитинство", "Культурна спадщина моєї країни".
Ось таку цікаву розповідь отримали ми від однієї з героїнь порталу Олесі Чайки:
«У Каневі, в день перепоховання нашого Пророка, геніального поета Тараса Шевченка, ми стали свідками дивного явища біля його могили. Дочекавшись, поки завершаться офіційні довготривалі розмови біля мікрофону, наша громада піднялась по сходах до пам’ятника.
Хлопці, з якими я прийшла туди – мої побратими-козаки. У військовій формі, хрещені вогнями Майдану, вони всюди привертали увагу людей. Засмаглі обличчя, суворі очі, довгі оселедці і …пісня. Ставши у коло, ми з вірою у кращу долю України, співали Тарасу свої пісні. Дехто з присутніх людей знімали нас на відеокамери. Коли ми завершили співати, хтось вигукнув: «Дивіться, з’явилась райдуга!» Піднявши очі до неба, ми дійсно побачили веселку. Вона була прямо над нашими головами.
Батьківщина моя жовто-синя!
Україно, надія Буття!
Манускриптів минулого скриня,
В сьогоденні - твоє майбуття!
У безмежжі блакитно-льняному,
В таїні не промовлених слів,
В гуркотінні весняного грому
Поза часом лунає твій спів.
Приспів:
Ой, сини мої сини,
Від Дніпра і до Десни,
Ви почуйте грім весни
і покиньте свої сни!
Розірвати завісу мовчанки.
Вже більше місяця театральний режисер Павло Юров та художник Денис Грищук знаходяться в полоні у сепаратистів. Досі жодної реакції ні з боку влади, ні з боку силових структур не було. Ця жорстока байдужість – просто потворна пляма на тілі нової країни. Ті, що прийшли зараз до власті завдяки Майдану не мають кидати в біді тих, хто стояв там три місяці, тих, кого катують лише за прапор України у сумці та фото в планшеті.