Жінка-УКРАЇНКА

День 9 лютого волинянки чекали з особливим нетерпінням. Поспішаємо до Будинку звукозапису на концерт «Кохання віри не втрачає» народної артистки України, кандидата наук з державного управління, доцента Інституту економіки і менеджменту Університету «Україна» Світлани Мирводи. В фойє нас зустрічає величезна черга бажаючих потрапити на свято. Жартуємо: – Що дають? – Запрошення! Дивуємось і тішимось: – На Мирводу вже стають у чергу! Чи це не красномовне підтвердження народної популярності!

Нарешті запрошення здобуто, і ми займаємо місця у залі. Вона заповнена вщент, бо виступ Світлани завжди бажаний і очікуваний. На дворі морозно, а тут – тепло й сонячно від посмішок і привітань. На вечорі панувала затишна, майже родинна атмосфера, адже співачка згуртувала навколо себе людей, близьких за духом,  закоханих у романс – такий прекрасний пісенний ліричний жанр. Прийшли підтримати свою землячку жінки клубу «Волинянка» – Жанна Шнуренко, Вікторія Рутковська, Валентина Бабаніна, Галина Оксюк, Ганна Ярмолюк, Любов Томашевська, Зоя Сиротюк, Неллі Просяник з друзями.

Сцена оригінально прикрашена: у лівому кутку    розташувалися арт - об’єкти, схожі на фантастичне руковтворне павутиння з акрилових ниток. Це – роботи відомої української мисткині Галини Дюговської.

Відкрила вечір ведуча, журналіст Світлана Короненко, а Світлана Іванівна розповіла про історію романсу, видатних композиторів, які працювали в цьому жанрі. Яскравою ілюстрацією стало майстерне виконання творів класиків і сучасних авторів. Чистий, мов срібний дзвіночок, голос співачки зливався з чарівними мелодіями скрипки Тимофія Мирводи, акордеона Сергія Шматка, гітари та бандури Світлани. Прозвучали твори на слова: Т. Шевченка, І. Огієнка, Л. Лепкого, С. Воробкевича, Л. Петрової, Т. Череп - Пероганич, З. Кучерявої, С. Галябарди, Ю. Тітова, В. Ковтуна, Н. Бай і на музику Л. Лепкого, С. Воробкевича, Л. Нечипорука, О. Ткаченка, П. Зіброва, В. Кияниці, Н. Лагодюк, Ю. Журавки, В. Волощука, О.Чернеги, В. Ковтуна, А. Лаврінчука. Ряд романсів виконала співачка і на слова відомого поета  - пісняра Миколи Луківа: «Нехай звання «народна» дає вам  сили жити й творити на радість нам, на радість Україні. Співайте, надихайте, чаруйте людей піснею!» – побажав Мирводі автор.

Найзворушливіший момент свята – героїня вечора викликає із зали на авансцену своїх друзів: волонтерів - земляків з Ковеля (Волонтерський підрозділ «Вбережу», ГО «Майдан гідності», ковельської філії ВГО «Союз українок», Арт  - десант, з якими вона впродовж трьох років їздить з концертами в зону АТО, а також військових побратимів – з ними познайомилася і подружилася під час виступів.

Світлана - тендітна, мініатюрна жінка, веде нас, бувалих, за собою. Для неї немає бар’єрів: чи окопи, чи бліндажі, чи кузов КАМАЗу, чи «сіра зона»… Місця, де вона дарувала своє мистецтво, важко перелічити. Хлопці  уважно, напружено, зі сльозами на очах, слухають пісні й думками повертаються у мирне життя», – говорили про співачку побратими.

  У давнину, в грізні часи нашої історії, зокрема й на Волині, біля озера Світязь, з’являлися амазонки, які нарівні з чоловіками боронили рідну землю. Світлана – яскравий приклад мужності, відваги й сміливості. Слово і пісня – ось її найпотужніша зброя проти ворога. «Стрілецький романс», написаний народним артистом України Павлом Зібровим на вірші Степана Галябарди ще у 90 - х роках, з особливим трепетом співачка виконує перед бійцями, піднімаючи дух, утверджуючи віру в перемогу. І сьогодні в один ряд з героями Крут, січовими стрільцями, вояками УПА стають наші сучасники – захисники Вітчизни.

Співачка, педагог, кандидат наук, музикант, волонтер, вірна подруга, любляча дружина, турботлива мати і, звичайно, чарівна жінка — це Світлана Мирвода. Співачка взяла слово: «Друзі! У мене сьогодні подвійне свято: в Міністерстві культури України відбулось вручення державних нагород. Приємно отримати посвідчення і значок «Народний артист України» з рук Міністра культури Євгена Нищука!» – ділиться радістю Світлана. Усі вітають її бурхливими оплесками, квітами, адже це звання вона заслужила по праву. «Ну, тепер, Світлано, ти – народна і від народу, і від Президента!» – пожартував народний артист України Мар’ян Гаденко і подарував присутнім два шлягери. Ностальгійна мелодія пісні «Все минуло» так і кликала до танцю. Не всиділи на місці й закружляла з партнером - колегою по перу Тетяна Череп-Пероганич (редактор порталу «Жінка - Українка»).

Лейтмотив свята – любов. Тільки любов – до дитини, коханого, до батьків, до України дає віру, вселяє надію,   окрилює, тільки з любов’ю в серці можна здолати будь - які перешкоди і перемогти ворога. «Вірш поетеси Галі Галичанки настільки сподобався мені, що прекрасні ліричні слова вилились у музику і зовсім несподівано народилася пісня», – говорить Світлана. Отже для нас відкрився ще один її талант – композитора.

Концерт, на якому ми побували, заслуговує найвищої оцінки. Наша землячка виявила себе не тільки як прекрасна вокалістка, але і як неперевершена ведуча. Короткі коментарі про авторів, історію написання чи виконання творів  допомагали їх глибшому сприйняттю, відкриваючи багатство, розмаїття чарівного світу під назвою «Романс»,

Зі Світланою Мирводою в дуеті співали «оксамитовий» і «золотий» баритони. Це народний артист України Олександр Василенко і лауреат Міжнародного конкурсу Маркіян Свято. Супроводжував виконавців Академічний оркестр народної та тапопулярної музики Національного радіо під орудою Михайла Пікульського. Соло на цимбалах – лауреат міжнародного ккконкурсу Володимир Польовчик. В дуеті з Олександром Василенком прозвучала пісня «Наші Василі» на слова В. Ковтуна і музику О. Чернеги. Зал її слухав стоячи.

Світлана мала розкішний вигляд! Її романтичний образ дуже вдало доповнювали концертні сукні, створені талановитими українськими дизайнерами. Сіру (співачка назвала її «французькою») пошила Наталя Власюк. Автор червоної («аристократичної») – Ірина Цісецька. Обруч - «квіточку» зробила подруга Галина Дюговська.

Насамкінець – спільне фото на згадку з героїнею вечора і волонтерами з Ковеля. Радість знайомства: «Ми  представляємо клуб «Волинянка», а ще – волонтерську сотню «Бойові швачки». – «Чули про вас, Світлана передавала хлопцям ваші стратегічні вироби», – відповіли земляки. Раптом хтось тихенько завів: «Поліський краю дорогий…». І от вже імпровізований «волинський» хор на повний голос співає: «Волинь моя, краса моя, земля моя сонячна…» – неофіційний гімн Волині (автор Степан Кривенький), який єднає душі і серця земляків, де б вони не були.

Ще довго чарівна музика і проникливий голос Світлани звучали в наших серцях і відлунювалися  приємними згадками, а наступного дня ми захоплено ділились враженнями з тими, хто не зміг побувати на чудовому святі романсу, краси і кохання.

Вікторія Рутковська,
жіночого клубу «Волинянка»
МГО «Волинське братство»