Жінка-УКРАЇНКА

Світлана Патра,

журналіст Імідж-центру Університету «Україна»

Світлини надані благодійною організацією «Благодійний фонд «З теплом у серці»

Україна повільно, але впевнено йде до Європи, до інтеграції у світову спільноту. Цей процес супроводжується не лише прийняттям певних документів законодавчими чи виконавчими органами влади, а й змінами у свідомості громадян України. У більшості випадків ці зміни йдуть не згори, а знизу, тобто – ініційовані простими людьми, котрі хочуть ліпшого життя для себе та своїх дітей.

Ще одним індикатором незворотніх позитивних змін в українському суспільстві є ставлення до людей з інвалідністю. Хоча ще є проблеми, багато проблем. Проте крізь зашкарублу систему бюрократії та байдужості повільно, але впевнено пробиваються громадські ініціативи, котрі покликані поліпшити життя людей, зокрема – дітей з інвалідністю.

Протягом 2016 року у Києві діє інтернет-платформа «Громадський проект». За допомогою цієї платформи кожен, хто хоче поліпшити умови проживання у місті, може подати власний проект. З 29 грудня 2016 року до 27 січня 2017 року на сайті проекту відбувається голосування, за результатами якого найліпші проекти будуть зреалізовані коштом міського бюджету Києва.

Свої проекти подали і представники благодійної організації «Благодійний фонд «З теплом у серці», котра об’єднує батьків дітей з інвалідністю. Про проекти-конкурсанти говоримо з представницями фонду – Наталією Комаренко та Іриною Крезуб.

Розкажіть, будь ласка, про проекти.

Наталія КОМАРЕНКО:

Створивши благодійну організацію «Благодійний фонд «З теплом у серці», ми в процесі роботи зрозуміли, що місто майже не пристосоване для дітей та дорослих з інвалідністю, тому і вирішили створити проекти інклюзивних дитячих і спортивних майданчиків.

Моя дитина відвідує Відділення соціально-методичної реабілітації дітей з інвалідністю (ВСМРД) «Пролісок» за адресою вул. Чаадаєва, 3-А. І там майданчик не облаштований, ця територія зовсім не пристосована для того, щоб діти могли гратися на свіжому повітрі. Здалеку взагалі не видно, що це територія для дітей. За теплої погоди дітей просто виводять чи вивозять на колясках, і вони сидять або ж їх просто водять за руку територією. От і вся прогулянка. Так і виникла ідея створити дитячий майданчик для дітей з інвалідністю при ВСМРД «Пролісок», його код – 105.

Ще один наш проект має код 109. Це інклюзивний дитячий майданчик на території парку «Юність» (Святошинський р-н). Ми вирішили, що, оскільки на майданчику ВСМРД «Пролісок» будуть гратися його маленькі відвідувачі, то у вихідні дні будь-яка мама зможе повести свою дитину з інвалідністю на майданчик у парку «Юність». Коли у родині кілька дітей і, як мінімум, одна має інвалідність, то мамі дуже складно з ними гуляти. На інклюзивному дитячому майданчику зможуть гратися всі, незалежно від наявності інвалідності. Будуть спеціальні гойдалки, каруселі і все, що потрібно для прогулянок на свіжому повітрі.

Третій проект під кодом 333 – «Відновлення спортивного майданчика «Спорт без обмежень». На прибудинковій території будинків за адресою вул. Гната Юри, 7А та 9Б знаходився за радянських часів справжній спортивний майданчик. Там були тренажери, тенісні столи тощо. Зараз ця територія дуже занедбана і слугує парковкою для авто. Ми вирішили, що буде добре облаштувати на цій території великий майданчик на декілька зон. Звичайний дитячий майданчик, потім – тренажери для людей з інвалідністю, третя зона міститиме тенісні столи та тренажери для людей без інвалідністі.

Ірина КРЕЗУБ:

Наші проекти відображають і захищають інтереси дітей та дорослих з інвалідністю. Нам дуже хочеться, щоб наші діти мали звичайне дитинство – з іграми, гойдалками тощо. Щоб батькам, а також вихователям центрів реабілітації не доводилося докладати для цього надзусиль. Тому ми подали ці проекти та дуже сподіваємося на підтримку їх.

Як Ви думаєте, наскільки є важливими інклюзивні дитячі та спортивні майданчики?

Наталія КОМАРЕНКО:

На даний момент – дуже важливо. Якщо брати інклюзивні спортивні майданчики для дорослих, то варто враховувати, що нині йде війна і, на жаль, багато бійців повертаються з інвалідністю, тому підтримка їх дуже важлива, завдяки таким майданчикам вони можуть відчувати себе повноцінними людьми. Дитячі майданчики – це не лише прогулянка на свіжому повітрі, а й елементи реабілітації дітей з інвалідністю. Це один з методів інклюзії, про яку нині говорять дуже багато.

Ірина КРЕЗУБ:

Зараз стало дуже модно говорити про інклюзію. Її впроваджують у школах. Проте починати впровадження інклюзії потрібно з дитячих майданчиків, садочків. Саме там діти проводять багато часу і бачать, що всі різні. Бачать, що є діти з ДЦП та іншими захворюваннями, але вони такі ж діти, які можуть гратися і хочуть мати звичайне дитинство. І коли дитина змалечку звикає, що люди різні, то вже потім, наприклад, у школі це сприймається більш спокійно і адекватно. Я зі свого досвіду знаю, у мене діти ходять у звичайну школу, то були різні ситуації, і часом було дуже складно. Щоб зрозуміти – це треба на своєму досвіді пережити. Тому такі моменти, коли мама має двоє дітей – здорову і з потребою в інвалідній колясці, ‒ це унікальний досвід. Такій мамі дуже складно вийти з ними на прогулянку, адже здорова дитина хоче бігати, гратися на майданчику, а з коляскою – краще прогулятися парком. Проект майданчика у парку «Юність» дозволяє усім дітям гратися спільно, а мамі – не розриватися, не ділити прогулянку на частини.

Розкажіть, будь ласка, детальніше про благодійну організацію «Благодійний фонд «З теплом у серці».

Наталія КОМАРЕНКО:

У мене дитина має інвалідність. Разом з іншими двома мамами дітей з інвалідністю ми заснували благодійну організацію «Благодійний фонд «З теплом у серці». Зараз наш фонд опікується 187 дітьми з різною формою інвалідності – ми не розділяємо захворювання. У нас є діти і з ДЦП, і з синдромом Дауна, з порушеннями зору тощо. Ми займаємося соціалізацією дітей з інвалідністю. Звертаємося до різних організацій, вони, в свою чергу, запрошують нас на свої заходи. Ми відвідували цирк, «МакДональдс», аквапарк тощо. Здружилися діти, більше спілкуються між собою батьки. Саме завдяки такій соціалізації суспільство розуміє, що такі діти нічим не відрізняються від інших.

Підтримайте нас і проголосуйте за наші проекти!

Ірина КРЕЗУБ:

Я маю дітей з інвалідністю та є співзасновницею БФ «З теплом у серці». Фонд заснували три мами, котрі виховують дітей з інвалідністю. Ми намагаємося допомагати одне одному. Дякую батькам, котрі долучаються до нашої діяльності. Так, ми не можемо допомогти фінансово, але в змозі організувати свята, екскурсії, подорожі, зустрічі. У нас був хлопчик, котрий відвідує спеціалізований інтернат, і коли йому виповнилося 15 років – то він вперше відсвяткував день народження в компанії з дітьми. Тому, що зазвичай він святкує лише з родичами, родиною. Так, спілкування з однолітками дуже важливе.

Найбільша проблема – з батьками. Вони часом комплексують, їм тяжко зібратися і кудись поїхати далеко… Але потихеньку процес іде. Є діти, у яких відсутні емоції, але коли вони потрапляють на різноманітні розважальні заходи за участю героїв улюблених мультфільмів (наприклад, «Фіксики»), коли бачать, як цей «фіксик» (ростова фігура чи переодягнений актор) підходить до них, вітається – емоції через край. Прояви емоцій у тяжкохворих дітей є рушієм розвитку. Розповім ще один випадок: ми відвідали розважальний центр, і всі діти там гралися! Намагалися їздити на машинках, на каруселях. Можливо, не у всіх виходило, але вони спробували і відчули, що можуть вести спосіб життя звичайної дитини.

Хотілося б звернутися до нашого суспільства. У багатьох є діти. І мені дуже б хотілося, щоб і малюки з інвалідністю мали справжнє і повноцінне дитинство, тому що вони так само радіють прогулянкам, гойдалкам, іграшкам, тому дуже хочеться, щоб наші проекти підтримали.

Проголосуйте, будь ласка, за наші проекти під кодами 105, 109 та 333!