"Слово Просвіти" №51. Анонс.

"Слово Просвіти", число 51 вже полетіло у ТОВ "Поліграфцентр", де його видрукують з готових фотоформ у середу, завтра.Тобто, 21 грудня, в день, коли закінчується передплата на українські видання. І я таки сподіваюся, що до нас ще приєднаються нові і постійні передплатники. Бодай на три місяці (33 грн 68 коп., поштовий індекс 30617), аби пересвідчитися, що наш тижневик вартий уваги.

Чому, з тижня на тиждень, я так настійно закликаю Вас : "Будьмо разом!", чому чекаю Ваших коментарів і навіть уважно перечитую прізвища тих, хто поставив "лайк" під анонсом того чи іншого числа газети?

А тому, що без читачів нам не знайти відповідей на ті запитання, які ставлять наші автори у своїх прекрасних і безстрашних матеріалах. Написаних не заради гонорару, який ми не платимо, бо нема коштів, а заради української справи. Сподіваюся, що в цей четвер Ви візьмете до рук наш тижневик і ми будемо разом, бо...

Бо Вам не байдуже, що "Замість заповідника - екологічна катастрофа", яка може трапитися в результаті скандального будівництва Канівської ГАЕС у селі Бучак Черкаської області, і варто підтримати протести громадськості Канівщини.

Бо Конституційний Суд України завершив усний розгляд і перейшов у закритий режим процесу, після якого буде озвучено рішення у справі про неконституційність так званого мовного закону Ка-Ка. І якщо Ви українець, то розумієте, що це справа не лише 57 народних депутатів України VІІ скликання, не лише Ірина Фаріон, Андрія Іллєнка, О.Бондарчука та ін.- це справа майбутнього України.

"Два історичні дні, яких ніхто досі і не міг уявити у стінах цього Суду" - в публікаціях "Слова Просвіти" від доктора філології, професора, народного депутата VІІ скликання Ірини Фаріон та "голос народу" в оперативному відгукові Володимир Ференц, його запитання до українців, як державоутворюючої більшості: як домогтися стовідсоткового домінування державної мови чесною і сильною дією громадянина?

Бо Катерина Мотрич, мудра і талановита завжди і у всьому, розважливо і з болем, а часом і з дошкульним сарказмом пише про Непроминущих "кровосісів", цю гидотну касту, що склалася, провокуючи падіння державотворення, про фатальну роль Донбасу у долі України.

Бо Юрій МихальчишинГалина ПагутякДмитро Пилипчук у своїх публіцистичних коментарях говорять ту правду, яка не дозволяє сидіти в дрімливих очікуваннях Святок, а примушує бодай виглянути у вікно, полишивши продавлені дивани.

Ось і Степан Вовканич, доктор економічних наук стверджує, що "Україні потрібні трударі-добродійники", а хіба не таким був український дисидент, мовознавець та автор словників Святослав Караванський, про якого зі справжньою любов'ю і жалем написала Леся Степовичка?

Бо тільки в нас Ви прочитаєте неймовірної краси письма майстра Андрія Кондратюка, уривок з його книжки "Старовина" : Сільські краєвиди-не пейзажі, а людські затуманення, які спостерігає письменник, живучи на хуторі Отраже Березнівського району, що на Рівненщині. "При стрічах із людьми близькими...чи й позазустрічними при нагоді я починав мову о тім, що якби об'єдналися ми, да постала у нас своя єдина помісна православна церква, то і молитва єдина усього народу станула би. За загиблих, за поранених..."

І Світлана Антонишин : "Рано- вранці йдуть у світ хоробрі. Прихили їм не кривавий обрій, Господи! Молю: не помились..." у шпальтовій добірці "Фотоспалах" пише так, як пишуть справжні поети нашої скривавленої землі...

Бо ми маємо позицію і не боїмося ставити незручні запитання у колективному листі
"Подарунок Франкові на ювілей: звинувачення в антисемітизмі", а "Національні уроки" від Наталі Гумницької та Ольга Яворська перейняті справжнім болем через людську захланність і байдужість.

Бо до нас приходять нові й нові автори, такі як Катерина Романова, головний науковий співробітник Центрального державного архіву, яка озвучила свою статтю "Українська інтелігенція: у пошуках національної ідеї" болючими інвективами Євгена Маланюка, актуальними й цього дня: "Ідеї України -- емблематичного національного девізу, єдиного для кожного Українця, -- ми ще сьогодні не маємо".

"Жива історія Андрія Содомори" в осмисленні Богдан Дячишин та Петра Шкраб'юка. Читаєш і захоплюєшся цією львівською трійцею, яка відкриває світові співвітчизників перегук "живої античності з живою сучасністю".

Гість редакції - художній керівник театру "Дзеркало" Володимир Петранюк сказав, що "Мазепа, Шевченко та Бандера - три стовпи, на яких тримається незалежність". Що ж, може так і є, хоча кожна людина цієї землі мала б тримати її своїм корінням. Без слів. Просто разом з усіма.

Бо...
Будьмо разом!

Любов Голота,
головний редактор газети "Слово Просвіти"