Жінка-УКРАЇНКА

Тіна ОВДІЙ,

журналіст Університету «Україна»

Інформаційна політика є дуже важливою складовою діяльності Університету «Україна».

А опікується інформаційною діяльністю цього ВНЗ Імідж-центр Університету «Україна». Це – структурний підрозділ університету, інноваційний проект із соціальних комунікацій. Імідж-центр активно залучає до своєї роботи студентів різних спеціальностей, у тому числі й студентів з інвалідністю. Співпраця з Імідж-центром допомагає студентам набути корисних практичних навичок у роботі за обраною спеціальністю – у дизайні, журналістиці, літературній творчості тощо. За час роботи Імідж-центру Університету «Україна» було створено кілька студентських творчих груп. Одна з них – це студентський Медіа-центр, заснований 2011 року як навчально-практичний центр для студентів спеціальностей «Журналістика» та «Видавнича справа та редагування». Його завдання – інформаційний супровід діяльності Університету «Україна». За п’ять років діяльності студентського Медіа-центру опубліковано близько 600 текстів, фоторепортажів, бук-трейлерів та відеороликів. У проекті успішно працювали більше двадцяти  студентів, серед яких нинішні випускники Університету «Україна» – Світлана Патра, Ольга Каленська, Вадим Рего, Таня Літвінова, Богдан Дроздовський, Вікторія Скрипник та інші.

Про історію створення Імідж-центру Університету «Україна» та студентського Медіа-центру говоримо з директором Імідж-центру, кандидатом педагогічних наук, доцентом Ніною ГОЛОВЧЕНКО.

Ніно Іванівно, розкажіть, будь ласка, про ідею та історію створення Імідж-центру та студентського Медіа-центру (СМЦ).

Імідж-центр Університету «Україна», як проект, обумовлений викликами нашого часу: Університет «Україна» – це молодий недержавний ВНЗ, котрий взяв на себе потужну, унікальну для України, соціально-гуманітарну місію – надавати вищу освіту людям з інвалідністю. Водночас, наш університет позиціонується як класичний ВНЗ – тут за 113 спеціальностями в Києві та 32-х регіональних філіях, в інститутах і коледжах, навчаються і практично здорові студенти. Більше того, ми розвиваємо стратегію наскрізного навчання, у нас уже діють літні школи для школярів та безкоштовно надається друга вища освіта для людей допенсійного віку, старших за 45 років (державна програма навчання за ваучерами). Також наші студенти мають змогу отримати за певними спеціальностями дипломи європейських університетів, тобто у нас діють програми з подвійних дипломів. Водночас, у нашому ВНЗ дбають про гармонійну особистість випускника: у нас діє завзяте студентське самоврядування, працює науково-освітній центр патріотичного виховання, розвиваються студентські наукові і творчі об′єднання, спортивний клуб.

Але в Україні ще має місце певна упередженість щодо недержавних ВНЗ – більш престижними вважаються державні університети. Так само і засоби масової інформації традиційно висвітлюють діяльність національних університетів, нові ВНЗ їх цікавлять мало. Коли ми запрошуємо на наші наукові конференції чи міжнародні заходи, творчі зустрічі чи презентацію здобутків наших випускників з інвалідністю, – ЗМІ відмовчуються або надсилають прайси/ціни на послуги, які для нашого університету є непідйомними. Адже ми – неприбутковий ВНЗ, тобто всі зароблені кошти вкладаються у розвиток матеріальної бази університету (до речі, навчання студента з інвалідністю вартує набагато більше, аніж навчання студента звичайного, бо таким дітям ми маємо створювати особливі умови для навчання. І ми їх створюємо!). А в суспільстві переважає стереотип – недержавні – значить, грошовиті!

Через те ЗМІ не спішать до нас. Але життя навчило нас вирішувати проблеми, а не накопичувати їх. (Із цього приводу у нашого президента, досвідченого освітянина П.М. Таланчука, є своєрідна «теорія» про домашніх і бездомних котів – про державні ВНЗ, котрі отримують кошти з бюджету, і недержавні ВНЗ, котрі заробляють на все самостійно). Через те ми створили Імідж-центр Університету «Україна», головним завданням якого є  донесення до цільових груп масової аудиторії (абітурієнтів, їхніх батьків, урядовців різного рівня, громадських організацій, благодійних фондів, меценатів тощо) відомостей про реальні здобутки цього вищого навчального закладу.

А студентський Медіа-центр, котрий діє в структурі Імідж-центру, виконує декілька функцій: студенти-медійники висвітлюють діяльність університету (створюють тексти, фото і відео репортажі, бук-трейлери); студенти набувають тут практичних навичок журналістської діяльності і комунікації; студенти проходять додаткові навчання та отримують сертифікати з новітніх медіа тощо. Ми маємо достатнє обладнання: диктофони, ноутбуки, фотоапарати, відеокамеру. Маємо свій «закапелок», де збираємося на короткі наради та чаювання. До участі в проекті запрошуємо тих, хто бажає попрацювати на імідж університету і набути практичних навичок майбутньої професії. До речі, студенти в процесі роботи визначаються: комусь більше до снаги робити фоторепортажі; комусь більше подобається відео монтаж; хтось найліпше пише тексти; а хтось почувається як універсальний журналіст – і пише, і фільмує, і комунікує успішно.

Якими здобутками діяльності Імідж-центру та студентського Медіа-центру Ви пишаєтеся найбільше?

Наші здобутки – це співпраця з газетами «Голос України», «Слово просвіти», «Культура і життя», «Без бар’єрів»; із порталами «Вища освіта», «Жінка-Українка», веб-сайтами Національної асамблеї інвалідів України, журналів «Оксамит», «Мистецькі грані» та ін. Усі наші матеріали розміщуються і на сайті університету. Студенти підготували близько 600 публікацій. Також ми здійснюємо Social media marketing (SMM) — маркетинг у соціальних мережах – ведемо власні сторінки Вконтакте, на Facebook  і відео канал на YouTube, де популяризуємо бренд Університету «Україна».

Одну з колишніх учасниць Медіа-центру, Світлану Патру, 2016 року прийняли до лав Національної спілки журналістів України (НСЖУ). До речі, хоча я давно публікуюся як літературний критик, як журналіст, саме за цей проект колеги по кафедрі О. Глушко і В. Карпенко рекомендували і мене до НСЖУ: адже  в нашому СМЦ  мають змогу набути практичних навичок із журналістики і студенти з інвалідністю, які потім, отримавши диплом, працюють як фрілансери (віддалено).

Які проблеми в діяльності студентського Медіа-центру, на Вашу думку, не дають цій структурі працювати на повну силу і якими є, на Вашу думку, шляхи вирішення цих проблем?

За п’ять років діяльності ми зрозуміли, що важливо мати власне університетське періодичне інтернет-видання. І ми маємо консолідувати зусилля усіх підрозділів університету для його створення. Якраз студентський Медіа-центр і буде його базовою структурою.

Також нині часи дуже непрості, і наші студенти намагаються вже з 2-3 курсу десь заробляти кошти на життя. Тому на етапі пілотного проекту учасники СМЦ працювали безкоштовно, а нині вирішено питання щодо надання пільги в оплаті за навчання або преміювання найактивніших учасників медійної групи.

Усіх своїх учасників СМЦ я дуже люблю, постійно з ними співпрацюю, допомагаю їм, навчаюся спільно з ними. Щаслива їхніми успіхами: когось запросили на роботу у цікавий проект, когось на практику, хтось переміг у творчому конкурсі, а хтось виходить заміж! Найскладніше для мене – це прощання з тими, хто покидає проект по завершенню навчання. Кожна дитина – неповторний світ, і такого більше не трапиться, – ціную кожного!

Однією із випускниць як Університету «Україна», так і студентського Медіа-центру є Світлана ПАТРА – журналіст фрілансер Імідж-центру Університету «Україна», віднедавна – член Національної спілки журналістів України. Про роль студентського Медіа-центру у становленні Світлани як професіонала говоримо далі.

Світлано, розкажіть, будь ласка, як Ви потрапили до студентського Медіа-центру?

2011 року я виборола 2 місце на І Конкурсі студентських творчих робіт із соціальних комунікацій, і за результатами конкурсу мене запросили до студентського Медіа-центру. Я вчилася тоді на 4 курсі спеціальності «Видавнича справа та редагування» і вже тоді думала про свою подальшу професійну долю. Участь у конкурсі я сприйняла як певне випробування: «А що я можу, як фахівець? Чи можу я вже працювати за фахом?»

Як Ви оцінюєте свою участь у роботі студентського Медіа-центру Університету «Україна»?

Тільки позитивно! Студентський Медіа-центр став потужним стартовим майданчиком для мене як для журналіста. Під чуйним керівництвом Ніни Іванівни я пробувала себе в різних жанрах журналістики – від репортажу про певні події до інтерв’ю та певних зачатків публіцистики. І, що найголовніше  – я не просто писала, а бачила результат своєї роботи – позитивний чи негативний, але результат. Коли ще раніше я, намагаючись знайти себе у професії, надсилала деякі свої доробки до різних ЗМІ, то, якщо їх не публікували – ніхто не завдавав собі клопоту пояснити, чому. Чи то просто забракло місця на сторінках видання чи сайту саме в той час і саме для моєї роботи, чи, можливо, варто було її коригувати. Ніна Іванівна працює інакше – якщо певний матеріал потрібно доопрацювати, ми це обговорюємо, і я бачу, куди мені рухатися далі. Дуже вдячна їй за це.

Ви послуговуєтесь інвалідним візком. Чи впливала якось ця обставина на Вашу роботу?

Найбільше на мою роботу впливали зовнішні обставини – стан доступності транспорту та споруд у Києві, наприклад, або мій стан здоров’я чи ціни на пальне. У самому ж студентському Медіа-центрі умови роботи були дуже хорошими. Так, задовго (приблизно за тиждень) до певної події я могла обміркувати всі обставини – місце проведення, час, ціну на бензин тощо. Це було потрібно, оскільки я живу в селі і, щоб приїхати до Києва на власному авто нашої родини, доводилося витрачати значну суму на пальне, ціни на яке, на жаль, тільки зростають. Якщо ж доводиться працювати дистанційно – то тут проблем немає взагалі. Лиш працювали б інтернет та мобільний зв’язок. Багато інтерв’ю я брала саме електронною поштою, телефоном і через скайп-зв'язок.

Як Ви вважаєте, чи потрібні студентські творчі колективи як база практики для певних спеціальностей у вищих навчальних закладах?

Дуже потрібні! Якою є найбільша проблема студента-старшокурсника чи випускника, котрі намагаються влаштуватися на роботу за спеціальністю? Відсутність досвіду! Досвід роботи – це умова, яку виставляють потенційні роботодавці, часом «забуваючи», що цей самий досвід звідкись потрібно брати. І доводиться тоді студентам і випускникам заради набуття досвіду погоджуватися, часом, на не дуже хороші умови праці. Особливо шкода студентів, котрі мусять за нинішніх умов обирати – якісно навчатися – тоді не вистачає часу на працю, чи шукати роботу – і часу на навчання взагалі не лишається. В ідеалі, було б чудово, якби діяльність у студентських колективах – Медіа-центрах, газетах чи журналах, або інших колективах, котрі стосуються певної спеціальності, по закінченні ВНЗ вносилася у трудову книжку випускника як досвід, найперший досвід трудової діяльності. Сподіваюся, колись так і буде.

Нині Ви – журналіст-фрілансер Імідж-центр Університету «Україна». Якими є Ваші міркування і побажання щодо Вашої роботи?

Мені дуже подобається працювати в Імідж-центрі Університету «Україна». Але я вважаю, що нас нині дуже мало – 2 особи. Погодьтеся,  дуже тяжко такою кількістю працівників якісно провадити діяльність, розраховану мінімум на 5-7 осіб. За найбільшого бажання, неможливо встигнути всюди і скрізь, адже у добі, на жаль, лише 24 години.

2015 року раптово загострилася моя хвороба. В іншій установі,де  робота вимагає певної оперативності – редакціях ЗМІ, наприклад, така обставина могла б поставити під питання мою подальшу діяльність, але не в Імідж-центрі. Коли я не могла через загострення відвідати певний захід, то учасники студентського Медіа-центру охоче зголошувалися мені допомогти, і ми розподіляли роботу над матеріалом так, що я все ж могла взяти участь у такій роботі. Ніна Іванівна Головченко завжди з розумінням ставилася до ситуацій, коли я об’єктивно не могла виконати певне завдання, і я їй за це щиро вдячна.

Не можу не згадати президента нашого Університету «Україна» Петра Михайловича ТАЛАНЧУКА. Він завжди готовий допомогти своїм працівникам і – допомагає. У тому числі й мені. Кілька разів мені доводилося звертатися з проханням про матеріальну допомогу, і я її отримувала: коли доводилося лікувати, а потім – проводжати в останню путь мою бабусю, або коли я намагалася бодай якось зупинити загострення своєї хвороби. Дякую рідному Університету «Україна»!

Про свій перший журналістський досвід, отриманий під час роботи в студентському Медіа-центрі, згадує одна з його найперших учасниць, колишній координатор студентського Медіа-центру Університету «Україна» Ольга КАЛЕНСЬКА:

Студентський Медіа-центр Університету «Україна» для мене був чудовою можливістю доповнити теоретичні знання практичними. Навчилася я, насамперед, терпінню.  Бо ж проект був пілотним, і потрібно було чекати, щоб його визнали повноцінним, щоб сприймали серйозно. Треба було докласти чимало зусиль, аби довести студентам і викладачам університету всю користь та необхідність такого журналістського центру. Для мене особисто – це була справжня робота. Я писала про людей та вчилася знаходити до кожного індивідуальний підхід. Я писала про події та вчилася писати про них цікаво. За три роки роботи в СМЦ я отримала набагато більше досвіду, ніж за п’ять років навчання в університеті. Якби хтось сказав мені тоді, що досвід, отриманий у студентському Медіа-центрі, «створить» мене сьогоднішню – я б навряд чи повірила. Але досвід цей виявився значним..

Я завжди з вдячністю і величезною повагою згадую Ніну Іванівну Головченко. Вона була і порадницею, і вчителем, і відрадою, і натхненником. Ця жінка – живий вогонь, що випромінював сяйво, якого інколи так мені бракувало… Буває, люди працюють, віддають багато енергії, душевної сили, а потім, у години розпачу, вважають, що їх забули, що їхні потуги були даремні… Але це зовсім не так! Навіть зараз я інколи розповідаю рідним про Ніну Іванівну, згадуючи її настанови з вдячністю. У моїй пам′яті вона залишиться назавжди – як рідна душа, вірний порадник, старша подруга… навряд чи слова зможуть розкрити всю глибину почуттів, які виявляються лише з плином часу.

Я вважаю, що немає нічого цікавішого за людину. Інтерв’ю – це мій жанр. Завжди любила і люблю спостерігати, слухати людей. Хто із героїв моїх інтерв’ю запам’ятався? Усі. Бо у кожного була своя історія, своє маленьке горе і велике щастя. І бути причетною до цього, мати змогу розповісти про чужу долю крізь призму своєї емоційності – то велика насолода для людини, що хоче і може писати. Мені пощастило доторкнутися до Великих постатей – Станіслава ЗАБАРИ, Олега СВЯТОСЛАВОВА, Олександра ГЛУШКА. Це потужні особистості, з іншої епохи… Я щаслива з того, що мала змогу з ними спілкуватися, писати про них. Крізь мою клавіатуру пройшли різні часи, різні погляди… Мабуть, найбільше я завдячую студентському Медіа-центру саме за цей шанс, якого більше не буде…

Студентський Медіа-центр, у сучасному «бізнесовому» світі – річ необхідна і вартісна. Якщо надати студентам мінімальну грошову підтримку, то, вважаю, вони можуть дати Університету «Україна» таку рекламу, яку жодна газетка чи «наклейка» в метро не дадуть ніколи. Студенти – молоді, завзяті, із запальними серцями, особливо, якщо вони з’являються в інтернеті дедалі частіше – ось ознака здорового, цікавого, «просунутого» університетського колективу! Класична педагогіка вже давно втратила свої позиції і, відверто кажучи, не цікава і майже не потрібна нікому. Здобувати знання заради диплома – ознака минулого. На часі – лише реальний досвід!

Будьте розумними, обирайте те, що знадобиться у майбутньому, і не лінуйтеся здобувати практичних навичок. Студентський Медіа-центр Університету «Україна» – нехай тобі щастить!

Про діяльність студентського Медіа-центру говоримо з нинішніми його учасниками.

Костянтин ЗОЗУЛЯ, володар 3 премії ІІІ Конкурсу студентських творчих робіт із соціальних комунікацій з нагоди 15-річчя з Дня заснування Університету «Україна», журналіст, координатор студентського Медіа-центру-2016:

Працюючи у студентському Медіа-центрі Університету «Україна», я навчився писати журналістські матеріали так, щоб вони були невеликі за обсягом, але змістовні. Навчився робити якісні фоторепортажі. Справжній фоторепортаж не робиться з одного чи двох місць, а вимагає постійного пересування і вміння впіймати важливі моменти з найвигідніших ракурсів. Також я навчився перевіряти, «гуглити» деталі, що викликають певні сумніви під час роботи над матеріалом, задля уникнення неточностей.

Найбільше у роботі мені допомагає наш керівник Ніна Іванівна Головченко. Вона перечитує кожен матеріал, дає, за потреби, поради, як можна поліпшити текст або що краще фотографувати насамперед. Також підтримують організатори подій, про які пишу. Не завжди, звичайно, але у більшості випадків. Велике щастя, якщо вдасться роздобути сценарій заходу – відпадає потреба ретельно прослуховувати диктофонні записи, хоча без них обійтися неможливо, якщо подія вимагає детального висвітлення.

Один із заходів, про які я писав і який мені запам’ятався найбільше – це проект «Творча спадщина», концерт-презентація якого відбулася у вересні 2015 року. Сюди нас запросила Альона Загребельна, випускниця нашого університету, котра працює піар-менеджером декількох дитячих проектів у шоу-бізнесі. Концерт був просто чарівний, насамперед тому, що разом із відомими артистами на сцені співали маленькі, але дуже талановиті діти. Запам’яталася також посвята у студенти 2014 року. Здається, я тоді чітко усвідомив один нюанс фотографування масових заходів: люди, переглядаючи фотоальбоми, потай хочуть побачити там себе. Тому важливо знімати не лише загальний план (сцена, артисти і т. п.), а й окремі, яскраві постаті серед натовпу. Також не забуду, як брав інтерв’ю у викладача кафедри дизайну Олександра Горбика. Це було моє перше інтерв’ю. Він – надзвичайно життєрадісна, активна і творча людина, попри все.

Єдиний «мінус» нашої роботи – нас дуже мало, нині у складі СМЦ працює четверо студентів. Трапляється так, що на один день припадає 2-3 заходи, але ми навчаємося, працюємо на добровільних засадах, тому не всі події можемо «підхопити». Через те від деяких замовлень доводиться відмовлятися. І тому ми радо приймемо всіх, хто виявить бажання до співпраці зі студентським Медіа-центром нашого універу. Приходьте!

Анна МУРАШКО, журналіст:

Робота у студентському Медіа-центрі Університету «Україна» – це важливий етап для професійного розвитку, можливість створити пристойне порт фоліо, набути необхідного практичного досвіду. Ця робота привчає до оперативності, правильної подачі інформації, до роботи в команді. Головною підтримкою та допомогою для нас є Ніна Іванівна. Її професіоналізм та безцінний досвід допомагають нам на шляху до професійної журналістики.

Для мене особливо корисною, із подій, які я висвітлювала, виявилася лекція для лідерів освіти «Важливість розвитку інноваційного мислення» професора Пак Ян Су. Він розповів про пошук напрямів формування у сучасної молоді інноваційного мислення задля розвитку нашої країни. Також відбулося безліч важливих подій в Університеті «Україна», що не можуть лишити байдужим: зустріч з нагоди Міжнародного дня інвалідів, відкрита лекція з досвіду організації інклюзивного навчання, фестиваль «Університетське літо». Мені дуже подобається працювати в студентському Медіа-центрі Університету «Україна». Єдине, чого б мені хотілося – можливості більше публікуватися в друкованих засобах масової інформації.

Вікторія ХАЛАЄВСЬКА, фотокореспондент:

Студентський Медіа-центр дав мені основні знання про те, як необхідно працювати та будувати комунікацію з людьми. Це чудова можливість для студентів університету, паралельно з навчанням проходити практику та відчути себе справжнім бійцем, адже завдання дуже різні. Тому що лише на практиці можна зрозуміти, чим хочеш займатись у майбутньому. Для себе я зрозуміла, що фотографувати – це моє! За чотири роки в студентському Медіа-центрі я зробила десятки різних фоторепортажів – це були концерти, свята, Дні відкритих дверей та зустрічі з цікавими людьми.

Мені дуже допомагала Ніна Іванівна, її підказки та критика пішли на користь. Також важлива підтримка та поради колег з Медіа-центру, адже тільки разом ми – сила. Завжди запам’ятовуються великі університетські свята – Посвяти в першокурсники, Дні відкритих дверей тощо. Такі заходи завжди заряджають позитивом. Вони дуже насичені, тому і фотографувати їх цікаво, адже хочеться впіймати найліпший кадр. Єдине, чого бракує в роботі – часу в добі! Не буду приховувати, що інколи складно поєднувати навчання та роботу, адже студентський Медіа-центр – це справжня робота, але результат того вартий!

Валерія РОЗДАБАРОВА, журналіст, фотокореспондент:

У студентському Медіа-центрі я навчилася писати в різних жанрах, коректно висловлювати свої думки. Найголовніше – стала більш впевненою у собі. Адже мені доводилося спілкуватися з різними людьми, я набиралася досвіду і долала свій страх та сором’язливість.

Найбільше мені допомагала Ніна Іванівна. Вона коригувала мої тексти, наголошувала на помилках, вчила правильно і грамотно висловлюватися. Вона ніколи не вимагала і не тиснула на мене. Я дуже вдячна Ніні Іванівні за допомогу, терпіння та розуміння.

Найбільше мені запам’ятався фестиваль «Сяйво надій», – я не писала статтю, а знімала і монтувала відео з виступами учасників. Це була найцікавіша робота. Ще запам’яталося інтерв’ю із заслуженою артисткою України Світланою Мирводою.  Я взяла це інтерв’ю після її концерту в нашому Університеті. Ми спілкувалися про її творчість. Це було дуже захопливо, адже про творчих людей завжди цікаво писати.

Бажаю студентському Медіа-центру та Імідж-центру Університету «Україна» довгого та успішного розвитку, нових облич та нових проектів!