Жінка-УКРАЇНКА

 Зустрічі співробітників нашої газети з читачами вже стали доброю та цікавою традицією. Протягом досить короткого часу ми не раз виступали в Чернігові, Ніжині, Прилуках, Ічні, Бахмачі, Куликівці, Городні, Сосниці, а також у Чернігівському районі… І вкотре переконалися: нашу обласну газету «Деснянська правда» читають та по-справжньому люблять. Адже скрізь нас приймають напрочуд гостинно. Тож щиро дякуємо, друзі!

А нещодавно ми з колегами – талановитими журналістками Вікторією Гаврик та Валентиною Науменко – знову побували у творчому відрядженні, тепер – у Борзнянському районі. Тож із задоволенням скористалися нагодою – одразу ж завітали до обласного історико-меморіального музею-заповідника Пантелеймона Куліша «Ганнина пустинь». Оглянули будинок Білозерських, де народилася письменниця й вірна дружина та соратниця П. Куліша – Ганна Барвінок, помилувалися такою ошатною капличкою, поклали квіти до могил видатного письменницького подружжя, а також Василя Білозерського – брата Ганни Барвінок.

На вході – камінь, закладений 19 червня 2000 року, коли тут урочисто відкривали цей дивовижний музей. Тоді сюди завітали Президент України Леонід Кучма та голова Верховної Ради Іван Плющ. Власне, саме завдяки Іванові Степановичу і з’явилася тут «Ганнина пустинь». Наш відомий земляк доклав до створення музею дуже багато зусиль та й коштами істотно допоміг, щороку потім опікуючись історико-меморіальним заповідником.

Вражають і вишукані бронзові пам’ятники Пантелеймонові Кулішу та Ганні Барвінок. З хвилюванням побачили славетний будинок Куліша. Саме була чудова погода, тож походили і затишною липовою алеєю, й садом, де запам’яталися абрикоси та дбайливо виплекані квіти. Залишили запис у книзі відгуків. Стільки там вдячних записів! Туристи приїжджають з усієї України (Києва, Сумщини, Одеси, Галичини, Буковини, Закарпаття…), проте немало й іноземців – білоруси, німці, французи, італійці, англійці, американці, навіть пуштуни з Афганістану!

Щосуботи приїжджають красиві, щасливі молодята – кладуть квіти до пам’ятників та залюбки фотографуються. Нерідко й досить великі компанії можуть завітати, адже тут – напрочуд затишно й гарно, можна відпочити від буденної суєти. Для молодят зробили зручну гойдалку – «гурелю», як колись незвично називала цю річ Ганна Барвінок… Відвідувачам читають вірші Пантелеймона Куліша, влаштовують оригінальні майстер-класи, – зокрема, будь-кого можуть навчити виготовляти з полотна чи хустинки «білку» – це така давня мотанка (іграшка), яку на весіллі у Куліша власноруч виготовив його побратим і старший боярин – Тарас Шевченко. Особливо такі заняття цікаві дітлахам – слухають, буквально затамувавши подих, немов зачаровані. Також організовуються різноманітні виставки. А школярі влаштовують тут свої аматорські вистави за творами Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок, Тараса Шевченка, Марка Вовчка… 

Директор музею П. Куліша Юрій Блоха та науковий працівник Алла Богдан розповіли, що планують створити нові і цікаві експозиції, присвячені життю й творчості знаменитого подружжя, зокрема з’явиться родове дерево Ганни Барвінок. Поповниться й експозиція з проникливими розповідями про місцевих жителів, які героїчно захищають Україну від віроломної російської агресії. Є плани відремонтувати покрівлі будинків Куліша та Білозерських. Необхідно поліпшити водопостачання, бо досі немає прокладених труб, щоб поливати квітники, а кожне літо тепер – надто спекотне. Отож поки що воду доводиться бочкою возити. І нові клумби хочуть закласти, адже красиво! А взагалі, співробітники музею надзвичайно вдячні всім небайдужим людям, які допомогли з експонатами.

Колись тут, на цьому обійсті, мешкала допитлива сорока Варвара, яку приручив кмітливий Пантелеймон Куліш. А ще дружно жили пес Василь та кіт Шекспір, адже Куліш перекладав зарубіжного класика українською. Тож донедавна у сучасному музеї «Ганнина пустинь» мешкав кіт, також названий на честь Шекспіра. А тепер тут радує відвідувачів… пес Василь, надзвичайно схожий на собаку Пантелеймона Куліша (хочете – переконайтеся самі, песик є на одному з малюнків, які збереглися в музеї). Василь – привітний і добрий собака, побачивши нас, одразу ж завиляв хвостом. Його тут щиро люблять і турбуються, як про члена родини.  

Поспілкувалися ми зі своїми читачами, шанувальниками нашої газети, від усієї душі, порадилися, прекрасно відпочили; й далі зворотна дорога до Чернігова не здавалася такою вже надокучливою… Тепер я хочу з друзями у вихідний на гостину до Пантелеймона Куліша та Ганни Барвінок навідатися, щоб усю цю неповторну красу своїм приятелям показати. В принципі, це ж – недалеко, зате які приємні спогади – на все життя!

Сергій ДЗЮБА