Жінка-УКРАЇНКА

Ічнянці знову вразили. Дивовижно, як вдається невеличкому райцентру на Чернігівщині влаштовувати такі цікаві, душевні, зворушливі літературно-мистецькі свята, які навіть у столичному Києві зараз рідко побачиш, та й то за участю... наших земляків-ічнянців, як от чудовий виступ у Національній спілці письменників України Ічнянського районного об’єднання літераторів «Криниця», котрий досі самі ж колеги-кияни всім у приклад ставлять – от як потрібно творчі зустрічі організовувати! Воістину провінція – все-таки явище не стільки територіальне, скільки духовне. Недалеким провінціалом і в Києві можна бути, і в Парижі... А Ічня в своєму культурному розвитку – справжня оаза талантів, духовності, патріотизму та національної самосвідомості!

І де, в якому райцентрі України, можуть зустрітися водночас стільки наших видатних співвітчизників?! А до Ічні на Благовіст із Києва завітали Герой України, Шевченківський лауреат, класик сучасної літератури Юрій Мушкетик, літературознавець, директор Інституту літератури Національної Академії наук України, академік Микола Жулинський, відомий письменник і перекладач Станіслав Шевченко, громадський діяч, заступник голови нашого «Чернігівського земляцтва в місті Києві», керівник Ічнянського відділення Микола Вощевський та член Національної спілки письменників України Віталій Шевченко, добре знаний своєю державотворчою та подвижницькою видавничою діяльністю (а його син Андрій, політик, журналіст та дипломат, нині – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді).

З Чернігова приїхав заступник головного редактора газети «Деснянська правда», президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України (яка об’єднує відомих письменників, науковців, перекладачів, журналістів і громадських діячів із 50-ти країн світу) Сергій Дзюба. А в Ічні гостей тепло зустрічали знаний меценат, депутат облради, голова правління Ічнянського заводу сухого молока та масла Віктор Кияновський та письменник, голова об’єднання літераторів «Криниця» Станіслав Маринчик.

Справа в тому, що цього дня в Ічнянській школі мистецтв урочисто вручалися почесні нагороди Міжнародної літературно-мистецької Академії України – Міжнародна літературна премія імені Миколи Гоголи «Тріумф» та медаль Івана Мазепи. Зал був переповнений, адже тільки «Криниця» налічує понад 50 літераторів, і багато з них сиділи в залі. Прийшли цілими родинами, у вишиванках, з квітами і чудовим настроєм. Зал просто розквітав чарівними посмішками, було багато молодих одухотворених облич та щирих оплесків. Чув, як одна матуся говорила своєму юному синові: «Дивись і запам’ятовуй, потім колись дітям та онукам розкажеш, що бачив Мушкетика».

Лунали вірші, пісні Станіслава Маринчика у виконанні «криничан» та прониклива музика. Юрій Мушкетик і Віктор Кияновський – серед перших, хто удостоївся нової міжнародної патріотичної нагороди Академії – медалі Івана Мазепи. Юрій Михайлович цікаво й аргументовано розповідав про те, як Московія підступно вкрала у нашого народу його давню, історичну назву Русь; як підло за наказами російських самодержців фальсифікувалася історія, свавільно знищувалися та «переписувалися» безцінні стародавні літописи; як «привласнювали» до чужої культури геніальних українських письменників, художників, композиторів, скульпторів, співаків, музикантів...

Вже після хрещення Русі, через двісті років, вперше згадується Москва – як маленьке, забите мордовське село Кучки (на території Московії мешкали відсталі мордовсько-фінські племена, тобто це – навіть не слов’яни)... Отож Московія набагато молодша за Русь-Україну. То про якого «старшого брата» взагалі мова?! Після татаро-монгольського нашестя, на відміну від нашого народу, який не скорився загарбникам, московські мордва, чудь, весь та інші неслов’янські племена поріднилися з монголо-татарами й били вірнопіддані поклони чужинським ідолам.

Хто такий «звитяжний» Олександр Невський? Це – брат кривавого хана Батия! Цей «герой» їздив у Золоту орду і молився саме тим богам, на відміну від хоробрих чернігівців – нашого князя Михайла та його боярина Федора, котрі прийняли жорстокі тортури й загинули мученицькою смертю, однак не відреклися від свого народу та рідної землі, від рідної мови і віри. Майже вся російська історія – це суцільна брехня, вигадана, щоб наділити Московію «особливою панівною місією», в основі якої – загарбання чужих територій, жахливі війни, вбивства мільйонів людей, шовіністична ідеологія.

Навіть і зараз в підручниках для російських школярів прославляється якась Куликівська битва: мовляв, завдяки отриманій там перемозі, Московія назавжди позбулася татаро-монгольського іга. Але ж увесь світ знає: ніякої Куликівської битви, насправді, не було. Натомість мірялися силами війська хана Золотої орди Тохтамиша та ще одного кривавого східного деспота – Тимура Тамерлана. Московити воювали в орді Тохтамиша, були розгромлені й ганебно втікали з поля бою. І ще тривалий час у Москві стояв ханський бовван, якому постійно, по-холопському, приносили пожертви.

Все це ми повинні глибоко знати і робити правильні висновки: з таким «братом», котрий безперервно воює, сіє смерть і злидні, нам – не по дорозі!

Віктор Кияновський подякував за нагороду і висловив упевненість, що Україна вистоїть у протистоянні з лютим російським агресором, і спільними зусиллями ми розбудуємо квітучу державу й щиро пишатимемося тим, що є громадянами сильної, заможної і незалежної України.

Гоголівські нагороди, які вручав голова міжнародного журі Сергій Дзюба, одержали Микола Жулинський і Віталій та Станіслав Шевченки. А Микола Вощевський отримав посвідчення члена Міжнародної літературно-мистецької Академії України.

Станіслава Маринчика нагородили почесною грамотою Національної спілки кінематографістів України. А Юрій Мушкетик, Микола Жулинський та Сергій Дзюба відтепер – почесні члени Ічнянського районного об’єднання літераторів «Криниця».

Юна «криничанка», дев’ятилітня Діана Швидченко, як відомо, стала переможцем XVII-го Чернігівського обласного літературного конкурсу для дітей та молоді. Крім ошатного диплома, талановита дівчинка одержала свої улюблені солодощі – цукерки та морозиво, а трохи раніше – казки для дітей «Закон радості» і «Гуртожиток у лісі» письменниці Людмили Шутько. Також Діана отримала почесну грамоту ічнянських райдержадміністрації і районної ради, адже, завдяки перемогам у літературних конкурсах та на фестивалях, прославляє рідну Ічнянщину (на святі вона, зокрема, читала власний вірш, присвячений відважній Надії Савченко). Дідусь дівчинки – поет і композитор Микола Кузьменко – схвильовано сказав, що пишається такою онучкою!

Учасників свята привітали в. о. голови райдержадміністрації Олександр Бондар, очільник районної ради Григорій Герасименко та Ічнянський міський голова Оксана Андріанова. Фотохудожник Микола Смілик подарував свою найкращу картину меценатові Вікторові Кияновському.  

Свято завершилося, але гості ще довго спілкувалися з ічнянцями. Ось така – чудова і незабутня зустріч!

Сергій КВІТНИЦЬКИЙ

Фото Миколи СМІЛИКА

Колективне фото

Юрій Мушкетик

Вітання Вікторові Кияновському