Жінка-УКРАЇНКА

 Які б на дворі не лютували морози і політичні бурі, економічні негаразди  й військові конфлікти, – рано чи пізно приходить весна і все навколо розцвітає. А хлібороб з нетерпінням очікує тепла, щоб швидше вийти в поле, з надією на гарний врожай. І так було споконвіку, і так буде завжди. З вирію вертаються птахи, які на крилах приносять весну і світлі надії на мир та спокій в Україні.

14 березня за церковним календарем вшановується преподобна великомучениця Євдокія. У народі кажуть «прийшла Явдоха - плющиха» і пов’язують з цим днем чимало прикмет, прогнозів, а також ритуалів і пісень, які тепер вже забуті. Коли стоїть тепла і ясна погода – теплим буде й літо: «на Явдохи погоже – все літо буде пригоже». Але буває, що й «після Явдохи у прудкого пса може замести хвоста». Найкращими вісниками весни були ластівки, яких люди шанували і вважали охоронцями осель. Цим птащкам присвячено чимало дитячих закличок, бо малеча вірила, що вони приносять на своїх крильцях весну. Побачивши ластівку, діти гукали : «Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай мені білянки!», і бігли вмиватися талою водою. А господині пекли також обрядове печиво – «жайворонків», «голубів», «куликів». Давали їх дітям, щоб ті віднесли до лісу, поле чи садок, стали на горбочок і закликали весну: «Пташок викликаю з теплого краю! Летіть, соловейки, на нашу земельку, спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки, летіть, сизокрилі – ви всі нам милі!».

22 березня – свято Сорока святих мучеників. У народі його називають «Сороки», і це – друга зустріч весни (перша була на Стрітення). Кажуть, що цього дня сорока гніздо будує і сорок паличок в нього кладе. А ще господині обов’язково випікають з тіста  або вирізують з дерева фігурки птахів «жайворонків», «соловейчиків» і дають їх дітям, щоб закликали весну: «Весна, весна красна! Прийди, весно, з радістю, з великою милістю, з льоном високим, з коренем глибоким, з хлібами пшеничними!». Якщо бачили в небі диких гусей, кидали їм услід соломинки, приказуючи: «Гуси, гуси! Нате вам на гніздечко і на здоров’ячко, а нам – на тепло!». Проте варто пам’ятати, що ще може бути і мороз, і сніг.

30 березня – День святого Олекси, який вважається межею, коли тепло остаточно має перебороти холод. У народі його називають Теплим (він був покровителем бджіл), тому поспішають виносити на сонечко вулики, а бджоли на цю пору роблять перший обліт. Люди кажуть: «день сонячний – рік медовий». Це також свято рибалок, які спостерігають (але не ловлять), «як  щука - риба  хвостом лід розбиває». Починають точити сік, знаючи його цілющі властивості: «пий у березні з берези сік – будеш жити довгий вік». Господарі   сіють овес і ячмінь. Коли йшли у поле, брали з собою хліб, з’їдали частину і промовляли: «Дай. Боже, і на той рік їсти свій хліб», рештки закопували у землю, щоб був кращий врожай. На Теплого Олекси – третя зустріч весни.

 Щойно зійде сніг, діти з нетерпінням чекають, коли вже можна водити обрядові хороводи - веснянки, що тривають аж до Зелених свят: «кривого танцю», «подоляночку», «жучка», погратися у «просо», «зайчика», «горобейка», «мак» і голосно погукати: «Гей, люди! Прийшла весна! З великою радістю, з сохою, бороною, з вівсяним колосочком, з пшеничним пиріжечком!».

У дитячих душах ніби прокидається щось незбагненне – це дух наших предків, які свої вміння, світогляд, сприяйняття навколишнього середовища (тобто традиції, побут, обряди) відзеркалюють у танках, піснях, дійствах.

14 березня ц. р. розпочинається Великий піст і хто його дотримується, повинен обмежити себе у скоромних стравах, міцних напоях; не варто відвідувати веселі зібрання, забави і танці. Всім необхідно замислитися над духовним сенсом життя, щоб думки й вчинки були чистими, щоб у мирі, злагоді, добрі, любові 1 травня  зустріти Великдень – свято Воскресіння Господнього.

Будьте багаті, як земля,
Веселі, як весна,
Красні, як сонце ясне!

                                       Вікторія РУТКОВСЬКА