Жінка-УКРАЇНКА

Що твориться з людською душею, коли раптом втрачаються життєві основи – суспільні та особисті? Талановита поетеса з Прилук Ніна Ткаченко (берегиня цілої поетичної родини) образним і пристрасним словом ніби малює портрет свого духу. А ошатні сучасні й старі світлини з сімейного архіву в її нових книжках доповнюють його емоційністю інтонацій.

Взагалі, письменниця й журналістка Ніна Ткаченко – особистість на Придесенні відома. У нашій чернігівській бібліотеці імені Михайла Коцюбинського є майже всі її книжки. Але хочу звернути увагу читачів моєї улюбленої газети «Деснянська правда» на нові цікаві збірки поетеси. Зокрема, мені неабияк сподобалася її книжка віршів «Космея».

 Про цю свою збірку, названу на честь незвичайної, дивовижної квітки пані Ніна розповідає так: «Її впізнало моє серце, сповнене гіркоти втрат. Впізнало через кілька десятиліть і… зраділо, аритмічно забилося, розхвилювалось! Давно колись ця квітка у рідному куточку прикрашала наше з сестрою і братом сільське убоге дитинство. Сама себе сіяла на городі й ніякі картоплі не могли з нею конкурувати, бо ще з весни вона розкішно вивищувалася над ними. Щоправда, ні вона, ні ми нічого тоді про Космею не знали. «Зірочки» – з такою скромною назвою прижилася моя дитяча втіха-розрада. Але чомусь не здибалася мені потім на житейських стежках, хоча має аж двадцять п’ять  різновидів! І раптом ця зустріч – ніби обличчя долі».

Кажуть, що поетів народжують здивування й страждання. І того, й іншого душа за останні роки набралася по вінця! Емоції, думки, почуття перейшли в нову якість – стали віршами. Відірватися від контексту Часу, сутності й гостроти сучасних проблем, від розпорошених надій та змарнованих можливостей майже нереально. А тому між рядками легко проглядається біографічна суть – вона тішиться, ридає, мучиться… Адже все, що потрапило на сторінки «Космеї», писалося з глибини потреби. Щоб захиститися від болю та абсурдності світу! Ти це відчуєш шановний читачу. Тож не шукай нещирої патетики – її нема.

Великою популярністю користується у нас, в бібліотеці, також книжка віршів «Сонце сходить для Тебе» трьох обдарованих авторів – Ніни Ткаченко, її покійного чоловіка Миколи Ткаченка (Чорновуса) та доньки Олесі Білоцвіт, яка нині мешкає в Австралії.

«Окремого дослідження потребує й інтимна лірика Ніни Ткаченко, – зазначає щодо цієї неординарної збірки письменник, літературознавець Олександр Забарний. – Хоча вже і нині мої студенти-філологи пишуть про це курсові роботи». Ось як лірична героїня говорить про свого коханого:

А ліс шумить не так, як ти казав,
і ти мовчиш не так, як я хотіла.
Спинилася душа біля октав,
хоча здавалось, що кудись летіла.
А дощ іде не так, як ти ішов,
і я сміюсь не так, бо майже плачу…

Пам'ять змушує авторку виводити на чистому аркуші: «Як хочеться в світі коханою бути! Цвіте-доцвітає у призимку рута». Та Ніна Ткаченко знає, задля чого їй варто жити.  

Світлана БРАГІНЕЦЬ,
зав. відділом чернігівської бібліотеки імені М. Коцюбинського