Жінка-УКРАЇНКА

Неоніла Ананіївна Диб’як родом із села Мошків Млинівського району на Рівненщині. Після закінчення сільської восьмирічки професійну  освіту здобувала в Кременецькому педагогічному училищі, у Рівненському педагогічному інституті. Працювала вихователем дитсадка, вчителем школи, чимало років віддала державній службі  в Рівненській районній державній адміністрації. Нині перебуває на творчій роботі.

Її вірші, твори для дітей, літературнокритичні та мовознавчі статті друкувалася у  центральних та регіональних періодичних виданнях. У  2011 р. книга Н. Диб’як «Зозулі мого саду» (2009) перемогла в щорічному обласному конкурсі «Краща книга Рівненщини» (номінація «Краща поетична збірка»).

Окремими виданнями вийшли поетичні збірки для дорослих та дітей «Жіночі  етюди» (1995), «Голос вечірнього птаха» (1999), «Літургія осіннього сонця»  (2004), «Цвіт сон-трави» (2006), «Іванкова книжка» (2008), «Зозулі мого саду» (2009), «Мій нев'янучий цвіт» (2014), «Городищенські ретроспекції» (2015) .

Член Національної спілки письменників України. Лауреат обласної літературної премії імені Валер'яна Поліщука.

Мешкає в селі Городище біля Рівного.