Жінка-УКРАЇНКА

* * *

Найкращих забирають небеса…
А вересень тче чорну хустину…
Як дощ осінній – падає сльоза –
Не плачте, люди, я помер за Україну!

Не тужи, матусю, я прийду у сні –
Тихенько обійму тебе за плечі,
Журавликом прилину навесні,
Засвічу зірку у холодний вечір…

Тримайтесь, тату, не повернусь я  живим…
Так щось нестерпно палить груди,
Я вмерти не боявся молодим –
Дивитись страшно, коли гинуть люди.

І ви, дідусю, помоліться Богу,
Я з вами того літа не косив –
Лягла зі сходу останняя дорога –
А землю я любив, о, як її любив!

Пробач, кохана, що в АТО провів
Тривожне наше і останнє літо...
Не встиг я… Не  вернувсь… Недолюбив…
Тепер мені носитимеш ти квіти.

А ти, сестричко, за мене доживи!-
Доплач, досмійся, пісню доспівай-
І душу й тіло я чесно положив
За Україну, за знедолений свій край!

Не плачте, люди, Грізлі не помер-
В Айдарі дальше я нестиму оборону!
Тут друзі вірні-разом ми тепер
Навіки будем у Небеснім батальйоні.

Світлій пам яті тернополянина Андрія Юркевича (Грізлі),
10.09.2014

* * *

Подорожній,коли ти прийдеш  на Донбас,
Як пекло те скінчиться на землі,
Савур- Могила скаже,скільки нас
Згоріло в Іловайському котлі...

Ти спинишся,на груди голову похилиш-
То Спарта наша,друже,тут була!
Не знаю навіть де,в якій могилі
Знайде мене матусенька моя...

Ти знаєш,вчора тут мені приснилось-
Невже і мертвим  також сняться сни?
Жовто-блакитний стяг засяяв на Могилі
Й прийшли мені вклонитися сини!

03.09.2014

* * *

Я вишила тобі сорочку,сину,
Поки ти на Сході воював!..
Не одну нічку і не одну днину
Молилася - і ти це відчував.

Я вишила тобі сорочку,сину,
Червоними і чорними нитками.
Поки боронив ти Україну,
До Бога йшла я босими ногами!

Я вишила тобі сорочку,сину,
Де чорне - то журба,червоне-то любов.
Із нас обох ти вибрав Батьківщину-
За вас молилась я знов і знов!

Я вишила тобі сорочку,сину,
Де замість бісеру на полотні-сльоза,
Бо ти ж у мене один-єдиний!
А в сни приходять гради і гроза!

Я вишила для тебе долю,сину...
Спитаєш,де я стільки ниток взяла?
Не одну нічку і не одну днину
Своє життя тихенько розпускала...

22.10.2014

* * *

Мій ангел з сумними очима
Приходить до мене щоночі...
Перебите крило за плечима
По білому снігу волочить...

А сніг так блищить,що випалює очі,
І двері так хрипло кричать...
Мій ангел нічого сказати не хоче,
Лиш крапельки крові на крилах блищать.

А я увісні  боюся спитати
Про нелюдську муку одвічну…
Мій ангел сумний не хоче літати,
Лиш суне крилом у ніч новорічну…

31.01 2014 Л. Максимлюк

* * *

Я поліг під Слав'янськом, рятуючи  місто-
Згорів у пекельнім вогні,
А дід мій під Ржевом , у бою із фашистом-
Ні петлички,ні лички нема по мені...

Дід загинув героєм в безіменнім болоті-
І я думав про нього в ту мить,
Коли зціпивши  зуби в останнім польоті,
Щоб ви залишилися жить!

Чи герой,чи фашист я- так і не знаю..
Гора Карачун- у криці німім!..
До смерті любив я небо безкрає-
Тепер вже  навіки залишуся в нім!

Я там,де курличе журавлик самотньо,
Я  там,де заплакані очі беріз,
Я там,де  зібралось нас сотні і сотні...
Я тут, де синочок без мене підріс!

Я впаду  дощем із синього неба,
Жовтим колоссям протягнусь у жнива-
Мені тільки знати,впевнитись треба-
Ще не вмерла  Вкраїна-жива!

7.07 2014