Жінка-УКРАЇНКА

Країна потребує змін

Країна потребує змін
І нам немає що чекати,
Бо від свавілля цих «тварин»,
Невдовзі згине рідна Мати.

Від геноциду та війни
Душа тремтить, тьмяніють очі.
Скажи, Господь, чи ми дурні,
Що віримо в байки співочі?

Вже нищать добровольчий рух
І землю нашу теж забрали,
А ти сидиш… Тож де твій дух,
Чекаєш щоби все продали?

Вставай, борися, не мовчи!
Це ж наша рідна Батьківщина.
Воюй за неї та кричи,
Що буде вільна Україна!

Благаю всіх: допоможіть,
Моліться за Країну Богу.
Катів кремлівських проженіть,
Та вірте в світлу перемогу.

Я пишаюся – Батьківщиною

Я пишаюся – Батьківщиною,
Рідним краєм квітучим своїм!
Незалежною – Україною,
Та безстрашним народом моїм!

Нескоримим і вільним поглядом,
Патріотів, поетів, митців,
Що під вигуки: «Слава!» із прапором,
Боронили наш дім від катів.

Вічна пам’ять всім тим, хто загинули,
У ворожих, гнилих таборах,
Та від кулі шаленої згинули,
У широких, безмежних степах.

Слава Неньці Великої нації,
Що зростила Героїв своїх,
Бо без них би війська федерації
Катували би діток твоїх.

Я пишаюся – патріотами,
Та відвагою мужніх синів,
Українськими батальйонами,
Що боронять нас від ворогів.

Рідна земля

Земля – єдине, що в нас є,
Вставайте Неньку захищати!
В обличчя ворог нам плює
І в рабство хоче всіх віддати.

Дніпро продати та лани,
Степи, ліси, моря та гори,
Бо не потрібні їм вони,
Цікавлять їх лише побори.

Неначе злі, голодні пси,
Катують рідну Батьківщину,
Тож прошу, брате: не мовчи!
Орда напала на Країну…

Хто ж, як не ми? Ніхто, крім нас,
Не буде захищати волю!
Ніхто не встане замість нас,
За кращу України долю.

Не спи, ріднесенька земля,
Прокинься, люба Батьківщино,
Та захисти своє життя,
Свята, незламна Україно!

                             Олександр Кобиляков