Жінка-УКРАЇНКА

Минулого тижня у видавництві «Український пріоритет» вийшла друком нова збірка поезій Івана Гентоша «Понад усе!». До неї ввійшла переважно патріотична і філософська лірика.

До випуску збірки долучилися: Володимир Шовкошитний  (передмова), Ірина Токарська (художнє оформлення), Георгій Бегляров (обкладинка), Любов Сокиринська (упорядкування та верстка), Ганна Осадко та Андрій Куб'як (світлини для обкладинки).

З анотації:

Свою нову збірку ліричних віршів автор назвав «Понад усе!». Назва глибоко символічна, бо понад усе Батьківщина, перемога, воля. Понад усе родина, сім'я, діти… Понад усе любов. У книгу ввійшли патріотичні вірші про війну на Сході, сповнені героїзму і жаги до перемоги над агресором. У них тривога, біль і туга за тими, хто загинув у боротьбі з ворогом. Але не розпач, а віра і надія переповнюють ці рядки.
В окремий розділ зібрані філософські вірші, в яких автор роздумує про вічні цінності, про наше місце у житті і світі, про сенс людського (і митецького) життя на землі.
У третій частині – інтимна лірика. Тут магія весни і магія життя. А ще трепетні почуття осіннього кохання. І зворушлива глибина батьківської любові.

Творчих успіхів автору – нехай і надалі пишеться висока і потужна поезія, а його п’ятій збірці зичимо хороших і вдячних читачів.

Передмова:

Найперше було слово…

Слово може усе, бо воно було найперше… Воно є перед усім і над усім.І ціни йому нема, як нема ціни рідній землі, чоловічій доблесті, родинному теплу, маминій пісні і жіночій любові. Ці поняття – понад усе! 

«Понад усе!» – саме так і називається нова збірка львівського поета Івана Гентоша. І Слово там присутнє – часами болюче, часами тривожне, часами войовниче і різке, а часами лагідне і ніжне. Воно кличе, взиває, болить, не залишає байдужим…
У першому і найбільшому розділі патріотичної лірики читача просто пронизує неймовірно потужний по духу шквал почуттів і емоцій: тут і біль втрат, і радість пере¬мог, і тривога прощань та глибоке розуміння обов’язку…

І на твоє – Не ми, то хто?
Сплакне у відповідь на ласку…
І купить італійську каску 
За двісті євро – на АТО…

Але підсвідомо всюди присутнє передчуття перемоги і глибоке переконання автора – втрати не можуть, просто не мають права бути даремними, бо святакров пролита за нашу рідну землю, за наші довічні кольори. І світла па¬м’ять Героїв закликає до борні – не можемо ні простити,ні забути…

А ще особливо тішать гострота і влучність політичної сатири, що теж представлена у цьому розділі.Слово – саме та зброя, той особливий боєкомплект, що потужно впливає на почуття і думки людей, дозволяє вистояти і перемогти в невидимій інформаційній війні:

Вичистимо від «вати»,
Вимиєм каламуть –
Мусимо захищати
Нашу духовну суть…

Дістається гострим словом від Іванаі лідеру сусідів-воріженьків наших, що так «по-братньому» ударили в спину. Висміюючи його нерозумні, безглуздо-авантюристичні рішення, поет одночасно нагадує і застерігає: за все доведеться відповісти, Гаага не за горами…

Філософська лірика автора відрізняється глибиною роздумів про місію людини на землі, сенс людського життя і роль митця у суспільстві.І, безумовно, найважливіше для творчої душі– що залишить кожен митець по собі на цій землі:

До останньої миті креативні і вперті,
Нерозважно сміливі, як хлопці з-під Крут,
Ми помрем, як усі, бо митці таки смертні,
Але все, що створили, залишиться тут…

Розділ інтимної лірики – справжня магія весни і теплої осені, тремкий мікс найпрекрасніших почуттів, що дані згори людині – любові, вірності, закоханості. Деякі із цих віршів уже звучать піснями у виконанні відомих співаків.

Вже павутинки у волоссі,
І сум-печаль в очах святі…
Та ще не осінь, ще не осінь –
Я цілував би очі ті…

Зворушує також щемка глибінь батьківських почуттів автора, вічно хвилюючі миті очікувань, радість зустрічей і невідворотність прощань із найріднішими людьми:

…Зустріч цілий рік чекали двоє –
Певно, посміхаєшся у сні…
Десь у небі зараз лине Боїнг
І чимдуж несе Різдво мені…

Збірка читається так, як і була написана, на одному диханні. Сюди увійшли усі нові вірші автора за останні півроку про найактуальніше і найболючіше, про те, що нині на часі.

І читач це відчує, бо почуття автора свіжі, справжні і не надумані, їм віриш, їх розумієш, вони уже твої. Бо вони і є те Слово – правдиве, щире і палке, що автору вдалося донести до читачів. І дай, Боже, щоб і надалі так вдавалося!

Володимир Шовкошитний, 
перший заступник Голови НСПУ