Жінка-УКРАЇНКА

Привокзальна клумба ромбом,
З квітами – плакат…
Миль за двісті рвуться бомби –
Й по тілах солдат...

Метушливо, гамір, людно,
Велич літніх хмар…
А за двісті миль відсюди -
Бомбовий удар...

Двоє в тисняві тиснуться
В штатному вбранні…
Рвуться бомби, бомби рвуться –
Чуєте чи ні?..

Погляд двох не зрозуміти –
Наче їх нема.
Від тих бомб несамовитих
Посмішка німа…

Розлітають на пероні
Бризки від дощу…
Хоч би там – на тім кордоні
Град від бомб ущух...

Обійняти б, щось сказати:
«З бою, чи у бій?»
Звідкілясь біжить дівчатко:
- Татку! Татку мій!

Обняло, на шиї висне,
Сльози ллють струмком…
Дикий біль у скроню тисне:
«Тільки б не з вінком!»

Братики! Нехай зійдуться
Ангели з небес...
Там де бомби, бомби рвуться -
Бережіть себе!

(с) Ovod