Жінка-УКРАЇНКА

***

Як небуття прицокав коник чалий,
То прикипіли стрілки навіки
До тих секунд, що впали і сичали
Слізьми,
Бідою,
Скреготом металу,
Коли уклякли злякано думки
І пурхнула синиця із руки.
Пішло гуляти горе по землі.
Про що мовчав
Вельможних шапок соболь,
Коли летіли квітнем
На Чорнобиль
Із Хіросіми
Чорні журавлі?

Олександр Косенко