Жінка-УКРАЇНКА

Почуйте нас всі матері Росії -
Не посилайте на війну дітей.
Обманюють химерні лицедії –
Не хочемо ми крові і смертей.

Не екстремісти ми і не бандити,
А добрий, мирний, трудівник-народ,
Який хотів у мирі з вами жити –
І свій статут не пхав у ваш город.

Не даємо вказівок ми нікому, - 
Як жити далі і куди іти… 
Усюди -у великому й малому –
Ми хочемо усе самі знайти.

Не треба вам нікого рятувати,
Тягнути у замулене минуле…
Ми не просили вас до хати –
Ви тут давно нічого не забули.

Якщо ви матері, а не вовчиці,
То зупиніть криваву цю війну,
Протріть свої засліплені очиці 
І неосяжну визнайте вину.

Своїх синів хоронимо – героїв.
Їм почесті і шана від народу,
І сльози проливаємо рікою,
Бо полягли за правду і свободу.

А ваші убивають нас за гроші,
Хіба для цього ви їх народили?
Вони ж маленькими були хороші…
Тепер у них не буде і могили.

Зариють, як собаку, уночі
У спільнім рівчаку або у полі…
Хіба що закричать по них сичі.
Такої ви синам хотіли долі?

Почуйте нас і зупиніть це зло,
Кремлівський ірод не поверне сина,
Пощезне він, усе його кубло…
А переможе правда – Україна!!!

29.06.2014, Надія Таршин

Вірш присвячений Юрію Фоменку