Жінка-УКРАЇНКА

Сценарій для школярів старшого і молодшого віку

Ведуча. З давніх давен, з настанням теплих днів, в українських селах традиційно починалися «весняні вулиці». Так колись називалися молодіжні гуляння, які приходили на зміну хатнім вечорницям. Вони проводилися від Теплого Олекси, який в народі вшановується 30 березня, або від Благовіщення – 7 квітня, і до свята Семена – 12 вересня. Спочатку дівчата варили у горщику кашу, закопували його і забивали зверху осиновий кілок. За зиму земля виснажилася і перш, ніж засівати, її потрібно підгодувати смачненьким.

Дівчина. Мені ще бабуся говорила: щоб земля краще родила, треба її кашею припросити.

1 - й хлопець. А й справді, дівчата, гайда кашу варили!

(Хлопці ставлять на триногу казан, дівчата  йдуть навколо нього колом і співають з відповідними рухами).

Тру - ту - ту, тру - ту - ту,
Вари кашу круту,
Підливай молочка,
Нагодуй козачка.

(Кашовар вимішує кашу і дає її кожному скуштувати)

Усі (співають).

Добра каша з молоком,
Добре бути козаком.

(Під їхній спів підходять ще хлопці і дівчата. Вони принесли в рушнику горщик каші й закопують її, щоб земля смачно і рясно родила).

Хлопці (співають)

Ой на нашій та вулиці
Що парубки й хлопці
Закопали горщик каші
В дубовій колодці.

Дівчата (співають)

Що на нашій вулиці
Дівки - чарівниці
Закопали горщик каші
Посеред вулиці.
Закопали горщик каші,
Ще й кілком прибили,
Щоб на нашу, на вулицю,
Парубки ходили…

(Дівчата  й хлопці стають навпроти одне одного і виконують жартівливі дражнилки).

1- й хлопець. Чого, чого дівоньки красні?

1- й хлопець. Вони їли пиріжки в маслі.

1- й хлопець. А сирочком посипаючи.

1- ша дівчина. Чого, чого парубки білі?

2 - га дівчина. На обідець кота з’їли.

3 - тя дівчина. А попелом посипаючи.

1 - ша дівчина. А дьохтиком поливаючи.

1 - й хлопець. Ой - ой - ой! Торохтіла сорока як діжка х горохом

2 - й хлопець. Вихвалялася кума, що пироги пекла, бо й ворота в тісті.

1 - ша дівчина. Наговорили: на осиці кислиці, а на вербі груші.

2 - га дівчина. Хлопці! Нащо вам музики, коли у вас довгі язики?

1 - й хлопець. Їм кажи ячмінь, а вони тобі – гречка.

2 - й хлопець. Нехай буде гречка, аби не суперечка. Згода, дівчата?

1 - ша дівчина. Та вже згода.

2 - га дівчина. Досить жартувати. Нумо до лісу ряст топтати.

(Хлопці й дівчата біжать за куліси).

Ведуча. Люди вірили: якщо топтати першу травичку – ряст, то прибудуть сили і буде довгий життєвий вік. Недарма один одному бажали:  «Дай, Боже, ряст топтати і тієї весни діждати»». У цьому звичаї – глибока мудрість, традиції оздоровлення і поетична душа народу, його нерозривний зв’язок з природою.

(На сцену виходять хлопці, розкидають «травичку», встановлюють увітчане деревце. Вибігають, сміючись, дівчата. Молодь, діти, гості босоніж топчуть разом ряст, виконуючи веснянку - гру з примовками).

Усі (речитативом).

Топчем, топчем ряст, ряст,
Бог здоров’я дасть, дасть.
Щоб на той рік діждати!

1 - й хлопець. Хлопці! Скінчилися наші вечорниці. Треба місце гарне вибрати, щоб було де погулять, щоб літо було веселе.

2 - й хлопець. Це дівчатам довіримо. Вони якось уміють вибирати.

(З’являються дівчата, вони тягнуть чобіт з голкою і визначають гарне місце для гуляння, щоб хлопці ходили тільки на їхню вулицю).

Дівчина. А тепер давайте пограємо в якусь гру.

Усі. Давайте, давайте!

(Грають у «Кицю - бабу», «Овес». Виконують жартівливі ліричні пісні з підтанцьовуваннями: «По дорозі жук, жук, по дорозі чорний», «Сяк - так до вечора буду жить…», «Ой сад - виноград», «Ой джигуне - джигуне». Потім – танці: «Польку», «Ойру», «Краков’як». Хлопці виносять рогачі, або довгі (кількаметрові) патики, кладуть їх навхрест, змагаються, хто вправніше затанцює. Дійство супроводжується піснею «Ой на горі сидить зайчик…» і веселими коментарями присутніх).

Ведуча. Кожна неділя весни святкова, піснями оспівана. Серед них і Вербна, або як кажуть на Західній Україні  – шуткова. Хоч інколи буває й холодна, зате урочиста. Саме цього дня освячують вербу. А мати тією свяченою галузкою торкається і малих, й старших, при цьому приказує: «Не я б’ю, верба б’є. За тиждень – Великдень. Недалечко – червоне яєчко. Будьте здорові, як вода, багаті, як земля, великі, як верба, красні, як сонце ясне!».

(На сцену виходять діти – учасники фольклорного гурту. Вони виконують веснянку «Вербовая дощечка». Ставши попарно, дівчата утворюють живу кладочку з перехрещених рук. Нею ходить маленька дівчинка).

Дівчата (співають).

А в городі кладочка, кладочка,
Там ходила Насточка, Насточка,
Цебром воду носила, носила,
Дібровоньку гасила, гасила.

(Усі присідають і дівчинка, мов по сходах, збігає, а діти розходяться на два боки).

Ведуча. Можна лише дивуватися, що веснянки, створені нашими далекими предками на честь сонця, природи, яка воскресає після зимового сну, дійшли до нас у всій своїй красі. Вони пережили тисячоліття – змінився тільки їх зміст, а самі вони перейшли до розряду дитячих забав та хороводів. Пропоную подивитися у виконанні дитячого фольклорного гурту ці прекрасні мистецькі творіння – найдавніші за віком танкові пісні та ігри «А ми просо сіяли», «Мак», «Мости» та ін.

Ведуча. От і завершується наша зустріч. Та свято весни не закінчуєтьсяя. Воно залишається в наших душах, серцях, добрих справах. Хай щастить вам, любі друзі! Хай усі незгоди оминають ваші оселі! Нехай торжествує добро над злом, і мир та злагода будуть в кожній родині, в усій нашій Україні! А тепер берімося за руки та поведемо «кривого танцю» – веснянку, що є символом безкінечного життя, руху, пробудження природи, народження світлого, радісного. Адже «кривий танець» символізує собою рух Сонця, що піднімається вгору, або опускається донизу, тому день змінює ніч, весна – зиму, все воскресає. Потім знову завмирає і так без кінця.

 (Учасники фольклорного гурту починають співати, до них приєднуються всі учасники свята, гості, присутні в залі).

Ми «кривого танцю» йдем,
Кінця йому не знайдем:
То вгору, то в долину,
То в ружу, то в калину.

Режисерські поради організаторам свята

Головне завдання організаторів фольклорних свят – це відродження у будь - яких формах забутих звичаїв і стародавніх обрядів. Починаючи з весняного циклу, календарні свята слід переносити на природу – у садок, парк, ліс, на галявину, берег річки. Високе небо, чисте проміння, щебіт птахів – це і є та гармонія, коли душа спроможна творити найпоетичніші дійства. Варто також дати кілька порад постановникам щодо відтворення обрядів на сцені. Щоб передати атмосферу весняного настрою, приміщення, де відбувається захід, має бути святково прикрашене. Перед початком програми гостям пропонується переглянути виставки і придбати роботи народних майстрі –вишивальниць, ткаль, писанкарок, гончарів. Газдині заздалегідь  мають приготували смачні пісні страви і частувати ними присутніх, розповідаючи про рецепти власних виробів. Крім того, можна влаштувати демонстрацію національного одягу певного регіону, а ще – показати, як виготовляються писанки, мальованки, шкрябанки. Також бажано у фойє організувати виступи фольклорних гуртів, троїстих музик, окремих виконавців.

У центрі уваги повинні бути діти: як малеча й підлітки, запрошені на свято, так і його учасники. Дорослі і старші школярі розучують з ними ігри, танкові пісні. Дійство відбувається не тільки на сцені, а й у залі, і глядач разом з виконавцями фольклорних гуртів, має брати участь у співах, хороводах, масових дійствах, забавах.

Вікторія РУТКОВСЬКА