Жінка-УКРАЇНКА

Якою є моя Україна? Це моя батьківщина – місця, де зростала, де полюбила, де народила своїх дітей, де німіють могили рідних людей. Це мої батьки і молитва про їх здоров’я та довгі роки життя. Це мої діти – сини-соколи, моя надія і опора у житті. Це мої друзі, яких з роками стає менше, але вони надійні, як криця. Це мої учні, які кличуть мене поза очі „мама”. Це люди, яких зустрічаю дорогою на роботу вже 22 роки. Це мої вишивки, без яких не існую, не дихаю. Це клаптик землі, яку обробляю і запах якої часом сниться. Це мої здобутки і втрати – які б не були, але вони мої. Це розповідь без пафосних слів, але це про мою Україну.