Жінка-УКРАЇНКА

Проблема формування творчих здібностей та художньої майстерності підростаючого покоління засобами традиційного народного мистецтва завжди була і залишається актуальною. На кращих творах декоративно-ужиткового мистецтва України, свого регіону потрібно навчати молодь бачити і відчувати колір, лінію, форму. Саме тому необхідно забезпечити найбільш ефективні умови для засвоєння особливостей технік і технологій різних видів народного декоративного мистецтва, зокрема плетіння з природних матеріалів.

Солома – стебла хлібних злаків жита, пшениці, вівсу, ячменю – дешевий та доступний матеріал для плетіння. Крихка та ламка солома при замочуванні чи розпарюванні стає м'якою, пластичною, набуває властивості до крутого вигину, а висохнувши, добре утримує надану їй форму. Такі якості в поєднанні з природними декоративними властивостями – глянцевою поверхнею, природною красою золотистого кольору – дозволяють у роботі з цим матеріалом досягти високого художнього результату [7, 22-24].

У музейних збірках збережена спадщина солом'яних виробів. На жаль, плин часу, безперечно, вплинув на декоративні властивості поверхні матеріалу від моменту їх створення. Солом'яні монохромні форми змінили свій золотисто-світлий колір і природна фактура матеріалу потьмяніла. З того часу колір експонатів перетворився в темно-охристий, матовий. Сьогодні відомо багато типологічних груп солом'яних плетених виробів, а саме: сівеньки (сівачки овальних форм із пасом (брезентовим, шкіряним) через плече, призначені для посіву зернових та інших польових робіт), солом'яники (еквівалент кошель) – “бочки для зерна”), пекарські кошики (у формі мисок – “чарунок”), коверзуни (еквівалент: кошель, шияни, солом'яники) – посудини, схожі за формою на глечики, горщики, слоїки для зберігання сипучих продуктів), кимаки (вулики у формі рійниць – “чарунок”, конусоподібних солом'яних кругляків), солом'яні вулики (рамкові (каркасні), обкручені (2см) перевеслами соломи й перешиті дротом, удруге обкручені рядами солом'яних валочків та перешиті дротом), папучі (капці, які взували поверх зимового взуття у формі округлих черевиків), ходаки (солом'яні туфлі округлих форм), солом'яний черевик (взуття округлої форми), брилі (солом'яні чоловічі убори), вінець (релікт церковного мистецтва – солом'яна (вінчальна) корона округлої форми), солом'яні жіночі капелюшки (сучасні головні убори, які поєднують різні техніки плетіння).

Аналіз конструкційних особливостей традиційних солом'яних виробів засвідчує, що різноманітні заокруглені солом'яні форми плели двома поширеними техніками: “спіральним” плетінням: зволоженими (2см і 5см) валочками-джгутами, укладеними по діаметру чи периметру потрібних ужиткових форм, раз по раз зв'язаних перетягнутими пасочками з кореня хвойних порід, прутиками лози, ліщини, ликовими стрічками або ж суканим шнуром; а також солом'яними “стрічками”, зволоженими, трубчастими, пізніше розколеними стеблами жита, техніками пласких кіс: “зубчатки” – кінцівки чи простих кіс – трикінцеві, чотирикінцеві з прошивної соломи [7, 33-35].

“Спіральним” плетінням плели рійниці для бджіл – “кимаки”. Валочки-джгути житньої соломи перетягували стрічками лика чи іншим матеріалом від дна виробу, поступово вивершували до потрібної форми.

До третьої чверті ХІХ ст. бортники виплітали найдавніші форми вуликів – “сліпаки” – безденки, до яких доступ був лише знизу. Пізніше з'явилися давні солом'яні кругляки – “кимаки”. У сухих сприятливих умовах давні типи вуликів зберігали свою функціональність 50 – 80 років. Навесні бджолам у них тепло, а зимою й літом – добра вентиляція [1, 27-30].

Пучками житніх стебел простої трикінцевої коси селяни виплітали зимове й літнє взуття округлих форм. Природні властивості матеріалу визначалися теплою, легкою ношею в хаті й на вулиці за сухих сприятливих погодніх умов.

У селянському середовищі до сер. ХІХ ст. були поширені солом'яні “брилі” – головні убори для чоловіків. Нерідко заповзяті пастухи виплітали їх під час випасу худоби. Їх наплітали з трубчастих стеблин жита, технікою плоских стрічкових кіс: “зубчатки” – чотирикінцевою або звичайною простою – трикінцевою косою. За зигзагами переплетень кіс, накладених до половини ширини нижніх рядів, форму бриля поступово прошивали нитками від денця (“чамерки”) до крис [2, 24-25].

Одним із цікавих народних звичаїв є прикрашання осель підвісними декоративними конструкціями, які називають “павуками” і які є давнім зразком народного соломоплетіння. В чарівних конструкціях використано таку властивість соломи, як легкість. Зібрані з десятків, а то й сотень солом'яних трубочок, “павуки” майже невагомі [3, 45-46].

У багатьох слов'янських народів павуки стали традиційними новорічними та різдвяними прикрасами осель. Ось як описує той звичай прикрашання осель павуками український етнограф Василь Скуратівський: “Перед різдвяними святами для дівчат завжди вистачало клопотів. Опріч маланкових гуртів, до яких вони готувалися, потрібно було наготувати і домашніх прикрас – Дідуха, “павуків” та “їжаків”. Переважно це робили на Гната – 2 січня.

Таємно зібравшись, щоб не заважали хлопці, дівчата нарізали різних розмірів соломинки, нанизували їх на нитки і формували з них різноманітні квадратики і кубики. Напередодні Різдва “павуків” підвішували до центрального сволока. Вони трималися на довгих волосинах із конячого хвоста і постійно крутилися, повертаючись в різні сторони і справляли враження живих істот” [6, 69-71].

Для плетіння використовують переважно житню солому. Серед злакових рослин стебло жита має найбільшу довжину та міцність. Він складається з 4-5 міжвузлів – колін. Товщина відрізків між вузлами зменшується до вершини стебла, але звуження відбувається поступово вздовж кожного коліна. Верхнє коліно найтонше і довге – близько 50см. Ці властивості житньої соломи особливо важливі для плетіння. У вогкому стані солома жита найбільш м'яка та пластична. Вона володіє широкою природною гамою відтінків зеленого, жовто-золотистого кольорів [7, 25-26].

Пшенична солома також придатна для плетіння, але вона коротша, жорсткіша і товстіша від житньої. Її використовують у тих регіонах, де не росте жито.

Вівсяна солома – м'яка, красива, більш світла, з перламутровими відтінками кольору. Однак вона має коротке стебло, яке можна використовувати для плетіння невеликих деталей і в декоративному оздобленні виробів.

Жнуть солому в кінці липня або на початку серпня серпом або зрізають ножицями. Стебла зрізають біля самої землі та відразу в'яжуть у снопи. Якщо солома зеленувата або волога, то її просушують у затемнених приміщеннях з доброю вентиляцією, попередньо розв'язавши снопи (рис.1).

Рис. 1. Сніп житньої соломи

Зазвичай солому чистять після просушування. Якщо солом'яні стебла сухі, жовті, це найкраще робити відразу після заготівлі соломи. Щоб підготувати матеріал до плетіння, стебла розрізають на відрізки між вузлами (рис. 2). Ножицями відрізають нижню – найбільш товсту частину стебла до колінця, потім відрізають колінце і одночасно знімають листя. Цю операцію повторюють стільки разів, скільки колінець є на стеблі. Розрізані та обчищені від листя соломини відразу сортують за довжиною та товщиною. Кожен сорт соломин щільно зв'язують у невеликі пучки, зручні для зберігання [4, 31-33].

Рис. 2. Загальний вигляд стебла злаків

У плетінні найчастіше використовують три верхніх, найтонших частин стебла, які мають рівномірну товщину по всій довжині. Проте при чищенні соломи не слід викидати короткі та товсті нижні частини стебла, а також листя, які не використовуються у плетінні, але можуть згодитися для виготовлення каркасів солом'яної скульптури, для різних декоративних деталей, підвісних конструкцій. Частину соломи можна залишити і не розібраною.

Розсортовану солому в пучках найкраще зберігати в картонних коробках, причому термін її зберігання може становити декілька років [4, 35].

Перед плетінням солому необхідно замочити або запарити. Для цього пучки соломи занурюють у посудину з водою. Якщо солома заготовлена недавно, то достатньо замочити її на півгодини у воді кімнатної температури. Надто суху солому найкраще залити гарячою водою (80-100°С), накрити кришкою та витримати, допоки солома не стане м'якою. Однак не слід залишати солому у воді на тривалий час, оскільки вона може потемніти та вкритися пліснявою. Тому доцільно замочувати невеликі порції соломи, необхідні для певної кількості виробів. Готову розмочену солому зберігають під час плетіння загорнутою у вогку тканину. Аналогічно зберігають і сплетені деталі, які повинні утримати свої пластичні властивості для монтування виробів [5, 51-52].

У соломоплетінні використовують не тільки цілі соломини, але й плоскі солом'яні стрічки. Їх одержують під час розгортання та розпрасовування сломин. Для цього зволожують товсту соломину та розщеплюють її вздовж стебла лезом ножа або голкою в напрямку від себе. Потім солом'яну трубочку розправляють, прикладають до дошки глянцевим боком та прогладжують декілька разів тупим боком ножа, перевертають соломину на інший бік та повторюють операцію [4, 42].

Солома добре зафарбовується, що сприяє розширенню кольорової палітри цього матеріалу, а також дозволяє поєднувати в плетінні натуральний колір з яскравими кольоровими акцентами. Солому фарбують аніліновими та натуральними барвниками.

Фарбування натуральними барвниками дозволяє розширити гаму природних відтінків соломи. Кип'ятіння її у воді з додаванням цибулевого лушпиння підсилить жовтий колір соломи, шишок вільхи або дубової кори – надасть їй коричневого кольору. Слід зазначити, що під час фарбування у розчин додають харчову соду.

Під час фарбування соломи аніліновими барвниками можна отримати яскраву гаму кольорів. Для цього використовують побутові анілінові барвники, призначені для фарбування вовни [3, 47-48].

Для плетіння з соломки не використовують особливих інструментів чи спеціально обладнаного робочого місця. Працювати найкраще сидячи біля низького стола, на якому на рівні колін розміщені солома та всі інші необхідні пристосування, адже плетіння в основному відбувається у висячому положенні [4, 28-29].

Для плетіння соломою необхідно мати: ножиці та ніж з коротким, заточеним під кутом лезом; невеликі ножиці для обрізання соломин під час плетіння; нитки бавовняні №10, рибальську волосінь для перев'язування каркасів соломи; нитки бавовняні світлих тонів №30-60 для зв'язування соломин під час виконання плетінок, їх зшивання; дріт мідний для каркасів; клей ПВА для склеювання вузлів та деталей; дерев'яний валок для випрасовування плоских плетінок; прес для вирівнювання виробів.

Навчання мистецтву соломоплетіння доцільно проводити з використанням дидактичних матеріалів. Як відомо, дидактичні матеріали – це особлива група наочних навчальних посібників: переважно карти, таблиці, технологічні та інструкційні картки, набори карток з текстом тощо, які сприяють самостійній роботі. Під дидактичним матеріалом розуміють цілеспрямовано розроблені документи, призначені для використання у навчальному процесі, які побудовані відповідно до змісту навчальної теми і методики навчання предмету.

Пряме плетіння – це плетіння смужками розщепленої та розпрасованої соломи. Найчастіше цей вид плетіння використовується як допоміжний під час виготовлення аплікацій, фонів для плетених композицій, а також окремих декоративних елементів. Це найпростіший вид плетіння, який має багато різновидів залежно від порядку переплітання поздовжніх та поперечних солом'яних стрічок.

Пряме плетіння

Шахматка	Паркетик

№ з/п	Послідовність виконання	Графічне зображення
1	Шахматка Соломинки, кількість яких визначається розміром плетінки, розкласти паралельно у вертикальному положенні, вільні кінці з однієї сторони притиснути пресом. Парні соломинки при підняти, і під них перпендикулярно до непарних прокласти соломинку. При підняти непарні соломинки та під них прокласти соломинку, перпендикулярну до парних соломин.
2	Паркетик Горизонтальні соломинки перекладати через 2 вертикальні і в кожному ряду зміщувати переплетення вправо або вліво на одну соломинку.
3	Змінюючи послідовність переплетення вертикальних і горизонтальних соломин, можна отримати і більш складні орнаменти прямого плетіння.

Плетінок у мистецтві соломоплетіння існує багато, але найбільш поширеною серед них є трикінцівка – косичка з трьох соломин. Трикінцівка може використовуватися як декоративний елемент для виготовлення композицій, перев'язування снопиків, дідухів, а також як елемент прошивних виробів.

Плетінка “Косичка” з трьох соломин (трикінцівка)

Вигляд плетінки	Послідовність виконання	Графічне зображення
	1. Зв'язати кінці трьох соломин ниткою в пучок або вкласти, як показано на схемі. Плести в напрямку до себе.
	2. Соломинку 1 перегнути поверх соломинки 2 і вирівняти паралельно до соломинки 3.
	3. Соломинку 3 перекинути поверх соломинки 1 і розмістити паралельно до соломини 2.
	4. соломинку 2 перекинути поверх соломинки 3 і розмістити паралельно до соломини 1.
	5. Соломину 1 перекинути поверх соломини 2 і розташувати паралельно до соломини 3.

Зубчаста плетінка найчастіше використовується у плетінні соломою. Вона має зубчасті краї, вирізняється красивою текстурою, проста у виконанні. Ця плетінка міцна, майже не піддається розтягуванню, проте має здатність до криволінійного згинання.

У мистецтві плетіння соломою зубчаста плетінка широко використовується для зшивання капелюхів, сумок, для крайового оформлення різних плетених виробів, для декорування солом'яної скульптури [6, 185-186].

Плетінка “Зубчаста чотирикінцівка”

Вигляд плетінки	Послідовність виконання	Графічне зображення
	1. Взяти дві соломини і перегнути одну через іншу.
	2. Перегнути другий кінець рухом від себе і розмістити паралельно до 3 соломини.
	3. 4 соломину рухом від себе перегнути і розмістити паралельно до 1 соломини.
	4. Соломину 1 перегнути до себе, вкласти поверх соломин 3 і 4 під соломину 2.
	5. Соломину 4 рухом від себе вкласти під соломину 3 поверх соломини 2 паралельно до соломини 1.
	6. Соломину 3 рухом від себе перегнути за соломину 4, пропустити під соломини 2 і 4, вкласти поверх соломини 1. На цьому етапі утворюється перший лівий зубчик плетінки, а з наступної позиції починають виплітати правий зубчик.
	7. Соломину 3 перегнути через соломину 1, вкласти поверх соломини 4 паралельно до соломини 2.
	8. Соломину 1 перегнути від себе за соломину 3, пропустити під соломини 3 і 4, вкласти поверх соломини 2 – утворюється другий зубчик.
	9. Соломину 1 перегнути від себе за соломину 2, вкласти поверх соломини 3 паралельно до соломини 4.
	10. Соломину 2 перегнути від себе за соломину 1, пропустити під соломини 3 і 1 та вкласти поверх соломини 4. Так утворюється третій зубчик. плетінні виконувати у тій же послідовності: почергово заплітати дві праві соломини, а потім – дві ліві.

Прикладом скульптурного формотворення є плетіння на каркасі. У давнину цей вид плетіння використовували для виготовлення солом'яного оберега дому, який підвішували при вході до хати. Сьогодні ж це вид декоративного плетіння, який дає змогу поєднувати солому з колоссям, квіти, стебла трав. Крім того, у технології плетива з соломи каркаси служать і для виготовлення квадрата (ромба), який використовують як декоративний накладний елемент на скриньках, обкладинках книг тощо.

Плетіння на каркасі

Вид плетіння	Послідовність виконання	Графічне зображення
Вінок	1. Вкласти соломини з колосками паралельно. Першу соломину вкласти поверх каркасу перпендикулярно до нього, перегнути її від себе, викласти петлею паралельно до каркасу.
Квадрат (Ромб)	1. Зв'язати в пучок п'ять соломин. Чотири короткі соломини розвести в сторони під прямим кутом, а п'яту розмістити як показано на схемі.
	2. Плетіння починати робочою соломиною від центра хрестовини. Послідовно обвивати ребра, як показано на схемі.

Крім плоских плетінок, у мистецтві плетіння соломою широко використовуються об'ємні плетінки – кручені. Вони виготовляються шляхом перекручування одних соломин відносно інших у певному порядку. Кручені плетінки часто бувають самостійними декоративними виробами – обручами для волосся, дзвониками (якщо виготовлені з розширенням донизу), а також елементами композицій. Об'ємність цих плетінок дає змогу виготовляти скульптурні композиції чи їх елементи (птахи, баранячі роги, роги оленя тощо).

Кручена плетінка з п'яти соломин

Загальний вигляд плетінки

Вигляд плетінки в розрізі

№ з/п	Послідовність виконання	Графічне зображення
1	Перед початком плетіння зв'язати в пучок п'ять соломин.
2	Соломини розвести від центра по сторонах.
3	Соломину 5 перегнути від себе через соломину 4, вирівняти паралельно до соломини 1.
4	Повернути плетіння проти годинникової стрілки на 90°.
5	Соломину 1 вкласти поверх соломини 5, перегнути від себе, вирівняти паралельно до соломини 2.
6	Повернути плетіння проти годинникової стрілки на 90°.
7	Соломину 2 вкласти поверх соломини 1, перегнути від себе, вирівняти паралельно до соломини 3.
8	Повернути плетіння проти годинникової стрілки на 90°.
9	Соломину 3 вкласти поверх соломини 2, перегнути від себе, вирівняти паралельно до соломини 4.
10	Повернути проти годинникової стрілки на 90°.
11	Соломину 4 вкласти поверх соломини 3, перегнути від себе, вирівняти паралельно до соломини 5. На цій позиції завершується заплітання, в результаті соломини закріпляються у вихідне положення. Плетіння повернути зав'язаними кінцями до себе, щоб у подальшому вони знаходилися всередині плетінки.
12	Вихідне положення для виготовлення крученої плетінки. Аналогічно можна сплести плетінку з чотирьох, шести і семи соломин.

Сьогодні солом'яний павук скоріш за все відіграє декоративну функцію, проте, як уже зазначалося, у давнину йому надавали магічного оберегового значення.

Виготовлення солом'яного павука не можна назвати плетінням, адже нарізані соломинки у певному порядку нанизуються на міцну нитку, утворюючи при цьому складні об'ємні конструкції. Кожен павук складається з певних модулів, які об'єднуючись між собою, утворюють єдину композицію.

Основні модулі солом'яних павуків

№ з/п	Послідовність виконання	Графічне зображення
Модуль з рівновеликих соломин
1	а) для ромба потрібно нарізати 12 соломин однакової довжини із солом'яних трубочок нижніх колін стебла. Нанизати 12 соломин на нитку. Розкласти на столі. 4 крайні соломини зліва зв'язати в квадрат тою ж ниткою, якою вони були нанизані. Зробити два вузли, кінці ниток не відрізати.
	б) дві наступні соломини розмістити біля одної із сторін квадрата так, щоб утворився трикутник. Вершину трикутника перекрутити через його основу в напрямі до центру квадрата.
	в) послідовно перекрутити три пари соломин. При цьому кожен раз потрібно змінювати напрям: якщо перша пара – до центру, то друга – від центру, третя до центру, четверта – від центру. Коли перекручена остання пара соломин, залишений кінець нитки зв'язати з її початком. В результаті отримаємо плоску фігуру з квадратом в центрі.
	г) щоб отримати просторову ромбічну фігуру, потрібно підняти догори 2-й та 4-й трикутники і зв'язати їх разом іншою ниткою. 1-й та 3-й трикутники відвести в протилежну сторону і також зв'язати.
	д) отримуємо ромбічну фігуру, всі ребра і сторони основи якої будуть мати однакову довжину, а її вісім граней будуть рівновеликі.
Модулі з різновеликих соломин
2	а) ромб збирається з 12 соломин, з яких 4 короткі соломини для основи, 8 довгих для ребер і вершини. Найкращим співвідношенням довжин коротких і довгих соломин як 1:2 або 1:1,5.
	б) зв'язавши кінці ниток, отримаємо просторову ромбічну фігуру, ребра якої довші від основи.
3	а) для монтування ромбічної фігури такої форми нарізати 8 коротких та 4 довгих соломин і зібрати за схемою.
	б) зв'язати кінцем нитки четвертий кут основи. Отримаємо ромбічну фігуру, основа якої і ребра нижньої основи рівні між собою, а верхні ребра довші.
4	а) для виконання цього модуля слід нарізати 4 довгих та 8 коротких соломин і монтувати за схемою.
	б) кінці ниток зв'язати, отримаємо ромбічну фігуру, сторони основи якої довші, ніж ребра верхньої і нижньої вершини.

Отже, інструкційні карти для вивчення техніки плетіння соломою, які містять зображення елемента плетіння, його назву, а також чітку послідовність виготовлення з поетапним графічним зображенням операцій, повною мірою сприяють активізації навчання, підвищують рівень самостійності в опануванні мистецтва соломоплетіння. А це, без сумніву, суттєво впливає на формування особистості, розвиває основи творчості. Розглянуті нами методичні аспекти потребують подальшої розробки щодо створення нових програм, методичних рекомендацій, навчальних посібників тощо.

Список використаних джерел