Жінка-УКРАЇНКА

Теплі промені ранкового сонця зазирнули у відчинене вікно й ніжно залоскотали сонне личко Миколки. Та хлопчик не квапився розплющувати очі. Цієї ночі йому наснився цілий хор янголів із білосніжними крилами і надзвичайно мелодійними голосами. Коли вони співали, на небі розсіювалися хмари і все довкола освітлювалося чарівним сяйвом. Але найцікавіше те, що хором янголів диригував сам Микола. Це було щось неймовірне! Всі мелодії здавалися йому такими рідними, наче мальовнича природа села Шершні, серед якої він зростав.

- Микольцю, вставай, – почув із порогу кімнати лагідний голос матері. – Скоро в церкві розпочнеться служба.

Більше йому не треба було нічого казати. Понад усе він любив недільні ранки. Саме тоді у сільській церкві, де його батько Дмитро був священиком, збиралося багато люду й лунали святкові піснеспіви. Тож, хутко зіскочивши з ліжка, Микола побіг вмиватися.

Тільки ж сон ніяк не виходив йому з голови. Навіть коли слухав церковний хор, заплющував очі і уявляв, що то співають янголи, а він керує їхніми божественними голосами. У якусь мить так захопився власною уявою, що й не помітив, як його руки почали рухалися в такт знайомим змалку пісням.

Коли ж повернувся із церкви додому, вирішив, що повинен створити власний хор – такий, як у батька в церкві. На подвір’ї, біля великої солом’яної скрити, зібрав сусідських дітлахів. Також покликав із дому молодшого братика Сашка та сестричок. Виставивши усіх півколом, сам вийшов наперед і почав диригувати. Співали пісень на відомі усім мелодії, проте іноді Миколка навмисне змінював слова, вигадуючи щось своє.

- Наступна пісня називається «Сивая голубка звивається хутко», - сповістив урочисто.

- Але ж ми не знаємо такої пісні, - запротестувала одна з його сестер.

- Зараз я вас навчу, - спокійно відказав малий диригент.

І затягнув своїм чистим голосочком нову пісню. Дітлахи жваво його підхопили.

Грамоти Микола навчався у церковно-приходській школі в селі Шершні. Учився охоче. Любив історію та літературу. Але найбільше захоплювався музикою і співом. Не дивно, адже музика супроводжувала його від самого народження. Батько Дмитро добре грав на скрипці, віолончелі й гітарі. Мама Марія часто співала народні пісні та романси. Тож і Миколка, ще не навчившись говорити, вже мугикав собі під ніс якісь мелодії.

- Ким би ти хотів стати, коли виростеш? – запитав Павло Сильвестрович свого десятирічного учня, коли той закінчував сільську школу й готувався вступати до Немирівської гімназії.

- Хочу складати музику для янголів, - не довго думаючи відповів хлопець.  

Микола Леонтович народився 1 грудня 1877 р. в селі Селевинці Немирівського району на Вінничині. Увійшов в історію як один із найвидатніших українських композиторів та хорових диригентів початку ХХ ст., а також як автор широковідомих обробок українських народних пісень для хору.

Микола Леонтович прославився не лише в Україні, а й далеко за її межами. У 1916 році він написав мелодію “Щедрик” за мотивами української народної щедрівки. Через 20 років українського “Щедрика” було перекладено англійською мовою. Пісня отримала назву “Carol of the Bells” і стала однією з найпопулярніших різдвяних мелодій у всьому світі. 

Анна Багряна