Жінка-УКРАЇНКА

(нашим найдорожчим захисникам)

Та вже йди, відпущу,
Хоч душа - у надрив.
Крізь завісу дощу
Йдеш у ніч, до вітрів,
Що колишуть в степах
Непокірні чуби,
Видуваючи страх
З тих, що вже не раби...

Нерозкрилених мрій,
Нерозкритих обійм
Ти вже надто зустрів
Лабіринтами війн.
Між обвуглених стін
Твій простелиться шлях.
Хтось воскрес на хресті,
Хтось - помре для життя...

Вкрали сонце і сни
В ненароджених ще,
В нас нема вже весни,
Стерто мрії ущент,
Надто сплаканих вдів,
Полинових гіркот.
Ти зарадиш біді!
Як не Ти, тоді хто?

Час настав для борні,
А війна - прагне жертв.
Обіцяй лиш мені -
Обминатимеш смерть!
Затули небозвід
Від розпечених куль,
Чорні хмари розвій
На своєму шляху,
Відчини в день новий
Двері нашим синам,
Лиш благаю: живи!
Лиш з Тобою - весна...

Наталія Крісман