Фестиваль борщу в Опішні

16 серпня в Опішні Зіньківського району, що на Полтавщині, відбувся Перший всеукраїнський гастрономічний фестиваль "Борщик в глиняному горщику" або, скорочено, "Фест борщу".

Українська національна кухня – це одна з тих речей, що робить українця українцем і свідчить про Україну світові. Проте вона ще й має певну утаємниченість для посвячених.

Якщо відчути смак Японії для більшості - це відвідати суші-бар, смак Італії - піцерію, то аби відчути смак України замало відвідати, приміром, відому "Пузату хату". Варто скуштувати страви, приготовані за тим способом, який вживався у старовину і білий ковпак професійного шеф-кухаря й білизна ультрасучасної кухні ресторану тут аж ніяк не гарантія автентичності. Автентичністю буде сільська піч та глиняний горщик, в-першу чергу, саме з них і будуть запашний борщик чи духмяний домашній кендюх.

Що ж до борщу, то це страва, що об'єднує всю Україну у своїй багатоманітності (видів борщу є приблизно дві сотні) - від "гуцульського" до суто полтавського "із галушками". Борщ втілює різні сторони українського побуту у своїх різновидах - "зелений" радіє весні й свіжим травам, "пісний" - самообмеження заради вищої мети, заправлений салом вимагає працьовитості, а "борщ із полуницями" усміхається самоіронією та неупередженістю. А як вважає поет із Харківщини пан Олександр Євтушенко борщ це ще й містична страва: "А що ж є борщ за суттю? Відвар із коріння і трав. Чаклунський дар!" Скажете - вигадки? А згадаймо давнє замовляння-закличку на дощ:

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
У новому горщику
Винесу на дуба,
Покличу голуба.
Голуб буде пити,
Дощик буде лити.
Поки голуб прилетить,
То голубка відлетить.
Тобі каша, а нам борщ,
Щоб ішов густенький дощ!

Так що не все так просто із нашим звичним борщиком.

Відкрити смак минулого (і то не духовного, а в прямому сеансі гастрономічного) і спробували цьогоріч в Опішні. А що українці люд відкриті, то й ділилися вони своєю автентикою із усіма бажаючими на велелюдному фесті.

Серед організаторів - пані Олена-Олімпіада Щербань, майстриня і науковець, залюблена в народні традиції, яка знає напевне все про традиційне гончарство, ляльки-мотанки, а ще й про традиційну кухню Полтавщини. А також пан Олександр Куденець, власник етносадиби"Старий хутір", де відпочинок на всі смаки - від споглядання лісів, гір та степів на обрії до майстер-класів з українських традиційних ремесел та подорожей цікавими маршрутами, в тім числі й кінними.

Фестиваль розпочався у "Лялиній світлиці" - на подвір'ї, де знаходиться майстерня пані Олени-Олімпіади Щербань. З дороги ми одразу занурилися в свято - українські строї як гостей так і учасників, гарний спів фольклорного колективу, глиняні (і не лише) сувеніри на всі смаки.

А до всього - ще й борщ із печі, що розташована тут же, у дворі. Хто слухає спів, хто знайомиться із цікавими людьми, хтось наминає смачні страви (борщик із карасями, а чи з коропом), а чи замислюється який із сувенірів обрати. А ще представник нашої команди Костянтин Цяпка виступив перед присутніми із розповіддю про відродження українського села та, зокрема, про традиційне заняття - конярство. Адже кінь може бути щирим другом, який вас прекрасно зрозуміє і який здатен виконувати чи не всю роботу у дворі - Ваша справа лише ладнати пристрій (віз, плуг, борона чи навіть щось власного фантазування) і показати коневі що він має робити. Проте друг і трудівник то ще не все.Кінь може бути і лікарем, навіть ціла галузь є - гіпотерапія.

Далі дійство перемістилося на "Старий хутір", де і відбувався конкурс досвідчених майстринь, що готували різні види борщу, якими всі охочі могли поласувати - аж до "борщу із грушами" та "борщу із полуницями".

Окрім борщу можна було ласувати і варениками, налисниками, бендериками, квасом чи пивом. На святі виступали і місцеві співачки, а також приїжджий кобзар із чудовим голосом.

Серед гостей були і представники Португалії та Італії, були журналісти і науковці (зокрема пан Євген Зарудний із Харкова), велотуристи і звичайні опішняни. Навіть коли фестиваль закінчився, ще довго було чутно пісні під гітару молоді біля численних наметів, а їхати звідси аж ніяк не хотілося.