«Після обговорення ситуації, я, як Верховний Головнокомандувач, прийняв рішення не продовжувати режим одностороннього припинення вогню».
Звернення Президента України Петра Порошенка до співвітчизників, 30 червня 2014 року
І кожен видихнув: нарешті!
Всім зволіканням край, кінець.
Так, мир – жаданіший. Але ж ти
Сам це відчув – урвавсь терпець.Бо перемир’я, й стільки вбитих!
Який з ним може бути мир –
Із терористом і бандитом?
Невже такі наївні ми?Та ні – за кров, за смерть, за рани
За край розтерзаний, за біль
Благословен тобою, бранець
Встає із ворогом на бій.Таки вже досить відступати,
Таки час наступу настав,
Аби змести цю нечисть кляту,
Хоч справа дуже непроста:У знахабнілого бандита
І зброя є, і сил сповна.
Та край це наш. І нам тут жити.
І Україна в нас одна.Повік фортеця нездоланна –
Любов до рідної землі.
Благословен тобою, бранець,
Як птах на дужому крилі,Свій дух – невтримний і розкутий –
Меті підкорює одній:
Прогнати зайд. І мир здобути –
Трофей найбільший на війні.А вже прогнавши окупанта,
Не раз згадаємо добром
Найважче рішення Гаранта,
Що свій почув-таки Народ!
Іван Левченко,
1 липня 2014 року