Жінка-УКРАЇНКА

Вчинок тимчасового міністра закордонних справ України Андрія Дещиці під посольством РФ набув широкого розголосу та викликав неоднозначну реакцію. Дипломат порушив усі правила дипломатії, заспівавши всеукраїнський хіт про Путіна. Назвемо речі своїми іменами: український міністр обматюкав першу особу Російської Федерації і це отримало широкий міжнародний розголос.

Російська сторона вже наполягає на негайній відставці зухвалого українського дипломата. Західні колеги пана Дещиці визнали його вправним дипломатом, котрий у критичний момент узяв вогонь на себе та знизив градус напруги під посольством РФ, де, крім справжній активістів та розгніваних громадян, однозначно крутилися провокатори. А українці розділилися в думках.

Частина відомих людей переконана – Андрій Дещиця перегнув палицю. Він не мав права співати публічно матюкливу пісеньку про Путіна. Інша частина, навпаки, вважає дипломата ледь не народним героєм. І вважає: гірше від цього не буде. Пан виконуючий обов'язки міністра лише назвав речі своїми іменами. Це вкупі з обмальованим посольським фасадом, перекинутими машинами дипломатів та розбитими шибами – мізерна ціна проти загибелі наших хлопців у аеропорту Луганська, спричиненої пострілом із російської ракетної установки "Град". Найцікавіше, що праві обидві сторони. Розуміючи це, своє слово повинна сказати тепер українська влада.

Розуміючи причину вчинку пана Дещиці й глибоко в душі виправдовуючи його, тим не менше визнаю: дипломат повинен написати заяву про відставку. Але зробити це публічно. Пояснити зайвий раз те, що взагалі-то додаткових пояснень не потребує: причини свого вчинку. Висловити все, що думає про російську міжнародну політику та її дії по відношенню до України. Після того дати заяву на підпис Президенту.

Навряд чи голова нашої держави, сам досвідчений дипломат, потребує в цій ситуації сторонніх порад. Але, прийнявши відставку і призначивши нового голову МЗС України, Петро Порошенко при цьому має, навіть вибачившись перед ображеними, дати чітко зрозуміти російській стороні наступне.

Хто б не прийшов на місце Андрій Дещиці, буде він тимчасовим чи постійним міністром, думка його про політику Володимира Путіна й нинішньої Росії буде такою ж самою. Від зміни місць додатків сума не міняється, це математичне правило ми вчимо ще з першого класу. Тож не буде в Україні зараз державних чиновників вищого рангу, середньої та навіть нижчої ланки, лояльних до Російської Федерації та її перших осіб.

Насправді маємо ситуацію, десятки разів обіграну в західних поліцейських романах, фільмах та серіалах. Модель така. Офіцер поліції, зіткнувшись із записним негідником, для якого закони ніби не писані, одного разу не витримує й хамить йому при свідках. Або, ще краще, б`є в лице. Зчиняється гармидер, на зухвальця шукають управи, справа доходить до найвищого керівництва. Начальник поліції, діючи згідно закону, або приймає рапорт про відставку порушника, або – відсторонює його від справи. Але при цьому каже скривдженому: "Підлеглого буде покарано, проте особисто я його розумію. І вважаю, що він правий. А вам, шановний, краще надалі поводити себе пристойно. Або – не попадатися мені на очі".

Якщо Президент України відреагує на "прецедент Дещиці" саме в такий спосіб, - звільнить Дещицю, при цьому підтримавши його, - ми зможемо святкувати невеличку моральну перемогу.

Взагалі, всі нинішні ініціативи, котрі стосуються україно-російських стосунків, спрямовані передусім на здобуття моральної переваги. Крапки над "і" розставить не перемога в АТО, а початок реалізації проекту Ігоря Коломойського по зведенню стіни на нашому кордоні. Не розірвання дипломатичних стосунків, але – початок введення візового режиму між Росією та Україною. Не принизливі переговори про ціну на російський газ, а відмова від нього. За це та інше українці вже готові платити будь-яку ціну. Чи готова до таких кроків влада?

Андрій Кокотюха,
письменник, журналіст

http://gazeta.ua